вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2025 р. Справа№ 910/7213/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги
Приватного підприємства "БУДПОСТАЧ"
на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2025 (повне рішення складене 03.02.2025)
у справі № 910/7213/24 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер"
до Приватного підприємства "БУДПОСТАЧ"
про стягнення 252 687, 20 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставангер" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "БУДПОСТАЧ" про стягнення 252 687, 20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем свого зобов'язання за договором поставки перевезення вантажу № 19/12/19/1 від 19.12.2019 в частині збереження вантажу під час перевезення.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/7213/24 позов задоволено та стягнуто з Приватного підприємства "Будпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставангер" суму коштів в розмірі 252 687,20 грн та судовий збір в розмірі 3 790,31 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням того, що вантаж не виданий одержувачеві протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, судом встановлено, що прийнятий до перевезення відповідачем вантаж вважається знищеним, що підтверджується наявними у справі доказами.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/7213/24, Приватне підприємство "БУДПОСТАЧ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 207, 614, 617, 639, 924, 925 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. 75 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Зокрема, скаржник зазначає про недоставлення вантажу сталось внаслідок настання подій, які не залежали від нього і які він не міг передбачити чи відвернути, що виключає його вину, як основну підставу для притягнення до відповідальності.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 (колегія суддів у складі: головуючого Ходаківської І.П., суддів Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "БУДПОСТАЧ" на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі № 910/7213/24 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.11.2019 №2911-1, укладеного між та ТОВ "Напої плюс" (найменування змінено на ТОВ "Нові продукти Україна") як замовником та ТОВ "Ставангер" останнє взяло на себе зобов'язання за дорученням замовника здійснити доставку вантажів, які належать замовнику автомобільним транспортом на території України.
Згідно з п. 1.2. договору кількість і вид вантажу, маршрути прямування, вантажовідправники, графік подачі транспорту, сума фрахту обумовлюються разовими заявками (додатками, що мають юридичну силу при виникненні спорів до підписання акта виконаних робіт) додатково перед кожним конкретним перевезенням.
Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що перевезення здійснюються згідно "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства транспорту України від 23.03.1998 №90). Перевезення вантажів здійснюються перевізником, на підставі замовлень здійснених засобами телефонного або факсимільного зв'язку.
За умовами п.п. 3.3., 3.4, 3.5 договору перевізник зобов'язаний, зокрема, підтвердити прийняття до виконання заявки замовника; інформувати замовника про затримки з доставкою вантажу; забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення до моменту його здачі в пункті призначення.
В п. 3.9 договору встановлено, що замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення товарно-транспортних документів у встановленому порядку і відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 5.7 договору у разі невиконання перевізником умов п.3.5. цього договору (включаючи, але не обмежуючись, замерзанням товару у процесі доставки), останній сплачує на користь замовника 100 % вартості недоставленого та/або пошкодженого вантажу, а також компенсує замовнику всі документально підтверджені санкції з боку третіх осіб.
Строк дії договору - з моменту його підписання і до факту письмового розірвання цього договору обома сторонами (п. 6.2 договору).
З метою виконання зобов'язання, в тому числі, за укладеним з ТОВ "Напої плюс" договором №2911-1 19.12.2019 ТОВ "Ставангер" укладено з ПП "Будпостач", як перевізником, договір перевезення вантажу №19/12/19-1, за умовами якого перевізник зобов'язався доставити надані замовником вантажі до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а замовник - вчасно оплатити надані послуги перевезення.
Згідно з п.п. 3.1.4. та 3.1.6. договору №19/12/19-1 перевізник зобов'язаний в письмовому вигляді негайно інформувати замовника у випадку виникнення причин, що не дозволяють виконати перевезення відповідно до умов, обумовлених в заявці, чи про проблеми, що виникли у процесі перевезення вантажу.
Пунктом 6.1. договору №19/12/19-1 передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання зобов'язань по даному договору, зумовлених обставинами, які виникли не за бажанням сторін та які неможливо було передбачити або уникнути.
За положеннями п.п. 6.2., 6.3. договору №19/12/19-1 свідоцтво, видане відповідною торговельно-промисловою палатою або іншим компетентним органом, є достатнім підтвердженням наявності та тривалості нездоланної сили. Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини зобов'язана невідкладно, із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв'язку та характеру існуючих перешкод, повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору.
Для виконання зобов'язань за договором 01.01.2022 №19/12/19-1 між ПП "Будпостач" та Фізичною особою-підприємцем Шитліною Тамарою Григорівною укладено договір найму транспортного засобу №01/01/22-3, відповідно до якого наймодавець передав наймачу у тимчасове платне користування Вантажний автомобіль марки DAF, модель XF105.410, державний номер НОМЕР_1 .
22.02.2022 між ТОВ "Нові продукти Україна" та позивачем погоджено заявку на перевезення вантажу №78470 за наступним маршрутом: Жашків - Одеса; дата та час завантаження: 23.02.2022; дата та час розвантаження: 24.02.2022; номер автомобіля: DAF НОМЕР_1 ; номер напівпричіпа: НОМЕР_2 ; водій: ОСОБА_1 .
На виконання умов договору перевезення вантажу №19/12/19-1 на підставі заявки на перевезення вантажу №78470 позивачем та відповідачем оформлено заявку на перевезення вантажу №СВ-230222-14 від 23.02.2022 року, відповідно до якої перевезення має бути за маршрутом: Жашків - Одеса; дата та час завантаження: 23.02.2022; дата та час розвантаження: 24.02.2022; номер автомобіля: DAF НОМЕР_1 ; номер напівпричіпа: НОМЕР_2 ; водій: ОСОБА_1 .
23.02.2022 ТОВ "Нові продукти Україна" сформовано накладну на внутрішнє переміщення №Прм-22849 зі складу-відправника: Склад готової продукції (дистрибуція) - Черкаська обл., м.Жашків, вул. Перемоги, 10, на склад отримувача: ТОВ "ТТ." - м. Одеса, вул. Моторна, 6, такого товару: напою безалкогольного енергетичного сильногазованого "Піт-Буль" 0,5 л (12 П) НМ у кількості 29808 шт. на загальну суму 250387,20 грн; піддону Євро 1200х800 зворотня тара (ДСТУ 9557-87) у кількості 23 шт. на загальну суму 2300,00 грн, всього на загальну суму 252687,20 грн.
На підставі зазначеної вище товарно-транспортної накладної № Прм-22849, у якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ "Ставангер", 23.02.2022 водієм прийнято до перевезення від вантажовідправника ТОВ "Нові продукти Україна" у пункті навантаження (Черкаська обл., м.Жашків, вул. Перемоги, 10) на адресу вантажоотримувача - ТОВ "ТТ." (м.Одеса, вул. Моторна, 6) наступний вантаж: - напій безалкогольний енергетичний сильногазований "Піт-Буль" 0,5 л. (12 П) НМ на загальну суму 250387,20 грн та піддон Євро 1200х80 зворотня тара (ДСТУ 9557-87) на загальну суму 2300грн, всього на загальну суму 252 687,20 грн.
У зв'язку з не поставкою позивачем товару до місця розвантаження, ТОВ "Нові продукти Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ "Ставангер" вартості втраченого вантажу у розмірі 252687,20 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.08.2023 у сраві №916/1269/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 позов задоволено.
На виконання судового рішення ТОВ "Ставангер" сплачено на користь ТОВ "Нові продукти Україна" суму вартості втраченого вантажу на підставі платіжних доручень від 08.03.2024 та від 13.03.2024.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Ставангер" послалось на те, що фактичним перевізником товару був саме відповідач за договором перевезення вантажу №19/12/19-1, а відтак, кошти за втрату вантажу в розмірі 252 687,20 грн мають бути стягнуті саме з нього.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що товар було знищено пожежею, яка сталась в наслідок влучання ракет збройних сил російської федерації по приміщеннях складу, де знаходились автомобілі із майном, яке було передано на перевезення, а тому вини відповідача у втраті вантажу немає.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За положеннями статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Відповідно до правового висновку у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, який правомірно враховано судом першої інстанції, преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням господарського суду Одеської області від 09.08.2023 року №916/1269/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАВАНГЕР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ПРОДУКТИ Україна" вартість втраченого вантажу у розмірі 252687 грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3790 грн 31 коп.
Наведене стягнення зумовило звернення ТОВ "СТАВАНГЕР" в позовом у даній справі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.
Подібний правовий висновок щодо покладення на позивача обов'язку доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками, також викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Матеріалами справи підтверджено, що факт оплати позивачем за рішенням суду на користь ТОВ "Нові продукти Україна" вартості спірного вантажу, який було довірено відповідачу і який не було доставлено, є прямими збитками позивача у даній справі.
Обґрунтовуючи відсутність вини у нездійсненні доставки товару отримувачу відповідачем до матеріалів справи долучено Протокол огляду місця події від 14.06.2022 року, складений прокурором Макарівського відділу Києво-Святошинської окружної прокуратури Шабановим Є.С., яким встановлено, що вибуховою хвилею, пожежею та руйнацією знищено, зокрема, транспортний засіб сідловий тягач DAF НОМЕР_1 ; номер напівпричіпа: НОМЕР_2 , що підтверджується також актом про пожежу від 14.05.2022 року, складеним начальником ВОПР Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області Кириченка Ю.О.
Відповідно до Експертного висновку №І-314/1 від 16.06.2022, складеного Київською торгово-промисловою палатою, внаслідок збройної агресії російської федерації ПП "Будпостач" зазнало матеріальних збитків, в результаті знищення товарно-матеріальних цінностей на суму в розмірі 1 146 080 649,19 грн та в результаті знищення основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів на суму в розмірі 38 615 865,72 грн.
У вказаному висновку, зокрема зазначено, що знищено транспортний засіб сідловий тягач DAF НОМЕР_1 з напівпричіпом: НОМЕР_2
ПП "Будпостач" було залучено в якості потерпілого до кримінального провадження №42022112200000054 постановою про залучення потерпілого у кримінальному провадженні від 27.09.2022 року, складеною старшим слідчим в ОВС слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_1 Андрійчук А.М.
Таким чином, з урахуванням того, що вантаж не виданий одержувачеві протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, то прийнятий до перевезення відповідачем вантаж вважається знищеним згідно зазначених вище доказів.
Приписами частин першої, другої статті 924 Цивільного кодексу України унормовано, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Колегія зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі й щодо спірних правовідносин.
Судом першої інстанції взято до уваги те, що пунктами 6.2., 6.3. договору перевезення вантажу № 19/12/19/1 від 19.12.2019 визначено, що свідоцтво, видане відповідною торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом є достатнім підтвердженням наявності та тривалості нездоланної сили. Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов'язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв'язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього договору.
Відповідачем не надано до суду сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по договору перевезення вантажу №19/12/19/1 від 19.12.2019.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду про задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "БУДПОСТАЧ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2025 у справі №910/7213/24 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова