ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про повернення до підготовчого провадження
та зупинення провадження у справі
м. Київ
14.05.2025Справа № 910/2428/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури
(34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Демократична, буд. 32;
ідентифікаційний код: 02910077)
до Державної служби геології та надр України
(03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 16;
ідентифікаційний код: 37536031)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Амберпром"
(01042, м. Київ, вул. Іоана Павло ІІ, буд. 20, оф. 201;
ідентифікаційний код: 43858523)
про визнання правочину недійсним
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амберпром" про визнання недійсними результатів електронного аукціону UA-PS-2021-01-15-000018-1 від 15.02.2021; договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ бурштину Ділянки "Клесів-2", яка знаходиться в Сарненському районі Рівненської області від 04.03.2021 №13/8-п-20; спеціального дозволу на користування надрами Ділянки Клесів-2 від 22.04.2021 №5197, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Амберпром" та застосування наслідків недійсності правочину, визнавши за державою право власності на грошові кошти в сумі 338 900, 00 грн., сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю "Амберпром" за придбання спеціального дозволу на користування надрами від 04.03.2021 №5197.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.03.2025.
В подальшому підготовче судове засідання неодноразово відкладалось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 відкладено судове засідання з розгляду судової справи по суті на 14.05.2025.
У судове засідання 14.05.2025 з'явилися прокурор та представник відповідача 2. Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи у судовому засіданні 14.05.2025 суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктами 1, 2, 4, 5 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до ст.177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Втім, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21 зроблено висновок, що "відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті".
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 (провадження №61-15126св21), зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Суд також зазначає, що згідно з п. 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Судом встановлено, що ухвалою Верховного суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 прийнято до розгляду справу №922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, розгляд справи призначено на 07.02.2025.
Позовні вимоги у справі №922/3456/23 обґрунтовані тим, що тим, що ПП "ЛСВ Моноліт" порушило законодавство про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що спрямовані на спотворення результатів тендера (торгів) та укладення договору про закупівлю товарів від 25.11.2019 №627 на неконкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель. За таких обставин, за твердженнями прокурора, рішення тендерного комітету, оформлене протоколом від 13.11.2019 №338, та договір про закупівлю товарів від 25.11.2019 №627, укладений за результатами відкритих торгів, підлягають визнанню недійсними відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Посилаючись на ч.3 ст.228 ЦК прокурор просив застосувати наслідки недійсності укладеного договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, та стягнути з ПП "ЛСВ "Моноліт" на користь СКП "Харківзеленбуд" кошти, сплачені останнім на виконання договору, у розмірі 2 370 000, 00 грн., а далі - отримані СКП "Харківзеленбуд" за рішенням суду кошти у вказаному розмірі - стягнути в дохід держави.
У судовому засіданні 07.02.2025 Верховний суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалив рішення про звернення до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норм права, питання щодо застосування яких постало перед об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, та повідомив учасників справи, що про дату та час наступного судового засідання їх буде повідомлено ухвалою.
20.02.2025 суддя-доповідач Кібенко О.Р. звернулася до Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукових висновків.
24.03.2025, 21.04.2025, 22.04.2025, 23.04.2025, 28.04.2025 до Верховного Суду надійшли наукові висновки.
Ухвалою Верховного суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.05.2025 у справі №922/3456/23 повідомлено учасників справи, що розгляд справи відбудеться 04.07.2025.
Суд зазначає, що зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Щодо подібності правовідносин, то таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такі правові висновки сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
У відповідності до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 4 ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
В силу норм ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи, що Верховний Суд передав справу №922/3456/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у cправі №914/1507/23 щодо можливості застосування передбачених положеннями частини третьої статті 228 ЦК України наслідків недійсності договору, а також з огляду на те, що правові висновки Верховного Суду у справі №922/3456/23 можуть мати суттєве значення для вирішення питання у справі, що розглядається, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, господарський суд вважає за необхідне зупинити розгляд справи №910/2428/25 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Згідно з ч.3 ст.195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
З огляду на наведені приписи процесуального законодавства, після початку розгляду справи по суті суд має право зупинити провадження у справі виключно з підстав, встановлених п.п.1 3-1 ч.1 ст.227 та п.1 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України, які розширеному тлумаченню не підлягають.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
В силу норм п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.2 вказаного нормативно-правового акту завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
До основних засад (принципів) господарського судочинства ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України відносить, в тому числі: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов'язковість судового рішення, розумність строків розгляду справи судом.
За змістом ч.1 ст.177 вказаного кодексу завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Норми Господарського процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті ухвалювати рішення про повернення до стадії підготовчого провадження, проте суд вважає, що за будь-яких обставин при здійсненні правосуддя слід керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, тому у разі виникнення необхідності суд вправі вчинити таке повернення, не допускаючи відмови у реалізації цієї дії виключно з підстав відсутності окремої процесуальної норми.
Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019р. у справі №902/271/18, від 16.02.2021р. у справі №922/2115/19, від 16.12.2021р. у справі №910/7103/21, в ухвалі від 22.06.2021р. у справі №923/525/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність повернення до стадії підготовчого провадження у справі №910/2428/25 та зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №922/3456/23.
Керуючись ст. ст. 177, 228, 229, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Повернутися до стадії підготовчого провадження у справі №910/2428/25.
2. Зупинити провадження у справі №910/2428/25 до розгляду Верховним Судом у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду справи №922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024
3. Зобов?язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №922/3456/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.254-256 Господарського процесуального кодексу
України.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали 27.05.2025.
Суддя Лиськов М.О.