іменем України
26.05.2025
Справа № 331/1708/25
Провадження № 2/331/1642/2025
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Фісун Н.В., за участю секретаря Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» в особі представника Киричук Г.М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 яким просить стягнути з останнього на користь позивача суму заборгованості в сумі 101 116,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 1) 06.07.2020 кредитний договір №20116293998 видано кредит у сумі 51187,00 грн. та 2) 16.09.2022 кредитний договір №1010553434 видано кредит у сумі 7731,20 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.01.2025 склала: по кредитному договору від 06.07.2020 №20116293998 - 92301,35грн., з яких: 51186,38 грн. - заборгованість за кредитом; 41114,97 грн. - заборгованість процентами; 0 грн.- заборгованість за комісією. По кредитному договору від 16.09.2022 №1010553434- 8815,61 грн., з яких: 7047,84грн. - заборгованість за кредитом; 1.03 грн. - заборгованість процентами; 1766,74 грн. - заборгованість за комісією. Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаними кредитними договорами станом на 10.01.2025 склала 101 116,96 грн . Позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Прохають суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 101 116,96 гривень та судові витрати.
Ухвалою суду від 02.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовні заяві просив провести розгляд справи без участі представника , позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти винесення заочного рішення суду.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками та конверти з судовою повісткою, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення - «Відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив не надав, клопотання про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані стороною, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 1) 06.07.2020 кредитний договір №20116293998 видано кредит у сумі 51187,00 грн. та 2) 16.09.2022 кредитний договір №1010553434 видано кредит у сумі 7731,20 грн. шляхом підписання заяви про приєднання до цього Договору та паспорту споживчого кредиту.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною(ст.638 ЦК України).
З заяви також вбачається, що Банк надав відповідачу кредит 16.09.2022 №1010553434 на загальні споживчі цілі в сумі 7731,20 грн., з процентною ставкою 0,01% річних, строком на 24 місяці, з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1,4 %.
16.09.2022 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту , зміст якого узгоджується зі змістом вищевказаної заяви №1010553434 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 16.09.2022 року.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» свої зобов'язання перед відповідачем виконав, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.60203088.89903.25578 від 16.09.2022.
Позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору та отриманням відповідачем кредитних коштів на споживчі цілі. До Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, банк додав Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діє з 12.06.2019 р.), затвердженої рішенням Правління АТ «ПУМБ» протокол № 760 від 11.06.2019р.
Пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.
Відповідно до п.5.1.4. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.
Згідно п.5.1.7. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Пунктом 6.1 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що сторони несуть відповідальність, передбачену умовами цього договору та чинним законодавством України за невиконання, неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених договором.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу (повідомлення) від 13.01.2025 року, яка була відправлена відповідачу рекомендованим листом через відділення поштового зв'язку, позивач вимагає від неї негайно, не пізніше 30 днів з дня отримання цього повідомлення, погасити заборгованість по кредитним договорам, що станом на 11.01.2025 року становить 101 116 грн. 96 коп. В даному повідомленні також зазначається, що у разі невиконання відповідачем вимог, які в ньому містяться, позивач буде змушений застосувати примусове стягнення заборгованості в судовому порядку. Доказів отримання вказаного поштового відправлення матеріали справи не містять.
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Матеріали справи містять підписану відповідачем заяви про приєднання, які недійсними не визнавалась, відповідачем (боржником) з підстав безгрошовості у порядку ст. 1051 ЦК України не оскаржувалась.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Таким чином, підписавши заяви відповідач підтвердив, що він в повній мірі ознайомився з умовами отримання кредиту, розміром процентів за користування кредитними коштами.
Наданий банком розрахунок відповідачем в частині стягнення процентів належними і допустимими доказами не спростований.
Отже, суд вважає встановленим існування між сторонами кредитних правовідносин, узгодженість процентної ставки.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розумів відповідач та ознайомився і погодився з нею, підписуючи заяву про приєднання.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретний запропонований відповідачу договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, наданий банком договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Отже, надана позивачем роздруківка Публічної пропозиції АТ ПУМБ на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, що діє з 12.06.2019 року, не може бути належним доказом у справі, та не може бути прийнята до уваги судом, оскільки вказана Публічна пропозиція не містить в собі підпису відповідача, при цьому, її зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Відповідна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
Далі, як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 10.01.2025 у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед Банком у розмірі :
-по кредитному договору від 06.07.2020 №20116293998 - 92301,35грн., з яких: 51186,38 грн. - заборгованість за кредитом; 41114,97 грн. - заборгованість процентами; 0 грн.- заборгованість за комісією.
-по кредитному договору від 16.09.2022 №1010553434- 8815,61 грн., з яких: 7047,84грн. - заборгованість за кредитом; 1.03 грн. - заборгованість процентами; 1766,74 грн. - заборгованість за комісією.
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 5 умов заяви № 1010553434 від 16.09.2022 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка підписана сторонами, передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,4%.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України«Про захист прав споживачів»(у редакції станом на 01.01.2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції:Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України«Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України«Про споживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України«Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України«Про споживче кредитування».
Даного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, провадження №14-44цс21.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
В пункті 5 умов заяви №1010553434 від 16.09.2022 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписаної відповідачем, встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,4%, тобто, фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
За вищенаведених обставин, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за Законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення пункту 5 кредитного договору, укладеного 16.09.2022року між відповідачем та АТ«ПУМБ» щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у розмірі по 108.24 грн. є нікчемними. За даних обставин, позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією по кредитному договору від 16.09.2022 №1010553434 задоволенню не підлягає.
Із наданого банком розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що саме за узгодженою сторонами спору відсотковою ставкою, у розмірі 47.88 % річних, розраховано заборгованість відповідача перед позивачем за відсотками за кредитним договором від 06.07.2020 року та у розмірі 0.01% річних, розраховано заборгованість відповідача перед позивачем за відсотками за кредитним договором від 16.09.2022 року .
Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що фактично отримані відповідачем надані йому позивачем грошові кошти в добровільному порядку ОСОБА_1 банку не повернуті, а також приймаючи до уваги приписи статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості:
-по кредитному договору від 06.07.2020 №20116293998 - 92 301,35грн., з яких: 51186,38 грн. - заборгованість за кредитом; 41114,97 грн. - заборгованість процентами; 0 грн.- заборгованість за комісією.
-по кредитному договору від 16.09.2022 №1010553434- 8815,61 грн., з яких: 7047,84грн. - заборгованість за кредитом; 1.03 грн. - заборгованість процентами є обґрунтованими у сумі 99 350,22 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2380,07 грн.
Керуючись ст.4,12,76-81,141,264-268 ЦПК України, ст. 526, 530,611,629,1048,1050,1054 ЦК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070) заборгованість у сумі 99 350,22 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070) витрати зі сплати судового збору у сумі 2380,07 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Олександрівським районним судом м.Запоріжжя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26.05.2025року.
Суддя: Н.В.Фісун