ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
22 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/726/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Аленіна О.Ю., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» - адвокат Опря С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025, суддя суду першої інстанції Смородінова О.Г., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 28.02.2025
по справі №915/726/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой»
до відповідача: Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради
про визнання недійсним правочину щодо розірвання Договору підряду № 1490 від 14.08.2024, -
Описова частина.
18.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 17.06.2024 (вх. № 7210/24) (з додатками), в якій, з урахуванням заяви б/н від 08.11.2024 (вх. № 1387/24) про уточнення позовної вимоги, просить суд:
- визнати недійсним правочин (повідомлення про розірвання №240/08.01.01-10/07/028/22 від 31.01.2022) щодо одностороннього розірвання Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ: 03365707) Договору підряду № 1490 від 14.08.2020 (відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-07-01-000568-c від 18.02.2022);
- стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ: 03365707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» (ЄДРПОУ: 38721674) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028 грн та 76 500 грн на професійну правничу допомогу.
Позов обгрунтовано тим, що правочин щодо одностороннього розірвання Відповідачем Договору підряду № 1490 від 14.08.2020 (відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-07-01-000568-c від 18.02.2022) суперечить вимогам самого Договору підряду № 1490 від 14.08.2020 щодо порядку такого розірвання, а також актам законодавства щодо підстав його вчинення, у зв'язку з чим є недійсним.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївської суду Одеської області від 18.02.2025 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» за двохмісячний строк мало виконати роботи на суму 19 488 505,58 грн з ПДВ, що, виходячи з передбаченої вартості будівельних робіт та тенденції виконання цих робіт Підрядником не видається можливим, а, отже обґрунтованим є припущення відповідача про те, що передбачалося чергове продовження строку виконання робіт. Таким чином, за даними відповідача, підставою для розірвання договору в односторонньому порядку стало у відповідності до ч. 2 ст. 849 ЦК України та ч. 2 ст. 320 ГК України така повільність виконання робіт підрядником, що закінчення їх у строк стало явно неможливим, виходячи з аналізу освоєння плану фінансування будівництва. В свою чергу, суд першої інстанції встановив, що відповідач надав належні докази направлення на адресу позивача листа № 240/08.01.01-10/07/028/22 від 31.01.2022, в якому повідомлено останнього про дострокове розірвання договору № 1490 від 14.08.2020 в односторонньому порядку, згідно п.п. 6.3.1, 6.3.5 Договору.
Вищевказані обставини у сукупності на переконання суду першої інстанції свідчать про те, що відповідач правомірно з визначених підстав скористався правом на одностороннє розірвання договору, повідомивши про це позивача належним чином.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 по справі №915/726/24.
Апелянт зазначив, що повідомлення про розірвання № 240/08.01.01-10/07/028/22 від 31.01.2022 не містить жодного твердження або висновку про те, що Позивач (1) не своєчасно розпочав роботу або (2) виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим. Отже, суд першої інстанції незаконно застосував положення ч. 2 ст. 320 ГК України (ч. 2 ст. 849 ЦК України) та п. 6.3.1. Договору підряду № 1490 від 14.08.2020 для підтвердження законності одностороннього розірвання.
Позивач вказав, що Відповідач, з яким погодився суд першої інстанції та встановив це, розірвав Договір підряду № 1490 від 14.08.2020 одночасно з двох правових підстав: підрядник виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим (розірвання за умовою); у будь-який час до закінчення роботи (безумовне розірвання). У свою чергу, наведені правові підстави суперечать та виключають одна одну. Отже, суд першої інстанції незаконно одночасно застосував положення ч. 2 ст. 320 ГК України (ч. 2 ст. 849 ЦК України) та ч. 4 ст. 849 ЦК України для підтвердження законності одностороннього розірвання.
Позивач вказує, що ним ніколи не порушувався узгоджений з Відповідачем строк виконання робіт. У Позивача залишалось ще 2 місяці до строку виконання робіт та 10 місяців до закінчення Договору підряду № 1490 від 14.08.2020 для виконання своїх зобов'язань за даним договором.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/726/24 від 18.02.2025 та постановити нове рішення, яким задовольнити Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой», а саме визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради Договору підряду № 1490 від 14.08.2020, який оформлено Повідомленням про розірвання №240/08.01.01-10/07/028/22 від 31.01.2022.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 по справі №915/726/24.
Відповідач вказує, що твердження скаржника про те, що ним планувалося дотриматися передбачених строків виконання за Договором робіт - до 15.04.2022, видаються малоймовірними і фактично неможливими, з огляду на наступне:
1) Підрядник мав виконати за 4 місяці не лише роботи та освоїти 100% плану фінансування за 2022 рік (14 252 792,48 грн. з ПДВ), а й 40% (5 235 713,10 грн. з ПДВ) за попередній рік;
2) два з чотирьох місяців припадають на зимовий період, що в свою чергу зумовлює затримку та неможливість якісного виконання робіт за низьких температур, через що залишковий строк виконання скорочується.
Департамент ЖКГ ММР вважає, що скаржником неправильно зрозуміло підставу для розірвання договору в односторонньому порядку, адже вона полягає не в тому, що Підрядником не надано акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 року, а в цілому, що Підрядником порушено календарний графік виконання робіт з огляду на план фінансування будівництва.
Відповідач вказав, що твердження скаржника про вираження підрядною організацією готовності закінчити будівельні роботи є сумнівним, жодним чином документально не підтвердженим фактом та не може вважатися реальним виконанням обов'язків у встановлений договором строк.
Департамент ЖКГ ММР зазначив, що він зацікавлений в розумності строків виконання робіт за договорами підряду, і постійне їх продовження через форс-мажорні обставини підрядника було б порушенням інтересів територіальної громади м. Миколаєва.
Відповідач вказав, що за сукупності всіх вищезазначених обставин, департамент ЖКГ ММР, користуючись своїм правом, передбаченим чинним законодавством та п. п. 6.3.1, 6.3.5 Договору, вирішив достроково розірвати договір підряду від 14.08.2020 № 1490 в односторонньому порядку. Виходячи з цього, департамент ЖКГ ММР не вбачає жодних підстав для визнання правочину щодо дострокового розірвання договору підряду № 1490 від 14.08.2020 в односторонньому порядку недійсним, так як було дотримано всіх передбачених законодавством та Договором вимог й обов'язків.
Керуючись викладеним вище, відповідач просить відмовити скаржнику у задоволені його апеляційних вимог у повному обсязі.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/726/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Аленін О.Ю., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/726/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 по справі №915/726/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/726/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/726/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 по справі №915/726/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 30.04.2025; призначено справу №915/726/24 до розгляду на 22.05.2025 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
22.05.2025 у судовому засіданні прийняв участь представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» - адвокат Опря С.І.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, якою призначено справу №915/726/24 до розгляду на 22.05.2025 о 12:00, була отримана в системі електронний суд Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради - 10.04.2025, що підтверджено довідкою секретаря судового засідання.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 22.05.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 по справі №915/726/24, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 по справі №915/726/24 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
14 серпня 2020 року за результатами проведення процедури закупівлі у вигляді відкритих торгів між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Навекастрой», як Підрядником, було укладено Договір підряду № 1490 (далі - Договір), відповідно до предмету якого Підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій власний ризик виконати роботи з «Капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі по вул. Новозаводська від вул. Херсонське шосе до вул. Китобоїв в м. Миколаєві», а Замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити такі роботи. У розумінні положень цього Договору, предмет Договору, що визначений у цьому пункті надалі може іменуватися «роботи», «об'єкт будівництва» тощо. Кількість: 1 робота та у відповідності до вимог чинного законодавства і технічного завдання. Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Місце виконання робіт: Україна. Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Новозаводська від вул. Херсонське шосе до вул. Китобоїв (п.п. 1.1-1.2).
Згідно умов цього Договору ціна Договору становить 32 131 000,00 грн з ПДВ. Сума договору сплачується поетапно у відповідності до плану фінансування будівництва: - на 2020 рік - 17 355 667,20 грн з ПДВ; - на 2021 рік - 14 775 332,80 грн з ПДВ (п. 2.1).
Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата за цим договром провадиться згідно підписаних з обох сторін актів риймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за №КБ3 протягом 15 банківських днів після підписання Сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт. До названих документів обов'язково надаються «Замовнику» виконавча документація, передбачена вимогами нормативних документів у галузі будівництва та документи щодо якості задіяних матеріалів та конструкцій з паспортами та сертифікатами.
Розділом 5 Договору сторони обумовили строки виконання зобов'язань, зокрема:
- Замовник зобов'язується оплатити виконані Підрядником роботи згідно бюджетних асигнувань за умови належного фінансування. У випадку відсутності на момент завершення виконання робіт (отримання Замовником відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3) відповідного бюджетного асигнування, строки для оплати Підряднику виконаних робіт (наданих послуг) починають свій перебіг з моменту появлення такого асигнування на відповідний об'єкт (об'єкт, що є безпосереднім предметом цього Договору) (п. 5.1);
- строк дії Договору: з моменту підписання Договору Сторонами і до 31.12.2021 року, водночас до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 5.2);
- строк виконання робіт за цим Договором (з урахуванням положень п. 5.4 цього Договору): з моменту отримання всіх необхідних дозвільних документів для початку будівельних робіт (у випадку, якщо такі документи необхідно отримати відповідно до вимог діючого законодавства) і до 01.04.2021 (п. 5.3);
- Підрядник за 7 (сім) робочих днів до дати закінчення виконання робіт надає Замовнику повідомлення про готовність до здачі виконаних робіт. Після одержання повідомлення Підрядника про готовність до здачі виконаних робіт Замовник зобов'язаний розпочати їх приймання. Передача виконаних робіт Підрядником і приймання їх Замовником оформлюється Актом здачі-приймання виконаних робіт. Датою прийняття виконаних робіт є дата підписання Сторонами документів, що передбачені п. 3.1. цього Договору (п. 5.4);
- Підрядник має право надавати акти виконаних робіт по мірі виконання відповідних робіт на об'єкті, але виключно в межах строків, що визначені цим Договором (п. 5.5).
В розділі 6 Договору учасники обумовили права та обов'язки сторін, з яких, зокрема, Замовник має право:
- достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов'язань Підрядником та в інших випадках, що передбачені умовами цього Договору, повідомивши про це його у строк не менше ніж 10 діб. Датою такого повідомлення є дата, направлення на адресу Підрядника відповідного повідомлення, що підтверджується відповідним документом (наприклад направлення засобами Укрпошти рекомендованого листа із повідомленням про вручення, або засобами електронної пошти, що зазначена у реквізитах до цього Договору (у разі наявності) або електронної пошти, що зазначена на бланку Підрядної організації на листах, що направлялися Підрядником на адресу Замовника. На електронну пошту можуть направлятися скан-копії відповідних листів (повідомлень) з боку Замовника на адресу Підрядника без застосування електронного цифрового підпису) (п. 6.3.1);
- інші права: відмовитися від виконання робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх прийняття відповідно до мети, зазначеної у договорі закупівлі робіт, і не можуть бути усунені Підрядником, Замовником або третьою особою; вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених Підрядником порушень, або виправити їх своїми силами, якщо інше не передбачено договором закупівлі робіт. У такому разі збитки, завдані Замовнику, відшкодовуються Підрядником, у тому числі за рахунок відповідного зниження договірної ціни; відмовитися від договору закупівлі робіт та вимагати відшкодування збитків, якщо Підрядник своєчасно не розпочав виконання робіт або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором закупівлі робіт, стає неможливим. Під своєчасністю початку виконання робіт за цим Договором слід розуміти строк, що не перевищує 10 календарних днів з моменту підписання цього Договору (у випадку, якщо для початку виконання робіт необхідно отримати відповідні дозвільні документи, такий строк розпочинається з моменту отримання відповідних до тільних документів); відмовитися від договору закупівлі робіт в будь-який час до закінчення виконання робіт, оплативши Підряднику виконану частину робіт, повідомивши про одностороннє розірвання цього Договору за 10 днів до запланованої дати розірвання; вимагати розірвання договору закупівлі робіт та відшкодування збитків за наявності істотних порушень Підрядником умов договору закупівлі робіт (п. 6.3.5).
За змістом п. 6.4.5 Договору усі права та обов'язки Підрядника визначаються, виходячи з правового регулювання конкретних видів договорів відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Умовами п. 7.1 Договору Сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Також умовами Договору встановленою, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пп. 4 абз. 2 п. 10.1).
За змістом п. 10.2 Договору Сторони погодили, що внесення змін до умов цього Договору відбувається у двосторонньому порядку, шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору, крім випадків, передбачених умовами цього Договору. Сторони домовились, що Замовник має право вносити зміни до будь-яких умов цього Договору в односторонньому порядку із обов'язковим дотриманням процедури, приклад якої наведено у п. 6.3.1. цього Договору.
Відповідно до п. 12.6 Договору умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (що стосується виконання робіт).
Вказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
З наданих суду доказів вбачається неодноразове укладення сторонами додаткових угод до вищенаведеного Договору.
Так, додатковою угодою №1 від 30.12.2020, сторони домовились внести зміни і доповнення у Договір, а саме, п. 2.1 викласти в новій редакції «Ціна цього Договору ціна тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі становить 32 131 000,00 грн. з ПДВ., у т.ч., з них на 2020 рік - 4 666 033,20 грн з ПДВ; на 2021 рік - 27 464 966,80 грн з ПДВ.
Додатковою угодою № 2 від 26.03.2021 сторони домовились внести зміни у Договір, стосовно необхідності реєстрації юридичних зобов'язань на суму коштів 2021 року, інші умови договору залишаються без змін.
Додатковою угодою № 3 від 29.03.2021 сторони домовились внести зміни у Договір, а саме, продовжити строк виконання робіт до 14.08.2021 року, строк дії договору до 31.12.2021 року, інші умови договору залишаються без змін.
Додатковою угодою № 4 від 20.04.2021 сторони домовились внести зміни у Договір, а саме, продовжити строк виконання робіт до 15.04.2022, строк дії договору до 31.12.2022. Крім того вказаною додатковою угодою сторони погодили викласти п. 2.1 Договору в новій редакції, зокрема, Ціна цього Договору становить 32 131 000,00 грн з ПДВ. Сума договору сплачується поетапно у відповідності до плану фінансування будівництва: на 2020 рік - 4 666 033,20 грн з ПДВ; на 2021 рік - 13 212 174,32 грн з ПДВ; на 2022 рік - 14 252 792,48 грн з ПДВ. Інші умови договору залишаються без змін.
Додатковою угодою № 5 від 20.07.2021 сторони домовились внести зміни у Договір, в частині зміни вимог передбачених п. 6.1.2. Інші умови договору залишилися без змін.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору підряду між сторонами були оформлені та підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3), зокрема:
- Акт № 1 за вересень 2020 року на суму 1 149 747,60 грн;
- Акт № 2 за жовтень 2020 року на суму 102 469,20 грн;
- Акт № 3 за жовтень 2020 року на суму 415 156,80 грн;
- Акт № 4 за жовтень 2020 року на суму 14 744,40 грн;
- Акт № 5 за листопад 2020 року на суму 1 057 620,00 грн;
- Акт № 6 за листопад 2020 року на суму 314 791,20 грн;
- Акт № 6 за грудень 2020 року на суму 179 348,40 грн;
- Акт № 7 за грудень 2020 року на суму 1 432 155,60 грн;
- Акт № 1 за квітень 2021 року на суму 387 686,40 грн;
- Акт № 2 за квітень 2021 року на суму 6 259,20 грн;
- Акт № 3 за квітень 2021 року на суму 48 154,80 грн;
- Акт № 4 за квітень 2021 року на суму 111 838,80 грн;
- Акт № 5 за квітень 2021 року на суму 593 966,40 грн;
- Акт № 1 за серпень 2021 року на суму 50 832,00 грн;
- Акт № 2 за серпень 2021 року на суму 234 856,80 грн;
- Акт № 10 за вересень 2021 року на суму 53 008,80 грн;
- Акт № 11 за вересень 2021 року на суму 1 875 336,00 грн;
- Акт № 12 за вересень 2021 на суму 373 465,20 грн;
- Акт № 13 за жовтень 2021 року на суму 12 701,46 грн;
- Акт № 14 за жовтень 2021 року на суму 467 731,20 грн;
- Акт № 15 за листопад 2021 року на суму 552 634,80 грн;
- Акт № 16 за листопад 2021 року на суму 701 232,00 грн;
- Акт № 17 за грудень 2021 року на суму 29 055,60 грн;
- Акт № 18 за грудень 2021 року на суму 178 034,40 грн;
- Акт № 19 за грудень 2021 року на суму 1 042 222,80 грн.
Саме копії наведених актів (т. 1, а.с. 73-134, 188-192) були надані відповідачем до відзиву.
В якості доказів оплати підрядних робіт відповідач додав до відзиву рахунки та платіжні доручення. Водночас, оскільки предметом позову не виступає перевірка розрахунків за виконані будівельні роботи, колегія суддів не досліджує відповідну первинну документацію щодо оплати робіт.
Інших актів приймання виконаних будівельних робіт позивачем не було надано суду.
Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» з листом №240/08.01.01-10/07/028/22 від 31.01.2022 щодо розірвання договору, в якому вказав, що позивачем були порушені умови договору щодо строків виконання робіт на суму 2021 року, що тягне за собою застосування відповідальності до винної сторони. З урахуванням порушення умов Договору шляхом їх невиконання з боку ТОВ «Навекастрой», Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради користуючись своїм правом, передбаченим п.п. 6.3.1., 6.3.5. Договору та ч. 2 ст. 320 ГПК України, повідомив позивача про дострокове розірвання договору №1490 від 14.08.2020 в односторонньому порядку.
Даний лист направлявся на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» засобами поштового зв'язку.
На підтвердження факту направлення вказаного листа на адресу позивача, відповідачем надано до матеріалів справи копії фіскального чеку Акціонерного товариства «Укрпошта» від 31.01.2022, в якому вказано відправку рекомендованим листом з повідомленням за номером-трекером 5400500621075.
В матеріалах справи також міститься Експертний звіт щодо розгляду проектної документації по робочому проекту «Капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі по вул. Новозаводська від вул. Херсонське шосе до вул. Китобоїв в м. Миколаєві» № 737-19Д від 19.12.2019, складений експертною організацією ТОВ «Експерт ЗО».
Так, згідно з п. 13 наданого відповідачем експертного звіту, тривалість будівництва становить 7 місяців. Тобто, саме такий строк був визначений експертом як достатній для повного виконання будівельних робіт по робочому проекту.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
З урахуванням наведеного, суд зауважує, що відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Положеннями ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Приписами ч. 5 ст. 202 ЦК України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Суд відзначає, що оформлене у визначеному відповідним договором порядку волевиявлення однієї із сторін на дострокове припинення його дії за своїми наслідками є одностороннім правочином про розірвання відповідного договору, а відтак, при його вчиненні мають бути дотриманні встановлені законодавством вимоги, необхідні для чинності такого правочину.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Загальні підстави визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 та 216 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Разом із тим, приписами ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 у справі № 6-301цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15).
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.
В контексті вищенаведеного, суд звертає увагу на те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (правочину), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним правочином і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як неодноразово наголошував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 07.04.2021 у справі №910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі №904/5480/19, під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Під порушенням розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, якщо договір було розірвано неправомірно однією зі сторін, то порушені права контрагента, в залежності від встановлених судом обставин, дійсно можуть відновлюватися, у тому числі, шляхом визнання відповідного одностороннього правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
При цьому варто враховувати, що позов про визнання недійсним одностороннього правочину із розірвання договору по суті спрямований на визнання чинності (дії) такого договору і зобов'язань, що за ним виникли, спонукання до їх подальшого виконання в натурі.
Позивач просить суд визнати недійсним правочин щодо розірвання Договору підряду № 1490 від 14.08.2020, оформлений повідомленням про розірвання №240/08.01.01-10/07/028/22 від 31.01.2022.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про будівельний підряд.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Як вбачається зі встановлених вище фактичних обставин по справі, первісним строком виконання робіт за Договором згідно п. 5.3 була дата - 01.04.2021, тобто сім місяців.
Так, згідно з п. 13 наданого відповідачем експертного звіту щодо розгляду проектної документації по робочому проекту «Капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі по вул. Новозаводська від вул. Херсонське шосе до вул. Китобоїв в м. Миколаєві» від 19.12.2019 № 737-19Д, наданого Експертною організацією ТОВ «Експертиза ЗО», тривалість будівництва становить 7 місяців.
При цьому, враховуючи додаткові угоди, які укладалися між сторонами (що зокрема свідчить про наявність обставин сприяння замовником підряднику у виконанні робіт), загальний строк виконання робіт вже складав один рік і вісім місяців (до 15.04.2022).
Крім того, додатковою угодою № 4 від 20.04.2021 було внесено зміни, зокрема, до п. 2.1 Договору такого змісту:
«Ціна цього Договору становить 32 131 000,00 грн. з ПДВ.
Сума договору сплачується поетапно у відповідності до плану фінансування будівництва:
- на 2020 рік - 4 666 033,20 грн з ПДВ;
- на 2021 рік - 13 212 174,32 грн з ПДВ:
- на 2022 рік - 14 252 792,48 грн з ПДВ».
За приписами ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Відповідно до ст. 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору.
За приписами ч. 2 ст. 320 Господарського кодексу України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Станом на дату оформлення Замовником листа про розірвання договору - 31.01.2022 за даними відповідача, не спростованими позивачем, Підрядником було виконано роботи та освоєно план фінансування будівництва в такому обсязі:
- у 2020 році - 4 666 033,20 грн з ПДВ (100%);
- у 2021 році - 7 976 461,20 грн (60%),
- у 2022 році - 0,00 грн (0%).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження позивача, що ним планувалося дотриматися передбачених строків виконання за Договором робіт - до 15.04.2022, видаються малоймовірними і фактично неможливими, з огляду на наступне:
1) підрядник мав виконати за два з половиною місяці не лише роботи та освоїти 100% плану фінансування за 2022 рік (14 252 792,48 грн з ПДВ), а й 40% (5 235 713,10 грн з ПДВ) за попередній рік;
2) один з двох з половиною місяців припадає на зимовий період, що в свою чергу зумовлює затримку та неможливість якісного виконання робіт за низьких температур, через що залишковий строк виконання скорочується.
Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» за строк у два з половиною місяці мало виконати роботи на суму 19 488 505,58 грн з ПДВ, що, виходячи з передбаченої вартості будівельних робіт та тенденції виконання цих робіт Підрядником, не видається можливим з огляду на наступне.
Як встановлено вище, за період з 14.08.2020 до 31.12.2021, тобто за 16 місяців, було позивачем виконано робіт на загальну суму 12 642 494,40 грн. Отже в середньому темп виконання робіт становить 790 155,90 грн на місяць, що підтверджує посилання суду першої інстанції та відповідача на те, що позивач жодним чином не встигав закінчити виконання підрядних робіт у строк, встановлений договором.
В той же час, апелянт не підтвердив жодними належними та допустимим доказами, як сам він мав повністю закінчити виконання підрядних робіт на суму 19 488 505,58 грн за два з половиною місяці.
Саме лише посилання апелянта на те, що він вчасно розпочав виконання робіт та ніколи не порушував узгоджений з Відповідачем строк виконання робіт, не свідчить про те, що він встигав виконати усі визначені договором роботи до 15.04.2022.
Крім того, матеріалами справи спростовується посилання апелянта на те, що він не порушував строк виконання робіт, адже він не встиг до кінця 2021 року виконати роботи на суму 5 235 713,10 грн.
Дані обставини свідчать про наявність у відповідача підстав для розірвання Договору підряду № 1490 від 14.08.2020 на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, ч. 2 ст. 320 ГК України та пунктів 6.3.1. та 6.3.5. Договору.
Пунктом 6.3.1. Договору встановлено, що замовник має право достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов'язань Підрядником та в інших випадках, що передбачені умовами цього Договору, повідомивши про це його у строк не менше ніж 10 діб. Датою такого повідомлення є дата, направлення на адресу Підрядника відповідного повідомлення, що підтверджується відповідним документом (наприклад направлення засобами Укрпошти рекомендованого листа із повідомленням про вручення, або засобами електронної пошти, що зазначена у реквізитах до цього Договору (у разі наявності) або електронної пошти, що зазначена на бланку Підрядної організації на листах, що направлялися Підрядником на адресу Замовника. На електронну пошту можуть направлятися скан-копії відповідних листів (повідомлень) з боку Замовника на адресу Підрядника без застосування електронного цифрового підпису).
Пунктом 6.3.5. Договору передбачено, що Замовник має право відмовитися від договору закупівлі робіт та вимагати відшкодування збитків, якщо Підрядник своєчасно не розпочав виконання робіт або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором закупівлі робіт, стає неможливим.
Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» з листом №240/08.01.01-10/07/028/22 від 31.01.2022 щодо розірвання договору, в якому вказав, що позивачем були порушені умови договору щодо строків виконання робіт на суму 2021 року, що тягне за собою застосування відповідальності до винної сторони. З урахуванням порушенням умов Договору шляхом їх невиконання з боку ТОВ «Навекастрой», Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради користується своїм правом, передбаченим п.п. 6.3.1., 6.3.5. Договору та ч. 2 ст. 320 ГПК України та повідомив позивача про дострокове розірвання договору №1490 від 14.08.2020 в односторонньому порядку.
Посилання відповідачем у даному повідомлені на дві різні підстави для розірвання договору, а саме на п. 6.3.1. та п. 6.3.5. Договору, не змінює змісту даного листа з якого послідовно вбачається, що розірвання договору відбувається саме з підстав неналежного (занадто повільного) виконання підрядних робіт, тобто саме на підставі п 6.3.1.
Тому посилання апелянта на те, що відповідач не визначив підставу для розірвання договору спростовується наявними у матеріалах справи доказами та фактичними обставинами справ.
Крім того, безпідставним є також і посилання апелянта на те, що відповідач і суд першої інстанції одночасно застосували дві взаємовиключні підстави для розірвання договору, а часе ч. 2 ст. 849 ЦК України та ч.4 ст. 249 ЦК України, адже з аналізу всіх наявних у матеріалах справи доказів однозначно вбачається, що правовою підставою для достроковго розірвання договору №1490 від 14.08.2020 була саме ч. 2 ст. 849 ЦК України, а фактичною підставою було виконання позивачем підрядних робіт настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно неможливим.
На підтвердження факту направлення вказаного листа №240/08.01.01-10/07/028/22 від 31.01.2022 щодо розірвання договору на адресу позивача відповідачем надано до матеріалів справи копії фіскального чеку Акціонерного товариства «Укрпошта» від 31.01.2022, в якому вказано відправку рекомендованим листом з повідомленням за номером-трекером 5400500621075.
Згідно з термінами зберігання поштових відправлень та поштових переказів у поштових відділенням Акціонерного товариства «Укрпошта», невручені прості поштові відправлення (у разі неможливості вкладання до поштової скриньки) та невручені рекомендовані поштові відправлення (крім відправлень з позначкою «Судова повістка») зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом 14 календарних днів з дня їх надходження.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» не було отримано рекомендований лист від відповідача про розірвання договору у термін, вказаний вище, що підтверджується копією поштового конверту.
Колегією суддів взято до уваги пояснення відповідача про те, що згідно з п. 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила) (у редакції від 10.01.2020 - чинній на момент відправлення листа про розірвання договору), оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. Зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до п. 2 Правил, рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.
Відповідно до п. 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Тобто до інших видів листів, крім листів з оголошеною цінністю, опис вкладення не передбачений.
Відповідно до п. 2 Правил, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» (у редакції від 10.12.2021 - чинній на момент відправлення листа про розірвання договору) передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належним доказом надіслання листа Товариству з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 по справі № 820/1186/17.
У фіскальному чеку, копія якого додана до відзиву, зазначається відповідна інформація:
1) номер відправлення - 5400500621075;
2) адресат - ТОВ «Навекастрой»;
3) вид внутрішнього поштового відправлення - лист рекомендований;
4) вартість відправлення - окремо за масу та за рекомендоване повідомлення.
Тому посилання позивача на те, що поштове відправлення 5400500621075 не є рекомендованим листом з повідомленням про вручення, оскільки бланк форми № 119 «Рекомендованого повідомлення про вручення» не містить обов'язкових реквізитів (номер відправлення, відбиток календарного штемпеля, підпис працівника поштового зв'язку) відхиляється судом, оскільки Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради були здійсненні всі необхідні для належної відправки листа дії.
З огляду на викладене вище, встановлені обставини у сукупності на переконання колегії суддів свідчать про те, що відповідач правомірно з визначених підстав скористався правом на одностороннє розірвання договору, повідомивши про це позивача належним чином.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність передбачених законодавством підстав для визнання оспорюваного одностороннього правочину відповідача про розірвання договору недійсним та відповідно для задоволення позовних вимог.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 по справі №915/726/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 по справі №915/726/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навекастрой» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 по справі №915/726/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2025 по справі №915/726/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: О.Ю. Аленін
С.В. Таран