Номер провадження 2/754/3443/25
Справа №754/3048/25
Іменем України
21 травня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саламон О.Б.
за участю секретаря судового засідання Рябенка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення майна набутого без достатньої правової підстави, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У відповідності до прохальної частини позовної заяви, позивач просить:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 57267 від 02.10.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №688982735 від 23 травня 2018 року в розмірі 41 875,33 грн.;
- стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, суму у розмірі 14 120, 97 грн.;
- стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6 500,00 грн.
Вимоги позову обґрунтовано тим, що 23.05.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було укладено кредитний договір № 688982735. Правонаступником усіх прав та обов'язків ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2018 є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05 серпня 2020 є ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», котрий є відповідачем у справі. Із сайту "Автоматизована система виконавчого провадження" позивачу стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо останнього, в зв'язку з виконанням виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі оскаржуваного виконавчого напису. Зі змісту наданих документів було встановлено, що 02.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис № 57267 про стягнення на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №688982735 від 23.05. 2018 в розмірі 41875,33 грн. В подальшому, на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження, накладено арешт на всі рахунки боржника, та звернуто стягнення на заробітну плату. Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв'язку з чим він підлягає скасуванню, з тієї підстави, що на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах. Позивач зауважує, що 22.02.2017 постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору. Київський апеляційний адміністративний суд, при розгляді вказаної справи дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття. Позивач вказує, що з докуменнтів, що були надані приватним нотаріусом, можна встановити, що виконавчий напис було вчинено на копії кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, тобто документально доведено, що виконавчий напис вчинено на документі, який не передбачений переліком №1172, що свідчить про незаконність такого виконавчого напису. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з боржника було стягнуто 14 120,97 грн. з яких 14 120,97 грн. - кошти стягнуті на користь стягувача, 669 грн. - витрати виконавчого провадження, 1 411,97 - основна винагорода виконавця. Отже, в рахунок сплати заборгованості за виконавчим провадженням (та перераховано на рахунок стягувача ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС») суму в розмірі 14 120,97 грн., що підтверджується відповіддю приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. Позивач вказує на те, що судове рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, яке набрало законної сили та за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Оскільки позивачем було заявлено вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, то така правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 як виконавчий напис № 57267 від 02.10.2020 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., вчинений останнім із суттєвими порушеннями норм чинного законодавства, буде вважатися такою, що відпала у разі ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог. У такому разі кошти, примусово стягнуті за виконавчим провадженням № НОМЕР_2, будуть вважатися майном, що без достатньої правової підстави було набуте відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», а відтак позивач вимушений звернутись до суду з позовом з метою захисту порушеного права.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 04 березня 2025 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шелудько О.О. в судове засідання не з'явилась, до суду подала клопотання, у відповідності до якого вимоги позову підтримує у повному обсязі та не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Представник відповідача - ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення, повернуті до суду з відміткою про отримання поштового відправлення.
Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі сторін по справі.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надійшло заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що 23.05.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було укладено кредитний договір № 688982735.
Відповідно до п.1.1 договору товариство зобов'язується надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 4 050 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4 цього договору.
Згідно зі п. 1.2 строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 27 днів.
02.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 57267, на підставі якого стягнуто з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 688982735 від 23.05.2018, укладеним з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28.11.2018 є ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 05/08/20-1 від 05.08.2020 є ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС».
Стягнення заборгованості проводиться за період з 05.08.2020 по 05.08.2020, при цьому сума заборгованості складає 40 675,33 коп., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5 243,77 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 1 262,08 грн., строкова заборгованість за штрафами та пенями - 34 169,48 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою М.В. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису, при цьому 31.10.2024 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Доказів того, що зазначене виконавче провадження завершене, матеріали справи не містять.
При вирішенні питання про дотримання приватним нотаріусом Гораєм О.С. законодавства при вчинення оспорюваного виконавчого напису від 02.10.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 57267, суд виходить з наступного.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України Про нотаріат та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.
Статтею 88 цього Закону України визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Разом з тим слід зазначити, що відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Окрім того, підп. 3.2, 3.5 п. 3 Гл. 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999р. № 1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
При цьому, ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
В ході розгляду справи не установлено, що між сторонами укладався нотаріально посвідчений договір щоб давало підстави видавати нотаріусу виконавчий напис.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007р. в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011р. в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010р. в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994р. в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003р. в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008р. в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Вивчивши наявні докази в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач не надав приватному нотаріусу необхідних та достатніх документів, зокрема, які підтверджують безспірність заборгованості позивача.
Суду не надано доказів на підтвердження належного направлення боржнику заключної вимоги про дострокове погашення заборгованості та, відповідно, отримання її боржником.
Стороною відповідача не надано суду доказів на підтвердження подання нотаріусу документів, передбачених законом, які б давали можливість вчинити виконавчі написи у встановленому законом порядку.
В матеріалах справи відсутні переконливі докази, які б свідчили про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена банком при подачі документів нотаріусу, та боржник про заборгованість достеменно знав, однак проігнорував вимогу про її погашення, а відтак позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Інші доводи та обґрунтування позовних вимог також заслуговують на увагу та свідчать про відсутність достатніх законних підстав, які б давали можливість приватному нотаріусу вчинити спірні виконавчі написи, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.
Також, суд бере до уваги ту обставину, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 02.10.2020року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
При цьому, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Матеріали справи не містять доказів того, що кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не були надані приватному нотаріусу належні та достатні докази безспірності заборгованості позивача за кредитним договором, відсутність достатніх законних підстав, які б давали можливість приватному нотаріусу вчинити спірний виконавчий напис, а також те, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача в рахунок повернення майна, набутого без достатньої правової підстави грошових коштів у розмірі 14 120, 97 грн,. слід зазначити наступне.
Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. від 10.02.2025 № 2446, зазначено, що у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 приватним виконавцем стягнуто з Ванюкова О.А. та перераховано на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» грошові кошти у загальному розмірі 14 120,97 грн.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 ).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
У зв'язку з зазначеним, для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).
Подібний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.
При цьому, сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Оскільки в процесі розгляду справи, судом встановлено обґрунтованість вимог ОСОБА_1 та, відповідно, задоволено позовну вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зокрема у зв'язку з вчиненням виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідченим, а тому грошові кошти, стягнуті при примусовому виконанні виконавчого напису, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки відсутня підстава для такого стягнення.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, 28.01.2020 у справі № 910/16664/18.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів кошів у розмірі 14 120,97 грн.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6 500 грн. При цьому, позивачем надано суду копію договору від 13.01.2025 року між позивачем та адвокатом Усенко А.В. було укладено Договір про надання правничої допомоги. Також, згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 07.02.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 13.01.2025, вбачається, що Ванюков О.А. здійснив оплату за надані послуги у розмірі 6 500 грн.
Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 6 500 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже не відноситься до складних справ.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 5 000 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.
Керуючисьст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 83, 84, 137, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012р.№296/5, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення майна набутого без достатньої правової підстави,- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 57267 від 02.10.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №688982735 від 23 травня 2018 року в розмірі 41 875,33 грн.
Стягнути з Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення майна, набутого без достатньої правової підстави грошові кошти у розмірі 14 120, 97 грн., судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач- Товаристо з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» - код ЄДРПОУ 42254696, м. Київ, вул. Звіринецька, 63.
Повний текст рішення суду складено 26.05.2025.
Суддя Саламон О.Б.