22.05.2025 Справа № 756/4129/25
Унікальний номер 756/4129/25
Провадження номер 2/756/3337/25
22 травня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Філь О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром, -
Короткий зміст позовних вимог.
26 березня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі - ТОВ «ФК«ЕЙС») за допомогою документа, сформованого в системі «Електронний суд», звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №128893 від 23 січня 2024 року в розмірі 12807,55 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 6945, 00 грн.; заборгованість за відсотками - 5461,55 грн. та комісії - 401, 00 грн.; судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказують, що 23 січня 2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №128893 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до п.2.2.1 договору, сума кредиту становить 6945.00 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 5000.40 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті); у розмірі 1944.60 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Відповідно до п.2.6 договору, загальний строк кредитування складає 70 днів з 23 січня 2024 року по 02 квітня 2024 року.
12 липня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 12072024, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 128893 від 23 січня 2024 року.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за договором факторингу №12072024 від 12 липня 2024 року, від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 12807,55 грн.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.
Рух справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2025 року головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Шролик І.С.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею скеровано запит до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) КП ГІОЦ «Реєстру територіальної громади м. Києва» щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1
02 квітня 2025 року надійшла відповідь щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року справу прийнято до провадження, визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У поданій позовній заяві представник позивача просив суд проводити розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Копія ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження та судова повістка надсилалась відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Конверт повернувся без вручення з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому, позивачем перед зверненням до суду з позовом копія позовної заяви з додатками надсилалися відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.
Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки заперечення представника позивача щодо заочного розгляду справи відсутні.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 23 січня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №128893 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Договір складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця, публічної частини про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник уклав договір, приєднавшись до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, як невід'ємних частин кредитного договору, шляхом підписання індивідуальної частини/акцепту, відповідно до розділу V цієї індивідуальної частини. Відповідач добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.
Відповідно до п.2.2.1 договору, сума кредиту становить 6945.00 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 5000.40 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті); у розмірі 1944.60 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Згідно п.2.5. договору, комісія за надання кредиту складає 1 944,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору.
Відповідно до довідки №5 від 11 листопада 2024 року, ТОВ "ФК "Контрактовий дім" перераховано на картку НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000,4 грн. за кредитним договором №128893 від 23 січня 2024.
12 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 12072024, згідно умов якого, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 128893 від 23 січня 2024 року.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за договором факторингу №12072024 від 12 липня 2024 року, від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 12807,55 грн., з яких: 6945,00 грн. - заборгованості за сумою кредиту; 5461,55грн. - заборгованості за відсотками; 401,00 - залишок по комісії.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Між сторонами виникли правовідносини, щодо належного виконання позичальником умов кредитного договору.
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України)
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
У зв'язку з тим, що відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.
Судом перевірений розрахунок заборгованості, наданий представником позивача, який суд вважає вірним. Відповідач не виконав узяті на себе зобов'язання щодо повернення використаних кредитних коштів, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що заборгованість в сумі 12807,55 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».
Позивачем надано суду копію договору факторингу, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників до договору факторингу, що в свою чергу підтверджує та дозволяє дійти висновку, що ТОВ «ФК «ЕЙС» одержало від первісного кредитора право вимоги по заборгованості. Договір факторингу, укладений між первісним кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» у встановленому порядку також недійсним не визнаний, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС», як правонаступник, вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та заборгованості за відсотками.
Щодо стягнення судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі № 922/15944/17, яка на підставі положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України має ураховуватися судом при застосуванні відповідних норм.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 04/02/24-01 від 04 лютого 2025 року; додаткову угоду №11 до договору про надання правничої допомоги № 04/02/24-01 від 04 лютого 2025 року; акт прийому-передачі надання послуг від 04 лютого 2025 року, що складається з складання позовної заяви - 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості - 1000,00; підготовка адвокатського запиту - 500,00 грн.; підготовка та подача клопотання - 500,00 грн., а всього на загальну суму 7000,00 грн.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4956; довіреність ТОВ «ФК «ЕЙС» на ім'я адвоката Тараненка А.І.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) міститься висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Враховуючи що відповідач не подав клопотання рпо зменшення розміру витрат на правничу допомгу, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч. 1, 247 ч. 2, 530, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, адреса 02090, м. Київ, Харківське Шосе, буд. 19, офіс 2005) заборгованість за кредитним договором №128893 від 23 січня 2024 року, яка утворилася станом на 04 березня 2025 року в розмірі 12807,55 грн. (дванадцять тисяч вісімсот сім гривень п'ятдесят п'ять коп.), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6945, 00 грн., заборгованість за відсотками - 5461,55 грн. та комісія - 401, 00 грн.; судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок коп.); витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень нуль коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22 травня 2025 року.
Суддя І.С. Шролик