ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
22 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1534/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді С.І. Колоколова,
суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,
секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,
за участю представників:
від ТОВ “ГК “Нафтогаз України»: В.С. Єгоров,
від ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ»: Є.С. Юциков,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2024, повний текст складено 16.10.2024
у справі №916/1534/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНА ВІТА-ДМ»
про стягнення 4 531 759,19 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНА ВІТА-ДМ»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України»
про зобов'язання вчинити певні дії,
суддя суду першої інстанції: С.В. Нікітенко
місце прийняття рішення суду: Господарський суд Одеської області
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНА ВІТА-ДМ» про стягнення заборгованості за спожитий природній газ у розмірі 4531759,19 грн, з яких: 2973891,63 грн - сума основного боргу, 371641,82 грн - сума пені, 187840,85 грн - сума 3% річних та 998384,89 грн - сума інфляційних втрат.
В обґрунтування позову, позивач вказав, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об'єми природного газу, спожитого відповідачем у спірний період автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем. В період з 06.11.2021 по 30.11.2021 року позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 94294,00 куб.м. на загальну суму 3724471,87 грн (з урахуванням вартості транспортування), в той час як відповідачем було здійснено лише часткову оплату за таку поставку. Таким чином у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 2973891,63 грн, на яку нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Товариство з обмеженою відповідальністю “БОНА ВІТА-ДМ» також звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою, в якій просило зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» здійснити списання кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНА ВІТА-ДМ» за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії" в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» відмовлено у повному обсязі. Зустрічну позовну заяву задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» здійснити списання кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Бона Віта-ДМ» за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії" в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бона Віта-ДМ» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» є управителем багатоквартирних будинків, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6; м. Одеса, вул. Жаботинського, 56А, та у договірних відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» лише представляє спільні інтереси співвласників даних багатоквартирного будинку для забезпечення опаленням їх приміщень.
Отже, з урахуванням наведеного, на думку суду першої інстанції, теплова енергія, в яку перетворює природний газ дахова котельня у будинку, розташованому за адресою: м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, та м. Одеса, вул. Жаботинського, 56А, призначена виключно для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень та гарячій воді. Тобто, ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (постачальником "останньої надії" за Договором) виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заборгованість ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» за спожитий у листопаді 2021 року природний газ в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, має бути списана. Оскільки як встановлено судом, ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» є уповноваженою від співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, та за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 56А, на підставі договору особою, що забезпечувала мешканців будинку тепловою енергією з дахової котельні, та що споживала природній газ за вказаною адресою, для забезпечення потреб побутових споживачів мешканців. Так, відповідно даних інформаційної платформи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» відповідачем протягом періоду з 06.11.2021 по 30.11.2021 було спожито природний газ в обсязі 94294,00 куб.м. Отже, вартість спожитого природного газу із урахуванням вимог Закону №2479-ІХ не має перевищувати 750580,24 грн (94294 м. куб. х 7,96 грн. за 1 кум. метр). Як слідує з матеріалів справи, 31.01.2022 ТОВ “Бона Віта-ДМ» перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 750580,24 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3234.
Таким чином, враховуючи сплату ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» на рахунок ТОВ “ГК “Нафтогаз України» грошових коштів у розмірі, достатньому як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що будь-яка інша заборгованість ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» перед позивачем за спірний період згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ має бути списана, з урахуванням чого вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов'язання ТОВ “ГК “Нафтогаз України» здійснити списання кредиторської заборгованості ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» за природній газ, спожитий у листопаді 2021 року, з реєстру постачальника “останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,96 тисячі грн за 1000 куб.м, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а у задоволенні первісних вимог слід відмовити.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 у справі №916/1534/24 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ціна природного газу, який постачався відповідачу з боку позивача на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" визначається відповідно до приписів абзацу 3 частини 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон №2479-ІХ), який набрав чинності 19.08.2022. Також суд помилково дійшов висновку, що Відповідач є побутовим споживачем в розумінні Закону України «Про ринок природного газу
Так, договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника «останньої надії» та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів.
Апелянт вказує, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об'єми природного газу, спожитого Відповідачем з 06.11.2021 по 30.11.2021 (спірний період) автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених Позивачем, а саме Позивач поставив Відповідачу природний газ в об'ємі 94,29400 тис. куб. м на суму 3 724 471,87 грн.
Скаржник зауважує, що кількість отриманого газу доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання передачі послуг розподілу газу. Також така інформація доступна відповідачу на інформаційні платформі Оператора ГТС за ЕІС-кодом, як суб'єкту ринку природного газу у межах прав на перегляд відображених відомостей. Отже, Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
На переконання апелянта, належність споживача до тієї чи іншої категорії (промисловість, бюджет, виробники теплової енергії, населення, інші, передбачені законодавством) визначає Оператор ГРМ. Судом встановлено, що відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТСУ, відповідача віднесено Оператором ГРМ до категорії виробників теплової енергії (теплогенеруюча організація). Відтак, визначення умов постачання природного газу постачальником "останньої надії" безпосередньо пов'язане із внесенням відповідних даних про споживача до Інформаційної системи Оператора ГРМ, якими постачальник "останньої надії" керується при виконання обов'язку щодо постачання природного газу. Оскільки на Інформаційній платформі Оператора ГТСУ відповідач був зареєстрований як виробник теплової енергії (теплогенеруюча організація), то ціна природного газу, постачання якого здійснювалося за укладеним сторонами у даній справі Типовим договором у спірний період, за формулою, передбаченою пунктом 24 постанови КМ від 30.09.2015 №809 (у редакції постанови КМ від 25.10.2021 №1102). ТОВ «БОНА ВІТА - ДМ» є юридичною особою, та не може вважатися побутовим споживачем в розумінні Закону України «Про ринок природного газу».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що ТОВ «БОНА ВІТА-ДК» є управителем багатоквартирних будинків, розташованих за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55/6 та м. Одеса, вул. Жаботинського, 56А та у договірних відносинах з ТОВ "ГК "Нафтогаз України" лише представляє спільні інтереси співвласників даних багатоквартирних будинків для забезпечення опаленням їх приміщень.
В зв'язку із набранням чинності Законом 2479-ІХ, Відповідач направив на адресу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» лист від 11.11.2022 року №11.11-01 з проханням здійснити списання кредиторської заборгованості відповідно до вимог Закону 2479-ІХ.
Однак замість здійснення списання кредиторської заборгованості ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за природний газ, спожитий в листопаді 2021 року за ринковою ціною. Таким чином, позивач за первісним позовом ухиляється від виконання господарського зобов'язання, яке випливає безпосередньо із Закону 2479-9, що порушує права та інтереси відповідача, в зв'язку з чим ТОВ «БОНА ВІТА-ДК» звернулось з зустрічним позовом про зобов'язання здійснити списання кредиторської заборгованості за листопад 2021 року відповідно до вимог Закону 2479-9.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції абсолютно обґрунтовано та на підставі прямої норми Закону 2479-ІХ, рішенням від 08 жовтня 2024 року відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, та задовольнив позовні вимоги за зустрічним позовом. Враховуючи усе викладене, відповідач не визнає вимоги, викладені в апеляційній скарзі та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви.
Між тим, на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/1534/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 у справі №916/1534/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/1534/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
01.11.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1534/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 у справі №916/1534/24. Встановлено учасникам справи строк до 22.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 22.11.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 у справі №916/1534/24 призначено на 12.12.2024 о 10:30 год.
13.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНА ВІТА-ДМ» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 задоволено відповідні заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз України» та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БОНА ВІТА-ДМ» про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Протокольною ухвалою суду від 12.12.2024, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, оголошено перерву у судовому засіданні до 30.01.2025 о 12:00.
Про вказані обставини повідомлено учасників справи ухвалою суду від 12.12.2024.
