Провадження №2/748/75/25
Єдиний унікальний № 748/3810/24
"27" травня 2025 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді Костюкової Т.В.
за участі секретарів судового засідання Гофрик К.С., Шкоди А.Ю.
представника позивача - адвоката Усової Ю.О.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Костіної Н.М.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Чернігів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог шодо предмету спору: Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Кириченко Т.В про тлумачення заповіту,
26.08.2024 року на адресу Чернігівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 , в інтересах, якої на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АА № 1477654 діє ОСОБА_3 з позовом до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Кириченко Тетяна Володимирівна про тлумачення заповіту.
Позов обґрунтовується тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя залишив заповіт від 12.08.2019 року, що був посвідчений в.о. старости сіл Жукотки Гірманки, Левоньки Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області та відповідно до якого ОСОБА_4 заповів ОСОБА_2 земельну частку ( пай) розміром 4,67 га, розташовану на території Жукотівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 026871, виданий 28.01.2002 року ) та земельну частку (пай) розміром 4,8200 га, розташовану на території Жукотівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області , надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( Свідоцтво про право на спадщину за законом серії ННВ 611706, видане 30.03.2018 року )
Звернувшись до нотаріуса з метою оформлення спадщини ОСОБА_2 отримала відмову, про що була винесена постанова від 04.08.2021 року «Про відмову у вчиненні нотаріальної дії» з якої слідує про неможливість оформлення її спадкових прав у зв'язку з наявністю розбіжності в заповіті, де зазначено, що ОСОБА_4 заповів позивачці земельні частки (паї) , в той час коли спадкодавцю належала за життя земельна ділянка, що є підставою звернення до суду з позовом про тлумачення заповіту.
Чернігівський районний суд Чернігівської області своєю ухвалою від 28 серпня 2024 року відкрив провадження по справі та призначив підготовче судове засідання.
Ухвалою від 30 вересня 2024 року Чернігівський районний суд Чернігівської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
Чернігівський районний суд Чернігівської області 31 жовтня 2024 року задовольнив клопотання представника позивача - адвоката Усової Ю.О. про повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, заміну неналежного відповідача належним та витребування доказів та повернувся зі стадії розгляду по суті справи на стадію підготовчого провадження у справі №748/3810/24. Вказаною ухвалою було замінено неналежного відповідача Михайло-Коцюбинську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області на належного відповідача ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 надала до суду відзив по суті спору, з якого слідує, що вона є онукою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , яка у строки визначені ЦК України подала заяву про прийняття спадщини. Про заповіт складений на ім'я позивачки їй не було відомо. Вважає відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії обґрунтованою, оскільки ОСОБА_2 на підтвердження складу спадкового майна, на яке вона бажає отримати свідоцтво про право на спадщину надані документи про право на сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 7425582500:08:000:0259 площею 4,8200 га та 7425582500:08:000:0260 площею 4.4640, які не можуть бути ідентифіковані з волевиявленням спадкодавця ОСОБА_4 щодо розпорядження належного йому майна, про що зазначено у вчиненому 12.08.2019 році заповіті та не дають змоги встановити дійсного розпорядження спадкодавця ОСОБА_4 на випадок його смерті . Вказує, що згідно витягу з Державного земельного кадастру від 02.02.2021 року державна реєстрація земельної ділянки площею 4,4640 га кадастровий номер 7425582500:08:000:0260 була здійснена 17.06.2010 року, тобто до складення заповіту ОСОБА_4 . Відповідно до ст. 213 ЦК України не допускається, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту , не допускається і внесення змін у зміст заповіту. З даних підстав вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.
Ухвалою від 04 березня 2025 року Чернігівський районний суд Чернігівської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представник позивача - адвокат Усова Ю.О. позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовільнити з підстав викладених у позові та наданих письмових поясненнях.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала з підстав викладених у відзиві. Представник відповідача - адвокат Костіна Н.М. позов не визнала в повному обсязі, заперечувати проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві, надала до суду заяву про застосування строку позовної давності.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 81 рік помер ОСОБА_4 , про що виконавчим комітетом Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області 09 грудня 2020 року складено актовий запис № 238 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ( а.с 12)
З довідки Жукотівського старостинського округу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області за № 207 від 13.08.2021 року слідує, що ОСОБА_4 на день своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично з 2003 року постійно проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом із співмешканкою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с 22)
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Жукотки Чернігівського району Чернігівської області , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ( а.с 23)
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2024 року по справі № 748/3767/23, яке набрало законної сили 16.02.2024 року було встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.с 17-18)
З матеріалів спадкової справи № 11/2021 від 25 січня 2021 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 вбачається, що 25 січня 2021 року позивач ОСОБА_6 прийняла спадщину звернувшись до приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Кириченко Т.В. із заявою про її прийняття
З витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі за № 57279888 від 20.08.2019 року вбачається, що 20.08.2019 року була проведена реєстрація заповіту ( номер у Спадковому реєстрі 64631585, номер в Реєстрі нотаріальних дій 03-17) ( а.с 14)
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) за № 63277943 від 25.01.2021 року, яка міститься матеріалах спадкової справи № 11/2021 вбачається, що ОСОБА_4 12.08.2019 року склав заповіт, реєстрація якого була проведена 20.08.2019 року ( номер у Спадковому реєстрі 64631585, номер в Реєстрі нотаріальних дій 03-17) ( а.с. 49-49-зворот.)
Нотаріусу був наданий дублікат заповіту від 12.08.2019 року, що був складений ОСОБА_4 , з якого слідує, що ОСОБА_4 на випадок своєї заповів позивачці ОСОБА_2 земельну частку (пай) розміром 4,67 г, розташованої на території Жукотівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 026871, виданий 28.01.2002 року та земельну частку (пай) розміром 4,8200 га, розташовану на території Жукотівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( Свідоцтво про право на спадщину за законом серії ННВ 611706,видане 30.03.2018 року) ( а.с 13, а.с. 51)
На дублікаті заповіту вказано, що 29.01.2021 року ОСОБА_7 старостою Жукотівського старостинського округу Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області дублікат заповіту виданий гр. ОСОБА_2 замість втраченого. Заповіт посвідчений в.о. старости сіл Жукотки Гірманки, Левоньки Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області 12 серпня 2019 року і зареєстрований у реєстрі за № 03-17 . Зареєстровано в Реєстрі за № 03-02.
Відповідно до пункту 8 глави 3 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 ( далі по тексту - Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами ) відомості про заповіт, зміни до нього та його скасування підлягають обов'язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569.
Відповідно до підпунктів 2.2 та 2.3 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.7 цього пункту.
У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат.
З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 63453258 від 05.02.2021 року вбачається, що була проведена реєстрація дублікату заповіту, складеного ОСОБА_4 12.08.2019 року ( номер у Спадковому реєстрі 67165161, номер в реєстрі нотаріальних дій 03-02) ( а.с 202)
З матеріалів спадкової справи № 11/2021 вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла ОСОБА_6 , звернувшись до нотаріальної контори із за заявою про прийняття спадщини за заповітом ( а.с 48) та ОСОБА_1 , яка звернулася до нотаріальної контори і за заявою про прийняття спадщини за законом як донька спадкодавця ( а.с 51 зворот.)
Постановою винесеною приватним нотаріусом Кириченко Т.В. «Про відмову у вчиненні нотаріальної дії» від 04.08.2021 року за № 463/02-31 було постановлено, відмовити ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,4640 га, кадастровий номер 7425582500:08:000:0260, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Жукотівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та земельну ділянку площею 4,8200 га 7425582500:08:000:0259 надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Жукотівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, що залишились після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що наданий для вчинення нотаріальної дії документ( дублікат заповіту) не відповідає вимогам законодавства ( а.с 15-16)
З мотивувальної частини постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії підставами невідповідності документу, що унеможливлює оформлення спадкових справ є те, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцем ОСОБА_2 надано дублікат заповіту, зі змісту якого, вбачається розпорядження заповідача ОСОБА_4 щодо земельної астки (паю) розміром 4,67 га, що розташована на території Жукотківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та щодо земельної частки (паю) розміром 4,8200 га, що розташована на території Жукотківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. Разом з тим, поняття «земельна частка (пай)» безпосередньо пов'язане з паюванням земель сільськогосподарського призначення, що належали власникам на праві колективної власності. Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» визначено про необхідність поділу земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості). Тобто, земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель. Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначені щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, у тому числі за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Нотаріус зазначає, що Спадкоємцем ОСОБА_2 , для підтвердження складу спадкового майна, на яке вона бажає отримати свідоцтво про право на спадщину, було надано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 026871, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 4,67 га, надану для ведення товарного сільськогосподарські виробництва, що знаходиться на території Жукотківської сільської ради Чернігівські району Чернігівської області та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори Завалієвою В.В. 30 березня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1-623, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 4,8200 кадастровий номер 7425582500:08:000:0259, надану для ведення товарне сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Жукотківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Зазначені розбіжності у заповіті, посвідченому Двойнос М.М. в.о. старости Жукотки, Гірманка, Левоньки Михайло - Коцюбинської селищної ради Чернігівське району Чернігівської області від 12 серпня 2019 року за реєстровим № 03-17, дублікат якого виданий ОСОБА_8 старостою Жукотківського старостинського округу Михайло Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 29 січня 2021 року за реєстровим № 03-02 та вищевказаних документах, що посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_4 на майно, які надані для встановлення складу спадкового майна, не дають змоги встановити дійсного розпорядження спадкодавця ОСОБА_4 на випадок своєї смерті.
В ході розгляду справи сторони не заперечували, що між ними, як спадкоємцями померлого ОСОБА_4 , існує спір щодо тлумачення заповіту на ім'я ОСОБА_2 , оскільки кожний його тлумачить по своєму, що унеможливлює оформлення їх спадкових прав в позасудовому порядку.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1283776 від 11.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_4 за життя на праві власності належав будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка кадастровий номер 7425582500:08:000:0259, датою реєстрації права власності за померлим була здійснена 30.03.2018 року та кадастровий номер 7425582500:08:000:0260 датою реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, якою є 15.06.2020 року ( а.с 206,207,208)
Отже, судом встановлено, що на час складення заповіту 12 серпня 2019 року спадкодавцю ОСОБА_4 належала земельна ділянка кадастровий номер 7425582500:08:000:0259, належна йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННВ 611706,видане 30.03.2018 року та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.03.2018 року та земельна ділянка кадастровий номер 7425582500:08:000:0260, право власності на яку ОСОБА_4 набув на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 026871, виданий 28.01.2002 року, тобто до складення заповіту ( 12 серпня 2019 року)
Суд констатує, що земельні ділянки як об'єкти права реєструються в Державному земельному кадастрі, а права на них (власності, користування тощо) - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі забезпечує гарантування захисту права власності (користування) на землю. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності)
17.06.2010 року ОСОБА_4 зареєстрував земельну ділянку кадастровий 7425582500:08:000:0260 у Державному земельному кадастрі та в подальшому виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та 15.06.2020 здійснив реєстрацію права власності на земельну ділянку 7425582500:08:000:0260 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( а.с 25-27)
З дослідженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) , яка була розроблена ФОП ОСОБА_9 вбачається, що документом на підставі якого остання розроблялася був Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН №026871, відповідно до якого ОСОБА_4 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 4,67 га в межах згідно плату на території Жукотківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі 5,50га - ріллі 0,03 га -багаторічних насаджень та 0,14 га - кормових угідь ( а.с 61-71)
Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень ЗК України (у редакції, чинній на момент отримання ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку - 28.01.2002) громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Загальноприйнятим є використання поняття «земельний пай» не тільки як земельна ділянка, яка не виділена в натурі, а й як земельна ділянка, отримана в результаті розпаювання землі (виділення в натурі). У разі, якщо заповідач реалізував право на земельну частку (пай) та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, і за життя не склав нового заповіту чи не скористався правом на внесення змін до заповіту, то заповіт, у якому заповідач розпорядився правом на земельну частку (пай), не втрачає чинність на підставі частини четвертої статті 1236 ЦК України, а визначення спадкоємців на земельну ділянку має відбуватися згідно з цим заповітом
Суд, зауважує, що при розпаюванні земельних ділянок не передбачено жодних обмежень чи заборон обміну сертифіката на земельний пай в тому числі й на декілька земельних ділянок з різним цільовим призначенням. З урахуванням даного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки є очевидно та підтверджується обставинами справи, що ОСОБА_4 , заповідаючи ОСОБА_10 земельну частку (пай), мав на увазі земельну ділянку розміром 4,4640 га кадастровий номер 7425582500:08:000:0260, розташовану на території Жукотківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області належну померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 026871, виданий 28.01.2002 року, про що ним же зазначено в самому змісті заповіту.
Належність ОСОБА_4 земельної ділянки розміром 4,8200 га, розташованої на території Жукотівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області кадастровий номер 7425582500:08:000:0259 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва підтверджується виданим державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори Свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ННВ 611706, видане 30.03.2018 року ( а.с 196)
В судовому засіданні як позивач так і відповідач підтвердила, що життя ОСОБА_4 не мав на праві власності інших земельних ділянок, крім тих, які вказані в заповіті.
В судовому засіданні встановлено, що дублікат заповіту з вірними даними в частині дати народження позивачки не відповідає оригіналу, який був досліджений під час судового засідання . Зокрема, в дублікаті вказана вірна дата ІНФОРМАЦІЯ_6 позивача, в той час як в оригіналі заповіту вказана дата народження позивачки ІНФОРМАЦІЯ_7 , що не відповідає дійсній даті її народження Разом з тим, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2024 року у справі № 748/1364/24, яке набрало законної сили 07.06.2024 року було встановлено факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заповіту, що складений ОСОБА_4 , посвідчений 12.08.2019 в.о. старости сіл Жукотки, Гірманка, Левоньки Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району, зареєстрований у реєстрі за №03-17, на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
При тлумаченні заповіту судом має бути з'ясована воля заповідача, яка мала місце під час його складення.
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 в заповіті вказав правовстановлюючі документи, а саме Державний акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 026871, виданий 28.01.2002 року та Свідоцтво про право на спадщину за законом серії ННВ 611706, видане 30.03.2018 року, на підставі яких йому належало право власності на майно та відповідно яким він розпорядився на випадок своєї смерті .
З долученої заяви від 13.08.2021 року свідка ОСОБА_11 , який здійснював посвідчення заповіту 12.09.2019 року , працюючи на посаді в .о. старости сіл Жукотки Гірманки, Левоньки Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області слідує, що 12 серпня 2019 року до нього як посадової особи сільської ради звернувся ОСОБА_4 та попрохав скласти заповіт на імя ОСОБА_2 , що є рідною донькою його цивільної дружини ОСОБА_5 . Для складення заповіту ОСОБА_4 надав Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 026871, виданий 28.01.2002 року та Свідоцтво про право на спадщину за законом серії ННВ 611706, видане 30.03.2018 року. Заповідач просив скласти заповіт , яким заповідав зазначені у вказаних документах земельні ділянки . Оскільки ділянки раніше було отримано як частку (пай), ОСОБА_11 у заповіті і було зазначено, що заповідаються частки, на які видано Державний акт на право приватної власності та Свідоцтво про право на спадщину за законом . Також вказує, що розбіжність у даті народження ОСОБА_2 була допущена ним через погану якість документа спадкоємця ( а.с 21)
В судовому засіданні не знайшло підтвердження належності ОСОБА_4 на праві власності інших земельних ділянок, крім тих право власності на яке було належне останньому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 026871, виданий 28.01.2002 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННВ 611706, видане 30.03.2018 року.
Доказів наявності іншого майна, яке б належало померлому ОСОБА_4 та могло б свідчити про його волю заповісти ОСОБА_12 інші земельні ділянки, відмінні від тих, які визначені заповітом та підтверджувалися б іншими правовстановлюючими документами матеріали справи не містять. Проаналізувавши матеріали справи в частині належності майна у померлого, яким він міг розпорядитися за життя, в системному взаємозв'язку з поясненнями сторін та заявою свідка ОСОБА_11 суд приходить до висновку що дійсна воля заповідача була спрямована на розпорядження земельної ділянки земельну ділянку розміром 4,4640 га кадастровий номер 7425582500:08:000:0260, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельну ділянку розміром 4,8200 га кадастровий номер 7425582500:08:000:0259, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали за життя ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 026871, виданий 28.01.2002 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННВ 611706, видане 30.03.2018 року
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч.1 ст.1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч.1 ст.1218 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу (ч.ч.1, 2 ст.1256 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за заповітом відповідно до ст.1217 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 172/1159/20 (провадження № 61-14612св21) вказано, що «у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».
У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №467/356/19 (провадження №61-8685св20) зазначено, що «відповідно до ч.2 ст.1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача.
У постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №172/1159/20 (провадження №61-14612св21) вказано, що у ч.ч.3, 4 ст.213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст.213 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №576/2742/18 (провадження №61-10712св19) зазначено, що на нинішній час, як і на час складення заповіту, загальновживаним є поняття земельного паю як земельної ділянки отриманої внаслідок розпаювання земель. При розпаюванні земельних ділянок не передбачено жодних обмежень чи заборон обміну сертифіката на земельний пай на декілька земельних ділянок з різним цільовим призначенням.
У постанові КЦС ВС від 16.02.2022 року у справі №; 136/1124/19 суд дійшов до наступного висновку що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Загальноприйнятим є використання поняття «земельний пай» не тільки як земельна ділянка, яка не виділена в натурі, а й як земельна ділянка, отримана в результаті розпаювання землі (виділення в натурі). У разі, якщо заповідач реалізував право на земельну частку (пай) та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, і за життя не склав нового заповіту чи не скористався правом на внесення змін до заповіту, то заповіт, у якому заповідач розпорядився правом на земельну частку (пай), не втрачає чинність на підставі частини четвертої статті 1236 ЦК України, а визначення спадкоємців на земельну ділянку має відбуватися згідно з цим заповітом;
Зважаючи на загальноприйняте у сфері земельних правовідносин значення терміна «земельний пай» та встановлення судом , що внаслідок реалізації за життя свого права на земельну частку (пай) спадкодавець оформив право на земельну ділянку, отримавши Державний акт та Свідоцтво про право на спадщину можна дійти висновку, що спадкодавець розпорядився земельними ділянками на випадок своєї смерті, назвавши їх у заповіті як земельний пай. Такого ж висновку можна дійти, порівнюючи різні частини правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами спадкодавця, який він виразив при вчиненні правочину. Зі змісту заповіту вбачається, що спадкодавець чітко розділив спадкову масу та правовстановлюючі документи, які підтверджують його право на майно, про що вказано в заповіті
Враховуючи вищевказане в судовому засіданні знайшло підтвердження тієї обставини, що заповідач мав намір заповісти належне йому за життя майно ОСОБА_2 , а відповідно вважає доведеними вимоги позивача про тлумачення заповіту, що воля заповідача була спрямована саме на передання позивачеві земельних часток (паїв) у вигляді земельної ділянки земельну ділянку розміром 4,4640 га кадастровий номер 7425582500:08:000:0260, розташовану на території Жукотківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельну ділянку розміром 4,8200 га кадастровий номер 7425582500:08:000:0259, розташовану на території Жукотківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
Суд ухвалюючи рішення враховує необхідність тлумачити заповіт на користь волевиявлення спадкодавця у разі зміни документів, що посвідчують право на землю (земельну частку (пай), земельну ділянку), що мало місце в межах розгляду справи.
Окремо, суд зазначає, що ОСОБА_1 має право на оформлення спадщини не охопленою заповітом.
Щодо застосування строку позовної давності суд вважає а доцільне заначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі №911/3681/17).
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Разом з тим, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилини 24.02.2022 строком на 30 днів. Воєнний стан в Україні ще не скасований.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 19 такого змісту: «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Зазначений Закон України від 15.03.2022 №2120-IX набрав чинності 17.03.2022.
Отже, у вказаних правовідносинах строк позовної давності не сплив.
Окремо суд зауважує, що позивач не оскаржує постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а звернулася до суду з позовом про тлумачення заповіту, з чого слідує, що строк позовної давності обраховувати з 05. 08.2021 року не є доречним, адже має місце інший предмет спору.
Враховуючи встановлені обставини справи, дослідивши докази на предмет належності, допустимості та достатності в їх системному взаємозв'язку між собою позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог шодо предмету спору: Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Кириченко Т.В. про тлумачення заповіту - задовільнити в повному обсязі.
Встановити, що зміст заповіту, складеного та посвідченого в.о. старости сіл Жукотки, Гірманка, Левоньки Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_11 , від 12 серпня 2019 року, зареєстрований за № 03-17, відповідно до якого ОСОБА_4 заповів ОСОБА_2 земельну частку (пай) розміром 4,67 га, розташовану на території Жукотківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельну частку (пай) розміром 4,8200 га, що розташована на території Жукотківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, необхідно розуміти так:
спадкодавець, ОСОБА_4 , заповів ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 4,4640 га кадастровий номер 7425582500:08:000:0260, розташовану на території Жукотківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельну ділянку розміром 4,8200 га кадастровий номер 7425582500:08:000:0259, розташовану на території Жукотківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 )
Відповідач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог шодо предмету спору: Приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Кириченко Т.В.( 14035. м. Чернігів, вул. Шевченка, 108)
Повний текс рішення виготовлено 27 травня 2025 року
Суддя Т.В.Костюкова