Справа № 553/651/24 Номер провадження 22-ц/814/1098/25Головуючий у 1-й інстанції Ткачук Ю. А. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
14 травня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І, Чумак О. В.
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 травня 2024 року, ухвалене в м. Полтаві під головуванням судді Ткачук Ю. А.
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2024 року представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 2 332, 61 грн та 3 028 грн сплаченого судового збору.
Позов мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та побутовим споживачем послуг з розподілу природного газу за вказаною адресою згідно укладеного договору розподілу природного газу. Фактом приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є сплата рахунка оператора ГРМ.
Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01.03.2024 складає 2 332,61 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 травня 2024 року позов АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 2 332,61 грн.
В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 05 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду в частині розподілу судових витрат відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у стягненні з ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору, вказуючи на те, що її неповнолітній доньці - ОСОБА_2 з 13.11.2014 встановлена інвалідність, а тому на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору, як законний представник дитини з інвалідністю.
Крім того, зазначає, що вона проживає та зареєстрована за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 , а у квартирі АДРЕСА_3 ніхто не проживає та житлово-комунальними послугами не користується.
До подачі позову нею було частково погашено заборгованість та сплачено 1 332,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією та не заперечувалося в судовому засіданні представником позивача, тож сума боргу на дату подання позовної заяви становила 1 000 грн.
Зазначає, що їй не було відомо про розгляд даної справи в суді першої інстанції, а тому вона була позбавлена можливості подавати докази та заперечення проти позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що АT «Полтавагаз» є оператором газорозподільної системи та на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (постанова № 778 від 15.06.2017 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу AT «Полтавагаз» із змінами, внесеними постановами НКРЕКП від 04.06.2019 № 941, від 25.07.2019 № 1564, від 16.12.2020 № 2512, від 03.04.2024 № 630), здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», відповідно до додатка.
Відповідач ОСОБА_1 є суб'єктом ринку природного газу - побутовим споживачем, особовий рахунок НОМЕР_1 , та отримує послуги з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановивши, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, станом на 01.03.2024 виникла заборгованість в сумі 2 332,61 грн, суд першої інстанції стягнув вказану заборгованість з відповідача ОСОБА_1 з покладенням на неї також обов'язку зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн на користь АТ «ОГС «Полтавагаз» на підставі частини першої статті 141 ЦПК України.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження, а саме: вирішення питання розподілу судових витрат, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог статей 264, 265 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує також питання розподілу між сторонами судових витрат, у тому числі витрат по сплаті судового збору, які за правилами частини першої статті 141 ЦПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Згідно пункту 9 частини першої статі 5 вказаного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Участь законного представника у судовому процесі розкривається у статті 59 ЦПК України, згідно якої права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.
Отже, статус законного представника дитини з інвалідністю, що дає підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статі 5 Закону № 3674-VI, визначається саме участю зазначених у статті 59 ЦПК України осіб в якості захисника інтересів самої дитини, що у цій справі не встановлено.
Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Ленінським відділом РАЦС Полтавського МУЮ Полтавської області 31.07.2009 на підставі актового запису за № 346, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 з 13.11.2014 встановлена інвалідність. Проте, предмет спору у цій справі не стосується прав та обов'язків неповнолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не здійснює представництво інтересів дитини з інвалідністю, а виступає в якості самостійного відповідача за власними зобов'язаннями, як одноосібний власник квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 5900851.
Отже, оскільки предметом спору є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу, що жодним чином не пов'язано та не стосується захисту прав та інтересів дитини з інвалідністю та не потребує здійснення заявником повноважень законного представника дитини з інвалідністю, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 частини першої статі 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору у цій справі.
Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін, як ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
При цьому відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, тому не дає оцінки доводам апеляційної скарги в частині розміру заборгованості, що підлягала стягненню на користь позивача, а, отже, не вбачає порушень і при застосуванні судом принципу пропорційності при стягненні судового збору, сплаченого позивачем за мінімальною ставкою, встановленою підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, оскільки позов АT «ОГС «Полтавагаз» задоволено судом повністю і це не оскаржується відповідачем.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Крім того, з огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині розподілу судових витрат, судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з відповідача, оскільки, як вказано у постанові Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 240/6150/18 (провадження № К/9901/21650/19) та у додатковій постанові Верхового Суду від 04.03.2020 у справі № 914/633/18, вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), тому немає й підстав вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат.
Таким чином, питання щодо стягнення судового збору за результатами перегляду оскаржуваного рішення в частині розподілу судових витрат апеляційним судом не вирішується.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 травня 2024 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Чумак