При цьому, колегією суддів враховано наступне.
Згідно з приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія постановила розглянути вказану апеляційну скаргу у розумний строк.
Судове засідання, призначене на 30.01.2025, не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Колоколова С.І. з 27.01.2025 по 06.02.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/1534/24 відбудеться 13.03.2025 о 10:00 год.
Протокольною ухвалою суду від 13.03.2025 з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи оголошено перерву у судовому засіданні до 17.04.2025 об 11:00.
Між тим, судове засідання, призначене на 17.04.2025, не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Колоколова С.І. з 02.04.2025 по 01.05.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/1534/24 відбудеться 22.05.2025 об 11:00 год.
У судове засідання 22.05.2025 з'явились представники сторін.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу":
- оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);
- споживачем є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об'єми природного газу, спожитого відповідачем у спірний період автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується:
- листом Оператора ГТС від 21.03.2024 № ТОВВИХ-24-4494;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Відповідно до умов п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Відповідно до умов п. 3.1. Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до умов п. 3.3. Договору період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до умов підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. Договору).
Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 8.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору).
Відповідно до умов п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу у період з 06.11.2021 по 30.11.2021 природний газ в обсязі 94294,00 куб.м. на загальну суму 3724471,87 грн (з урахуванням вартості транспортування).
Судом встановлено, що ТОВ “Бона Віта-ДМ» 31.01.2022 відповідно до платіжного доручення № 3234 сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 750580,24 грн з призначенням платежу: “оплата за природний газ з розрахунку 7,96 грн».
Позивач за первісним позовом вказує, що відповідачем здійснено лише часткову оплату заборгованості за спірний період, у зв'язку із чим наявна заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 2973891,63 грн, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Таким чином, позивачем нарахована пеня у розмірі 371641,82 грн, 3 % річних у розмірі 187840,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 998384,89 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
В той же час відповідач не погоджуючись з первісним позовом звернувся до суду с зустрічним позовом, в якому зазначає таке.
ТОВ “БОНА ВІТА- ДМ» в листопаді 2021 року спожив природного газу у обсязі 94294,00 тис. куб.м. та сплатив на рахунок ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» за даний період 750580,24 грн, тобто виходячи із ціни 7,96 грн за 1 куб. метр.
ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» здійснило оплату вартості газу, спожитого у листопаді 2021 року за граничною ціною, встановленою для побутових споживачів - на рівні 7,96 грн. за 1 куб. метр, відповідно до пункту 41-7 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102), оскільки не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону "Про теплопостачання", автономна котельня призначена лише для обслуговування мешканців багатоквартирного будинку, які знаходяться в управлінні позивача за зустрічним позовом, а останній лише представляє спільні інтереси мешканців - побутових споживачів у договірних відносинах з ТОВ “ГК“НАФТОГАЗ УКРАЇНИ».
Проте, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» наполягав на визначені ринкової ціни природного газу, спожитого позивачем за зустрічним у листопаді 2021 року, яка варіюється від 27,019 грн до 37,023 грн за куб.м. без ПДВ.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що оскільки така ціна природний газ є абсолютно непід'ємною для співвласників багатоквартирного будинку, від ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» інших управителів житла, кооперативів та ОСББ було спрямовано чимало звернень на адресу органів влади. В результаті розгляду зазначених звернень, за сприяння Громадської спілки “Асоціації управителів житла», Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Верховною Радою України був прийнятий Закон України від 29.07.2022 № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі - Закон № 2479-ІХ), який набув чинності 19 серпня 2022 року.
Позивач за зустрічним позовом звертає увагу, що відповідно до абзацу 3 частини 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2479-ІХ, непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії", підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.
За посиланнями позивача за зустрічним позовом, він є управителем багатоквартирного будинку, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, а також за адресою м. Одеса, вул. Жаботинського, 56А, та в інтересах співвласників даного будинку уклав договір з ПОН про постачання природного газу для роботи газової дахової котельні для забезпечення потреб співвласників.
Так, рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, від 03 січня 2021 року, ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» обрано управителем даного багатоквартирного будинку. На підставі вказаного рішення між ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» та співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, укладено типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 03 січня 2021 року. Відповідно до акту від 07 жовтня 2017 року зазначений будинок було передано в експлуатацію ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» разом з автономною даховою котельнею для забезпечення опалення та гарячого водопостачання мешканцям даного будинку.
Крім того, рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 56А, від 02 січня 2021 року, ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» обрано управителем даного багатоквартирного будинку. На підставі вказаного рішення між ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» та співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 56А, укладено типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 03 січня 2021 року. Відповідно до акту від 26 лютого2018 року та від 12 листопада 2018 року зазначений будинок було передано в експлуатацію ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» разом з автономною даховою котельнею для забезпечення опалення та гарячого водопостачання мешканцям даного будинку.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що у зв'язку із набранням чинності Законом 2479-ІХ, він направив на адресу ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» лист від 11.11.2022 року № 11.11-01 з проханням здійснити списання кредиторської заборгованості відповідно до вимог Закону 2479-ІХ.
Як зазначає позивач за зустрічним позовом, від ТОВ “ГК “Нафтогаз України» надійшла письмова відповідь від 24.11.2022 № 119/07-20380-2022, в якій відповідач за зустрічним позовом зазначив, що “Питання списання кредиторської заборгованості споживачів ТОВ “ГК “Нафтогаз України», зокрема, управителів багатоквартирних будинків, в обліку постачальника “останньої надії», в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1000 метрів кубічних за період жовтня-листопада 2021, відповідно до внутрішньо локальних актів ТОВ “ГК “Нафтогаз України», яке є одним із підприємств Групи Нафтогаз, потребує прийняття додаткових корпоративних рішень та наразі перебуває на розгляді та стадії завершення. Після підготовки всіх необхідних документів, проведення списання, ТОВ “ГК “Нафтогаз України» надасть відповідні підтверджуючи документи.
Проте, замість цього, як вказує позивач за зустрічним позовом ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області із первісним позовом в цій справі про стягнення з нього заборгованості за природний газ, спожитий в листопаді 2021 року за ринковою ціною.
У зв'язку з тим, що ПОН, не виконавши вимоги Закону № 2479-IX розпочав позовну діяльність про стягнення заборгованості за природний газ, спожитий в тому числі в листопаді 2021 року, позивач за зустрічним позовом, а також інші учасники Асоціації управителів житла звернулись до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо недобросовісної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», як учасника господарсько-правових відносин та невиконання ним вимог частини 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2479-IX.
Як повідомляє позивач за зустрічним позовом, зазначене питання було розглянуте на нараді Міністерства та за результатами розгляду 14 березня 2024 року перший заступник Міністра Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України Василь Шкураков звернувся на адресу Голови правління акціонерного товариства “НАК “Нафтогаз України» Олексія Чернишова з листом № 3564/25/14-24, щодо врегулювання заборгованості учасників Асоціації управителів житла перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» відповідно до вимог Закону України від 29.07.2022 № 2479-IX “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування».
Однак до теперішнього часу вимоги Закону 2479-ІХ відповідач за зустрічним позовом не виконав.
Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» ухиляється від виконання господарського зобов'язання, яке виникло безпосередньо із Закону 2479-ІХ, а саме щодо списання кредиторської заборгованості Кооперативу за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року з ресурсу постачальника "останньої надії" в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).
Стаття 55 Господарського кодексу України відносить до суб'єктів господарювання осіб, які здійснюють господарську діяльність.
Під господарською діяльністю за визначенням, передбаченим у статті 3 Господарського кодексу України, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. При цьому зазначається, що діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформленим протоколом від 03.01.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю “БОНА ВІТА-ДМ» обрано управителем даного багатоквартирного будинку.
На підставі вказаного рішення між Товариством з обмеженою відповідальністю “БОНА ВІТА-ДМ» (управителем) та співвласниками багатоквартирного будинку укладено типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 03.01.2021, відповідно до пункту 1 якого управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 56А, а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю “БОНА ВІТА-ДМ» є управителем багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 56А, та у договірних відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» лише представляє спільні інтереси співвласників даного багатоквартирного будинку для забезпечення опаленням їх приміщень.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ дахова котельня у будинку, розташованому за адресою: м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/6, та м. Одеса, вул. Жаботинського, 56А, призначена виключно для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних будинків в опаленні житлових приміщень та гарячій воді. Тобто, ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» фактично задовольняє зазначені потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (постачальником "останньої надії" за Договором) виступає колективним споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
Аналіз норм чинного законодавства та встановлені у справі обставини свідчать, що за метою придбання природного газу та характером діяльності ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» прирівнюється до побутового споживача, визначення якого міститься у пункті 23 частини першої статті 1 Закону України “Про ринок природного газу», а саме, побутовий споживач - це фізична особа, яка придбає природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Відповідно до Закону України “Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII (зі змінами) захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної системи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 і від 09.12.2020 №1236» переможець конкурсу погоджується, що він як постачальник “останньої надії» буде здійснювати постачання природного газу з 01 жовтня по 30 листопада 2021 для побутових споживачів за ціною, що не може перевищувати 7,96 гривні за 1 куб.м. з урахуванням податку на додану вартість.
19.08.2022 набрав чинності Закон України від 29.07.2022 №2479-ІХ “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». Вказаний Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування.
При цьому, абзацом 3 пункту 1 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ, визначено, що непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року з ресурсу постачальника “останньої надії», підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» за спожитий у листопаді 2021 року природний газ в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, має бути списана, оскільки, як встановлено судом, ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» є уповноваженою від співвласників багатоквартирного будинку на підставі договору, особою, що забезпечувала мешканців будинку тепловою енергією з дахової котельні та що споживала природний газ за вказаною адресою, для забезпечення потреб побутових споживачів мешканців.
Так, відповідно даних інформаційної платформи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» відповідачем протягом періоду з 06.11.2021 по 30.11.2021 було спожито природний газ в обсязі 94294,00 куб.м.
Отже, вартість спожитого природного газу із урахуванням вимог Закону №2479-ІХ не має перевищувати 750580,24 грн (94294 м. куб. х 7,96 грн. за 1 кум. метр).
Як слідує з матеріалів справи, 31.01.2022 ТОВ “Бона Віта-ДМ» перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 750580,24 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3234.
Таким чином, враховуючи сплату ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» на рахунок ТОВ “ГК “Нафтогаз України» грошових коштів у розмірі, достатньому як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу, господарський суд доходить висновку, що будь-яка інша заборгованість ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» перед позивачем за спірний період згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 29.07.2022 №2479-ІХ має бути списана.
З огляду на викладене, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про відсутність у позивача за первісним позовом правових підстав для здійснення списання заборгованості за спожитий природний газ.
Крім того, колегія суддів зауважує, що ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ», згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема, роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.
А отже, теплова енергія, в яку перетворює природний газ дахова котельня у житловому комплексі відповідача за зустрічним позовом, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб його мешканців в опаленні приміщень. При цьому позивач за первісним позовом ніяким чином не спростував суду належними доказами у справі наявність у відповідача за зустрічним позовом такої теплової котельної.
Таким чином, оскільки колегією суддів встановлено обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України», відповідно до абзацу 3 частини першої Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», здійснити списання кредиторської заборгованості ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника “останньої надії» в обліку такого постачальника в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у ТОВ “БОНА ВІТА-ДМ» заборгованості за спожитий у листопаді 2021 року природний газ та, відповідно, підстав для стягнення її з останнього.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України,
апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 08.10.2024 у справі №916/1534/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.05.2025.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Я.Ф. Савицький