Справа № 462/425/25
27 травня 2025 року, суддя Залізничного районного суду міста Львова Ліуш А.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні позовну заяву Приватного акціонерного товариства «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми несплаченого страхового відшкодування, -
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми несплаченого страхового відшкодування. Вимоги позову мотивовано тим, що 16 лютого 2024 року в м. Львів, на вул. Війтовича, 2, відбулося ДТП між транспортним засобом «Hyundai i20» д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортним засобом «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 . Так, постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. На момент ДТП майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Toyota Camry» були застраховані в АТ «СК «АРКС» за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», якій було перераховано страхову виплату в розмірі 34 763, 02 грн. В той же час, транспортний засіб відповідача було застраховано в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», яке здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 19 111 грн., а відтак, з відповідача підлягає стягненню 15 651, 24 грн.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи в якій його залучено як відповідача, суд зазначає наступне. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про вжиття всіх можливих та достатніх заходів для належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.
Зокрема, відповідачу було направлено примірник позовної заяви разом з додатками та ухвалу про відкриття провадження рекомендованою поштовою кореспонденцією за відомою суду адресою його проживання: АДРЕСА_1 . Проживання відповідача за цією адресою підтверджується постановою у справі №461/1759/24, яка міститься в матеріалах провадження. В межах тієї справи ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, з'явився до суду та надав свої пояснення, що додатково підтверджує достовірність цієї адреси.
Незважаючи на те, що направлений судом рекомендований лист було повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», це саме по собі не свідчить про неналежне повідомлення, з огляду на вжиті судом додаткові заходи. Зокрема, судом було здійснено публікацію оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яким відповідача було повідомлено про розгляд справи.
Таким чином, суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи, однак він не скористався наданим йому правом для надання відзиву або будь-яких пояснень. Відсутність відзиву свідчить про обрану відповідачем позицію правового захисту. Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з огляду на наступне.
Судом було встановлено, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 18 березня 2024 року, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Так, згідно вказаної постанови ОСОБА_1 , 16 лютого 2024 року о 10 год. 05 хв., за адресою: м. Львів, на вул. Війтовича, 2, керуючи транспортним засобом «Hyundai i20» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася попереду, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України: «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу». При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що завдало матеріальних збитків.
З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП визнав та підтвердив викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, майнові інтереси власника транспортного засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 , були застраховані в АТ «СК «АРКС» Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» оферта №0124708а4 від 03 січня 2024 року.
Суду було також надано фотокопію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 , ремонтну калькуляцію №1.003.24.0 від 22 лютого 2024 року, рахунок-фактуру №ДМ00062430,
Згідно страхового акту №ARX4043534 від 28 лютого 2024 року, АТ «СК «АРКС» за заявою від 16 лютого 2024 року здійснило виплату ОСОБА_3 , в розмірі 34 763,02 грн. Суду було також надано розрахунок страхового відшкодування.
В матеріалах справи міститься також платіжне доручення №1040267 від 29 лютого 2024 року про перерахування Приватним акціонерним товариством «АРКС» грошових коштів в розмірі 34 763,02 грн., отримувачу ТОВ «Сервісний центр діамант», за страховим відшкодуванням відносно ОСОБА_2 .
Як вбачається з перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, транспортний засіб Hyundai i20» д.н.з. НОМЕР_1 , було застраховано в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», згідно полісу №218588488.
Згідно платіжної інструкції №3РО40073, - 12 квітня 2024 року ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» здійснило перерахуванням отримувачу АТ «СК «АРКС» грошових коштів в розмірі 19 111,78 грн., з призначенням платежу: згідно страхового акту №240000977279 від 11 квітня 2024 року АТ «СК «АРКС» 20474912 згідно претензії №3837/18/ЦВ від 08 квітня 2024 року.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до позивача (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди в деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілій страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
У постанові від 04 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши наступне. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 01 липня 2004 poкy № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72). Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Враховуючи викладені висновки та беручи до уваги ті обставини, що страхова сума становить 60 000 грн., а виплачена страхова сума позивачем складає 34 763,78 грн., тобто є меншою, суд приходить до переконання, що позивач безпідставно покликається на статтю 1194 ЦК України, а ОСОБА_1 є неналежним відповідачем.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що надана суду заява від 19 лютого 2024 року до АТ «СК «АРКС» про подію на виплату за договором добровільного страхування, не може бути прийнята судом до уваги з огляду на наступне. Вказана заява від 19 лютого 2024 року, подана до АТ «СК «АРКС», не має жодного відношення до обставин справи, що розглядається, і була подана, очевидно, помилково. Так, у зазначеній заяві вказується інша дата події - 19 лютого 2024 року, тоді як предметом розгляду у справі є страховий випадок, що відбувся 16 лютого 2024 року. Крім того, заява стосується іншого транспортного засобу, а саме автомобіля Lexus LX 450, державний номер НОМЕР_3 , який не є об'єктом страхування у справі. Натомість позовні вимоги у даній справі подані стосовно застрахованого автомобіля Toyota Camry, державний номер НОМЕР_2 .
Більше того, вказана заява містить інформацію про обставини настання події, що викладені невстановленою судом особою ОСОБА_4 : «…після того, як помив тз на мийці виявив пошкодження (можливо десь щось зачепив чи на щось наїхав)…», що жодним чином не підтверджує факту настання страхової події у межах цієї справи. З огляду на вказане, суд вважає, що зазначена заява не має жодного доказового значення для підтвердження обставин справи, подана помилково та не підлягає врахуванню при розгляді даного спору по суті.
З цих же причин суд не бере до уваги акт огляду транспортного засобу по справі №1.003.24.0002321, наданий АТ «СК «АРКС», оскільки у межах цієї справи було оглянуто автомобіль Lexus LX 450, а не транспортний засіб, щодо якого заявлено позовні вимоги. Так, в акті зазначено пошкодження, виявлені саме на Lexus LX 450, що жодним чином не стосується події, яка є предметом розгляду у цьому провадженні.
Також, судом не приймається до уваги платіжна інструкція №3РО40073, з огляду на наступне. Вказана платіжна інструкція не може бути належним та допустимим доказом у даному провадженні, оскільки не містить конкретного зв'язку з обставинами справи, яка розглядається судом. Зокрема, вказаною інструкцією підтверджується перерахування грошових коштів ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» на користь АТ «СК «АРКС» в розмірі 19 111,78 грн., однак в призначенні платежу посилаються на страховий акт №240000977279 від 11 квітня 2024 року, тоді як у межах справи, що перебуває на розгляді, наявний страховий акт із зовсім іншим номером - №ARX4043534 від 28 лютого 2024 року. Таким чином, виникає невідповідність між призначенням платежу та документами, наданими в межах вказаної справи, що унеможливлює встановлення зв'язку між здійсненим перерахуванням та конкретними вимогами позивача. Відповідно, вказана платіжна інструкція не має доказового значення у справі, а тому не приймається судом до уваги.
Більше того, з аналізу матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано жодного економічного або правового обґрунтування розміру виплати ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» на користь АТ «СК «АРКС» в розмірі 19 111,78 грн., яка фігурує у спірній платіжній інструкції та в тексті самої позовної заяви. Водночас, згідно з доданим самим позивачем розрахунком вартості відновлювального ремонту автомобіля, збитки потерпілої особи ОСОБА_2 становлять 34 763,02 грн. Така суттєва різниця у сумах, за відсутності пояснень чи підтверджуючих документів щодо принципів або підстав обрахунку, викликає обґрунтований сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд вважає, що позивач не довів факту відповідного перерахування грошових коштів «Княжа Вієнна Іншуранс груп», тобто безпосередньо виконання ним покладеного на нього обов'язку в межах саме цього страхового випадку, як і не обґрунтував джерело, обсяг та правові підстави такої виплати.
В той же час, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Проте, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача - такий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц.
Відтак, суд вважає, що позивачем було пред'явлено позов до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем у справі повинне виступати ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 266 ЦПК України, суд -
в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми несплаченого страхового відшкодування, - відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.І. Ліуш