79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" травня 2025 р. Справа №914/1322/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М.
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.,
представники сторін:
позивача: Гнідченко Г.Г.,
відповідача: Стернюк В.А.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» б/н від 30.09.2024 (вх. суду № 01-05/2747/24 від 01.10.2024)
на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 (повний текст складено 09.09.2024, суддя Коссак С.М.)
у справі №914/1322/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» (правонаступник АТ “Мегабанк»), м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут», м. Львів
про: стягнення заборгованості за договором про надання гарантії,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство “Мегабанк» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» про стягнення заборгованості у розмірі 702 739,49 грн за договором про надання гарантії.
В обґрунтування позивача зазначив, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати комісійної винагороди згідно умов укладеного договору про надання гарантії за період з 01.02.2022 по 21.07.2022 включно в сумі 702 739,49 гривень.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» на користь Акціонерного товариства “Мегабанк» 702 739,49 грн заборгованості та 10 541,10 грн судового збору.
Суд попередньої інстанції вказав, шо відповідно до розрахунку заборгованості за договором гарантії №398 за період з 29.10.2021 року по 21.07.2022 рік сума комісії, що підлягає сплаті становить 1 093 150,68 грн., загальна сума платежів, які клієнт сплатив за цей період становить 390 411,19 грн, сума боргу утворилась за період з 01.02.2022 по 21.07.2022 та становить 702 739,49 грн, доказі сплати вказаної суми відповідач суду не надав.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 у справі № 914/1322/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апелянт вважає, що з моменту прийняття Національним банком України рішення «Про віднесення АТ «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних» банківська гарантія є такою, що не відповідає вимогам Кодексу ГТС до фінансового забезпечення у формі банківської гарантії, оскільки неплатоспроможний АТ «Мегабанк» не міг забезпечити виконання грошового зобов'язання банка-гаранта перед оператором газотранспортної системи, а саме сплатити на його першу вимогу кошти за замовника послуг транспортування в разі невиконання останнім у повному обсязі або частково своїх фінансових зобов'язань перед оператором газотранспортної системи за договором транспортування природного газу.
Скаржник не погоджується також з розрахунком комісійної винагороди, оскільки такий проведено позивачем до 21.07.2022, що на думку скаржника суперечить умовам Договору, так як послуги з видачі тендерної гарантії з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Львівгаз Збут» перед ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за договором транспортування природного газу надавались позивачем лише до 02.06.2022 включно.
Крім цього, апелянт зазначає, що в АТ «Мегабанк» перед відповідачем є заборгованість в розмірі 501 369,86 гривень, тому враховуючи зустрічність, однорідність взаємних вимог, зобов'язання відповідача в розмірі 501 369,86 гривень перед позивачем слід вважати припиненим.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Вінстар» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 у справі №914/1322/23 - залишити без змін.
Щодо висновків апелянта про невідповідність банківської гарантії АТ «Мегабанк» у зв'язку з визнанням його неплатоспроможним, то на думку позивача, у цьому випадку визначальним є встановлення факту віднесення/не віднесення банку до Переліку банків, що не виконали зобов'язання. Крім того, навіть у випадку віднесення банку до зазначеного переліку, банківська гарантія вважається такою, що відповідає вимогам Кодексу ГТС протягом строку, визначеного в абз. 27 пункту 3 глави 2 розділу VIII Кодексу ГТС.
Також позивач вважає, що рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну діяльність банку, натомість, саме з дня відкликання Національним банком України банківської ліцензії та початку процедури ліквідації банку, банк не має права здійснювати банківську діяльність з надання фінансових послуг, у тому числі за спірним договором про надання гарантії.
Рух справи в суді апеляційної інстанції:
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 справу № 914/1322/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» бн від 30.09.2024 (вх. суду № 01-05/2747/24 від 01.10.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 у справі № 914/1322/23.
Ухвалою суду від 04.11.2024 призначено справу № 914/1322/23 до розгляду у судовому засіданні на 10.12.2024.
Ухвалою суду від 10.12.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» про залучення до участі у справі правонаступника від 05.11.2024 задоволено; замінено позивача Акціонерне товариство «Мегабанк» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 09804119) у справі № 914/1322/23 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІНСТАР» (04073, м. Київ, вул. Скляренка Семена, б. 1, оф. 2, код ЄДРПОУ 44630056); відкладено розгляд справи № 914/1322/23 на 21.01.2025.
Ухвалою суду від 21.01.2025 відкладено розгляд справи № 914/1322/23 на 18.02.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №914/1322/23; витребувано з Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №914/1322/23.
Враховуючи зазначене, ухвалою Західного апеляційного господарського суду зупинено провадження у справі № 914/1322/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» б/н від 30.09.2024 (вх. суду № 01-05/2747/24 від 01.10.2024) до повернення матеріалів справи № 914/1322/23 на адресу Західного апеляційного господарського суду.
Постановою Верховного Суду від 26.02.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» залишено без задоволення, ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 914/1322/23 залишено без змін.
13.03.2025 матеріали справи № 914/1322/23 надійшли до апеляційного господарського суду.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 поновлено апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» б/н від 30.09.2024 (вх. суду № 01-05/2747/24 від 01.10.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 у справі №914/1322/23, судове засідання у справі №914/1322/23 призначено на 01.04.2025.
У судове засідання 01.04.2025 сторони явки уповноважених представників не забезпечили. З метою забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про відкладення розгляду справи на 20.05.2025.
У судове засідання 20.05.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
Судом поставлено на розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» від 19.05.2025 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/4462/25, що перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва.
Заявник в обґрунтування поданого клопотання зазначив, що справа № 914/1322/23 пов'язана із справою № 910/4462/25, оскільки в останній буде встановлено чи укладений між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Вінстар» Договір відступлення права вимоги № GL19N1126314 від 03.09.2024 є дійсним чи ні та відповідно підставність заміни АТ «Мегабанк» правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Вінстар» і як наслідок правомірність стягнення на користь останнього 702 739,49 грн.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення поданого позивачем клопотання, посилався на те, що Верховним Судом залишено без змін ухвалу апеляційного суду у даній справі, якою замінено відповідача правонаступником.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає таке.
Положення ст.227 ГПК передбачають обов'язок суду зупинити провадження у справі.
Пункт п.5 ч.6 ст.227 ГПК визначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч.1 ст.227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п.4 ч.1 ст.229 ГПК).
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
У постанові від 01.03.2024 у cправі №910/17615/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зробив такі висновки: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Водночас, за приписами п.5 ч.1 ст.227 ГПК суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як вже зазначалось, предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості у розмірі 702 739,49 грн за договором про надання гарантії.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 замінено позивача Акціонерне товариство «Мегабанк» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 09804119) у справі № 914/1322/23 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІНСТАР» (04073, м. Київ, вул. Скляренка Семена, б. 1, оф. 2, код ЄДРПОУ 44630056).
Вказана ухвала залишена постановою Верховного Суду від 26.02.2025 без змін.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п.5 ч.1 ст.227 ГПК суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у cправі №910/17615/20, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.
У даному випадку, колегія суддів враховує презумпцію правомірності правочину та зазначає, що з огляду на предмет і підстави цього позову - відсутня об'єктивна неможливість розгляду даної справи та вирішення апеляційним судом питання щодо законності оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Вищевказане слугувало підставою для постановлення апеляційним судом в судовому засіданні 20.05.2025 ухвали без оформлення окремого документа про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» від 19.05.2025 про зупинення провадження у справі.
Крім цього, скаржник у судовому засіданні 20.05.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, позивач заперечив такі доводи з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з встановленими судами у цій справі обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
29.10.2021 між АТ «Мегабанк» (банк, гарант) та ТзОВ “Львівгаз Збут» (клієнт), укладено договір про надання гарантії №398.
Згідно із п.1.1. договору, банк надає клієнту послуги з видачі тендерної гарантії на користь ТзОВ Оператор газотранспортної системи України (бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов'язання перед бенефеціаром за закупівлею: за договором транспортування природного газу №1910000183 від 18.12.2019 на наступних умовах: - сума гарантії - 50 000 000, 00 гривень; - строк дії гарантії - до 28.10.2022 включно.
Відповідно до п.2.1.2. договору, у випадку отримання від бенефіціара протягом строку дії гарантії письмової вимоги (що відповідає умовам гарантії), а також усіх документів, передбачених умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено), про оплату банком зобов'язань по гарантії у зв'язку із тим, що клієнт порушив зобов'язання, здійснити платіж по гарантії на користь бенефіціара на суму, що вказана в письмовій вимозі.
За змістом п.2.3.1. договору, за надання банком послуг за цим договором клієнт зобов'язується щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця протягом строку дії гарантії сплачувати банку комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три) відсотки річних із розрахунку суми гарантії, фактичної кількості днів у місяці та у році. Комісійна винагорода сплачується на рахунок банку. У разі здійснення банком платежу по гарантії протягом 3-х робочих днів з дати отримання повідомлення банку додатково сплатити банку комісійну винагороду у розмірі 0,5% від суми платежу за Гарантією, мін. 800,00 гривень на рахунок банку.
Пунктом 2.3.4. договору визначено, що клієнт зобов'язується у разі сплати банком будь-яких сум по гарантії сплачувати банку комісію в розмірі 25 % річних від сплаченої банком суми за весь період з дати сплати до повного відшкодування банку вказаних сум.
Відповідно до п. 2.4.1. договору, клієнт має право отримувати інформацію від банку стосовно припинення гарантії чи отримання від банку письмової вимоги про оплату за гарантією.
Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 28.10.2022, але не менше ніж до повного виконання сторонами усіх зобов'язань за договором.
Згідно із п.5.2. договору, зобов'язання банку перед бенефеціаром припиняється у разі: 1) сплати суми, на яку видано гарантію; або 2) закінчення строку дії гарантії або після настання дати закінчення дії гарантії, або настання обставин (події), за яких строк дії гарантії є закінченим, у тому числі: - відмови бенефеціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення її оригіналу до банку або шляхом подання банку письмового повідомлення про звільнення його від обов'язків за гарантією; 3)в інших випадках, передбачених законодавством.
29.10.2021 між сторонами було укладено договір №1 про внесення змін до договору № 398 про надання гарантії від 29.10.2021, згідно з яким сторони погодили доповнити абзац 1-й підпункту 2.3.1. пункту 2.3. «Клієнт зобов'язується:» розділу 2 «Права та обов'язки Сторін» новим реченням наступного змісту: «Комісійна винагорода за жовтень 2021 року сплачується не пізніше 08.11.2021р.»
21.07.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Мегабанк».
Також, 21.07.2022 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №506 Про початок процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку, яким розпочато процедуру ліквідації АТ «Мегабанк» строком на 3 (три) роки з 22.07.2022 по 21.07.2025.
Як встановив суд першої інстанції, з матеріалів справи слідує, що позивач свої зобов'язання за договором про надання гарантії №398, до моменту запровадження процедури ліквідації АТ «Мегабанк», виконував належним чином, що підтверджується виписками по рахунках, на яких обліковується гарантія, які знаходяться в матеріалах справи, проте, відповідач зобов'язання щодо сплати комісійної винагороди позивачу за надання гарантії своєчасно та в повному обсязі не здійснив, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість зі сплати комісії, яка за розрахунком позивача за період з 01.02.2022 року по 21.07.2022 рік включно становить 702 739,49 гривень.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Частинами 1, 4 статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За положеннями статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (стаття 567 ЦК України).
Як слідує з матеріалів справи, між АТ “Мегабанк»(правонаступником якого є ТОВ «ФК «Вінстар») та ТОВ “Львівгаз Збут» укладено договір про надання гарантії №398, пунктом 2.3.1. якого, сторони узгодили, що за надання банком послуг за цим договором відповідач зобов'язується щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця протягом строку дії гарантії сплачувати банку комісійну винагороду.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за договором гарантії №398 за період з 29.10.2021 року по 21.07.2022 рік сума комісії, що підлягає сплаті становить 1 093 150,68 грн., загальна сума платежів, які клієнт сплатив за цей період становить 390 411,19 грн., сума боргу утворилась за період з 01.02.2022 по 21.07.2022 та становить 702 739,49 грн.
Матеріали справи не містять та відповідач не надав доказів сплати вказаної суми.
Щодо доводів апелянта про те, що з 03.06.2022 (з моменту прийняття Нацбанком рішення про віднесення АТ «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних) банк не міг виконувати обов'язки щодо сплати зобов'язань за договором гарантії, колегія суддів зазначає таке.
02.06.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №261-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних».
21.07.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Мегабанк».
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Приписами ч. 4 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну та господарську діяльність банку, зокрема договорів з платіжними організаціями платіжних систем, про надання клірингових, розрахункових послуг, про оренду рухомого та нерухомого майна, про надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони тощо.
Згідно пп. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відкликання банківської ліцензії - виключення Національним банком України з Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності.
Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 2-3, п. 4-1 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку:
- банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
- строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
- нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Таким чином, саме з моменту запровадження в АТ «Мегабанк» процедури ліквідації відкликанням банківської ліцензії, банк не може здійснювати банківську діяльність, в тому числі виконувати зобов'язання перед відповідачем за договором гарантії.
Відтак колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції, що зобов'язання банку за договором про надання гарантії є припиненими саме з 22.07.2022 - з дня прийняття Правлінням Національного банку України рішення №362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Мегабанк», а не з моменту віднесення АТ «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних, оскільки рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг, які забезпечують операційну діяльність банку.
Стосовно доводів апелянта про те, що АТ «Мегабанк» віднесено до категорії неплатоспроможних», тому банківська гарантія є такою, що не відповідає вимогам Кодексу ГТС до фінансового забезпечення у формі банківської гарантії, апеляційний суд вказує про таке.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ч.1 ст.607 ЦК).
Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.
За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст.607 ЦК) або відсутністю вини (статті 614, 617 ЦК чи ст.218 ГК).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 12.04.2017 у справі №913/869/14.
Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 910/18289/21 зроблено висновок, що прийняття правлінням НБУ рішення віднесення банку до категорії неплатоспроможних та у подальшому про ліквідацію банку не є законодавчою забороною щодо повернення грошових коштів кредиторові неплатоспроможного банку на вимогу такого кредитора та не може свідчити про неможливість виконання зобов'язання в розумінні ст.607 ЦК України, оскільки процедура повернення кредитору неплатоспроможного банку коштів регламентована Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а початок ліквідації банку не є підставою для припинення зобов'язань.
Щодо доводів скаржника про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суд зазначає таке.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.09.2023 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 року, у справі № 910/7323/23 у задоволенні позову ТзОВ «Львівгаз Збут» до АТ «Мегабанк» про визнання зобов'язання припиненим у розмірі 501 369,86 грн за укладеним між сторонами договором про надання гарантії від 29.10.2021 року №398, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, відмовлено.
Таким чином, рішення у справі № 910/7323/23 набрало законної сили 07.02.2024, доказів оскарження чи скасування такого рішення касаційним судом - у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову у цій справі.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 у справі № 914/1322/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції:
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).
Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтами судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз Збут» б/н від 30.09.2024 (вх. суду № 01-05/2747/24 від 01.10.2024) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 у справі № 914/1322/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повну постанову складено 27.05.2025.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець