ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20714/24
провадження № 2/753/3168/25
05 лютого 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В, за участю секретаря судового засіданні Гайової С.Г., представника позивача - адвоката Радченка С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
У жовтні 2024 року адвокат Радченко Сергій Олегович в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом ОСОБА_2 , в якому просить:
- розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 15 вересня 2012 року;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до повноліття дітей.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сімейне життя між сторонами не склалось внаслідок різних поглядів на шлюб та сім'ю, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, спільного господарства сторони не ведуть, а збереження сім'ї і подальше спільне проживання з відповідачем є неможливим.
Зазначає, що від шлюбу у сторін народилися діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають та перебувають на утриманні позивача, а відповідач добровільно виконувати свої зобов'язання з утримання дітей відмовляється, матеріально позивачу і дітям не допомагає.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/20714/24 за цим позовом, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання на 06 грудня 2024 року.
06 грудня 2024 року розгляд справи відкладено на 05 лютого 2025 року.
24 грудня 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що вони разом з сім'єю вихали за межі України та проживають всі разом в Канаді, відповідач робить все можливе для збереження сім'ї, оскільки хоче, щоб діти проживали у повноцінній сім'ї, та вважає, що позовна заява про розірвання шлюбу є передчасною і просив надати строк для примирення.
Також відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження проживання дітей разом з нею, вказав, що дружина з дітьми переїхала жити в приміщення, де він разом з позивачкою відкрили садок, однак діти половину тижня проживають із нею, а два робочі дні та вихідні - з ним. Наголошує, що купує дітям все необхідне, здійснює оплату за навчання дітей в українській школі в Калгарі (Канада), а отже твердження позивача про те, що відповідач не виконує свій обов'язок по утриманню дітей, матеріально їм не допомагає.
30 грудня 2024 року позивач подала відповідь на відзив, в якій заперечувала проти надання строку на примирення з огляду на поведінку самого відповідача, підтримала позовні вимоги та заперечувала проти твердження відповідача, що він вживає дії для примирення, навпаки відповідач у своїх соцмережах писав образливі дописи на адресу позивача.
Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 15 вересня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1348.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спільне життя сторін не склалося, шлюбні відносини між сторонами та ведення спільного господарства припинені, а тому перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача.
Відповідно до частини 1 статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтями 21, 24 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як передбачено статтею 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно із частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
За приписом частини 2 статті 112 цього Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Перешкод для розірвання шлюбу, визначених частиною 2 статті 110 Сімейного кодексу України, судом не встановлено.
Беручи до уваги викладене, оцінивши доводи позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що примирення сторін неможливе, позивач категорично не бажає продовжувати шлюбні відносини з відповідачем, шлюб фактично припинено, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, заява про розірвання шлюбу відповідає її дійсній волі, а отже наявні підстави для задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.
Згідно з частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (абзац 2 частини 3 статті 115 Сімейного кодексу України).
Судом також встановлено, що від шлюбу у сторін народилися діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва, актовий запис №4075, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №2927, батьками відповідно яких вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Положеннями частини другої статті 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Такий же обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття встановлений і в статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального. Морального, культурного, духовного та соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.
Аналіз указаних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов'язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.
За відсутності домовленості між батьками щодо способів виконання обов'язку утримувати дитину (частина перша статті 181 СК України), передбачене законом право отримання аліментів на дитину одним із подружжя, не залежить від того перебувають батьки дитини у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріали справи не містять жодних відомостей про доходи відповідача.
Водночас, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №759/10277/18).
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-80 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність.
При цьому, згідно зі статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із позовною заявою позивач просить стягнути аліменти у частці від доходів відповідача та до досягнення дітьми повноліття.
Водночас, як визначено ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Hunt v. Ukraine», № 31111/04, § 54).
Оскільки діти проживають разом з матір'ю, а відповідач є їх батьком, на нього покладено однаковий з позивачкою обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто, суд вважає наявними правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.
Як зазначалося, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути на її користь з відповідача на утримання неповнолітніх дітей аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, вважаючи, що такий розмір аліментів відповідатиме інтересам і потребам дитини та розрахований з огляду на витрати, які позивач щомісячно несе на утримання спільних дітей.
Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, про це відповідно також просить позивач у своїй позовній заяві.
Зважаючи на вік дітей, те, що відповідач за віком є працездатним, відомостей про стан його здоров'я та наявність на його утриманні інших осіб матеріали справи не містять, суд вважає можливим стягувати з відповідача на користь позивача на утримання дітей аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 1211,60 грн.
Також згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір, від сплати якого позивачка була звільнена відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-83, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 15 вересня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1348.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 жовтня 2024 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27 травня 2025 року.
Суддя О.В. Якусик