вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про закриття апеляційного провадження
"21" травня 2025 р. Справа№ 910/640/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
секретар судового засідання Медведєва К.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2025
про забезпечення позову
у справі № 910/640/25 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Корнер Плюс"
2. ОСОБА_2
про стягнення 3 950 168,21 грн,
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КОРНЕР ПЛЮС" та ОСОБА_2 про стягнення 3950168,21 грн
Також 03.02.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Вказана заява обґрунтована тим, що відповідачами порушено умови Договору овердрафту та договору поруки в частині повного та своєчасного повернення коштів, які було отримано за Договором овердрафту № 015/84-14/221 від 25.05.2023, внаслідок чого за відповідача утворилась заборгованість у розмірі 3950168,21 грн.
Вимоги позивача щодо погашення заборгованості залишені відповідачами без відповіді та задоволення. Позивач зазначав, що 27.08.2024 ОСОБА_2 зареєстрував в ТСЦ 8048 право власності на транспортні засоби, такі-як: - вантажний сідловий тягач RENAULT T 460, 2016 р.в., Об'єм двигуна 10837, білого кольору; - цистерна FELDBINDER TSA 42.3, 2008р.в., білого кольору. Протягом останніх місяців Позичальник сплачував на користь ОСОБА_2 , який є власником цього бізнесу, кошти за оренду транспортних засобів й за транспортно-експедиторські послуги.
Позичальник за 2024 рік сплатив за транспортні послуги на користь ФОП Болсунівський М.В. , ФОП Болсунівський С.В. , ОСОБА_2 більше 3 900 000 грн. На думку позивача, відповідач-2, як реальний керівник позичальника, знаючи про наявність грошових зобов'язань позичальника перед Банком, за якими він є поручителем, та фінансові складності компанії витрачав кошти не для здійснення розрахунків з позивачем, а для задоволення власних потреб, шляхом придбання основних засобів (тягача з напівпричепом) з подальшим переведенням коштів з позичкового рахунка відповідача 1 на свій власний рахунок, або на рахунок, відкритий ним як фізичною особою-підприємцем. При цьому особисте майно у позичальника відсутнє. Тож позивач вказував що існує реальна потреба у застосування заходів забезпечення позову , шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , що забезпечить реальне виконання судового рішення по даній справі, оскільки відчуження майна відповідачем призведе до порушення прав та інтересів Банку та завдасть останньому значних матеріальних збитків за невиконання судового рішення по даній справі про стягнення заборгованості з відповідачів.
На підставі викладеного позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на особисте рухоме майно поручителя ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ): Вантажний тягач RENAULT T 460, 10837, (2016 року випуску), № шасі НОМЕР_2 ; Напівпричіп FELDBINDER TSA 42.3, (2008 року випуску), № шасі НОМЕР_3 ; Автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 1968, (2013 року випуску), № куз. НОМЕР_4
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі № 910/640/25 заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме майно, а саме: Вантажний тягач RENAULT T 460, 10837, (2016 року випуску), № шасі НОМЕР_2 ; Напівпричіп FELDBINDER TSA 42.3, (2008 року випуску), № шасі НОМЕР_3 ; Автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 1968, (2013 року випуску), № куз. НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у позичальника (відповідача-1) за Договором особистого майна; переведення поручителем (відповідачем-2) коштів з рахунку відповідача-1 на свій власний рахунок або рахунок, відкритий ним як суб'єктом підприємницької діяльності ФОП.
Суд врахував придбання 27.08.2024 відповідачем-2 транспортних засобів, що підтверджується інформацією з Головного сервісного центру МВС №31/93А-975-2025 від 14.01.2025, та сплату відповідачем-1 на користь відповідача-2 грошових коштів за оренду транспортних засобів та транспортно-експедиторських послуг, що підтверджувалося наданими виписками з банку та платіжними інструкціями з відповідними призначеннями платежів.
Не погоджуючись із вжитими заходами забезпечення позову, ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 24.03.2025, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі № 910/640/25 частково, в частині накладення арешту на транспортні засоби: вантажний тягач RENAULT T 460, НОМЕР_5 , (2016 року випуску), № шасі НОМЕР_2 ; напівпричіп FELDBINDER TSA 42/3, (2008 року випуску), № шасі НОМЕР_6 , власником яких є заявник.
Разом з тим, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі № 910/640/25.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване судове рішення прийняте за не з'ясування обставин справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
За доводами скаржника, ухвала Господарського суду м. Києва від 04.02.2025 у справі № 910/640/25 порушує його права, як особи, що не є стороною у справі № 910/640/25.
Скаржник вказував, що на момент постановлення ухвали місцевим господарським судом, а саме 04.02.2025 власником частини транспортних засобів, а саме вантажного тягачу RENAULT T 460, 10837, (2016 року випуску), № шасі НОМЕР_2 та напівпричіпу FELDBINDER TSA 42.3, (2008 року випуску), № шасі НОМЕР_6 , на яке накладено арешт, був не відповідач 2 - ОСОБА_2 , а апелянт - ОСОБА_1 , оскільки Відповідач 2 продав та передав їх у власність апелянта, що підтверджується Договором купівлі-продажу № 8045/2025/5115602 транспортного засобу від 04.02.2025 та Договором купівлі-продажу № 8045/2025/5115501 транспортного засобу від 04.02.2025.
На переконання скаржника, при постановленні ухвали про забезпечення позову, місцевий господарський суд послався на неактуальну на момент постановлення ухвали інформацію та не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову фактично перешкоджатимуть діяльності третьої особи - ОСОБА_1 , що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме в даній справі.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 25.03.2025 матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 у судовій справі № 910/640/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі № 910/640/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі № 910/640/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.05.2025.
22.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04 лютого 2025 року по справі № 910/640/25 - без змін.
Судове засідання 07.05.2025 не відбулось, у зв'язку із перебуванням суддів Кропивної Л.В., Руденко М.А. та Барсук М.А. з 05.05.2025 по 09.05.2025 у відпустках.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі № 910/640/25 призначено на 21.05.2025.
У судове засідання 21.05.2025 з'явились представники позивача та відповідача-2. Скаржник та відповідач-1 у судове засідання 21.05.2025 уповноважених представників не направили.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , заслухавши представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі № 910/640/25.
У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.
Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
За правилами статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто, частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є заявник скарги, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо заявник скарги зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник скарги в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Будь-який інший правовий зв'язок між заявником скарги і сторонами спору не може братися до уваги.
Таким чином, судове рішення, оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є заявник скарги, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між заявником скарги і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Аналогічну за змістом правову позицію викладено в постановах Верховного Суду у справах № 5023/4734/12 від 11.07.2018, № 910/5459/15-г від 18.09.2018, № 911/2635/17 від 11.07.2018.
Отже, перш ніж переглядати справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд повинен встановити, чи вирішено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка подала апеляційну скаргу.
Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, тож відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.
Колегія суддів при цьому враховує правову позицію, викладену Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 14.08.2019 у справі №62/112 та Верховним Судом у постанові від 13.09.2019 у справі №916/914/19.
Колегією суддів встановлено, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали відсутні висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 . У резолютивній частині оскаржуваного рішення суду також прямо не вказано про права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 .
З огляду на встановлене, а також враховуючи, що будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги, ухвала Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі № 910/640/25, якою вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, що належить ОСОБА_2 , не є такою, що прийнята про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі - ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що спір про право цивільне вирішується шляхом подання позовної заяви.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 264, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у справі № 910/640/25.
2. Матеріали оскарження у справі № 910/640/25 повернути до місцевого господарського суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 26.05.2025.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко