номер провадження справи 5/32/25
16.05.2025 Справа № 908/451/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (електронна пошта: wo.division@raiffeisen.ua; вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 14305909)
До відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Авангард" (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1; вул. Миру, буд. 73, с. Кузнецівка, Розівський район, Запорізька область, 70322; код ЄДРПОУ 03749000)
До відповідача-2: ОСОБА_1 (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса фактичного проживання та листування: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 )
про солідарне стягнення 285 183,78 грн.,
Без участі представників сторін
21.02.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Авангард" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 285 183,78 грн.
21.02.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/451/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 24.02.2025 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
17.03.2025 від Міністерства соціальної політики України до суду надійшло повідомлення № 7078/0/290-25/13 від 14.03.2025 (вх. № 5805/08-08/25 від 17.03.2025), в якому зазначено що станом на 13.03.2024 в ЄІБД ВПО про запитувану особу наявна наступна інформація: ОСОБА_1 (громадянин України, чоловік); РНОКПП НОМЕР_1 ; дата переміщення: 01.07.2022; причина переміщення: військові дії з 24.02.2022; місце народження: м. Смолянка, Тернопільський район, Тернопільська область, дата: 20.01.1962; особа була зареєстрована: АДРЕСА_2 ; особа фактично проживала: АДРЕСА_2 ; фактично проживає: АДРЕСА_1 з 01.07.2022; адреса для листування: АДРЕСА_1 ; телефон: НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/451/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоїти справі номер провадження - 5/32/25 та розгляд справи по суті розпочати з 17.04.2025.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи передбачений статтею 248 ГПК України 60-денний строк розгляду справи у порядку спрощеного провадження, то 16.05.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суд Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Авангард" не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.03.2025 місцезнахоженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Авангард" (код ЄДРПОУ 03749000) є вул. Миру, буд. 73, с. Кузнецівка, Розівський район, Запорізька область, 70322.
Село Кузнецівка Розівської селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, з 06.03.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
З метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 17.03.2025 про відкриття провадження у справі №908/451/25 направлено судом на електронну пошту відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 та текст вказаної ухвали суду розміщено на офіційному веб-сайті "Судова влада України" в мережі Інтернет, що підтверджується відповідними роздруківками з електронної пошти суду та з сайту, які містяться в матеріалах справи.
Отже, відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд справи №908/451/25 в суді.
Станом на 16.05.2025 відповідач -1 запропонований ухвалою суду письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З позовної заяви вбачається, що 07.06.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Авангард" укладено Кредитний договір №011/10892/1053473, згідно умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування - 3 000 000,00 гривень із кінцевим терміном погашення 07.06.2022. З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №12/Д4-1-РБ/22/469 від 07.06.2021, відповідно до умов якого відповідач-2 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Позивачем відповідати по зобов'язанням, які виникають з умов Кредитного договору №011/10892/1053473 від 07.06.2021. Станом на 07.01.2025 року заборгованість відповідача - 1 перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором становить 285 183,78 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 200 000,00 грн., в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом - 200 000,00 грн.; заборгованості за відсотками - 85 183,78 грн., в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 84 387,40 грн. Позивачем направлялись на адресу відповідачів - 1, 2 вимоги щодо погашення заборгованості, однак вимоги залишені відповідачами - 1, 2 без відповіді та задоволення. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 16, 509, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
31.03.2025 на адресу електронної пошти суду з кваліфікованим електронним підписом від ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому вказано, що ТГОВ «Агрофірма Авангард» на виконання взятих на себе зобов'язань по умовам кредитного договору, постійно сумлінно викопувало його умови, що підтверджується банківськими документами. Так бухгалтером Товариства під загрозою власного життя були здійснені у червні 2022 року платежі з непідконтрольного Україні міста Бердянськ, де тимчасово був інтернет. Крім того, позивач прикріпив до позовної заяви виписки по рахунку іншої організації - СФГ «Аркос»). ТОВ «Агрофірма Авангард» знаходиться за адресою: село Кузнецівка, Пологівського району, Запорізької області, яка з 03.03.2022 року по теперішній час є тимчасово окупованою територією відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №14 від 13.01.2023. З огляду на вказане, Товариство з березня 2022 року не веде господарську діяльність, оскільки не має змоги за даних умов займатись основним видом діяльності пов'язаним із вирощуванням сільськогосподарських культур, доступу до власних адміністративних та господарських приміщень, с/г техніки та обладнання, а також створення безпечних умов для життя та здоров'я власних співробітників. На всій території, яку обробляло Товариство, велися бойові дії із збройними силами Російської Федерації, падали снаряди, руйнувалася інфраструктура, житлові будинки, дороги, лінії електропередач, мінувалися поля, а тому за таких умов багато людей отримувало поранення та гинули, також багато співробітників Товариства у вказаний період ховалися у підвалах своїх будинків, а дехто хто мав можливість під загрозою втратити власне життя, а також своїх близьких виїжджали подалі на підконтрольну територію України. Через шок перших днів війни та розуміння необхідності збереження колективу, Товариство прийняло для себе вкрай непросте рішення, а саме про оголошення простою та повідомлення усіх ключових партнерів з якими велася тісна співпраця про настання форс-мажорних обставин і неможливість виконувати свої зобов'язання за укладеними правочинами (договорами) на період дії воєнного стану в Україні. З перших днів окупації на території, де знаходиться Товариство, декілька місяців не було електроенергії, відключили мобільний зв'язок і Інтернет, тому повідомити АТ «Райффайзен Банк» про настання форс-мажорних обставин можливості у керівника не було. За період перебування на тимчасово окупованій території на адміністрацію і на керівника Товариства весь час вчинявся моральний та фізичний тиск з боку окупантів для придушення наших патріотичних поглядів та переходу на їхній бік. Натомість коли настала реальна загроза життю та здоров'ю керівника Товариства, то прийшлось виїхати на підконтрольну Україні територію. На даний час будь-якого зв'язку з Товариством та його працівниками у керівника Товариства немає, а тому реальний стан справ у господарстві керівнику Товариства невідомий.
Також Відповідач -2 зазначив, що на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування фінансові установи не мають права застосовувати до позичальників штрафні санкції за несвоєчасне внесення відповідних коштів та, відповідно, стягувати ці суми. Також Національний банк України дозволив банкам не враховувати несплату за кредитами, як прострочення протягом дії воєнного часу та 30 днів після цього, якщо несплата пов'язана із російською агресією, про це повідомляє прес-служба Національного банку України на сторінці в Фейсбук. При цьому регулятор звертав увагу на те, що домовленості про кредитні канікули укладаються позичальником безпосередньо з банком. У Національному Банку України вказали, що кредитні канікули - це відтермінування у розрахунках клієнта з банком, а не скасування кредитних зобов'язань, тобто йдеться про паузу у сплаті тіла кредиту чи нарахованих відсотках на період дії воєнного стану в країні. Отже, нарахування відсотків на залишок тіла кредиту позивачем проведено безпідставно та незаконно. Листом від 18.03.2024 керівник Товариства звертався до представників АТ «Райффайзен Банк» з метою повідомити останніх про форс-мажорні обставини, що відбулись у Товариства під час виконання зобов'язань по кредитному договору та з проханням увійти у становище в яке потрапило Товариство та його співробітники та посприяти і допомогти Товариству, що перебуває станом на сьогоднішній день на тимчасово окупованій рф території, у вирішенні питання пов'язаного із виконанням укладеного кредитного договору № 011/10892/1053473 від 07.06.2021 року шляхом надання кредитних канікул таабо заморожених виплат по кредиту на період до завершення воєнного стану в країні. На підставі викладеного, зважаючи на форс-мажорні обставини в які потрапило Товариство та його колектив, відповідач - 2 вважає, що позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» не підлягають задоволенню.
Також керівником Товариства 20.07.2023 до Терпопільського районного управління поліції ГУІШ в Тернопільській області подану заяву про те, що військовослужбовцями рф вчинено захоплення ТОВ «Агрофірма Авангард» ЄДРПОУ 03749000, що знаходиться за адресою с. Кузнецівка, вул. Миру 73, Розівського району Запорізької області і на його базі створене і зареєстроване нове підприємство, яке підпорядковане рф. Дана заява внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На початок серпня 2024 року на поточному рахунку ТОВ «Агрофірма Авангард» були кошти в кількості більше сорока тисяч гривень (і мали би ще надходити), але в вересні 2024 року були списані з рахунку банком за ВП № 74536332. Крім того в вересні від АТ «Райффайзен Банк» на електронну пошту надійшов лист № 81-23/2/95516 від 20.09.2024 про відмову від підтримання ділових відносин, тобто відмовлено в обслуговуванні. За таких обставин Товариство фізично не може проводити банківські операції. З урахуванням викладеного, відповідач - 2 зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» не відмовляється від виконання взятих на себе кредитних зобов'язань за укладеним кредитним договором № 011/10892/1053473 віл 07.06.2021 року, але зважаючи на форс мажорні та інші обставини (воєнний стан) зможе виконувати їх лише після завершення бойових дій та деокупації території на якій знаходиться Товариство. На підставі викладеного, відповідач - 2 просить суд в задоволенні позову відмовити.
03.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від АТ «Райффайзен Банк» до суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій зазначено, що за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов'язання в строк та належним чином, суд не може визнати безумовним підтвердженням наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Хоча ТОВ «Агрофірмою Авангард» не було здіймнено перереєстрації юридичної особи на підконтрольній Україні території, проте ОСОБА_1 наразі перебуває у Тернопільській області, отримує пенсію, веде спільне господарство з дочкою ОСОБА_2 , та окрім пенсії має ще дохід від продажу рухомого майна, а також готівкові кошти, що задекларовані самим Відповідачем та його дочкою в НАЗК за 2024-2025 р.р. (відомості, окрім конфіденційної інформації є доступними на сайті https://public.nazk.gov.ua/). Крім того, обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022 року, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови. Між сторонами спору відбувалися переговори щодо добровільного врегулювання заборгованості з розстрочкою платежів до повного погашення заборгованості, проте до консенсусу сторони не дійшли, тому АТ «Райффайзен Банк» був вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Щодо виписок, долучених АТ «Райффайзен Банк» у даній справі, то дійсно, представником АТ «Райффайзен Банк» було помилково направлено виписку по С(Ф)Г «Аркос», тому долучаю до матеріалів справи №908/451/25 коректну виписку, що корелюється з розрахунком заборгованості, наданому при відправці позовної заяви. Щодо забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, визначеним ст.4 Кредитного договору, на яке посилається Відповідач-2, то дана стаття Кредитного договору не визначає черговість способів виконання зобов'язань, а визначає можливість виконання зобов'язань за рахунок застави та/або фінансової поруки. Щодо тверджень ОСОБА_1 щодо списання з рахунку Банком коштів за ВП №74536332, то що дане виконавче провадження стосується судового спору між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Агрофірма Авангард». Наразі провадження відкрито, і всі кошти, що були наявні на поточному рахунку Боржника - арештовані виконавцем та списані в рамках виконавчого провадження. Відповідно, АТ «Райффайзен Банк» не здійснював жодних дій, що суперечило б чинному законодавству України або ж перешкоджало погашенню заборгованості за Кредитним договором, укладеним між сторонами даного спору. Більш того, АТ «Райффайзен Банк» неодноразово пропонував ОСОБА_1 здійснювати добровільні погашення як поручителя, з можливістю подальшого права регресу кредитних зобов'язань. Щодо наявності повідомлення від «Райффайзен Банк» про відмову від підтримання ділових відносин, тобто відмовлено в обслуговуванні, то даний лист стосується виключно Відповідача-1, зважаючи на відсутність у Банку інформації щодо перереєстрації юридичної особи на підконтрольній Україні території, а також відсутності відомостей звернення даної особи до правоохоронних органів та органів прокуратури. Відповідні дії обумовлені рекомендаціями НБУ щодо такої категорії Клієнтів, з метою унеможливлення співпраці з особами, що здійснюють підривну чи колабораційну діяльність, допоки не буде відповідного вироку суду, іншого рішення або обставин, що виключать ризики для АТ «Райффайзен Банк». Проте, відмова від підтримання ділових відносин не стосується самого фінансового поручителя, який має змогу погашати заборгованість до повного виконання. Дані дії неодноразово проговорювались з ОСОБА_1 , якому пропонувалось відстрочення погашення кредитних зобов'язань. Останній також виявляв бажання щодо врегулювання, не відмовлявся від сплати боргу, проте фактично погашень не відбулось. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити.
07.04.2025 на адресу електронної пошти суду з кваліфікованим електронним підписом від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що територія, де знаходиться Товариство є тимчасово окупованою територією російськими військами, що унеможливлює займатись господарською діяльністю згідно Статуту Товариства та відповідно до норм чинного законодавства України. Вказане Товариство (основні засоби) - підпало рейдерському захопленню (відомості про це внесені в єдиний державний реєстр досудових розслідувань) і саме вказані обставини суттєво вплинули на реальну можливість виконання зобов'язань. Зміна податкової адреси для юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та інших суб'єктів господарювання не є обов'язковою. Відмова у зміні податкової адреси також не тягне за собою визнання нікчемності договорів з суб'єктами господарювання, які не змінювали свою податкову адресу. Також відповідач - 2 зазначив, що між сторонами спору дійсно відбувалися переговори щодо добровільного врегулювання заборгованості з розстрочкою платежів до повного погашення заборгованості. Такі самі переговори відбувалися і між ТОВ «Агрофірма Авангард» і його контрагентом, щодо погашення дебіторської заборгованості. Частина коштів надійшла на поточний рахунок Товариства в липні, серпні 2024р в сумі сорок тисяч гривень. На теперішній час узгоджується питання подальшого погашення заборгованості. Також відповідач - 2 пояснив, що Товариство не відмовляється від виконання взятих на себе кредитних зобов'язань за укладеним кредитним договором №011/10892/1053473 від 07.06.2021, однак зважаючи на форс-мажорні та інші обставини зможе виконувати їх лише після де окупації території на якій знаходиться ТОВ «Агрофірма Авангард». З урахуванням викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» (далі - Позичальник, Відповідач -1) укладено Кредитний договір № 011/10892/1053473 (далі - Кредитний договір), згідно умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування - 3 000 000,00 гривень із кінцевим терміном погашення 07.06.2022, а Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, які розраховуються на основі змінювальної процентної ставки, розмір якої визначається для кожного Процентного періоду відповідно до умов та в порядку, визначеному ст.2 Кредитного Договору.
Метою (цільовим використанням) кредиту є поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності (в т.ч. сплату податків) за вийнятком придбання основних засобів та витрат, що збільшують вартість основних засобів Позичальника, внесків до статутного капіталу третіх осіб, благодійних внесків, вплати дивідедів, надання/повернення фінансової допомоги, надання кредитів, погашення інших кредитів (п. 1.4. Договору).
Згідно п. 2.1 кредитного договору сторони дійшли згоди, що протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту включно Позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі змінюваної процентної ставки, розмір якої визначається для кожного процентного періоду відповідно до умов та в порядку, встановлених пунктами 2.2.-2.5. договору на рахунок нарахованих доходів Кредитора в Дніпропетровській ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Відповідно до умов п. 2.3. Кредитного договору розмір процентної ставки, що підлягає сплаті Позичальником в кожному Процентному періоді (Базова процентна ставка), визначається наступним чином:
- протягом участі Позичальника в Програмі Розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD + 7,0 % (п. 2.3.1 Кредитного договору).
- з дати позбавлення Позичальника права участі в Програмі (пункт 5.10 Договору) розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD + 7,0 % (п. 2.3.2 Кредитного договору).
- для розрахунку розміру Базової процентної ставки приймається значення Індексу UIRD станом на останній робочий день календарного місяця, що передує місяцю початку Процентного періоду, для якого визначається розмір Процентної ставки.
Якщо для визначеної таким чином календарної дати Індекс UIRD не буде визначено з будь-яких причин, для розрахунку розміру Базової процентної ставки прийматиметься значення Індексу UIRD за найближчий попередній робочий день (п. 2.3.3 Кредитного договору).
В будь-якому Процентному періоді Базова процентна ставка не може перевищувати Максимальний розмір Базової процентної ставки, який становить 30 % (тридцять процентів) річних (п. 2.3.4 Кредитного договору).
Відповідно до п.2.4 Кредитного договору Сторони погодили розмір Базової процентної ставки в першому Процентному періоді - 13,9% річних (розрахований відповідно до п. 3.2.1 Кредитного договору із застосуванням Індексу UIRD, який станом на 31.05.2021 року дорівнював 6,9% річних).\
У випадку неповернення Кредиту в кінцевий термін погашення Кредиту, Позичальник зобов'язався сплатити Кредитору Проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі, встановленому на останній Процентний період (до кінцевого терміну погашення Кредиту) та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за Кредитом ( в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення Кредиту до дня фактичного погашення Кредиту ( п. 2.7. Договору).
Нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування Кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі. (п. 2.8. договору)
Згідно умов п. 5.1 Позичальник зобов'язався здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором.
Відповідно до умов п. 5.2-5.3. Договору погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строки, які визначаються Графіком (Додатком 1 до договору), що підписується сторонами в момент укладання договору.
У пункті 5.3. договору передбачено, що проценти Позичальник сплачує кожного місяця не пізніше останнього банківського дня відповідного календарного місяця, та остаточно при погашення кредиту а наступні періоди:
-в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня видачі кредиту по день, що передує передостанньому банківському дню місяця;
-в наступних календарних місяцях - за період з передостаннього банківського дня попереднього календарного місяця (включно) по банківський день, що передує передостанньому банківському дню поточного місяця;
-у разі нездійснення погашення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту - за період з дати кінцевого терміну погашення кредиту (включно) по календарний день, що передує дню фактичного погашення заборгованості за договором в повному обсязі.
Окрім того, Позичальник відповідно до п. 10 кредитного договору засвідчив та гарантував, що на момент укладення договору володів достатнім рівнем плато і кредитоспроможності, необхідним для вчасного виконання ним своїх зобов'язань за договором, та не існує відомих позичальнику обставин, які можуть негативним чином вплинути на рівень його платоспроможності і кредитоспроможності; має всі повноваження для укладання та виконання умов договору; не існує жодної із обставин дефолту; до укладення договору останній отримав всю необхідну інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», дана інформація є достатня для правильного розуміння та доступною, умови договору зрозумілі та відповідають інтересам позичальника, є розумними та справедливим.
Позичальник також засвідчив, що всі ризики пов'язані із істотною зміною обставин, з яких він виходив при укладені договору та/або договорів забезпечення, останній приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання Позичальником кредитного договору, договорів забезпечення, а також для невиконання Позичальником зобов'язань за вищезазначеними договорами. (п. 10.2 договору)
Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за Договором (п. 12.1 Договору).
Згідно з п. 12.3 Договору, Кредитор має право направляти договір, повідомлення, інформацію та інші документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації або на електронну адресу Позичальника: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Отже, з укладенням Кредитного договору у Позичальника виник обов'язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених п. п. 2.1., 5.2., 5.3. Кредитного договору.
07.06.2021 року між Позивачем та Відповідачем - 1 укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що кінцевим терміном погашення кредиту є 07.06.2022. Викладено графік погашення заборгованості за кредитом.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_1 (далі - Поручитель, Відповідач-2) укладено Договір поруки № 12/Д4-1-РБ/22/469 від 07.06.2021 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого відповідач-2 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати по зобов'язаннях Відповідача-1, які виникають з умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 1.1. договору поруки, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України сум тощо.
Відповідно до умов п. 2.1. Договору поруки Сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а Поручитель - зобов'язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями.
Поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Єдиною підставою для визначення Кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов'язань, що підлягають виконанню Поручителем є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою Кредитора для визначення грошових зобов'язань Позичальника перед Кредитором за основним договором. (п. 2.2 Договору поруки).
Згідно з п. 6.4 Договору поруки, Кредитор має право направляти повідомлення, інформацію та документи в електронній формі засобами систем дистанційного обслуговування рахунків, що використовується відповідно до умов укладеного сторонами договору, або з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації або на електронну адресу Поручителя: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Сторони зобов'язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. Відповідна інформація та документи вважаються направленими та отриманими належним чином, якщо їх було направлено за адресою/електронною адресою сторони, зазначеною у договорі або останньому письмовому повідомленні відповідної сторони.
У відповідності до умов Кредитного договору та договору поруки АТ «Райффайзен Банк» вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення Позичальнику та Поручителю вимог від 13.01.2025 за вих. №188/2/32, від 13.01.2025 за вих. №188/2/33 про виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Вказані вимоги були направлені Банком на електронну адресу Відповідачів - 1, 2: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Однак, відповіді від Позичальнику та Поручителя Банк не отримав, грошові кошти ними не сплачено.
Дослідивши матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договором поруки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
На виконання умов п. 3.2. кредитного договору позивачем на підставі письмової заяви Відповідача - 1 від 31.03.2024 за вих. №Д4-В92/29-269, Банк надав в межах Ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Позичальника, відкритий в АТ «Райффайзен Банк», для подальшого використання за цільовим призначенням, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ «Агрофірма Авангард» за період з 07.06.2021 по 07.01.2025. на суму 2 500 000,00 грн.
Таким чином, Банк виконав свої зобов'язання, надавши Відповідачу -1 кредитні кошти у порядку, сумі, строки та на умовах, передбачених Кредитним договором.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору №011/10892/1053473 від 07.06.2021 та п. 1 Додаткової угоди № 1 від 07.06.2021 до кредитного договору кінцевим терміном погашення кредиту є 07.06.2022.
Згідно розрахунку Позивача, Відповідач повернув кредитні кошти в сумі 2 300 000,00 грн., залишок становить 200 000,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням ТОВ «Агрофірма Авангард» умов кредитного договору №011/10892/1053473 від 07.06.2021, Позивачем у відповідності до п. 12.3. кредитного договору та п. 6.4 договору поруки 13.01.2025 направив на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 з кваліфікованим електронним підписом, вимоги від 13.01.2025 за вих. №188/2/32 та від 13.01.2025 за вих. №188/2/33 про виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором протягом десяти календарних днів з дати відправлення Кредитором вимоги, що підтверджується роздруківкою зі сторінки електронної пошти Позивача, Протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 13.01.2025.
Проте, вказані вимоги залишені відповідачами - 1, 2 без відповіді та задоволення.
Як встановлено судом, Відповідачем-1 порушені строки погашення кредиту та процентів за користування кредитом, передбачені у підписаному сторонами графіку, у зв'язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить 200 000,00 грн. (в тому числі прострочена 200 000,00 грн.) та суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення суми за тілом кредиту в розмірі 200 000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Відповідач - 2 у письмову відзиві на позовну заяву заперечив щодо стягнення відсотків за користування кредиту, оскільки вважає, що на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування фінансові установи не мають права застосовувати до позичальників штрафні санкції за несвоєчасне внесення відповідних коштів та, відповідно, стягувати ці суми. Також Національний банк України дозволив банкам не враховувати несплату за кредитами, як прострочення протягом дії воєнного часу та 30 днів після цього, якщо несплата пов'язана із російською агресією, домовленості про кредитні канікули укладаються позичальником безпосередньо з банком. У Національному Банку України вказали, що кредитні канікули - це відтермінування у розрахунках клієнта з банком, а не скасування кредитних зобов'язань, тобто йдеться про паузу у сплаті тіла кредиту чи нарахованих відсотках на період дії воєнного стану в країні. Отже, нарахування відсотків на залишок тіла кредиту позивачем проведено безпідставно та незаконно.
Також Відповідач - 2 посилається на настання для товариства форс-мажорних обставин та посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 за вих. №2024/02.0-7.1, згідно якого засвідчено настання форс-мажорних обставин, а саме військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України з 24.02.2024. У зв'язку з вказаними обставинами, все майно Товариства залишилось на тимчасово окупованій території України та земельні ділянки на яких велась господарська діяльність окуповані з 06.03.2022, що й стало підставою несвоєчасного погашення кредиту, тобто з інших підстав які не залежать від волі відповідачів.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.
Згідно з п. 4 Розділу II «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, село Кузнецівка Розівської селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області з 06.03.2022 перебуває на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.
За приписами ч.1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Суд зазначає, що саме по собі введення воєнного стану, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв'язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання зобов'язання за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Тобто, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Враховуючи, що Відповідач не надав доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов'язання в строк та належним чином, суд не вбачає підстав визнати безумовним наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того, чинним законодавством України не передбачена можливість у зв'язку з форс-мажорними обставинами відтермінування обов'язку виконання зобов'язань і погашення кредиту до закінчення таких обставин (воєнного стану). Мораторій на виконання зобов'язань за кредитними договорами у період воєнного стану також не встановлювався, у зв'язку з чим відповідні зобов'язання мають виконуватись у строки, передбачені укладеними між сторонами договорами.
Частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 № 202/4494/16-ц (14-318цс18), 28.03.2018 № 444/9519/12 (14-10 цс 18), 04.07.2018 № 310/11534/13-ц (14-154цс18) Постанова КГС ВС №5017/1987/2012.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому у пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Таким чином у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов'язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов'язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.
Таким чином, саме у пунктах 2.1. - 2.10 кредитного договору сторони погодили порядок, розмір та строки сплати процентів за користування кредиту, а отже позовні вимоги про стягнення з відповідачів процентів за користування кредитом є обґрунтованими.
Крім того, відповідачем - 2 не надано суду належних та допустимих доказів направлення на електронну або поштову адресу Позивача повідомлення про настання для ТОВ «Агрофірма Авангард» форс-мажорних обставин з відповідними доказами.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не заперечує наявності кредитних зобов'язань перед АТ «Райффайзен Банк» в рамках Кредитного договору № 011/10892/1053473 від 07.06.2021 року.
З позовної заяви вбачається, що АТ «Райффайзен Банк» згідно норм чинного законодавства України не нарахував неустойку (пеню, штраф) за невиконання кредитних зобов'язань. Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками за його користування.
Зі змісту відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив вбачається, що між сторонами спору відбувалися переговори щодо добровільного врегулювання заборгованості з розстрочкою платежів до повного погашення заборгованості, проте до кінцевого результату сторони не домовились у зв'язку з чим АТ «Райффайзен Банк» був вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків за користування кредитом на загальну суму 85 183,78 грн. за загальний період з 07.06.2021 по 07.01.2025 зазначає, що відсоткові ставки змінювались та нарахування відсотків здійснено на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит) до 07.06.2022 та починаючи з 08.06.2022 розрахунок здійснено у відповідно до п. 2.7. кредитного договору. Відсотки розраховані до 07.01.2025, тобто до дати направлення на адреси відповідачів вимог від 13.01.2025 за вих. №188/2/32 та від 13.01.2025 за вих. №188/2/33 про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором вимоги.
Принцип «jura novit curia», з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12)).
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.11.2022 року у справі № 685/1008/20 (провадження № 61-7861 св 22) зазначено, що позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах: від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19; від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21.
Отже хоча, Позивачем не заявлялись позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, але суд застосовуючи принцип «суд знає закони» дійшов висновку, що нарахування позивачем відсотків після 07.06.2022 є платою за неправомірне користування Відповідачем-1 кредитними коштами.
Позивачем Відповідачу-1 нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість у сумі 85 183,78 грн.
Відповідачами - 1, 2 не надано суду контррозрахунку вказаної суми або доказів погашення зазначеного боргу.
Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок процентів судом встановлено, що нарахування процентів позивачем здійснено вірно.
Таким чином, заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 85 183,78 грн. заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Інші твердження відповідача - 2 судом до уваги не приймаються з огляду на вище викладене.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Авангард" (вул. Миру, буд. 73, с. Кузнецівка, Розівський район, Запорізька область, 70322; код ЄДРПОУ 03749000) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитним договором №011/10892/1053473 від 07.06.2021 за тілом кредиту в сумі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. та проценти за користування кредитом в сумі 85 183 (вісімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят три) грн. 78 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Авангард" (вул. Миру, буд. 73, с. Кузнецівка, Розівський район, Запорізька область, 70322; код ЄДРПОУ 03749000) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 14305909) витрати зі сплати судового збору в сумі 2 138 (дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 88 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 14305909) витрати зі сплати судового збору в сумі 2 138 (дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 88 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.