65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"26" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5249/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроЛіга Хім» (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Шевченка, 48, кв.4, код ЄДРПОУ 43653863, електронна адреса: bondar@agro-liga.com)
До відповідача: Фермерського господарства «Златов Ігор Васильович» (68200, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н., смт. Сарата, вул. Промзона, буд. 4Б, код ЄДРПОУ 32446834, електронна адреса: admin.fgzlatov@ukr.net)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Прахт Є.І.
Представники сторін:
Від позивача: Усатенко Ю.Ю. - на підставі ордера серії ВА №1097271 від 22.11.2024р.;
Від відповідача: Мурашко І.С. - на підставі ордера серії ВН №1390800 від 23.12.2024р.
В засіданні брали участь:
Від позивача: Усатенко Ю.Ю. - на підставі ордера серії ВА №1097271 від 22.11.2024р.;
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АгроЛіга Хім» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства (далі - ФГ) «Златов Ігор Васильович» про стягнення заборгованості у розмірі 943 000 грн 52 коп.
Ухвалою суду від 03.12.2024р. позовну заяву залишено без руху. 05 грудня 2024р. на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 10.12.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5249/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.01.2025р.Ухвалою суду від 03.01.2025р. відкладено підготовче засідання на 30.01.2025р. Протокольною ухвалою від 30.01.2025р. відкладено підготовче засідання на 25.02.2025р. Протокольною ухвалою від 25.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 06.03.2025р. Ухвалою суду від 06.03.2025р. відкладено підготовче засідання на 25.03.2025р. Протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 01.04.2025р. Протокольною ухвалою суду від 01.04.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.04.2025р. Протокольною ухвалою суду від 24.04.2025р. відкладено судове засідання на 15.05.2025р. Протокольною ухвалою суду від 15.05.2025р. відкладено судове засідання на 26.05.2025р.
Позивач - ТОВ «АгроЛіга Хім», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив, яка надійшла до суду 21.12.2024р.
Відповідач - ФГ «Златов Ігор Васильович», проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 26.12.2024р., запереченнях, які надійшли до суду 30.01.2025р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач у справі зазначає, що 25.09.2024 року між ТОВ «АгроЛіга Хім» та ФГ «Златов Ігор Васильович» укладено Договір поставки № 25-09/272 та Додаткову угоду № 1 на поставку 24 т Амофос ИР 11:52 за ціною 35 500 грн 02 коп. на суму 852 000 грн 48 коп.
На твердження позивача, 25.09.2024 року на виконання Договору здійснено поставку товару.
Також, 01.10.2024 р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 на поставку 54 т Амофос NP 11:52 за ціною 35 500,02 грн. на суму 1 917 001 грн 08 коп. та 03 жовтня 2024 року на виконання Договору здійснено поставку зазначеного товару.
Як зазначає позивач, товар по кількості і якості відповідачем прийнятий.
Як зазначає позивач, 31 жовтня 2024 року Новою Поштою (експрес-накладна № 59001249789224) відповідачу для підписання і повернення направлено видаткову накладну № РН-0000581 від 29.10.2024 року та ТТН № 00000000581 від 29.10.2024 року, підписану водієм відповідача Куліш В.І., який забирав вантаж зі складу в м. Одеса.
У подальшому, 05.11.2024 року ФГ «Златов Ігор Васильович» звернулося з пропозицією повернути товар та електронною поштою направило позивачу видаткову накладну про повернення постачальнику № 2 від 05.11.2024 р., в якій зазначило про повернення Амофос 11:52 у кількості 26 т. на суму 923 000 грн 52 коп.
08 листопада 2024 року з відповідачем узгоджено повернення надлишку товару на суму 923 000 грн 52 коп. та укладення Додаткової угоди № 3, у звязку із чим відповідач направив рахунки на оплату та акти надання послуг для підпису.
Позивач заявляє, що 08.11.2024 року працівники відповідача імітували повернення товару та його навантаження на автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 , та надіслали фото ТТН 0000542 від 08.11.2024 року.
Отримавши фотознімки навантаження автомобіля і фотографії ТТН, ТОВ «АгроЛіга Хім» платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1027 від 08.11.2024 р. перерахувало ФГ «Златов Ігор Васильович» 923 000 грн 52 коп. як повернення коштів згідно листа № 128 від 08.11.2024 р., та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 9754 від 08.11.2024 р. перерахувало відповідачу 20 000 грн. як відшкодування витрат за транспортні послуги.
При цьому, на твердження позивача Додаткова угода № 3 між сторонами укладена не була.
Однак, як заявляє позивач, товар на суму 923 000 грн 52 коп. відповідачем відправлений не був.
12 листопада 2024 року позивач звернувся до ФГ «Златов Ігор Васильович» з претензією про повернення коштів, у відповідь на яку відповідач зазначив, що не визнає поставку товару і одночасно зауважив про поставку товару неналежної якості, у зв'язку із чим відмовився повертати отримані кошти у розмірі 923 000 грн 52 коп..
Позивач зауважив, що відповідно до п.п. 4.6 Договору поставки № 25-09/272 від 25.09.2024 р. сторони проводять приймання товару, керуючись вимогами чинної (з відповідними змінами) Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7.
Згідно п.п. 4.8 Договору поставки № 25-09/272 від 25.09.2024 р. претензії щодо кількості та якості товару (партії товару) можуть бути пред'явлені Постачальнику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки товару Покупцеві. Після закінчення зазначеного строку претензії Постачальником щодо кількості та якості товару не приймаються, крім недоліків, які не могли бути виявлені в процесі приймання товару.
Відповідно до п.п. 4.10 Договору поставки 25-09/272 від 25.09.2024 р. зміст та вимоги претензії щодо кількості та якості товару (партії товару) повинні бути підтверджені Актом експертизи відповідної регіональної Торгово-промислової палати (за кількістю) або висновком експертизи лабораторії, що належним чином акредитована та має право здійснювати відповідну експертизу якості мінеральних добрив (за якістю).
На підставі вищенаведеного, посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що кошти у розмірі 943 000 грн 52 коп. є безпідставно отриманими відповідачем та наявні підстави для їх стягнення на користь позивача у судовому порядку, у звязку із наявними порушеннями прав та охоронюваних законом інтересів останнього.
Відповідач не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що дійсно 25 вересня 2024 року між позивачем та ФГ «Златов Ігор Васильович» було укладено Договір поставки № 25-09/272, за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача мінеральні добрива/кормові добавки.
Відповідач заявляє, що позивачем було здійснено поставку ніби-то Амофосу NP 11:52, що підтверджується: 24 тони - Видатковою накладною № РН-0000512 від 25 вересня 2024 року та Товарно-транспортною накладною № 0000000511 від 25 вересня 2024 року; 27 тон - видатковою накладною № РН-0000531 від 03 жовтня 2024 року та товарно-транспортною накладною № 0000000531 від 03 жовтня 2024 року; 27 тон - видатковою накладною № РН-0000532 від 03 жовтня 2024 року та товарно-транспортною накладною № 0000000532 від 03 жовтня 2024 року.
Відповідач підтверджує, що загальна вага переданого товару становила 78 тон.
Відповідач зазначає, що факт оплати товару у вказаному розмірі та вказаній кількості не оспорюється позивачем та підтверджується Платіжною інструкцією № 6128 від 25 вересня 2024 року щодо оплати 852 000 грн 48 коп. та Платіжною інструкцією № 6220 від 03 жовтня 2024 року щодо оплати 1 917 001 грн 08 коп.
Відтак, як стверджує відповідач, ним було оплачено усю вартість товару, що була погоджена між сторонами та була фактично поставлена.
Відповідач зазначив, що 25 жовтня 2024 року ним було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 100 000 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією № 1018 від 25.10. 2024 р. та 29 жовтня 2024 року перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 823 000 грн 52 коп., що підтверджується Платіжною інструкцією № 1027 від 29.10.2024 р. у якості попередньої оплати, з можливою ймовірністю отримати додаткову кількість товару на сплачену суму в майбутньому,. При цьому, зазначає, що між сторонами не було погоджено поставку товару на вказану вартість, жодних додаткових угод, якими б сторони погодили додаткову партію товару не укладалось.
Окрім того, на твердження відповідача, у зв'язку із відсутністю фактичної поставки позивачем додаткової партії товару, він не отримав права на отримання грошових на суму 923 000 грн 52 коп.
На думку відповідача, факт відсутності поставки підтверджується й тим, що у відповідача відсутній податковий кредит за результатом вказаної господарської операції.
Як стверджує відповідач, у зв'язку із відсутністю поставок, він повідомив позивача про те, що не бажає купувати товар у нього та просив повернути грошові кошти, що були сплачені відповідачем в якості передплати на загальну суму 923 000 грн 52 коп. та 08.11. 2024 р. були повернуті позивачем.
Окрім того, як зазначає відповідач, між сторонами було погоджено здійснення позивачем відшкодування відповідачу транспортних витрат на загальну суму 20 000 гривень.
Відповідач також зазначає, що відповідно до п. 1.2 Договору поставка товару може здійснюватись партіями. У розумінні цього Договору партія товару - товари, які призначені для поставки одному покупцю/одержувачу за одним видатковим документом (видатковою накладною). Обсяг, вартість, а також терміни та інші умови поставки (включно з даними щодо перевізника або перевізників товару) щодо окремої партії товару, що поставляється згідно із цим Договором, визначаються Сторонами у відповідних специфікаціях або додаткових угодах до цього Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору умови поставки кожної конкретної партії товару визначаються сторонами у специфікаціях або додаткових угодах до цього Договору.
Відповідно до п. 2.3 Договору строк поставки товару становить 7 (сім) календарних днів з моменту отримання Постачальником узгодженої сторонами оплати вартості відповідної партії товару, якщо інше не узгоджене сторонами у відповідній специфікації або додатковій угоді до цього Договору.
Згідно з п. 2.4. Договору датою поставки товару Покупцеві вважається дата, яка вказана у видатковій накладній Постачальника.
Пункт 3.1 Договору передбачає, що базисна ціна поставки визначається у специфікаціях або додаткових угодах до цього Договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору ціна товару в межах кожної конкретної партії визначається сторонами у специфікаціях або додаткових угодах до цього Договору.
Згідно з п. 4.1 Договору товар (партія товару) вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем: 4.1.1. за кількістю - відповідно до кількості, зазначеної у видатковій накладній; 4.1.2 за якістю - відповідно до сертифікату якості заводу-виробника.
Пункт 4.3. Договору передбачає, що обсяг (кількість, вага) товару (партії товару), що поставляється згідно із цим Договором, має відповідати видатковим документам (видатковій накладній).
Відповідно до п. 5.1 Договору Покупець здійснює оплату товару (партії товару) на умовах вказаних у специфікаціях або додаткових угодах до цього Договору.
Згідно з п. 5.2 Договору оплата вартості товару (партії товару) здійснюється Покупцем на основі рахунка-фактури, виставленого Постачальником одночасно з підписанням відповідної специфікації або додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не передбачене у такій додатковій угоді.
Відтак, на твердження відповідача, враховуючи що станом на 29.10.2024 р. було здійснено оплату на суму 923 000 грн 52 коп., то відповідно до положення п. 2.3 Договору, позивач повинен був здійснити поставку товару. Однак цього здійснено не було, доказів протилежного надано також не було.
Враховуючи все викладене, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позову.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що 25.09.2024р. між ТОВ «АгроЛіга Хім» (Постачальник) та ФГ «Златов Ігор Васильович» (Покупець) укладено Договір поставки №25-09/272 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник у встановлені строки зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця мінеральні добрива/кормові добавки, надалі іменовані «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору. Загальний обсяг поставки, номенклатура і ціна Товару визначаються Сторонами у специфікаціях або додаткових угодах, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з Додатковою угодою №1 від 25.09.2024р. сторони погодили поставку 24 т. Амофосу NP 11:52 за ціною 35 500 грн 02 коп. за 1 тону на суму 852 000 грн 48 коп.
Додатковою угодою № 2 від 01.10.2024р. сторони погодили поставку 54 т. Амофосу NP 11:52 за ціною 35 500 грн 02 коп. за 1 тону, на загальну суму 1 917 001 грн 08 коп.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, на підставі Договору поставки №25-09/272 від 25.09.2024р. між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 9.1. Договору поставки №25-09/272 цей Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє 12 календарних місяців з автоматичною пролонгацією на той самий термін за відсутності письмових заперечень будь-якої сторони за календарний місяць.
Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що поставка Товару може здійснюватись партіями. У розумінні цього Договору партія Товару - товари, які призначені для поставки одному покупцю/одержувачу за одним видатковим документом (видатковою накладною). Обсяг, вартість, а також терміни та інші умови поставки (включно з даними щодо перевізника або перевізників Товару) щодо кожної окремої партії Товару, що поставляється згідно із цим Договором, визначаються сторонами у відповідних специфікаціях або додаткових угодах до цього Договору.
Згідно з п. 2.1. Договору поставка Товару може відбуватися на умовах DAP, DDP, EXW, FCA або СРТ (з обов'язковим зазначенням назви та коду станції призначення та/або назви населеного пункту та/або адреси складу, залежно від умов поставки). Умови поставки кожної конкретної партії Товару визначаються сторонами у специфікаціях або додаткових угодах до цього Договору.
Строк поставки Товару становить 7 (сім) календарних днів з моменту отримання Постачальником узгодженої сторонами оплати вартості відповідної партії Товару, якщо інше не узгоджене сторонами у відповідній специфікації або додатковій угоді до цього Договору. Строк поставки партії Товару може бути відповідно продовжений у разі несвоєчасного надання або неналежного оформлення Покупцем транспортної інструкції (заявки) на поставку Товару та/або інших документів, передбачених цим Договором, відповідною специфікацією або додатковою угодою до цього Договору (п. 2.3. Договору).
Відповідно до 2.4. Договору датою поставки Товару Покупцеві вважається дата, яка вказана у видатковій накладній Постачальника.
Згідно з п. 4.1. Договору поставки №25-09/272 товар (партія Товару) вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем: За кількістю - відповідно до кількості, зазначеної у видатковій накладній (п. 4.1.1. Договору); За якістю - відповідно до сертифікату якості заводу-виробника (п. 4.1.2. Договору).
За приписами ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Додатковою угодою №1 від 25.09.2024р. сторони Договору узгодили поставку 24т Амофосу 11:52 на суму 852 000 грн 48 коп., із оплатою товару по факту отримання.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з видатковою накладною №РН-0000512 від 25.09.2024р. та Товаро-транспортною накладною №0000000531 від 03.10.2024р. ТОВ «АгроЛіга Хім» було поставлено ФГ «Златов Ігор Васильович» 24т Амофосу 11:52 на суму 852 000 грн 48 коп.
Крім того, додатковою угодою №2 від 01.10.2024р. сторони узгодили поставку 54 тон Амофосу 11:52 на загальну суму 1 917 001 грн 08 коп.
Згідно з видатковою накладною №РН-0000531 від 03.10.2024р. та Товаро-транспортною накладною №0000000531 від 25.09.2024р. ТОВ «АгроЛіга Хім» було поставлено ФГ «Златов Ігор Васильович» 27т Амофосу 11:52 на суму 958 500 грн 54 коп.
Відповідно до видаткової накладної №РН-0000532 від 03.10.2024р. та Товаро-транспортної накладної №0000000532 від 03.10.2024р. ТОВ «АгроЛіга Хім» було поставлено ФГ «Златов Ігор Васильович» 27т Амофосу 11:52 на суму 958 500 грн 54 коп.
Господарський суд зазначає, що вищевказані видаткові та товаро-транспортні накладні підписані сторонами та скріплені печатками без жодних зауважень.
Разом з тим, згідно з видатковою накладною №РН-0000581 від 29.10.2024р. та Товаро-транспортною накладною №0000000581 від 29.10.2024р. ТОВ «АгроЛіга Хім» було поставлено ФГ «Златов Ігор Васильович» 26т Амофосу 11:52 на суму 923 000 грн 52 коп. Вищезазначені накладні було направлено позивачем на адресу відповідача супровідним листом №75 від 31.10.2024р.
Відповідно до п. 5.1. Договору Покупець здійснює оплату Товару (партії Товару) на умовах вказаних у специфікаціях або додаткових угодах до цього Договору.
Згідно з п. 5.2. Договору оплата вартості Товару (партії Товару) здійснюється Покупцем на основі рахунка- фактури, виставленого Постачальником одночасно з підписанням відповідної специфікації або додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не передбачене у такій додатковій угоді. Оплата здійснюється в національній валюті шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника. При цьому витрати у зв'язку з перерахуванням коштів в оплату Товару несе Покупець.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено сторонами, відповідач оплатив вартість поставленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 1018 від 25 жовтня 2024 року щодо оплати 100 000 грн та Платіжною інструкцією № 1027 від 29 жовтня 2024 року щодо оплати 823 000 грн 52 коп.
Судом також встановлено, що додаткової угоди щодо поставки товару - 26т Амофосу 11:52 на суму 923 000 грн 52 коп. сторонами Договору не укладалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі зазначеного вище, господарський суд зауважує, що сторонами виконано свої зобов'язання за Договором поставки №25-09/272 від 25.09.2024р. у повному обсязі.
Водночас, п. 4.8. Договору сторони передбачили, що претензії щодо кількості та якості Товару (партії Товару) можуть бути пред'явлені Постачальнику протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки Товару Покупцеві. Після закінчення зазначеного строку претензії Постачальником щодо кількості та якості Товару не приймаються, крім недоліків, які не могли бути виявлені в процесі приймання Товару.
Разом з тим, матеріали справи містять накладну-повернення постачальнику №2 від 05.11.2024р. щодо повернення товару Амофос 11:52 у кількості 26т на суму 923 000 грн 52 коп. та товаро-транспортну накладну №0000542 від 08.11.2024р. Обидві накладні підписані відповідачем та завірені печаткою.
Отже, зазначені документи свідчать про намір ФГ «Златов Ігор Васильович» повернути ТОВ «АгроЛіга Хім» Товар, отриманий за видатковою накладною №РН-0000581 від 29.10.2024р. та Товаро-транспортною накладною №0000000581 від 29.10.2024р. на суму 923 000 грн 52 коп.
Як вбачається із матеріалів справи, листом №128 від 08.11.2024р. відповідач звернувся до позивача з вимогою повернути кошти за повернутий товар згідно Договору поставки №25-09/272 від 25.09.2024р. у сумі 923 000 грн 52 коп.
Судом встановлено, що платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1027 від 08.11.2024р. ТОВ «АгроЛіга Хім» перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 923 000 грн 52 коп. із призначенням платежу: повернення коштів згідно листа №128 від 08.11.2024р. ПДВ20% -153 833,42 грн.
Також платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №9754 від 08.11.2024р позивачем перераховано розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 20 000 грн. із призначенням платежу: відшкодування витрат за пробіг зг. Рах. №709 від 04.11.24 ПДВ 20% 3333,33 грн.
У зв'язку із зазначеним вище, суд приходить до висновку, що позивачем на підставі п. 4.8. Договору та звернення відповідача, повернуто кошти за товар, який було поставлено відповідачу та який мав бути повернутий ТОВ «Агроліга Хім».
Однак, як вбачається із матеріалів справи, Товар на суму 923 000 грн 02 коп. ФГ «Златов Ігор Васильович» повернуто не було, у зв'язку із чим позивач звернувся з претензією №42 від 12.11.2024р. до ФГ «Златов Ігор Васильович» та просив оплатити поставлений товар у розмірі 923 000 грн 02 коп.
У відповідь на вищевказану претензію №13/11/2024р. від 13.11.2024р. відповідач зазначив, що у зв'язку із відсутністю фактичної поставки позивачем додаткової партії Товару, він не отримав права на отримання грошових на суму 923 000 грн 52 коп. та, крім того, поставлений товар не відповідав заявленій якості.
Пунктом 4.10. Договору сторони погодили, що зміст та вимоги претензії щодо кількості та якості Товару (партії Товару) повинні бути підтверджені Актом експертизи відповідної регіональної Торгово-промислової палати (за кількістю) або висновком експертизи лабораторії, що належним чином акредитована та має право здійснювати відповідну експертизу якості мінеральних добрив (за якістю).
Однак, матеріали справи не містять та відповідачем не надано висновку експертної установи щодо якості мінеральних добрив, поставлених ТОВ «Агроліга Хім» згідно видаткової накладної №РН-0000581 від 29.10.2024р. та Товаро-транспортної накладної №0000000581 від 29.10.2024р. на суму 923 000 грн 52 коп., у зв'язку з чим суд не приймає доводи відповідача щодо неналежної якості поставленого товару.
Разом з тим, посилання відповідача на те, що перерахування коштів позивачу у розмірі 923 000 грн 52 коп. було здійснено як попередня оплата за товар, не знаходить документального підтвердження, адже ні Договором постави №25-09/272, ні додатковими угодами до нього сторони не погоджували такий вид оплати.
Крім того, слід зауважити, що у платіжних інструкціях №1018 від 25.10.2024р. на суму 100 000 грн та №1027 від 29.10.2024р. у призначенні платежу зазначено: оплата за амофос 11:52 зг рах СФ-0000307 від 25.10.2024 з ПДВ, а не попередня оплата за товар.
На підставі всього зазначеного вище, господарський суд приходить до висновку, що вчинені відповідачем дії, такі як оформлення накладної повернення постачальнику №2 від 05.11.2024р. Амофос 11:52 у кількості 26т на суму 923 000 грн 52 коп. та товаро-транспортної накладної №№0000542 від 08.11.2024р., свідчать про те, що даний товар все ж таки був поставлений ФГ «Златов Ігор Васильович». Крім того, позивач відшкодував відповідачу витрати за доставку, що також свідчить про те, що товар було доставлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17 жовтня 2019р. набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
ТОВ «Агроліга Хім» стверджує, що ФГ «Златов Ігор Васильович» не повернув йому товар, за який позивач повернув кошти відповідачу.
Водночас, відповідач спочатку просить повернути кошти за повернутий товар, а згодом зазначає, що сторони не погоджували поставку товару та ним було здійснено попередню оплату за ймовірну майбутню поставку товару.
Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, господарський суд зазначає, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розглянув матеріали справи, беручи до уваги як письмові заяви так і усні пояснення сторін, господарський суд приходить до висновку, що грошові кошти у розмірі 943 000 грн 52 коп. є безпідставно набутими у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
На підставі вищенаведеного, суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові втрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроЛіга Хім» до Фермерського господарства «Златов Ігор Васильович» про стягнення коштів у розмірі 943 000 грн 52 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Златов Ігор Васильович» (68200, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н., смт. Сарата, вул. Промзона, буд. 4Б, код ЄДРПОУ 32446834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроЛіга Хім» (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Шевченка, 48, кв.4, код ЄДРПОУ 43653863) кошти у розмірі 943 000 грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 145 грн 01 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26 травня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога