Справа № 466/1141/25
Провадження № 2/466/1455/25
19 травня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.
з участю секретаря Пилипців О.-І.І.
№466/1141/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування
03.02.2025 року представник ПАТ СК «УНІКА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування внаслідок ДТП, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ СК «УНІКА» сплачене страхове відшкодування в розмірі 28456,51грн. та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 3028,00грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.04.2022 року у м. Львові по вул. Липинського 48А сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «КІА» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія Гнатів Наталі та автомобіля «TOYOTA», державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Наслідки дорожньо-транспортної пригоди її учасники оформили у вигляді повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) зі змісту якої вбачається, що особою винною у скоєнні ДТП є водій автомобіля «КІА» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника автомобіля TOYOTA», державний номерний знак НОМЕР_2 були застраховані в ПрАТ «СК «УНІКА» договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 826002/4615/0000802 від 26.04.2021 року.
Власник пошкодженого автомобіля «TOYOTA», державний номерний знак НОМЕР_2 звернувся до ПРАТ «СК «УНІКА» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком, у зв'язку з чим, на підставі: протоколу огляду транспортного засобу від 18.04.2022 року; рахунку фактури № ДМ0003 1589 від 18.04.2022 року; ремонтної калькуляції № 00508350 від 26.04.2022 року; страхового акту № 00508350 від 02.05.2022 року, ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування на користь СТО ТОВ «Сервісний центр «ДІАМАНТ» в розмірі 78456грн. 51коп, що підтверджується платіжним дорученням №022129 від 03.05.2022 року.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля «КІА» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПРАТ «СК «УСГ» полісом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №206602560, у зв'язку з чим ПрАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ПРАТ «СК «УНІКА» в розмірі 50000грн (Максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих у разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників ДАІ на дату ДТП регулювався розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 698 від 17.1 1.2011 року).
Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1194 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
За таких обставин, відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток, повинен сплатити на користь Позивача різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченого згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №826002/4615/0000802 від 26.04.2021 року, в розмірі 78456грн. 51коп. та лімітом страхового відшкодування, виплаченого в ПРАТ «СК «УСГ» по полісу 206602560 в розмірі: 50000 грн 00 коп. Вартість різниці дорівнює: 28456 грн 51 коп.
З врахуванням викладеного, позивач змушений звернутися до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у його відсутності. Крім того, надіслав письмову відповідь на відзив, долучену до матеріалів справи, в якій просив позов задовольнити повністю. А тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечила, підтримавши письмовий відзив, долучений до матеріалів справи. Просила у задоволенні позову відмовити. В останнє судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про завершення розгляду справи без її участі, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без її участі, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних доказів.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.04.2022 року о 15 год. 50 хв. на вул. Липинського, 48А у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КІА» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «TOYOTA», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 .
За фактом вчинення дорожньо-транспортної пригоди було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду «Європротокол», згідно якого винуватцем дорожньо-транспортної пригоди є водій автомобіля «КІА» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - відповідач ОСОБА_1 (а.с.4).
На момент дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника автомобіля «TOYOTA», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 були застраховані у ПАТ «СК «УНІКА» сертифікатом добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №826002/4615/0000802 від 26.04.2021 року (а.с.5-11).
Власник автомобіля TOYOTA», державний номерний знак НОМЕР_2 звернулась до ПАТ «СК «УНІКА» із заявою №00503350 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №826002/4615/0000802 від 26.04.2021 року, відповідно до якої пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком (а.с.15).
На підставі протоколу огляду транспортного засобу від 18.04.2022 року; рахунку фактури №ДМ0003 1589 від 18.04.2022 року; ремонтної калькуляції №00508350 від 26.04.2022 року; страхового акту № 00508350 від 02.05.2022 року, ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування на користь СТО ТОВ «Сервісний центр «ДІАМАНТ» в розмірі 78456грн. 51коп, що підтверджується платіжним дорученням №022129 від 03.05.2022 року (а.с.16-23).
При цьому, на момент настання страхового випадку, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «КІА» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ СК «УСГ» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 206602560, де ліміт за шкоду майну становить 130000,00грн. (а.с.24), у зв'язку з чим ПАТ СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПАТ «СК «УНІКА» у розмірі 50000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №35690 від 15.08.2022 року (а.с.25).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
При цьому, суд враховує, позицію викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) від 16.06.2021 року, згідно якої реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно зі ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
За ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право договору підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За правилами ст. 1191 ЦК України особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Окрім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
За приписами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.
Так, позивач просить стягнути з відповідача різницю між сумою страхового відшкодування, сплаченого згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №826002/4615/0000802 від 26.04.2021 року, в розмірі 78456грн. 51коп. та лімітом страхового відшкодування, виплаченого в ПАТ «СК «УСГ» по полісу №206602560 в розмірі 50000,00грн. Вартість різниці дорівнює: 28456 грн. 51 коп.
За приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 року у справі №147/66/17 наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №147/66/17).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18). Окрім цього, дана правова позиція повторно підтримана у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.11.2018 року у справі № 760/15471/15-ц та продовжує застосовуватися і досі (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 153/1565/18).
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, на підставі полісу обов'язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №206602560, що у ПАТ «СК «УСГ» не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування чи доказів того, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (в даному випадку ліміт за шкоду майну становив 130000,00грн), що давало б підстави для покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на відповідача.
Суд також враховує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до ПАТ «СК «УСГ» щодо покриття збитків, результат розгляду такого звернення та не надано доказів щодо ліміту відповідальності страховика відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №206602560.
За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_2 про стягнення сплаченого страхового відшкодування є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1191, 1194 ЦК України, суд
у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 28456,51грн. - відмовити.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ - 20033533, місцезнаходження: м. Київ, вул. О. Теліги, 6-В корп. 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Текст рішення складено та підписано 19 травня 2025 року.
Суддя О. І. Ковальчук