вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/10459/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Андрієнка В.В.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Степанишена А.В. (поза межами приміщення суду);
від відповідача: Костур О.В. (поза межами приміщення суду);
Гунда О.Т. (поза межами приміщення суду);
при розгляді апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Костура Олександра Васильовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024, повний текст рішення складено 05.12.2024
у справі № 910/10459/24 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова»
до Фізичної особи - підприємця Костура Олександра Васильовича
про стягнення 1 005 700,00 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Державне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Костура Олександра Васильовича про стягнення 1 005 700,00 грн, з яких: 445 000,00 грн авансового платежу за невиконані роботи по договору підряду №781-2-ХКБМ від 02.07.2019 та 560 700,00 грн пені за порушення строків виконання робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Костура Олександра Васильовича на користь Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» 445 000 грн 00 коп. авансового платежу, 560 700 грн 00 коп. пені та 12 068 грн 40 коп. судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24, Фізична особа - підприємець Костур Олександр Васильович звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача; призначити в судовому порядку визначення вартості надісланих виготовлених матеріалів (3d моделей та програми керування відеофрагменти) для взаємного розрахунку; стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Скаржник у апеляційній скарзі вказав на те, що вважає рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, судом не враховано обставини того, що керуючись п. 1.1 ст. 847 ЦК України, в офіційному листуванні повідомляв про недостатню кількість наданого технічного матеріалу, що унеможливлює виконання робіт за договором № 781-2-ХКБМ від 02.07.2019, особливо враховуючи неможливість вибіркового виконання частин робіт, це пов'язано із тим, що результати робіт повинні бути анімаційні фрагменти технологічного процесу збирання БТР-4U, де показані взаємопов'язані та нерозривні технологічні процеси, які змінюють, в результаті збирання стан та облік БТР-4U, однак, позивач не реагував на такого змісту листи, що є невиконанням своїх обов'язків, як замовника, згідно ст. 850, 851 ЦК України, що створило неможливість виконання договору підрядником. Враховуючи обставини, відповідач на законній основі зупинив роботи до моменту отримання від замовника повного обсягу технічних матеріалів.
Скаржник вважає, що керуючись ст. 855 ЦК України, має законне право на оплату, враховуючи недоліки (не повна наявність) технічного матеріалу, переданого замовником, що згідно із договором, такою оплатою є авансовий платіж.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду у справі №918/631/19 та Верховного суду у справі №910/12382/17 щодо питання повернення попередньої оплати (авансу), отриманого в рамках договору. У вказаних справах Верховний суд сформулював позицію, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17). Ідентична правова позиція також викладена: у п. 115 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 16.09.2022 року у справі №913/703/20, якою залишено без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову про стягнення сплаченого авансу по договору та відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення вартості виконаних робіт; у п. 5.17. постанови Верховного суду від 26.05.2022 у cправі № 902/186/21.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засідання 08.04.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 910/10459/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Андрієнко В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Костура Олександра Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі 910/10459/24 залишено без руху. Запропонувано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 4 525,65 грн;
23.12.2024 від скаржника надійшов додаток до апеляційної скарги (усунення недоліків) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024, що свідчить про доплату судового збору у розмірі 4 525,65 грн.
Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Костура Олександра Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24. Призначено справу № 910/10459/24 до розгляду у судовому засіданні 25.02.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 задоволено заяву Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, у судових засіданнях 25.02.2025, 01.04.2025 оголошувались перерви до 01.04.2025 та 08.04.2025, відповідно.
01.04.2025 від відповідача надійшло клопотання до якого додано уточнену апеляційну скаргу, яке за своїм змістом є клопотанням про виправлення описок.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 задоволено заяву Фізичної особи - підприємця Костура Олександра Васильовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10459/24 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 02.07.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір виконання робіт №781-2-ХКБМ (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач, за договором виконавець, зобов'язався виконати «розробку мультимедійного матеріалу (анімаційних відео) в 3D форматі показу, технологічних процесів, заводського обладнання … (далі - Роботи)».
Відповідно до п. 1.2. договору Роботи виконуються відповідно до «Технічних вимог» (додаток №1 до договору) в обсязі, що забезпечує повне відтворення технологічних процесів за переліком груп агрегатів …, наведених у додатку №2 до договору.
Загальна вартість Робіт - 890 000,00 грн без ПДВ. (п. 2.1. договору).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що оплата робіт за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів позивачем, за договором замовником, на розрахунковий рахунок відповідача на підставі наданого рахунку в наступній послідовності:
- Авансовий платіж в розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від загальної вартості робіт, згідно п. 2.1. даного договору - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання позивачем грошових коштів авансового платежу від кінцевого споживача;
- Частковий розрахунок в розмірі 40% (сорок відсотків) від загальної вартості виконаних робіт, згідно п. 2.1. даного договору - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання позивачем грошових коштів відповідного розрахунку від кінцевого споживача та на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт (додаток №3);
- Остаточний розрахунок в розмірі 10% (десять відсотків) загальної вартості виконаних робіт, згідно п. 2.1. даного договору - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання позивачем грошових коштів відповідного розрахунку від кінцевого споживача та на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт (додаток №3).
У пункті 4.1. договору сторони погодили, що відповідач виконує роботи в строк не пізніше 240 (двісті сорок) календарних днів з моменту підписання даного договору. Допускається дострокове виконання робіт.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний:
- виконати роботи в обсягах і в строки, передбачені додатками № 1,2, що є невід'ємною частиною даного договору, і здати роботи позивачу в стані, що відповідає потребам та вимогам позивача;
- після завершення виконання робіт подати позивачу на підписання Акт приймання-передачі виконаних робіт за формою додатку №3 до цього договору, а у разі не підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт позивачем через недоліки або зауваження/побажання стосовно виконаної роботи відповідач зобов'язаний усунути їх в строк 20 (двадцять) робочих днів після отримання письмового повідомлення щодо виявлених недоліків/побажань.
Відповідно до п. 5.2. договору позивач зобов'язаний:
- Надати відповідачу всю необхідну технічну інформацію (загальні креслення, схеми, фото, малюнки, тощо) для виконання робіт;
- Оплатити роботи в розмірах і в строки, встановлені цим договором;
- Прийняти виконані відповідачем роботи та підписати протягом 5 (п'яти) днів з дати одержання Акт приймання-передачі виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт. В разі наявності зауважень/побажань, повідомити про це відповідача офіційним листом, направивши поштою, факсимільним зв'язком, електронною поштою, тощо на протязі 5 робочих днів з дати отримання результатів робіт.
Згідно з п. 6.2. договору у випадку порушення відповідачем строку виконання робіт, останній сплачує пеню позивачу в розмірі 0,5% від ціни робіт за кожний прострочений день.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань за даним договором. Закінчення терміну цього договору не звільняє сторони від відповідальності за рушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. п. 8.1., 8.2. договору).
Платіжною інструкцією № 381 від 15.01.2021 позивач перерахував відповідачу авансовий платіж за договором у розмірі 445 000,00 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем не виконано роботи відповідно до умов договору. Прострочення виконання зобов'язань відповідачем триває з 01.01.2022.
30.07.2024 позивач направив відповідачу повідомлення вих. № 4562/04 від 26.07.2024 про розірвання договору з вимогою повернути отриманий аванс в розмірі 445 000,00 грн у строк 7 днів від дня пред'явлення вимоги. Вказане повідомлення отримано відповідачем 01.08.2024.
Позивач зазначає, що станом на час розгляду справи договір є розірваним, вимога про повернення грошових коштів в розмірі 445 000,00 грн залишається невиконаною відповідачем. Прострочення виконання відповідачем зобов'язань з повернення суми авансового платежу триває з 09.08.2024, у зв'язку з чим позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 у розмірі 560 700,00 грн.
Відповідач заперечує проти таких вимог і тверджень позивача та зазначає, що невиконання обумовлених Договором робіт у встановлений п. 4.1. строк зумовлено ненаданням позивачем усієї необхідної технічної інформації для виконання Робіт. При цьому відповідач зазначає, що ним було виконано значну кількість Робіт, тож підстави для повернення авансового платежу позивачу відсутні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ст. 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
За ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
За умовами ч. 3 ст. 651 ЦК України в разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
З матеріалів справи вбачається порушення відповідачем умов договору в частині строків виконання робіт та припинення з цих підстав дії договору на підставі повідомлення позивача вих. №4562/04 від 26.07.2024.
Як передбачено ч. 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 445 000,00 грн попередньої оплати за договором.
Також позивачем, у зв'язку із порушенням відповідачем строків виконання робіт за договором, заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 у розмірі 560 700,00 грн.
Згідно із п. 6.2. договору у випадку порушення відповідачем строку виконання Робіт, останній сплачує пеню позивачу в розмірі 0,5% від ціни Робіт за кожний прострочений день.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що сума пені у розмірі 560 700,00 грн, нарахована позивачем, є арифметично вірною та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 445 000,00 грн авансового платежу та 560 700,00 грн пені, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Статтею 847 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника:
1) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника;
2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи;
3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.
Якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків (ч. 1 ст. 848 ЦК України).
Відповідно до ст. 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Уразі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору.
Статтю 851 ЦК України встановлено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, докази на підтвердження неможливості виконання робіт за договором з вини замовника, відповідачем не надано.
Також безпідставними є твердження скаржника про виконання ним значної частини робіт за договором, оскільки у матеріалах справи відсутні докази прийняття позивачем частини виконаних робіт (акт приймання-передачі), з яких можливо було б встановити дійсний обсяг та вартість таких робіт.
Доводи скаржника про те, що невиконання робіт зумовлено ненаданням позивачем технічної інформації, оцінюються колегією суддів критично, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення позивача про неможливість виконання робіт у встановлені строки у зв'язку з недостатністю переданих йому матеріалів, протягом обумовленого сторонами строку виконання робіт, водночас, позивачем надано до матеріалів справи належні докази надання запитуваних відповідачем матеріалів, а також продовження строку виконання зобов'язань до 31.12.2021, відповідно до додаткової угоди № 1 до договору.
Посилання скаржника на листи на адресу позивача, в яких відповідач повідомляв позивача про недостатню кількість наданого технічного матеріалу, що унеможливлює виконання робіт за договором № 781-2-ХКБМ від 02.07.2019, є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами надання запитуваних відповідачем матеріалів, водночас, у матеріалах справи відсутні докази часткового виконання зобов'язань за договором належним чином, як і не зазначено, відсутність якої саме технологічної документації унеможливило виконання зобов'язань за договором.
Також безпідставним є посилання відповідача у листах на відсутність САПР моделей, оскільки договором не встановлено обов'язку позивача надавати такі моделі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Костура Олександра Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Костура Олександра Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 у справі № 910/10459/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 910/10459/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 26.05.2025.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Андрієнко
А.Г. Майданевич