22 травня 2025 року м. Харків Справа №922/2790/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Єрьоміна О.Ю.,
від відповідача - Яковенко О.Г.,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги відповідача (вх.2526Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2024 (суддя Новікова Н.А., повний текст складено 04.10.2024) у справі №922/2790/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», м.Харків,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології», смт.Мала Данилівка Харківської області,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗООВЕТПРОМ Україна», м.Сєвєродонецьк Луганської області,
про стягнення 417 230,37 грн, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 417 230,37 грн., у тому числі: основну заборгованість в сумі 252 750,00 грн.; інфляційні витрати в сумі 136 414,73 грн.; 3% річних у сумі 28 065,64 грн.; а також просить судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.10.2024 у справі №922/2790/24, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» грошові кошти в розмірі 417 230,37 грн., у тому числі: основну заборгованість у сумі 252 750,00 грн.; інфляційні витрати в сумі 136 414,73 грн.; 3% річних у сумі 28065,64 грн.; а також судовий збір у розмірі 6 258,46 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. відмовлено.
Не погодившись із означеним рішенням, відповідач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить:
- прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін;
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2024 по господарській справі №922/2790/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» витрати на сплату судового збору в розмірі 7 510,15 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» витрати на професійну правову (правничу) допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн.;
- надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» можливість подати до суду докази на підтвердження витрат на професійну правову (правничу) допомогу адвоката протягом п'яти днів з дати ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» зазначає наступне:
- відповідачем після ознайомлення із позовною заявою, а також із долученими до неї доказами було поставлено під сумнів автентичність (належність, достовірність) підпису, яким засвідчено Договір про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020, саме керівнику ТОВ «ТБ «УВТ»;
- наявність на документі відбитку печатки, яка містить реквізити Відповідача також не може свідчити про укладення його останнім, оскільки відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, а виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру, що свідчить про можливість виготовлення на замовлення печаток із зазначенням будь-яких реквізитів;
- позивачем надано первинну бухгалтерську документацію, якою підтверджується виникнення та існування заборгованості «ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» перед ТОВ «ВЕТПРОМ» на загальну суму 53 534, 30 грн з ПДВ. В той же час, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження виникнення та існування іншої частини «заборгованості», яку заявлено до стягнення в позовних вимогах - 199 215, 70 грн;
- сукупність всіх вищезазначених обставин (існування розумних сумнівів в автентичності підпису, відсутність парафування першої сторінки, відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження реальності переведеної заборгованості), свідчить про наявність обґрунтованих підстав вважати Договір про переведення боргу від 23.09.2020 №2309- 20 підробленим повністю або частково, шляхом підміни першої його сторінки на іншу із зазначенням завищеної суми заборгованості, право вимоги за якою переводиться, порівняно із оригіналом;
- при розгляді справи в суді першої інстанції позивачем не було надано належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а судом було необґрунтовано обмежено відповідача в реалізації своїх процесуальних прав для доведення викладених ним заперечень, що мало наслідком неможливість повного та об'єктивного встановлення обставин справи і призвело до ухвалення помилкового необґрунтованого рішення.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7 510,15 грн.
04.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2790/24 (вх.№14074).
Через підсистему «Електронний суд» 11.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» надійшло клопотання про усунення недоліків (вх.14391; сформовано в підсистемі «Електронний суд» 08.11.2024, тобто у межах визначеного судом строку), до якого, на виконання вимог ухвали суду від 29.10.2024, додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7 510,15 грн., а саме платіжну інструкцію №15019 від 08.11.2024.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2024 у справі №922/2790/24. Призначено розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2024 у справі №922/2790/24 на « 17» грудня 2024 р. о 10:30год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №131.
Через підсистему «Електронний суд» 27.11.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.15170) та клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомлення та викликом сторін (вх.№15171).
Також 27.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» (далі - ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології») отримано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх.15172), за змістом прохальної частини якого заявник просив:
- визнати поважними причини подання даного клопотання на стадії апеляційного перегляду справи №922/2790/24;
- призначити у справі №922/2790/24 судову почеркознавчу експертизу договору про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса;
- на вирішення експертам поставити наступне питання: Чи виконано підпис на останній сторінці договору про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020 від імені ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» Коломійцем Костянтином Васильовичем чи іншою особою;
- з метою проведення експертизи витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» (далі - ТОВ «ВЕТПРОМ») оригінал договору про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020;
- витрати, пов'язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи, покласти на ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології».
Через підсистему «Електронний суд» 06.12.2024 від ТОВ «ВЕТПРОМ» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.15620), за змістом якого заявник просить апеляційну скаргу ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2024 у справі №922/2790/24 - залишити без змін.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ВЕТПРОМ» зазначає наступне:
- незрозумілим є, чи Коломієць К.В., в якості директора не підписував взагалі Договір про переведення боргу №2309-20 від 23 вересня 2020 чи саме в редакції, яка надана Позивачем, що в свою чергу ставить під сумнів твердження Відповідача про те, що не відбулось волевиявлення Відповідача на укладення правочину щодо прийняття обов'язків боржника по договору поставки №50 від 09.01.2018;
- враховуючи те, що Договір про переведення боргу №2309-20 від 23 вересня 2020 містить печатку ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології», жодних доказів її втрати чи протиправності використання іншими особами Відповідачем не надано, вказане свідчить про відповідність вказаного правочину волі особи, від імені якої підписано цей Договір та проставлено печатку - тобто про відповідність волі ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» на укладення правочину щодо прийняття обов'язків боржника по договору поставки №50 від 09.01.2018;
- відповідно до п. 7 Договору про переведення Новий боржник (Відповідач) цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (копії документів), пов'язана із Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником та Кредитором. Тобто, Первісним боржником (ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна») було передано Новому боржнику (Відповідачу) всі документи щодо заборгованості по договору поставки №50 від 09.01.2018, а тому Відповідач повинен мати у себе в наявності первинні документи по цьому Договору;
- сума заборгованості, яка заявлена Позивачем до стягнення повністю підтверджена належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Також 06.12.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення (вх.15621) на клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та клопотання про призначення експертизи.
13.12.2024 від ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» надійшли пояснення (вх.16012) на заперечення ТОВ «ВЕТПРОМ» на клопотання (заяву) ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та клопотання про призначення експертизи у справі №922/2790/24, а також пояснення (вх.16015) на відзив на апеляційну скаргу.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Істоміної О.А., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 16.12.2024, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» про призначення судової почеркознавчої експертизи. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» та Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗООВЕТПРОМ Україна» у строк по 08.01.2025 надати свої варіанти питання, для постановки експерту. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» до дати судового засідання надати суду: - вільні зразки підпису (20-25) ОСОБА_1 ; - вільні зразки почерку (20-25) Коломійця Костянтина Васильовича; - умовно-вільні зразки підпису та почерку Коломійця Костянтина Васильовича(20-25). Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» до дати судового засідання надати суду оригінал договору №2309-20 про переведення боргу від 23.09.2020. Оголошено перерву у розгляді справи №922/2790/24 до « 21» січня 2025 р. о 12:30 год. Розгляд справи відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №131. Явку Коломійця Костянтина Васильовича визнано обов'язковою (для відібрання експериментальних зразків почерку).
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» надійшло клопотання (вх.№907 від 20.01.2025) про долучення до матеріалів справи оригіналу договору №2309-20 про переведення боргу від 23.09.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 оголошено перерву у розгляді справи №922/2790/24 до « 18» лютого 2025 р. о 14:00год. Розгляд справи відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №131. Зобов'язано (повторно) Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» до дати судового засідання надати суду (з урахуванням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998): - вільні зразки підпису (20-25) ОСОБА_1 ; - вільні зразки почерку (20-25) ОСОБА_1 ; - умовно-вільні зразки підпису та почерку (20-25) ОСОБА_1 . Явку Коломійця Костянтина Васильовича визнано обов'язковою (для відібрання експериментальних зразків почерку).
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№2069 від 17.02.2025), в якому останнє просить долучити до матеріалів справи документи, що містять вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_1 та повідомлено, що оригінали зазначених документів буде надано в судовому засіданні.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Мединуці О.Є. для розгляду справи №922/2790/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Сгара Е.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 прийнято справу №922/2790/24 за апеляційною скаргою відповідача (вх.2526Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2024 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Сгара Е.В. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.02.2025 об 11:20 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Явку Коломійця Костянтина Васильовича визнано обов'язковою (для відібрання експериментальних зразків почерку).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 призначено у справі №922/2790/24 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:
- Чи виконано підпис на останній сторінці договору про переведення боргу №2309-20 від 23 вересня 2020 року від імені ТОВ «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» Коломійцем Костянтином Васильовичем чи іншою особою?
Проведення експертизи доручено Національному науковому центру Інститут судових експертиз ім Засл. проф. М.С. Бокаріуса (вул. Золочівська, 8а, м. Харків, 61177). Попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків. Сплату витрат, пов'язаних зі проведенням судової експертизи, покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» протягом трьох банківських днів із дня отримання рахунку, оплатити рахунок та докази оплати надати апеляційному господарському суду протягом семи днів із моменту оплати. Для проведення експертизи направлено матеріали справи №922/2790/24 на адресу Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Провадження у справі №922/2790/24 зупинено до отримання висновку судової експертизи.
Від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України надійшов лист (вх.№3649 від 21.03.2025) з доданою копією рахунку вартості робіт по проведенню експертизи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» надійшло клопотання (вх.№3965 від 27.03.2025), в якому останнє просить долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію від 26 березня 2025 року №16337, якою підтверджується оплата витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.
17.04.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України надійшов лист з додатками (вх.№4851), зокрема, отримано Висновок експерта №3024 від 03.04.2025 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №922/2790/24 та повернуто матеріали справи №922/2790/24.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 у зв'язку з відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №922/2790/24 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 поновлено провадження у справі №922/2790/24. Розгляд справи призначено на « 15» травня 2025 р. о 10:00 год, за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» надійшли додаткові пояснення по справі (вх.№5908 від 12.05.2025).
Також від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» надійшли докази направлення додаткових пояснень учасникам справи (вх.№5920 від 12.05.2025).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 розгляд справи №922/2790/24 відкладено на 22 травня 2025 року о 10:40 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Директором ТОВ «Зооветпром Україна» подано заяву, яка містить пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі третьої особи (вх.№6471 від 22.05.2025). Водночас вказана заява надійшла до суду після судового засідання у справі 22.05.2025, з огляду на що не підлягає розгляду.
До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 22.05.2025 третя особа не з'явилася.
З метою належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце судового засідання та у зв'язку із тимчасовою відсутністю обміну з відділенням поштового зв'язку за офіційним місцезнаходженням третьої особи, судом здійснено дії із розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду. Також судом направлено копії ухвал на адресу директора підприємства, наявну у матеріалах справи. Крім того, судом додатково зроблено телефонограму директору ТОВ «Зооветпром Україна» та повідомлено останнього про дату, час та місце розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що судом повідомлено належним чином учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.
Ураховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Присутній представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник позивача проти доводів скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутнього представника позивача та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2018 між Постачальником - ТОВ «ВЕТПРОМ» (позивачем) та Покупцем - ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» (третьою особою) укладено договір поставки №50 (далі по тексту - Договір поставки), згідно з умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати, а Покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно оплатити Товар - препарати ветеринарного призначення.
Згідно з п. 1.2 Договору поставки, у зв'язку з неможливістю наперед визначити кількість та асортимент Товару, Сторони домовились про те, що ціна, асортимент та кількість (обсяг) кожної партії Товару вказуються в рахунках, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 1.3, 3.4 Договору поставки, доказом факту поставки Товару є оформлені належним чином видаткові документи (видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, декларація перевізника, довіреність). Датою отримання Товару є дата видаткової накладної.
Датою оплати вважається день зарахування сум, що підлягають оплаті, на банківський рахунок Постачальника (п. 3.5 Договору поставки).
Пунктом 9.1 Договору поставки передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019. У разі, якщо в строк за два тижні до закінчення терміну дії цього Договору, жодна зі сторін не попередила іншу про намір розірвати цей договір, то він вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах.
Будь-які зміни та доповнення до цього Договору мають юридичну силу, якщо їх складено у письмовій формі та підписано повноважними представниками Сторін (п. 9.2 Договору поставки).
Жодна зі Сторін не вправі передавати свої права та обов'язки по цьому Договору третім особам без письмової згоди іншої Сторони (п. 9.10 Договору поставки).
Вказаний Договір поставки підписаний представниками обох сторін та скріплений відтисками печаток Сторін. Докази звернення будь-якої зі сторін до іншої Сторони про розірвання Договору поставки та докази дострокового розірвання Договору поставки, а також докази визнання недійсним вказаного договору у передбаченому законом порядку в матеріалах справи відсутні. Таким чином, Договір поставки був автоматично продовжений на наступні роки, та є діючим.
Протягом дії Договору поставки позивачем - ТОВ «ВЕТПРОМ» здійснювались поставки Товару третій особі - ТОВ “ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА», що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними, Актами взаємозаліку, Актом звірки тощо.
У подальшому, у зв'язку з неналежним виконанням третьою особою своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого Товару між ТОВ “ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» (Первісним Боржником) в особі директора Бабійчука Сергія Вікторовича, що діяв на підставі Статуту, ТОВ «ТБ «УВТ» (Новим Боржником) в особі директора Коломійця Костянтина Васильовича, що діяв на підставі Статуту, та ТОВ «ВЕТПРОМ» (Кредитором) в особі директора Сікало Максима Володимировича, що діяв на підставі Статуту, укладений Договір про переведення боргу від 23.09.2020 №2309-20 (далі по тексту - Договір переведення боргу).
Умовами п. 1 Договору переведення боргу сторони визначили, що цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору поставки від 09.01.2018 №50 (Основного договору), укладеного між Первісним Боржником та Кредитором.
Відповідно до п. 2 Договору переведення боргу, Первісний Боржник переводить на Нового Боржника борг в розмірі 252750,00 грн, що виник на підставі Основного договору та підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків між Кредитором та Первісним Боржником, який є невід'ємною складовою частиною даного Договору.
Згідно з п. 3 Договору переведення боргу, Новий боржник заміняє Первісного боржника у зобов'язанні, і приймає на себе обов'язки Первісного боржника щодо сплати боргу, вказаного в пункті 2 цього Договору. Новий боржник зобов'язаний сплатити вказану суму у строк до 15 жовтня 2020 року, після чого вищезазначене зобов'язання перед Кредитором вважається виконаним у повному обсязі.
Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основному договорі на суму, зазначену в п. 2, і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредитор набуває права пред'явлення права вимоги щодо належного виконання умов даного Договору (стягнення суми) до Нового боржника (п. 4, 5 Договору переведення боргу).
Новий боржник має право висунути проти вимоги Кредитора всі заперечення на зазначену суму, що ґрунтуються на відносинах між Кредитором та Первісним боржником за Основним договором (п. 6 Договору переведення боргу).
Новий боржник цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (копії документів), пов'язана із Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між Первісним боржником та Кредитором (п. 7 Договору переведення боргу).
За умовами п. 8 Договору переведення боргу, після виконання Новим боржником зобов'язань за цим договором до нього переходять всі права Кредитора за Основним договором, тобто виникає право регресу.
Згідно з п. 10 Договору переведення боргу, цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення їх печатками.
Докази розірвання Договору переведення боргу чи визнання недійсним вказаного Договору у передбаченому законом порядку в матеріалах справи відсутні. Сторонами до матеріалів справи не надано доказів належного виконання Новим Боржником - ТОВ «ТБ «УВТ» в повному обсязі зобов'язань за цим Договором, як передбачено п. 4 Договору. Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача - ТОВ «ТБ «УВТ» заборгованість в сумі 252750,00 грн та нараховані на цю заборгованість інфляційні витрати в сумі 136414,73 грн та 3% річних в сумі 28065,64 грн.
В оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд, проаналізувавши умови договору поставки від 09.01.2018 №50, укладеного між ТОВ «ВЕТПРОМ» (позивачем) і ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» (3-ю особою), та правовідносини, які склались між ними на підставі цього Договору поставки, дійшов висновку, що вказаний Договір за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений догові є обов'язковим для виконання обома сторонами. Проаналізувавши умови договору про переведення боргу від 23.09.2020 №2309-20, суд зауважив, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором щодо заміни боржника у зобов'язанні. Суд зазначив, що зважаючи на надану Кредитором - ТОВ «ВЕТПРОМ» згоду в п. 4 договору про переведення боргу від 23.09.2020 №2309-20, до Нового боржника - ТОВ «ТБ «УВТ», шляхом укладення вказаного Договору переведення боргу в належній формі з дотриманням умов Договору поставки (Основного договору) та вимог ст. 520, 521 ЦК України, перейшло зобов'язання Первісного боржника - ТОВ “ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» зі сплати боргу в розмірі 252750,00 грн, що виник на підставі Основного договору, в порядку, передбаченому Договором переведення боргу. Суд констатував, що відповідач ставить під сумнів факт волевиявлення відповідача - ТОВ «ТБ «УВТ» як Нового боржника на укладення договору про переведення боргу від 23.09.2020 № 2309-20 та прийняття на себе зобов'язань за цим договором. Судом встановлено, що остання сторінка договору містить підпис ОСОБА_1 , який на той час займав посаду директора, та відтиск печатки ТОВ «ТБ «УВТ». Керуючись стандартом доказування «більшої вірогідності» та принципу змагальності, із співставленням сукупності зібраних в цій справі доказів, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме доведено факт укладення договору про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020, оскільки надані ним на підтвердження цих обставин докази, зокрема надані на огляд суду в судовому засіданні 25.09.2024 оригінали зазначеного договору про переведення боргу та акту звірки взаєморозрахунків, який відповідно до п. 2 договору переведення боргу є невід'ємною частиною цього договору, є більш вірогідними, ніж протилежні аргументи відповідача стосовно того, що такий договір відповідачем не укладався та підпис на наданому позивачем договорі не належить колишньому директору ТОВ «ТБ «УВТ» ОСОБА_1 , з посиланням фактично лише на єдиний доказ - складену з дотриманням вимог ст. 88 ГПК України заяву свідка від 10.09.2024 без надання будь-яких інших доказів на підтвердження, наприклад, того, що підпис на спірному договорі відрізняється від підпису особи, яка його підписала з боку ТОВ «ТБ «УВТ», та їй не належить, або доказів на підтвердження факту протиправності використання його печатки чи доказів її втрати, або доказів звернення відповідача до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, чи вчинення ним інших заходів з метою з'ясування обставин щодо оригінальності підпису на оспорюваному договорі. За таких обставин, суд зазначив, що факт переходу до Нового боржника - ТОВ «ТБ «УВТ» шляхом укладення договору про переведення боргу від 23.09.2020 № 2309-20 зобов'язання Первісного боржника - ТОВ “ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» зі сплати боргу за договором поставки від 09.01.2018 №50, укладеним між ТОВ «ВЕТПРОМ» (позивачем) та ТОВ “ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» (3-ю особою), також доведено позивачем, тому суд відхилив заперечення відповідача в цій частині в повному обсязі. Суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження спірної заборгованості та за відсутності оспорення відповідачем Актів взаємозаліку встановив, що за результатами здійснення вказаних взаємозаліків станом на 18.02.2020 у ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» перед ТОВ «ВЕТПРОМ» по договору від 09.01.2018 №50 залишилась заборгованість в розмірі 422084,60 грн (що майже вдвічі перевищує спірну заборгованість), яка на момент укладення договору про переведення боргу від 23.09.2020 №2309-20 не була погашена Покупцем - ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» (Первісним боржником), що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період на 01.01.2019-22.09.2020, а відтак, матеріалами справи підтверджено розмір боргу ТОВ “ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» перед ТОВ “ВЕТПРОМ» по договору від 09.01.2018 №50 в сумі 252750,00 грн, який було переведено на відповідача - ТОВ «ТБ «УВТ» (Нового боржника) на підставі договору про переведення боргу від 23.09.2020 №2309-20. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в сумі 252750,00 грн є доведеними та обґрунтованими, тому суд задовольнив позовні вимоги в цій частині в повному обсязі. Також перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 3% річних та інфляційних втрат шляхом здійснення власного розрахунку, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, у зв'язку з чим зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 136414,73 грн та 3% річних в сумі 28065,64 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, дослідивши матеріали справи та надані позивачем на підтвердження наданих послуг на професійну правничу допомогу докази, врахувавши всі аспекти, зокрема характер спору, обсяг поданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також розмір заявлених до стягнення та задоволених судом позовних вимог по даній справі, суд дійшов висновку, що реальна, розумна, справедлива та співмірна із предметом спору вартість наданих адвокатом позивачу послуг з професійної правничої допомоги у даній справі становить 15000,00 грн, і саме з такою сумою вартості витрат на правничу допомогу погоджується суд, як є обґрунтованою та доведеною належними в розумінні чинного процесуального закону доказами.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Позов у даній справі обґрунтовано тим, що у відповідача (нового боржника за Договором про переведення боргу) існує обов'язок перед позивачем (кредитором) щодо сплати заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання третьою особою (первісним боржником за Договором про переведення боргу) свого зобов'язання перед позивачем (кредитором) за Договором поставки у частині оплати заборгованості на суму 252750,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 509 та частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що правовідносини між ТОВ «ВЕТПРОМ» (кредитором) і ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» (первісним боржником) виникли на підставі Договору поставки від 09.01.2018 №50.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар (пункт 1 частини першої ст. 664 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 1,2 статті 692 ЦК України).
Судом встановлено, що вказаний Договір поставки відповідає вимогам чинного законодавства України, недійсним в порядку встановленому законодавством не визнався, дійсність останнього учасниками справи не заперечується, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, договір є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» (первісним боржником), ТОВ «ТБ «УВТ» (новим боржником), та ТОВ «ВЕТПРОМ» (кредитором) укладений Договір про переведення боргу від 23.09.2020 №2309-20 (далі - Договір переведення боргу).
Судом встановлено, що за своєю правовою природою вищевказаний Договір є договором про заміну боржника у зобов'язанні.
Частина перша статті 510 ЦК України, визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
За умовами частини першої статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, якою передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (ст. 626 ЦК України).
Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується.
Судом встановлено, що при укладанні Договору про переведення боргу, сторонами дотримано вимог положень статей 513, 520 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, договір про переведення боргу укладено між позивачем (кредитором), третьою особою (первісний боржник) та відповідачем (новий боржник), тобто заміна боржника у зобов'язання відбулась за згодою кредитора (позивача) і сторонами дотримано вимог щодо укладання цього правочину у простій письмовій формі, що відповідає формі основного договору (договору поставки).
За змістом ст. 522 ЦК України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
З аналізу положень ст. ст. 520-522 ЦК України убачається, що правочин про заміну боржника у зобов'язанні не є новим зобов'язанням у розумінні норм ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України. А заміна сторони у зобов'язанні є лише правовою конструкцією зміни складу учасників правовідносин, яка не змінює суті зобов'язання.
Переведення боргу на нового боржника, так само як і заміна кредитора, є внутрішньою зміною у зобов'язанні, а тому заміна особи боржника не впливає на обсяг його прав та обов'язків, як сторони у зобов'язанні, тобто умови Договору про поставку мають таку саму силу для нового боржника, як і для первісного боржника.
Предметом Договору про переведення боргу є заміна у зобов'язанні первісного боржника на нового боржника, в порядку та на умовах, визначених даним договором та діючим законодавством України, у зобов'язаннях, що виникли із Договору поставки №50 від 09.01.2018 (далі - Основний договір), укладеного між первісним боржником (третьою особою) та кредитором (позивачем).
Колегія суддів зазначає, що під предметом договору розуміються необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про переведення боргу направлено на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу заміни у зобов'язанні первісного боржника на нового боржника (переведення боргу).
Відповідно до положень пункту 2 Договору про переведення боргу первісний боржник переводить на Нового боржника борг в розмірі 252 750,00 грн, що виник на підставі Основного договору та підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків між кредитором та первісним боржником, який є невід'ємною складовою частиною даного договору.
Пунктом 3 Договору про переведення боргу встановлено, що Новий боржник заміняє Первісного боржника у зобов'язанні, і приймає на себе обов'язки Первісного боржника щодо сплати боргу, вказаного в пункті 2 цього Договору. Новий боржник зобов'язаний сплатити вказану суму у строк до 15 жовтня 2020 року, після чого вищезазначене зобов'язання перед Кредитором вважається виконаним у повному обсязі.
Аналіз наведених вище умов Договору про переведення боргу дає підстави дійти висновку, що предметом договору є сума грошових зобов'язань (боргу) первісного боржника у розмірі 252 750,00 грн, яка має бути сплачена новим боржником (відповідачем) на користь кредитора (позивача) на умовах та у строки, визначені цим договором.
Як вже було зазначено вище, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання тільки у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).
Колегія суддів зазначає, що на підставі договору виникають права та обов'язки, які в частині зобов'язань мають бути виконані сторонами цього договору, якщо інше не встановлено самим договором або актами цивільного законодавства.
Відтак, з'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.
У розгляді даної справи колегія суддів виходить із того, що до загальних засад цивільного законодавства належить справедливість, добросовісність та розумність, які і встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Отже, зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на зміст позовних вимог, обов'язковість умов договору для виконання, балансу інтересів обох сторін договору слід дійти висновку, що укладаючи договір про переведення боргу, сторони (позивач та відповідач) взяли на себе певні зобов'язання, які відповідно, і повинні ними виконуватись в межах прав та обов'язків визначених умовами цього договору.
Водночас аналіз глави 50 ЦК України «Припинення зобов'язання» дозволяє стверджувати, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, останнім не виконано зобов'язання зі сплати суми за Договором про переведення боргу на користь позивача.
Водночас, відповідач заперечує факт переходу до нього зобов'язання на підставі договору про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020 зі сплати боргу в розмірі 252750,00 грн, обґрунтовуючи свої заперечення з посиланням на те, що діючий на час датування зазначеного Договору переведення боргу директор ТОВ «ТБ «УВТ» ОСОБА_1 не підписував вказаний Договір, підпис на цьому договорі йому не належить, а навіть якщо допустити, що він все ж таки підписував договір про переведення боргу від 23.09.2020 № 2309-20, то позивачем не доведено належними доказами, що договір, який був підписаний ОСОБА_1 , мав саме ту редакцію, що надав до суду позивач, адже, на відміну від останньої сторінки наданого позивачем договору, на першій сторінці не міститься підпису представника ТОВ «ТБ «УВТ», засвідченого печаткою, а лише наявні підписи представників ТОВ «ВЕТПРОМ» та ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна», засвідчені їхніми печатками.
Тобто, відповідач ставить під сумнів факт волевиявлення відповідача - ТОВ «ТБ «УВТ» як Нового боржника на укладення договору про переведення боргу від 23.09.2020 №2309-20, прийняття на себе зобов'язань за цим договором та вважає договір неукладеним.
Як вже зазначено вище, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.11.2021 у справі №904/4703/20.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у п.7.21 постанови від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Водночас у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
З урахуванням викладеного та з огляду на посилання відповідача на неукладеність Договору про переведення боргу, який є підставою заявлених позовних вимог у даній справі про стягнення заборгованості, суду слід дослідити зазначені обставини та надати оцінку відповідним доводам.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір про переведення боргу від 23.09.2020 №2309-20 з боку нового боржника - ТОВ «ТБ «УВТ» підписано ОСОБА_1 , який станом на дату укладення Договору займав посаду директора товариства. Вказаний підпис скріплено відтиском печатки ТОВ «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології».
З боку інших сторін, а саме ТОВ «Зооветпром Україна» (первісний боржник) та ТОВ «Ветром» Договір про переведення боргу підписано також їх директорами та скріплено печатками, дійсність чого не заперечується сторонами.
Апеляційним господарським судом під час розгляду даної справи, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, задоволено клопотання відповідача та призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, чи виконано підпис на останній сторінці договору про переведення боргу №2309-20 від 23 вересня 2020 року від імені ТОВ «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» Коломійцем Костянтином Васильовичем чи іншою особою.
З Висновку експерта №3024 від 03.04.2025 вбачається, що експерт Сиротенко Н.В. попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384,385 КК України.
У вказаному висновку зазначено, що встановлені збіжні загальні та окремі ознаки стійкі, суттєві, утворюють індивідуальну сукупність, достатню для категоричного висновку про виконання досліджуваного підпису Коломійцем Костянтином Васильовичем.
За висновком експерта підпис від імені Коломійця К.В. у договорі №2309-20 про переведення боргу від 23.09.2020, розташований на другому аркуші в графі «НОВИЙ БОРЖНИК», у рядку «/ ОСОБА_1 /» - виконаний ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Дослідивши висновок експерта, судом встановлено, що він містить однозначну відповідь на поставлене питання. При встановленні обставин щодо належності підпису на договорі Коломійцю, судом досліджувались форми рухів при виконанні елементів підпису, форми рухів при з'єднанні елементів підпису, напрямки рухів при виконанні елементів, форми та напрямки рухів при виконанні розчерку, протяжність рухів по вертикалі та горизонталі, що відображено у Таблиці №2, яка є додатком до Висновку.
Отже, колегія суддів зазначає, що висновок експерта №3024 від 03.04.2025 є обґрунтованим, належним та допустимим доказом.
Учасники справи не висловили заперечень з приводу зазначеного Висновку експерта.
Також апеляційний господарський суд зазначає, що підпис директора відповідача на спірному Договорі про переведення боргу скріплено відтиском печатки ТОВ «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології».
Статтею 58-1 ГК України визначено, що суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Підприємство не зобов'язане проставляти відтиск печатки на первинному документі, якщо правила складання такого документа прямо цього не передбачають, а тому підприємство самостійно вирішує здійснювати свою діяльність з печаткою чи без неї.
Водночас, печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, адже саме ця особа несе повну відповідальність за законність використання її печатки, тому наявність печатки на спірному правочині, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, є додатковим аргументом на користь того, що правочин відповідав волі особи, від імені якої підписано оспорюваний документ та проставлено печатку.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2021 у справі №918/208/21.
Відповідно до наявного у матеріалах справи Статуту ТОВ «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» станом на 17.12.2018, Товариство має печатку зі своїм найменуванням, може мати додаткові печатки, штампи (п.4.2.).
З наданих до суду відповідачем документів вбачається, що скаржник використовував печатку в своїй діяльності.
Також колегія суддів враховує, що відповідно до п.10 Договору про переведення боргу цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Жодних доказів вибуття із володіння відповідача його печатки чи протиправного використання іншою особою печатки товариства матеріали справи не містять. У зв'язку з викладеним суд критично оцінює доводи апелянта про те, що відтиск печатки ТОВ «ТБ «УВТ» на наданому позивачем договорі про переведення боргу не свідчить про факт волевиявлення Коломійцем К.В. на підписання цього договору.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладених обставин справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведення позивачем факту укладення Договору про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020 за підписом його сторін та відповідно перехід до Нового боржника - ТОВ «ТБ «УВТ» зобов'язання Первісного боржника - ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» зі сплати боргу за договором поставки від 09.01.2018 №50, укладеним між ТОВ «ВЕТПРОМ» (позивачем) та ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» (3-ю особою).
Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимогами чинного законодавства, зокрема вимогами, якими регулюються правовідносини щодо переведення боргу, умовами договору про переведення боргу від 23.09.2020 №2309-20 та умовами договору поставки від 09.01.2018 №50, зобов'язання за яким переводяться на відповідача за вказаним договором про переведення боргу, не передбачено обов'язку сторін засвідчувати своїм підписом та печаткою кожну сторінку договору переведення боргу. З огляду на що посилання скаржника на відповідні обставини не спростовують укладення спірного правочину.
Натомість, апелянт продовжує наполягати, що оскільки перша сторінка Договору, де зазначена сума переведеного боргу, не містить підпису відповідача, то є сумніви у достовірності змісту, викладеного на першій сторінці наявного у матеріалах справи Договору, зокрема щодо суми переведеного боргу.
Колегією суддів встановлено, що умовами п.13 Договору про переведення боргу встановлено, що цей договір, серед іншого, складений у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін.
Згідно вищевстановлених обставин та з огляду на висновки судової експертизи, відповідачем не доведено, що підпис на Договорі про переведення боргу від імені ОСОБА_1 виконано іншою особою та засвідчено печаткою. Тобто, встановлено обставини підписання останньої сторінки Договору від імені ТОВ «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» - ОСОБА_1 . При цьому, заперечуючи проти змісту, зокрема, п.2 Договору, відповідачем не надано визначеного у п.13 Договору автентичного примірнику спірного договору, який би містив інший зміст першої сторінки договору.
Натомість, з наданого позивачем до матеріалів справи оригіналу Договору про переведення боргу вбачається його ідентичність із доданою до позовної заяви копією такого договору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника в цій частині не підтверджені належними, допустимими доказами та відхиляються судом.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Викладені у даній справі обставини, зокрема те, що з одного боку відповідач зазначає, що директором ОСОБА_1 взагалі не підписувався спірний Договір про переведення боргу, а з іншого боку наполягає на можливості заміни чи підроблення першої сторінки вказаного Договору, свідчать про суперечливість позиції відповідача.
Стосовно заперечень апелянта щодо розміру зобов'язання, яке перейшло до ТОВ «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» (Нового боржника) за Договором про переведення боргу, колегія суддів вказує про наступне.
Відповідно до умов п.2 Договору про переведення боргу, первісний боржник перевів на нового боржника борг в розмірі 252 750,00 грн, що виник на підставі основного договору та підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків між кредитором та первісним боржником, який є невід'ємною складовою частиною даного договору.
Як вбачається із Акту звірки взаєморозрахунків по договору поставки від 09.01.2018 №50 за період на 01.01.2019-22.09.2020 станом на 01.01.2019 заборгованість ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» перед ТОВ «ВЕТПРОМ» по договору поставки №50 від 09.01.2018 становила 696650,68 грн (сальдо початкове).
Також вбачається, що 21.01.2019 відбулась поставка товару на суму 100 033,64 грн та 12.03.2019 на суму 100 035,62, і яка була сплачена в повному обсязі 21.01.2019 та 12.03.2019 в загальній сумі ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна», тобто не увійшла до спірної заборгованості.
Крім того, 19.12.2019 між ТОВ «ВЕТПРОМ» та ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» складено Акт взаємозаліку №1, яким Сторони здійснили взаємозалік зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями на загальну суму 96 886,44 грн, та встановили, що за Договором №50 від 01.01.2018 залишкова заборгованість ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» перед ТОВ «ВЕТПРОМ» становить 599 797,88 грн.
18.02.2020 між ТОВ «ВЕТПРОМ» та ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» складено Акт взаємозаліку №1, яким Сторони здійснили взаємозалік зустрічних однорідних вимог за зобов'язаннями на загальну суму 177 713,28 грн., та встановили, що за Договором №50 від 01.01.2018 залишкова заборгованість ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» перед ТОВ «ВЕТПРОМ» становить 422 084,60 грн.
Отже, відповідно до акту взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2019 - 22.09.2020 ТОВ «ВЕТПРОМ» та ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» за договором №50 від 01.01.2018 сторонами встановлено, що станом на 22.09.2020 заборгованість ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» перед ТОВ «ВЕТПРОМ» складає 422 084,60 грн (сальдо кінцеве).
На підставі Договору про переведення боргу Первісний Боржник перевів на Нового Боржника борг в розмірі 252 750,00 грн, що виник на підставі Договору поставки №50 від 01.01.2018, тобто частину боргу, зафіксовану в акті взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2019 - 22.09.2020.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з огляду на заперечення відповідача щодо розміру основної заборгованості, позивачем до суду першої інстанції надано для долучення до матеріалів справи документи, які свідчать про поставку товару ТОВ «ВЕТПРОМ» (Кредитором) на адресу ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» (Первісному боржнику) по договору №50 від 09.01.2018, в тому числі:
видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками Покупця та Продавця без заперечень та зауважень та які свідчать про поставку товару у період з липня по вересень 2018 року на загальну суму 328134,02 грн, а саме: видаткова накладна № 3189 від 27.07.2018 на суму 113578,37 грн; видаткова накладна № 3194 від 30.07.2018 на суму 7328,47 грн; видаткова накладна № 3548 від 20.08.2018 на суму 69604,82 грн; видаткова накладна № 3684 від 30.08.2018 на суму 16599,13 грн; видаткова накладна № 3985 від 17.09.2018 на суму 41104,92 грн; видаткова накладна № 4097 від 24.09.2018 на суму 79 918,31 грн;;
виставлені позивачем рахунки на оплату товару за період з липня по вересень 2018 року на загальну суму 328134,02 грн, а саме: рахунок № 3034 від 27.07.2018 на суму 113578,37 грн; рахунок № 3055 від 30.07.2018 на суму 7328,47 грн; рахунок № 3388 від 20.08.2018 на суму 69604,82 грн; рахунок № 3497 від 30.08.2018 на суму 16599,13 грн; рахунок № 3783 від 17.09.2018 на суму 41104,92 грн; рахунок № 3888 від 24.09.2018 на суму 79918,31 грн;
копії податкових накладних за період липень-вересень 2018 року на загальну суму 328134,02 грн, які позивачем - ТОВ «ВЕТПРОМ» за правилом «першої події» відповідно до вимог ст. 187 ПК України були складені та зареєстровані в ЄРПН із направленням їх контрагенту - ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» (третій особі), що підтверджується відповідними відмітками (штампами), сформованими автоматично на вказаних податкових накладних після підтвердження про їх отримання з боку третьої особи, а саме: податкової накладної № 450 від 27.07.2018; податкової накладної № 465 від 30.07.2018; податкової накладної № 289 від 20.08.2018; податкової накладної № 492 від 30.08.2018; податкової накладної № 255 від 17.09.2018; податкової накладної № 415 від 24.09.2018;
генеральну довіреність від 09.01.2018 строком дії до 31.12.2018, видану директором ТОВ “ЗООВЕТПРОМ Україна» на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “ВЕТПРОМ» відповідно до товарних (товаротранспортних) та видаткових накладних, що підтверджують факт передачі Товару, а також право на складання та підписання від імені підприємства будь-яких накладних, актів прийому-передачі, актів розбіжностей Товару завідувачу складом - ОСОБА_2 ;
експрес накладні та специфікації до актів наданих послуг ТОВ “Нова пошта» на поставку Товару по вищезазначеним видатковим накладним із залученням перевізника ТОВ “Нова Пошта», а саме: експрес накладні № 59998066157759 від 27.07.2018, № 59998066227034 від 30.07.2018, № 59998067141840 від 20.08.2018, № 59998067594366 від 30.08.2018, № 59998068381264 від 17.09.2018, № 59998068691814 від 24.09.2018 та специфікації до актів наданих послуг: № НП- 000438659 від 31.07.2018; № НП-000472995 від 10.08.2018, № НП-000574189 від 31.08.2018, № НП-000631621 від 10.09.2018, № НП-000862996 від 20.09.2018, № НП-000935098 від 30.09.2018.
Відповідачем - ТОВ «ТБ «УВТ» не оспорюються надані позивачем - ТОВ «ВЕТПРОМ» Акти взаємозаліку №1 від 19.12.2019 та №1 від 18.02.2020, що були укладені між ТОВ «ВЕТПРОМ» та ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна», будь-яких заперечень, з наведенням обставин та наданням доказів, які б вказували на недостовірність вказаних у цих Актах даних, відповідачем не надано суду.
Разом з цим, апелянт вважає, що позивачем надано первинну бухгалтерську документацію, якою підтверджується виникнення та існування заборгованості «ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» перед ТОВ «ВЕТПРОМ» на загальну суму 53 534, 30 грн з ПДВ (328 134,02 грн - 274 599, 72 грн). В той же час, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження виникнення та існування іншої частини «заборгованості», яку заявлено до стягнення в позовних вимогах - 199 215, 70 грн (252 750,00 грн - 53 534, 30 грн). Скаржник стверджує, що внаслідок укладення вказаних Актів взаємозаліку, зобов'язання ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» перед ТОВ «ВЕТПРОМ» по Договору № 50 від 09.01.2018 на загальну суму 274 599,72 грн припинилися, а отже на момент його «укладення» цих зобов'язань вже не існувало.
Колегія суддів зазначає, що відповідач вважає, що наведені у Актах взаємозаліку суми мають вираховуватися саме від суми поставок, які зазначені в наданих позивачем первинних документах. Водночас, як зазначено вище, у Акті звірки, який відповідно до п.2 Договору про переведення боргу, підписаний кредитором та первісним боржником, сторонами правомірно зараховано Акти взаємозаліку від початкового сальдо станом на 01.01.2019 у розмірі 696 650,68 грн. Відповідний залишок боргу після здійснення сторонами взаємозаліку відображено також і в самих актах.
Необґрунтованими є доводи відповідача про неналежність Акту звірки з огляду на відсутність його підпису на Акті як нового боржника. Акт звірки здійснено за договором поставки №50 від 09.01.2018 та підписано його сторонами відповідно до бухгалтерських даних цих підприємств. Оскільки відповідач не є стороною договору поставки його підпис не вимагається з огляду на правову природу Акту звірки. При цьому, умовами пункту 2 Договору про переведення боргу чітко встановлено що переведений борг, що виник на підставі основного договору підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків між Кредитором та Первісним боржником, який є невід'ємною складовою частиною даного договору.
При цьому, суд враховує, що відповідно до п.7 Договору про переведення боргу Новий боржник цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Договором між Первісним боржником та Кредитором. З аналогічних підстав судом відхиляються посилання відповідача на те, що наявний у матеріалах Акт звірки є неналежним доказом на підтвердження заявленої заборгованості. Також у матеріалах справи відсутні будь-які звернення нового боржника до кредитора чи первісного боржника стосовно переведеного бору та його розміру до моменту звернення із даним позовом до суду.
Отже, матеріалами справи підтверджено розмір боргу ТОВ «ЗООВЕТПРОМ Україна» перед ТОВ «ВЕТПРОМ» по договору від 09.01.2018 №50 в сумі 252750,00 грн, який було переведено на відповідача - ТОВ «ТБ «УВТ» (Нового боржника) на підставі договору про переведення боргу від 23.09.2020 №2309-20, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції. З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів погашення відповідачем заборгованості за Договором про переведення боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в сумі 252750,00 грн підлягають задоволенню.
Окрім того, згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
З огляду на відсутність доказів сплати вищевказаної заборгованості, перевіривши надані позивачем розрахунки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 136 414,73 грн та 3% річних в сумі 28 065,64 грн.
Апеляційна скарга не містить жодних заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, з огляду на що, з урахуванням положень статті 269 ГПК України, рішення суду в цій частині не переглядається.
Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Українські ветеринарні технології» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2024 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.05.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян