пр. № 4-с/759/57/25
ун. № 759/14185/21
07 травня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Косінської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві скаргу адвоката Фляшовського Вадима Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумова Надія Іванівна на дії/бездіяльність органу примусового виконання,
у квітні 2025 р. представник скаржника звернувся до суду із зазначеною скаргою, просить суд визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.04.2025 року, складений Головним державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Абакумовою Н.І.; зобов?язати Головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Абакумову Н.І. здійснити перерахунок заборгованості по аліментам в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 за весь період заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості; визнати протиправною бездіяльність Головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Абакумової Н.І., яка полягає у невчиненні дій щодо звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_2; зобов?язати Головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Абакумову Н.І. звернути стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_2 - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) (ЄДРПОУ 34999049) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн 00 коп.
Скаргу обґрунтовує тим, що на виконанні у Святошинському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ перебуває виконавчий лист №759/14185/21 від 03.08.2022 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини ВП НОМЕР_2. Згідно довідки про розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.04.2025 заборгованість становить 34581 грн 75 коп. При цьому, за період з червня 2021 року по липень 2024 року заборгованість розрахована виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (м. Київ). В період з серпня 2024 по грудень 2024 року, виходячи із розміру доходу, отриманого боржником з даними ДРФО. Надалі, за період січень - березень 2025 року продовжено нарахування заборгованості - виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (м. Київ). Стягувач вважає, що розрахунок заборгованості за період з травня 2024 по грудень 2024 року є помилковим та протиправним, оскільки мав бути проведений виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (м. Київ). Крім того, виходячи із наданих розрахунків, стягувач вважає, що державний виконавець допустила протиправну бездіяльність, яка полягає у не зверненні стягнення на майно боржника. Також, відповідно до відомостей з ДРФО - платників податків станом на 07.03.2025 року, отримані боржником суми допомоги не були оподатковані, виплачені, як соціальна виплата з відповідного бюджету, дати прийняття та звільнення з роботи не визначені. Відповідно соціальна допомога, отримана боржником, може бути використана для погашення заборгованості з аліментів, однак, вказана допомога не є заробітком або доходом, який може слугувати основою для визначення розміру та заборгованості з аліментів. Внаслідок чого дії державного виконавця зі складання довідки про розмір заборгованості є протиправними з одночасним зобов'язанням державного виконавця здійснити розрахунок заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Також, для забезпечення виконання виконавчого документа, постанова про арешт майна боржника, була прийнята ще 05.10.2022, а відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно достовірно підтверджено наявність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Сторони у судове засідання не з'явилися, про слухання справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження» неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.
З'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до наступного висновку.
Виходячи зі змісту ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено ч.ч. 1,5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 31.08.2022 постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумовою Надією Іванівною відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.
Постановою головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумової Надії Іванівни 02.07.2024 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 55391 грн 18 коп.
05.10.2022 головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумовою Надією Іванівною винесено постанову про арешт майна боржника.
Згідно довідки про розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.04.2025 заборгованість становить 34581 грн 75 коп.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 .
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія (судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових-осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обов'язки і права державного виконавця, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з абзацом 2 п. 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно зі ст. 183 СК України розмір аліментів на утримання дітей визначається в частці від заробітку /доходу /платника аліментів.
Порядок стягнення аліментів на утримання дітей визначається нормами Сімейного кодексу України та ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
За змістом ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Як вбачається з матеріалів справи, боржником була надана довідка №2078/35-10-12, відповідно до якої він отримав компенсаційну виплату фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Постанови КМУ від 23.09.2020 р. №859.
За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції №512/5 виконавець зобов?язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону №1404-УІIІ, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувана і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувана; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.
При цьому, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувану, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження (пункт 3 розділу XVI Інструкції №512/5).
Оскільки за весь період стягнення аліментів боржник не працював, не був фізичною особою-підприємцем та не отримував доходи за кордоном, то відповідно до частини 2 статті 195 Сімейного кодексу України, заборгованість мала визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Таким чином, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.04.2025 проведений з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», а тому його необхідно визнати неправомірним та скасувати, а також здійснити перерахунок заборгованості по аліментам в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 за весь період заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний своєчасно, повно і неупереджено вчиняти виконавчі дії щодо примусового виконання судового рішення.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» однією з підстав для оскарження до суду є невчинення державним виконавцем дій, передбачених законом.
Матеріалами справи встановлено, що державним виконавцем не вжито заходів щодо звернення стягнення на частку боржника, чим порушено право стягувача на ефективне виконання судового рішення.
Окремо суд зауважує, що вимога про зобов?язання Головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Абакумової Н.І. звернути стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_2 - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 не підлягає задоволенню, суд не має повноважень прямо зобов'язати державного виконавця звернути стягнення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що скарга на дії державного виконавця, відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, у зв'язку з чим підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно зі ст. 453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Щодо вимоги представника скаржника про стягнення з Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) 4000 грн 00 коп. в рахунок отримання правничої допомоги витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До скарги долучено договір про надання правової допомоги від 20.05.2024, Акт про наданиня послуг від 03.04.2025, згідно яких сума оплати за надані адвокатські послуги становить 4000 грн 00 коп., та квитанцію про оплату послуг №661374585476 від 03.04.2025 на суму 4000 грн 00 коп.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа не є значної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи виконані в акті роботи, суд вважає можливим стягнути з Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) витрати за надання правової допомоги на користь скаржника у розмірі 4000 грн 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 608, 1216, 1218, 1282 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, ст.ст. 260, 353, 447, 450, 451 ЦПК України, -
скаргу адвоката Фляшовського Вадима Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумова Надія Іванівна на дії/бездіяльність органу примусового виконання задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.04.2025 року, складений Головним державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Абакумовою Н.І.
Зобов?язати Головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Абакумову Н.І. здійснити перерахунок заборгованості по аліментам в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 за весь період заборгованості виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Визнати протиправною бездіяльність Головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Абакумової Н.І., яка полягає у невчиненні дій щодо звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Стягнути з Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) (ЄДРПОУ 34999049) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
У решті скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.В. Ул'яновська