29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"26" травня 2025 р. Справа № 924/359/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Жиромській А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи - підприємця Кшановського Анатолія Йосиповича, с. Шатава, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області,
до приватного підприємства "Дорлідер Поділля", селище Стара Ушиця, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області
про стягнення заборгованості
представники сторін:
від позивача - Гуменюк О.М. згідно ордера ( в режимі відеоконференції),
від відповідача - не з'явився
встановив:
фізична особа - підприємець Кшановський Анатолій Йосипович звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до приватного підприємства "Дорлідер Поділля" про стягнення 152456,00 грн. заборгованості за договором, 18254,57 грн. інфляційних втрат, 3651,93 грн. 3% річних та 32827,64 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо розрахунку за виконані будівельні роботи за договором субпідряду на виконання робіт від 01.11.2023 року.
Представник позивача в судовому засіданні 26.05.2025 наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвали суду ( від 08.04.2025, 07.05.2025) направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).
У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати, повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020у справі №24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
01.11.23 між приватним підприємством «Дорлідер Поділля» (генпідрядник) та фізичною особою - підприємцем Кшановським Анатолієм Йосиповичем (субпідрядник) укладено договір субпідряду на виконання робіт Нове будівництво найпростішого укриття подвійного призначення на території Вільховецького ліцею Закупненської селищної ради Кам'янець -Подільського району Хмельницької області за адресою: вул. Центральна І0А, с. Вільхівці, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області.
Відповідно до п.1.1. договору субпідрядник зобов'язався власними силами та засобами, або з їх залученням, виконати будівельні роботи, обсяг яких зазначено у кошторисі, який є невід'ємною частиною договору.
Генпідрядник зобов'язується сплатити вартість виконаних робіт (п.1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість робіт разом з ПДВ становить 152561,82 (сто п'ятдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят одна) грн. 82 коп.
Об'єм робіт, що зазначений в кошторисі є умовним, він уточнюється в ході виконання робіт по факту і відповідно оплачується (п.2.2. договору).
Згідно з п.2.3. договору договірна ціна є динамічна і коригується в зв'язку зі зміною витрат і доплат, викликаних впливом ринкових відносин, з урахуванням фактичних витрат субпідрядника.
Розрахунки по договору відбуваються у грошовій формі, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок (п.3.1 договору).
У п.3.1.1. та п.3.1.2. договору сторони домовилися, що до початку робіт субпідряднику перераховується аванс на закупку обладнання та матеріалів згідно кошторису у розмірі, що становить 81000,00 гри. Решта коштів перераховується субпідряднику протягом п'яти днів після приймання і підписання виконаних робіт представником генпідрядника.
Згідно з п.3.3. договору документом, який свідчить про виконання та приймання робіт, є акт приймання виконаних робіт, який стає невід'ємною частиною цього договору з моменту підписання.
Акт приймання виконаних робіт (Ф-2в) і довідка про вартість виконаних робіт (Ф-3) підписуються генпідрядником протягом 48 годин після одержання їх від субпідрядника (п.3.4. договору).
Відповідно до п. 4.1.3. договору генпідрядник зобов'язується повністю здійснити оплату за виконані субпідрядником роботи в фактичних цінах.
За невиконання або неналежне виконання умов даного договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства діючого на території України (п.5.1. договору).
Відповідно до п.5.2. договору у разі порушення генпідрядником п.4.1.3., він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки неоплачених робіт по договірній ціні.
Термін дії договору - з моменту підписання до виконання умов (п.7.9. договору).
Договір підписаний представника сторін та скріплений печатками.
04.06.204 сторонами підписаний акт-приймання виконаних робіт за травень 2024 року на суму 152456,00 грн., без зауважень та заперечень.
18.02.2025 року позивач на адресу відповідача надіслав лист з вимогою у найкоротший термін здійснити оплату за виконані роботи по договору.
Відповіді на вказаний лист відповідач не надав, вимог не виконав.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 152456,00 грн. заборгованості за договором, 18254,57 грн. інфляційних втрат, 3651,93 грн. 3% річних та 32827,64 грн. пені.
Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Спірний договір за своєю правовою природою є договором підряду, взаємовідносини за яким регламентуються ст.ст.837-864 ЦК України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частиною 4 статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті І він підписується другою стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Кшановський А.Й. виконав свої зобов'язання за договорами субпідряду належним чином та в повному обсязі. Виконані роботи відповідач прийняв без зауважень. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт загальна вартість робіт складає 152456,00 грн.
Оскільки доказів виконання обов'язку з оплати виконаних робіт відповідач не надав, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 152456,00 грн. підлягають задоволенню.
Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18254,57 грн. інфляційних втрат та 3651,93 грн. 3% річних період з 10.06.2024 по 28.03.2025.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бізнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №м14 від 17.12.2013 року).
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказані розрахунки виконано вірно, а позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумах 3651,93 грн. та 18254,57 грн. відповідно.
Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 32827,64 грн. за період з 10.06.2024 по 28.03.2025 за неналежне виконання договору, то суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п.5.2. договору сторони домовилися, що у разі порушення генпідрядником п.4.1.3., він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення неоплачених робіт по договірній ціні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 підсумовує, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої статті 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій статті 549 ЦК України.
Подібний висновок до застосування частини шостої статті 232 ГК України та неможливості розцінювати формулювання в договорі (умови договору) про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/15492/17, від 01 липня 2019 року у справі № 910/4377/18, від 08 липня 2019 року у справі № 910/4375/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 914/508/17, від 15 листопада 2019 року у справі № 904/1148/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 911/634/19, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/12765/19, постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2021 року № 910/17317/17, від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20.
Суд звертає увагу, що умови договору субпідряду на виконання робіт не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення в ньому іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України.
Оскільки умови договору не встановлюють періоду чи строку, за який нараховується пеня, а формулювання у п. 5.2 договору щодо нарахування пені за кожен день прострочення лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), пеня за прострочення виконання відповідачем як генпідрядником здійснити оплату за виконані роботи за договором має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, суд вважає, що правомірною до стягнення з відповідача є пеня в розмірі 19944,24 грн. за період з 10.06.2024 по 10.12.2024. Решта суми пені заявлена необгрунтовано.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, позовні вимоги фізичної особи - підприємця Кшановського Анатолія Йосиповича підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, представником позивача заявлено до стягнення 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Так, у матеріалах справи знаходиться свідоцтво від 06.02.2020р. про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Гуменюку О.М., та ордер від 29.03.2025р. на надання правничої допомоги ФОП Кшановському А.Й.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
28.03.2025р. між фізичною особою-підприємцем Гуменюком О.М. (адвокат) та фізичною особою-підприємцем Кшановським А.Й. ( клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1. якого адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу з підготовки процесуальних документів до суду та відповідно представництва інтересів клієнта в суді у справі за захистом прав за Договором субпідряду на виконання робіт Нове будівництво найпростішого укриття подвійного призначення на території Вільховецького ліцею Закупиненської селищної ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області за адресою: вул. Центральна 10А, с Вільхівці, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області від 01,11.2023 р., а клієнт зобов'язується за надання правової допомоги сплатити адвокату гонорар.
Відповідно до п.2.1. договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, застосовувати всі способи захисту прав клієнта, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (ухвалення рішення судом першої інстанції) (п.4.1. договору).
Згідно з п.5.2. договору за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1. даного договору в межах розгляду справи судом першої інстанції клієнт сплачує адвокату гонорар у сумі 10000,00 (десять тисяч) гривень.
У п.5.4. договору сторони домовилися, що замовник здійснює оплату адвокату гонорару за цим договором безготівковим шляхом на поточний рахунок адвоката, протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Відповідно до платіжної інструкції №333 від 01.04.2024р. ФОП Кшановський А.Й. сплатив адвокату Гуменюку О.М. 10000,00 грн. за юридичну послугу згідно договору.
Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020р. у справі № 910/13071/19, додаткова постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19).
Відповідно до позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021р. у справі № 925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.
При розгляді заяви про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
З поданих матеріалів слідує, що позивачем узгоджено виплату адвокату вартості наданої правничої допомоги, яка згідно з умовами п. 5.2. договору про надання правничої допомоги від 28.03.2025р. погоджена у розмірі 10000,00 грн.
Відповідач заперечень щодо відшкодування заявлених позивачем витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надав.
Отже, надавши оцінку наявним доказам щодо витрат позивача на надання професійної правничої допомоги, враховуючи такі критерії як співмірність їх розміру зі складністю справи, складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим часом на їх надання, ціною позову; обґрунтованість, пропорційність, реальність та розумність їхнього розміру з урахуванням предмету та підстав спору, а також неминучість їх понесення, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9378,18 грн., у зв'язку із частковим задоволенням позову у відповідній пропорції.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Дорлідер Поділля" (32385, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, селище Стара Ушиця, вул. Миру, 8, код 42150438) на користь фізичної особи-підприємця Кшановського Анатолія Йосиповича ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) 152456,00 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят шість гривень 00 коп.) заборгованості за договором, 18254,57 грн. (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 57 коп.) інфляційних втрат, 3651,93 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят одну гривню 93 коп.) 3% річних, 19944,24 грн. ( дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні 24 коп.) пені, 2914,60грн. (дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять гривень 60 коп.) витрат по оплаті судового збору 9378,18 грн. (дев'ять тисяч триста сімдесят вісім гривень 18 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя Ю.В. Гладюк
Повний текст рішення складено 27.05.2025 року.
Віддрук 3 прим: 1 - до справи; 2-позивачу (32493, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Шатава, вул. Вишнева,6, 1977900139) 3- відповідачу (32385, Хмельницької області, Кам'янець-Подільського району, селище Стара Ушиця, вул. Миру ,8, код 42150438) надіслати рек. з повід про вруч.