вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2025 р. Справа№ 927/601/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Олексієнко О.П.,Торбаєєв М.О.
від відповідача-1 - Козаченко І.М.
від відповідача-2 - Дрозд А.С.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром"
на рішення Господарського суду м. Києва від 22.01.2025 р. (повний текст складено 10.02.2025 р.)
у справі № 927/601/24 (суддя - Грєхова О.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром"
до 1. Управління комунального майна Чернігівської обласної ради
2. Чернігівської обласної державної адміністрації
про визнання додаткової угоди недійсною та застосування наслідків недійсності правочину,
У липні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Кінотехпром" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради та Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 р. до договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, № 66 від 01.11.2011 р. та застосування наслідків недійсності правочину.
Вимоги позивача обгрунтовані тим, що додаткова угода № 3 підлягає визнанню недійсною у зв'язку з порушенням передбачених чинним законодавством правил проведення розрахунку орендної плати, визначених Законом України «Про оренду державного і комунального майна» та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.01.2025 р. у справі № 927/601/24 відмовлено Приватному акціонерному товариству "Кінотехпром" у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням, Приватне акціонерне товариство "Кінотехпром" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 р. у справі № 620/6623/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 р., визнано протиправним та нечинним рішення дев'ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 р. № 34-9/VІІ "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції". Тобто скасовано методику, на підставі якої здійснювалось нарахування орендної плати за укладеним договором.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" у справі № 927/601/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 р. апеляційну скаргу у справі № 927/601/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 927/601/24 та призначено до розгляду на 15.04.2025 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 р. задоволено заяву Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про проведення судового засідання 15.04.2025 р. у справі № 927/601/24 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 р. оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 927/601/24 до 19.05.2025 р.
У судовому засіданні 19.05.2025 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.11.2011 р. між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Кінотехпром" (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 66 (далі - договір оренди).
Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі майно), що розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66, та перебуває на бухгалтерському обліку Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Приміщення, які знаходяться на 1 поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 279,6 кв. м, що має окремий вхід. Приміщення, які знаходяться в підвалі вищезазначеної будівлі, загальною площею 81,7 кв. м, що має окремий вхід. Загальна площа приміщень, що передається в оренду, складає 361,3 кв. м. Майно передається в оренду з метою здійснення виробничої діяльності.
Згідно з п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору.
Як передбачено п. п. 2.3, 2.4 договору оренди, в разі припинення договору майно повертається орендарем орендодавцю в порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.
У відповідності до п. 3.1 договору оренди орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акта приймання-передачі в оренду та акта приймання-передачі майна з орендного користування.
За п. 3.3 договору оренди розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011 р., зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 30.09.2011 р.
Згідно з п. 3.4 договору оренди розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у додатку № 2 до цього договору, що є невід'ємною частиною, і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) 1563,02 грн. Орендна плата за перший (листопад 2011 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекс інфляції за жовтень та листопад місяці 2011 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.5 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.6 договору, у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2015 р. у справі № 927/807/15, яке набрало законної сили, орендну плату орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця згідно виставлених орендодавцем рахунків у співвідношенні, встановленим Методикою розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області або за окремим рішенням обласної ради (на період його дії).
За п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.
Договір діє з 01 листопада 2011 року по 31 жовтня 2016 року включно (п. 10.1 договору оренди).
Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в строкове оплатне користування об'єкту оренди за договором підтверджується двостороннім актом прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою: вул. Любецька, 66, м. Чернігів (додаток № 1 до договору).
У відповідності до п. 5.1.12 договору оренди, в разі припинення або його розірвання орендар зобов'язаний повернути орендодавцю одержане від нього майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з усіма зробленими в ньому поліпшенями, та відшкодувати орендодавцю збитки, в разі погіршення стану або втрати (часткової або повної) орендованого майна з вини орендаря.
За умовами пунктів 10.6, 10.8, 10.9 договору оренди після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано орендодавцю за актом приймання-передачі. У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. Чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його укладено.
Додатковою угодою № 2 від 23.08.2017 р. до договору оренди сторони пролонгували його дію по 31.08.2017 р. включно.
Додатковою угодою № 3 від 31.08.2017 р. до договору оренди сторони пролонгували дію договору по 31.10.2021 р. включно.
Також, додатковою угодою № 3 п. п. 3.3, 3.4 договору оренди викладено в новій редакції наступного змісту: розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 17.05.2017 р. № 34-9/VII у новій редакції. Розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у додатку 1 до цієї угоди до договору, що є невід'ємною його частиною і становить за базовий місяць розрахунку 4023,53 грн. Орендна плата за перший (вересень 2017 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень та вересень 2017 року.
У подальшому, Управління комунального майна Чернігівської обласної ради звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" про зобов'язання ПрАТ "Кінотехпром" повернути Управлінню нежитлові приміщення в будівлі, що розташована за адресою: вул. Любецька, 66, м. Чернігів, загальною площею 361,3 кв. м, шляхом підписання акта прийому-передачі, у зв'язку з припинення строку дії договору оренди нежитлових приміщень.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2022р. у справі № 927/1177/21 позовні вимоги Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" задоволено повністю та зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Кінотехпром" повернути Управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради нежитлові приміщення в будівлі, що розташована за адресою: вул. Любецька, 66, м. Чернігів, загальною площею 361,3 кв. м, шляхом підписання акту приймання-передачі.
09.06.2023 р. на виконання судового рішення між сторонами підписано акт приймання-передачі із орендованого користування майна комунальної власності Чернігівської області, розташованого за адресою: вул. Любецька, 66, м. Чернігів.
В подальшому Управління комунального майна Чернігівської обласної ради звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром", у якому позивач просив суд стягнути з відповідача 10974,03 грн, а саме: 5779,04 грн заборгованості з орендної плати та 123,62 грн інфляційних втрат до обласного бюджету м. Чернігова; на користь позивача 2476,72 грн заборгованості з орендної плати, 52,98 грн інфляційних втрат, 2325,54 грн пені та 216,13 грн процентів річних за невиконання грошового зобов'язання.
Приватне акціонерне товариство "Кінотехпром" подало зустрічний позов до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, у якому просило визнати додаткову угоду № 3 від 31.08.2017 р. до договору оренди № 66 від 01.11.2011 р. недійсною з моменту її вчинення.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2021 р. у справі № 927/1083/20 первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" 5779,04 грн заборгованості з орендної плати та 123,62 грн інфляційних втрат до обласного бюджету м. Чернігова , стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 2476,72 грн заборгованості з орендної плати, 52,98 грн інфляційних втрат, 2325,54 грн пені, 216,13 грн - 3% річних, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 р. у справі № 620/6623/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 р., визнано протиправним та нечинним рішення дев'ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 р. № 34-9/VІІ "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції".
В подальшому, Управління комунального майна Чернігівської обласної ради звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" про стягнення 336629,60 грн заборгованості, а саме: 23156,73 грн заборгованості (перед обласним бюджетом) за час фактичного користування об'єктом оренди за період з 01.11.2021 р. по 09.06.2023 р. та 2836,32 грн інфляційних втрат; 49956,06 грн заборгованості (перед управлінням комунального майна) за час користування об'єктом оренди за період з 01.11.2021 р. по 09.06.2023 р. та 4760,49 грн інфляційних втрат; 1698,37 грн 3% річних за період з 01.11.2021 р. по 31.05.2023 р., 254221,64 грн пені.
Приватне акціонерне товариство "Кінотехпром" подало зустрічний позов до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про визнання недійною додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 р. до договору оренди № 66 від 01.11.2011 р. з моменту її вчинення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 р. у справі № 927/1316/23 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 р. у справі № 927/1316/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2024 р. у справі № 927/1316/23 змінено; позов Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 96804,84 грн пені; в іншій частині позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" до Управління комунального майна Чернігівської обласної ради про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 р. до договору оренди № 66 від 01.11.2011 р. відмовлено.
На думку позивача спір у справі виник у зв'язку з тим, що оскільки рішення дев'ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 р. № 34-9/VІІ "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції" визнано нечинним, тому орендодавцем було безпідставно нараховано орендну плату на підставі вказаної методики, відтак наявні правові підстави для визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 31.08.2017 р. до договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, № 66 від 01.11.2017 р. та застосування наслідків недійсності такого правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як передбачено ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому, висновок (рішення) про невідповідність правочину актам законодавства як підстава для його недійсності (ч. 1 ст. 203 ЦК України) має ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи щодо порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору (договорів) недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також наявність у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірного правочину (правочинів).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/109/19.
Згідно з ч. ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.
За ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавчо може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), яка його вчинила.
Спосіб, у який здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, передбачено статтею 205 ЦК України.
Тобто, правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасників правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети, породжуючи правовий наслідок; правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини 1 статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як передбачено ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Згідно зі ст. 20, ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Рішенням Чернігівської обласної ради № 34-9/VII від 17.05.2017 р. затверджено Методику розрахунку та порядок використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції (далі - Методика).
31.08.2017 р. між сторонами підписано додаткову угоду № 3 до договору, згідно з якою розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 17.05.2017 р. № 34-9/VII у новій редакції. Розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у додатку № 1 до цієї угоди до договору, що є невід'ємною його частиною і становить за базовий місяць розрахунку - 4023,53 грн. Орендна плата за перший (вересень 2017 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень та вересень 2017 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством".
В подальшому рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 р. у справі № 620/6623/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 р., визнано протиправним та нечинним рішення дев'ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 р. № 34-9/VІІ "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції".
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 р. у справі № 910/10374/17).
Суд не наділений повноваженнями визнання нормативно-правового акту нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності. Нормативно-правовий акт є чинним до набрання законної сили рішенням суду про визнання його протиправним та нечинним чи окремих його положень (постанова Верховного Суду від 23.03.2023 р. у справі № 640/6699/20).
Отже, з моменту укладення спірної додаткової угоди (31.08.2017 р.) та до закінчення строку дії договору оренди (по 31.10.2021 р.), а відповідно і строку дії вказаної додаткової угоди, рішення дев'ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 р. № 34-9/VІІ "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції" було чинним, обов'язковим та таким, що підлягало застосуванню.
Тобто на час застосування рішення Чернігівської облради від 17.05.2017 р. безпосередньо Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради як уповноваженим суб'єктом владних повноважень вказане рішення було чинним і не визнавалося судом незаконним чи протиправним, оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 р. у справі № 620/6623/20, яким визнано протиправним та нечинним вказане рішення Чернігівської облради, набрало законної сили 29.09.2022 р.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 3 до договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, № 66 та в свою чергу застосування наслідків недійсності правочину.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.01.2025 р. у справі № 927/601/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правильним вирішенням справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 22.01.2025 р. у справі № 927/601/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Кінотехпром".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27.05.2025 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран