печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13013/25-ц
"21" травня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань - Кошелюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» - адвоката Бабур Олесі Петрівни про закриття провадження у справі цивільну справу 757/13013/25-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
18.03.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 21.03.2025, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
24.03.2025 ухвалою суду було відкрито провадження та визначено розглядати за правилами спрощеного провадження.
Представник позивача в судове засідання подала заяву про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що відповідач після подачі позовної заяви до суду здійснив погашення заборгованості у розмірі 23 408,81 грн.
Разом з цим, представник позивача просила стягнути витрати по судовому збору та витрати на правовому допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
У судове засідання відповідач не з'явився, будучи повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що при зверненні до суду Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» просило ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 23 408.81 грн., судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Наряду з вказаним, під час судового розгляду встановлено, що заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 23408, 81 грн. сплачено.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Проте поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (касаційне провадження № 61-13405св18).
На підставі встановлених обставин та відповідних норм цивільного процесуального законодавства суд приходить до висновку про відсутність спору між позивачем та відповідачем, оскільки станом на 21.05.2025 заборгованість погашена, що свідчить про те, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань.
Таким чином, заява представника позивача про закриття провадження підлягає задоволенню.
В даному випадку підставою для закриття провадження у справі є відсутність предмета спору, однак питання розподілу судових витрат при закритті провадження у справі з наведеної підстави процесуальним законом не врегульоване.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно допункту 12 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення.
Відтак, оскільки відповідачем погашена заборгованість після пред'явлення позову, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України.
Також, за змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 4 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду: ордер, договір про надання правової допомоги, попередній розрахунок витрат, акт-передачі надання правової допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Суд, при визначенні суми відшкодування має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Дана позиція узгоджується з висновками Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути витрати на правову допомогу, які будуть співмірними та відповідатимуть принципу розумності та справедливості.
Відтак, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 14, 33, 142, 255, ЦПК України, суд -
Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» - адвоката Бабур Олесі Петрівни про закриття провадження у справі - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» (м. Київ, вул. Андрія Верхогляда, буд. 16 прим. 270, код ЄДРОПУ 33303255) суму судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА