вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"14" травня 2025 р. Справа№ 910/987/23 (910/16904/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Нечасного О.Л.
у присутності представника позивача Федька Т.В. за ордером
розглянувши заяву ТОВ "Аудиторська фірма"БК Аудит" про вирішення питання про судові витрати за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма"БК Аудит" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024
у справі №910/987/23(910/16904/23) (суддя Мандичев Д.В.)
за позовом ОСОБА_1
до 1. ОСОБА_2
2. ОСОБА_3
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "БК Аудит"
за участю керуючого реструктуризацією майна боржника арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича
про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна
в межах справи №910/987/23
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 року у справі №910/987/23(910/16904/23) позов задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №8048/2020/2049849 від 17.06.2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; витребувано у ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" на користь ОСОБА_2 транспортний засіб марки Mercedes-Benz, V220 , D2143 , 2018 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 ; присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8140,65 грн.; присуджено до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8140,65 грн.; присуджено до стягнення з ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8140,65 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 року у даній справі частково та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" про витребування у ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" на користь ОСОБА_2 транспортного засобу марки Mercedes-Benz, V220, D2143, 2018 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 відмовити.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Аудиторська фірма"БК Аудит" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 року у справі №910/987/23 910/16904/23) задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 року у справі №910/987/23(910/16904/23) в частині витребування у ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" на користь ОСОБА_2 транспортного засобу марки Mercedes-Benz, V220, D2143, 2018 року випуску,VIN-код НОМЕР_3 скасовано; прийнято в скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Аудиторська фірма"БК Аудит" 26 085,54 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Скаржником в апеляційній скарзі у відповідності до ч. 8 ст.129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів, зроблено заяву про відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, докази понесення яких та їх розміру останній зобов'язався подати протягом п'яти днів після ухвалення відповідного судового рішення по суті спору.
Крім того, 22.04.2025 року через систему "Електронний суд" скаржник подав до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій зазначив, що розрахунок витрат на правничу правову допомогу становить 30 000,00 грн.
25.04.2025 року через систему "Електронний суд" скаржником подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення по справі №910/987/23 (910/16904/23), в якій останній просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Аудиторська фірма"БК Аудит" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2025 призначено розгляд заяви ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" про вирішення питання про судові витрати у справі №910/987/23(910/16904/23) на 14.05.2025 року за участю повноважних представників сторін, запропоновано позивачу до дати судового засідання подати до суду письмові пояснення щодо заяви про вирішення питання про судові витрати або клопотання про зменшення таких витрат.
09.05.2025 року від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача-3, в яких він зазначив про необхідність покладення відповідних витрат на професійну правничу на відповідача-1, а також просив зменшити їх до 2500,00 грн. з тих мотивів, що витрати відповідача-3 на правову допомогу є необґрунтованими, неспівмірними обсягу наданих послуг та безпідставно завищені.
Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2025 року просив прийняти судове рішення з урахуванням поданих суду письмових заперечень.
Представник відповідача-3 в судове засідання не з'явився, подавши до його початку клопотання про розгляд справи без їх участі.
Згідно статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
14.05.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши в судовому засіданні подану відповідачем-3 заяву та доданої до неї докази, заслухавши пояснення присутнього представника позивача з цього приводу, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 21.11.2023 року між ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" (Клієнт) та АБ "Титикало та партнери" укладено договір про надання правничої допомоги №71 (далі - Договір), за умовами якого адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу/представляти інтереси клієнта у справах, пов'язаних із захистом (представництвом) інтересів клієнта у всіх правоохоронних органах, судах, органах прокуратури, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування (п. 1.1).
Згідно п. 3.1. Договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар, визначений в протоколі узгодження гонорару, який є додатком до даного Договору.
Пунктом 3.3 Договору сплата гонорару/витрат провадиться клієнтом шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок та/або оприбутковуються адвокатським бюро.
Після виконання адвокатським бюро обов'язків по даному Договору за проханням клієнта чи власною ініціативою адвокатське бюро має скласти та надати клієнту звіт та акт приймання-передачі наданих послуг.
Згідно Протоколу узгодження гонорару за надання правничої допомоги/представництво інтересів Клієнта у судовій справі №910/987/23 (910/16904/23) щодо оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 року в суді апеляційної інстанції (Північному апеляційному господарському суді) Клієнт сплачує Адвокатському бюро фіксований гонорар в розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч гривень).
24.04.2025 року сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №24/04, згідно якого на виконання умов Договору про надання правничої допомоги №71 від 21.11.2023 року адвокатське бюро надало клієнту наступні юридичні послуги:
- 10.02.2025 - підготовка апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/987/23(910/16904/23) - 14 год.;
- 24.04.2025 - участь адвоката Сторожук В.А. у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі №910/987/23 (910/16904/23) з урахуванням витраченого часу - 1 год.
Платіжною інструкцією від 24.04.2025 №1561 ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" сплачено на користь АБ "Титикало та партнери" 30 000,00 грн.
До матеріалів справи також долучено ордери, видані АБ "Титикало та партнери" на ім'я адвокатів Сторожук В.А. та Титикало Р.С. згідно укладеного з клієнтом Договору для представництва інтересів ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" у Північному апеляційному господарському суді.
Отже, з огляду на наведені докази, понесені ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складають 30 000,00 грн. і на переконання представника відповідача-3 підлягають стягненню з позивача.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 2 статті 126 ГПК України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 ГПК України).
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Стосовно вимог відповідача-3 про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини відповідача-1 з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачу-1.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Сторона має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем-3 наданих йому послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачу не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку позивача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки відповідача-3 в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата відповідачем-3 послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення відповідачем-3 та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок позивача.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та додані до заяви докази, врахувавши відповідні заперечення позивача, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу 30 000,00 грн. не є співмірним із: складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Так, судом встановлено, що виконавцем фактично було здійснено підготовку апеляційної скарги та взято участь в одному у судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що витрати відповідача-3 у розмірі 30 000,00 грн. значно завищені, а відтак не є розумними та виправданими, як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною.
Так, апеляційна скарга налічує 11 сторінок друкованого тексту, більшість з яких складає виклад обставин справи, змісту оскаржуваного рішення, підстав апеляційного оскарження та короткий зміст постанов Верховного Суду, якими обґрунтовується апеляційна скарга. Більш того, доводи поданої апеляційної скарги фактично дублюють зміст поданого суду першої інстанції відзиву ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" на позовну заяву.
Отже, визначена в акті підготовка апеляційної скарги в обсязі 14 годин загалом, на думку суду, не відповідає та є неспівмірним обсягам наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки дана справа не відноситься до категорії складних, а отже не потребувала затрати значного часу та великого обсягу юридичної і технічної роботи під час підготовки відповідних документів.
Щодо участі адвоката в судовому засіданні, то необхідно зазначити, що за час знаходження справи №910/987/23(910/16904/23) у провадженні Північного апеляційного господарського суду відбулось лише одне судове засідання, а саме: 24.04.2025 року тривалістю 16 хвилин, яке, з огляду на хід судового засідання, не характеризувались тривалістю та особливою складністю.
За таких обставин, оцінивши витрати ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на підготовку процесуальних документів по справі, зокрема апеляційної скарги, як кваліфікований фахівець, та витраченого часу на участь у справі, керуючись критеріями реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд вважає справедливим та співрозмірним призначення відшкодування ТОВ "Аудиторська фірма "БК Аудит" відповідних витрат у розмірі 4 500,00 грн. шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 , як позивача у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, оскільки під час прийняття постанови Північним апеляційним господарським судом не було вирішено питання про судові витрати, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Аудиторська фірма"БК Аудит" про вирішення питання про судові витрати у справі №910/987/23(910/16904/23) шляхом постановлення додаткової постанови в силу приписів ст. 244 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Заяву ТОВ "Аудиторська фірма"БК Аудит" про вирішення питання про судові витрати задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма"БК Аудит" 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи №910/987/23(910/16904/23) в суді апеляційної інстанції.
3.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
4.Дану постанову вважати невід'ємною частиною постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 року у справі №910/987/23 (910/16904/23).
5.Справу повернути до господарського суду міста Києва.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст додаткової постанови підписано 26.05.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.В. Отрюх
С.В. Сотніков