Справа № 683/329/25
2-а/683/4/2025
27 травня 2025 року Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області
в складі:
головуючого - судді Завадської О.П.
при секретарі Поважнюк О.Б.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Старокостянтинові Хмельницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
30 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за №14569 від 11 грудня 2024 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що в червні 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою та пакетом документів для отримання відстрочки від мобілізації у зв'язку із наявністю на утриманні матері, яка є особою з інвалідністю І групи до 31 грудня 2054 року, при цьому окрім нього у неї інших дітей немає, а її чоловік і відповідно його батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . В чому йому було відмовлено з посиланням на необхідність виготовлення нового військово-облікового документа, після чого буде можливим виготовлення відстрочки. 04 грудня 2024 року відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за те, що з 2013 року по теперішній час при досягненні 27 років він не став на облік військовозобов'язаних та не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у період проведення мобілізації та протягом дії воєнного стану. 22 січня 2025 року він особисто під підпис отримав оскаржувану постанову.
Вважає відсутнім склад інкримінованого адміністративного правопорушення, посилаючись на: пропуск з 2013 року строку притягнення до адміністративної відповідальності; станом на 2013 рік була відсутня ч. 3 пред'явленої статті КУпАП і не було особливого стану і не було оголошено мобілізації; ігнорування наявних в базах даних інформації про наявність групи інвалідності у його матері, яку він один фактично доглядає з 2003 року, оскільки у нього немає братів, сестер та смерть батька, факт офіційного оформлення догляду з 2017 року; жодного разу не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, в тому числі за порушення військового обліку; з 2007 року проживає за однією і тією ж адресою, не змінював місце проживання та реєстрації; перебував на обліку в діючому на той час ІНФОРМАЦІЯ_4 після навчання в школі, при чому жодних повісток та/або викликів не отримував та хворів; оформлення протоколу та винесення постанови тільки після звернення за відстрочкою від мобілізації розцінює як зловживання з боку органу влади; відсутність доказів вжиття органом, на який покладено ведення військового обліку військовозобов'язаних, заходів щодо взяття призовника на військовий облік; в постанові, як на доказ вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідач посилається лише на протокол, який сам по собі не є безумовним доказом доведення його вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги за обставин на їх обґрунтування. Також вказав, що був повідомлений про дату розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, однак на засідання не з'явився. Підтвердив, що не став після оголошення мобілізації на військовий облік, оскільки після закінчення 9 класу проходив військово-лікарську комісію і хоча й не отримав документів, так як хворів, однак вважав, що перебуває на військовому обліку. Вважає, що для постановки на військовий облік йому повинні були вручити повістку про виклик його для взяття на військовий облік.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзив на позов, заяв та клопотань не подавав.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2025 року позивачу поновлено строк на звернення до суду, визнано поважними причини його пропуску, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження із викликом (повідомленням) сторін.
Заслухавши заявника та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наступне.
Судом встановлено, що повісткою ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) за №822280 від 25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає по АДРЕСА_2 викликано до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) на 11 год 00 хв 07 листопада 2024 року для уточнення даних.
Згідно відмітки Укрпошти повістка була повернена без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до протоколу №170 про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП, складеного 04 грудня 2024 року офіцером ІНФОРМАЦІЯ_7 , старшим лейтенантом ОСОБА_3 , вбачається, що 04 грудня 2024 року о 10 год 00 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 2013 року по теперішній час при досягненні ним 27 річного віку не став на облік військовозобов'язаних та не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, чим порушив у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану вимог абзацу 2 підпункту 1 пункту 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», не виконав норм абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Одночасно ОСОБА_1 під підпис було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення о 10 год 00 хв 11 грудня 2024 року в кабінеті №1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ).
В письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав, що не визнає провини, так як здійснював догляд за матір'ю з 2018 року, яка має інвалідність з 2003 року.
Постановою №14569, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_4 11 грудня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 порушив у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану вимоги абзацу 2 підпункту 1 пункту 1 додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», не виконав норми абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», саме з 2013 року по теперішній час при досягненні 27 річного віку не став на облік військовозобов'язаних та не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Її копію він під підпис отримав 22 січня 2025 року.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (зі змінами) мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
В цьому ж Законі визначено поняття «особливий період», як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, котрий настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який станом на теперішній час продовжено.
Згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року постановлено про проведення загальної мобілізації.
Відповідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За частиною 3 ст.210 КУпАП наступає адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Позивач в судовому засіданні підтвердив, що після досягнення 27 років (2013 рік) і по даний час не став на військовий облік як військовозобов'язаний.
Згідно абзацу шостого частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством,
У відповідності до вимоги абзацу другого підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до вимог п. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані зобов'язані дотримуватись правил військового обліку, а саме протягом семи днів прибувати до районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік, надавати дані щодо зміни місця проживання, місця роботи, сімейного стану, освіти, стану здоров'я тощо.
Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, а саме: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що позивач, будучи військовозобов'язаним, не став на військовий облік та не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Суд зауважує, що постановлення на військовий облік є не правом, а обов'язком військовозобов'язаних. Позивач не був позбавлений можливості виконати свій обов'язок щодо постановки на військовий облік шляхом звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет. Тому всі доводи щодо невинуватості у вчиненні інкримінованго адміністративного правопорушення надані позивачем безпідставні.
На підставі викладеного, з урахуванням приписів пункту 1 частини 3 статті 286 КАС України, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи не надано.
Керуючись статтями 72, 73, 77, 139, 246, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення за №14569 від 11 грудня 2024 року за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя