Дата документу 26.05.2025
Справа № 334/3138/25
Провадження № 3/334/1274/25
26 травня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі,
за ч. 2 ст. 184КУпАП,-
07.04.2025 року у період часу з 13-00 години по 21-00 годину громадянка ОСОБА_1 , знаходячись за місцем мешкання: АДРЕСА_1 , протягом року повторно ухилилась від передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який 07.04.2025 року у період часу з 13-00 години по 21-00 годину, перебуваючи біля адреси : м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 64, магазин «Бридж», без дозволу власників самовільно взяв та використав велосипед. Громадянка ОСОБА_1 в цей момент дозвілля свого сина ОСОБА_1 в цей момент дозвілля свого сина ОСОБА_2 не контролювала, про здоров'я дитини, її фізичний та моральний розвиток не піклувались, де у зазначений час ОСОБА_2 перебував не знала, про моральний розвиток не піклувалась і не виховувала дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, чим порушила п.1,2 ст. 150 СК України.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані інспектором поліції за ч. 2 ст. 184 КУпАП, як вчинені повторно протягом року, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №427902 від 09.04.2025 року.
В судове засідання, ОСОБА_1 не з'явилась з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи судом повідомлялась у встановленому законом порядку, про що свідчить довідка про доставку СМС та конверт, який повернувся на адресу суду 20.05.2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З заявою про відкладення розгляду справи не зверталась.
Суд враховує те, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" доставляються відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, а згідно п.991 згаданих Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи обізнаною про складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, про призначення у справі судового засідання, не була позбавлена можливості реалізувати усі свої права, визначені КУпАП у будь-який спосіб. Однак жодних дій для обґрунтування причин неявки її в судове засідання у справі нею здійснено не було, будь-яких клопотань нею не подано.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 р. виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, зокрема, проводити судове засідання у відсутності особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. У рішенні від 03.04.2008 в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з урахуванням скорочених строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ч.1ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Частина 2 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення та тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1ст.184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Згідност.150 СК України, визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством.
Найкращим середовищем для життя та виховання дитини є сім'я, а найкращими вихователями - батьки.
Обов'язки та права батьків щодо виховання дитини є основними серед всього комплексу батьківських прав та обов'язків, які закріплені сімейним законодавством. Всі інші права та обов'язки батьків щодо їхніх дітей покликані забезпечувати належне виконання батьками свого основного обов'язку - виховувати дитину.
Виховання - це планомірний та цілеспрямований вплив на свідомість та поведінку людини з метою формування певних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, які забезпечують необхідні умови для її розвитку, підготовки до життя та праці.
Одним з головних критеріїв виховання є його мета. На батьків покладається обов'язок таким чином впливати на свідомість дитини, щоб вона зростала особистістю, яка поважає права та свободи інших людей, любить свою сім'ю та родину, свій народ, свою батьківщину. Вказана норма має здебільшого ознаки норми моралі і носить декларативний характер, вона не може бути забезпечена санкцією, оскільки не завжди формування особистості, яка є гідним членом суспільства та громадянином власної держави, залежить тільки від батьківського виховання. Особистість формується не тільки у сім'ї. На її формування впливають також інші соціальні групи, такі як: навчально-виховні заклади, які охоплюють всі ланки системи освіти, позашкільні та культурно-просвітницькі заклади, засоби масової інформації тощо. Крім того, кожна дитина має свої індивідуальні, властиві тільки їй особливості психіки, фізіології та розумових процесів, які також впливають на соціалізацію дитини та формування її особистісних якостей. Саме через це не може забезпечуватися державним примусом виховання дитини, наприклад, не в дусі патріотизму.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) дитиною вважається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.01.2001 року(із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Згідно ч.1 ст.152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечуються системою державного контролю, що встановлена законом.
В силу положень ст.155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до принципу статті 7 Декларації прав дитини, та ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 року батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що факт вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 427902 від 09.04.2025 року; інформаційною довідкою інспектора С,П ВП Запорізького РП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Д. Смірнова; рапортом реєстрації ЄО №10001 від 07.04.2025 року; протоколом опитування ОСОБА_2 від 07.04.2025 року; протоколом опитування ОСОБА_1 від 07.04.2025 року; протоколами огляду місця події від 07.04.2025 року; розпискою ОСОБА_3 про отримання велосипеда; заявою ОСОБА_3 з проханням не проводити подальші перевірки, претензій до органів поліції не має, жертвою злочину не стала; письмовими поясненнями ОСОБА_3 ; письмовими поясненнями ОСОБА_4 ; фотознімком правопорушення; актом застосування службового собаки від 07.04.2025; копією Свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 10.02.2017 року; копією паспорту ОСОБА_1 .
Повторність вчиненого ОСОБА_1 правопорушення протягом року підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2024 року у справі №334/8905/24, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 184 КУпАП та застосовано до неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень.
Таким чином, суд вважає доведеним наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, тобто невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, суд, у відповідності до положень статті 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, яку протягом року чотири рази притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП (16.08.2024 року у справі №334/5870/24 за ч.1 ст. 184 КУпАП, 12.11.2024 року у справі №334/8845/24 за ч.2 ст. 184 КУпАП, 14.11.2024 року у справі №334/8905/24 за ч.2 ст. 184 КУпАП, 20.02.2025 року у справі №334/995/25 за ч.2 ст. 184 КУпАП), проте остання і надалі продовжує вчиняти адміністративне правопорушення, передбачене статтею 184 КУпАП, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність та відповідно до норм ст. 36 КУпАП, суд вважає за необхідне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено санкцією ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Відтак, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
На підставі викладеного, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст.ст.40-1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Керуючись ст. ст. 40-1, 184, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3 400,00 гривень (три тисячі чотириста гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, в установу банку України не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення копії постанови суду, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу та судового збору у вказаний термін, постанова буде направлена до органу державної виконавчої служби для організації примусового виконання в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у випадку примусового виконання даної постанови, з правопорушника підлягає стягненню штраф, визначений даною постановою, у подвійному розмірі.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Коломаренко К. А.