Справа № 314/1176/25
Провадження № 2-о/314/75/2025
16.05.2025 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі
головуючого судді Швець О.В.,
присяжних Пономаренко Л.В., Донченко І.О.,
секретар судового засідання Павлівська І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільнянськ у порядку окремого провадження цивільну справу №314/1176/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, подану в порядку окремого провадження,
за участі заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Кравченка О.П.,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, відповідно до змісту якої, з урахуванням заяви поданої в порядку усунення недоліків заяви, просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Гнилуша Красногвардійського району Білгородської області, РФ (після 1968 року - село Горовое Красногвардійського району Білгородської області, РФ), безвісти відсутнім.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00048749935 від 15.01.2025: ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який зареєстровано Виконавчим комітетом Кам'яної селищної ради Вільнянського району Запорізької області 30 квітня 1977 р., актовий запис № 10. У шлюбі змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_3 на прізвище « ОСОБА_4 ». Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 01.03.1978 року: ІНФОРМАЦІЯ_2 у цьому шлюбі народився ОСОБА_5 , про що Кам'янською сільською радою Вільнянського району Запорізької області до книги реєстрації актів про народження внесено актовий запис №5 від 01.03.1978 року. 16 січня 1981 р. шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано, про що внесено актовий запис №08 (за даними вказаного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00048749935 від 15.01.2025). Того ж дня 15.01.2025 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про розірвання шлюбу (повторне) з ОСОБА_2 , серія НОМЕР_2 . За наявними даними: ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Гнилуша Красногвардійського району Білгородської області, РФ (після 1968 року - село Горовое Красногвардійського району Білгородської області, РФ). Після розірвання шлюбу із ОСОБА_6 (теперішнє прізвище - ОСОБА_1 ) ОСОБА_2 декілька років мешкав на теперішній території Матвіївської територіальної громади, у 1980-х роках виїхав за межі території України до Магаданської області, РФ, на заробітки. Після від'їзду ОСОБА_2 перестав підтримувати будь-які зв'язки з членами своєї колишньої родини, у тому числі зі своїм сином ОСОБА_5 , його вихованням, навчанням та утриманням не займався, жодних відомостей про своє місце знаходження, рід зайнять, сімейний стан та будьякі інші обставини свого життя він членам своєї колишньої родини не надавав. Так, його сестра ОСОБА_7 у своєму письмовому поясненні сповістила про те, що після розлучення з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 через деякий час виїхав до Росії. Востаннє був в Україні влітку 1990 року, де провів відпустку, після чого повернувся до Магаданської області, більше в Україну не приїздив. Звідти він написав їй три листа, останній з яких датовано 23.08.1993р. Після того жодних відомостей про себе він не надавав, будь-яких зв'язків ні з ким з членів своєї сім'ї відтоді не підтримував. До свого пояснення ОСОБА_7 долучила три листа, відправник - ОСОБА_2 , місце відправлення кореспонденції - селище Сеймчан, Магаданська область, РФ.
ОСОБА_8 у своєму письмовому поясненні повідомила, що є дружиною сина ОСОБА_1 . ОСОБА_5 . З моменту свого одруження вона жодного разу не бачила батька свого чоловіка ОСОБА_2 , навіть на фото, бо жодного фото у родині не зберіглося, знала лише зі слів свого чоловіка та його матері ОСОБА_1 , що вони були одружені з 1977 до 1981 року, а після розлучення вони не спілкувались. За даними свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 одружились 03.10.1998 року, про що у книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за №05, місце реєстрації - Дружелюбівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області.
ОСОБА_10 у своєму письмовому поясненні повідомив, що знає ОСОБА_2 з 1972 року, вони були сусідами. Після розлучення зі своєю першою дружиною ОСОБА_11 ( ОСОБА_1 ) у 1981 році ОСОБА_12 переїхав із села Новософіївка (Вільнянського району) та проживав окремо. У 1988 році свідок переїхав жити до міста Хабарівськ, РФ, де проживав до 1996 року. Там він зустрічався з ОСОБА_13 . Після свого повернення додому до села Новософіївка Вільнянського району у 1996 році свідок з ОСОБА_13 не бачився.
31.01.2025 року Вільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 , згідно якого: ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце смерті: Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області, про що складено відповідний актовий запис за №85 від 31.01.2025. Відповідно ОСОБА_2 є особою, що на підставі ст.ст. 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) є членом сім'ї - батьком загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , й відповідно є особою, що на підставі цього Закону має право на отримання одноразової грошової допомоги, яку встановлено пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), для реалізації нею права на нарахування та отримання одноразової грошової допомоги, а також для отримання інших пільг, встановлених чинним законодавством України для членів сімей військовослужбовців, які загинули, беручи до уваги факт безпосередньої участі ОСОБА_5 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для звернення заявника до суду з даною заявою.
Ухвалою судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 28.03.2025 справу залишено без руху.
Ухвалою судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.04.2025 після усунення недоліків у даній справі відкрито провадження, розгляд заяви вирішено проводити у порядку окремого провадження у складі одного судді і двох присяжних, та призначено судове засідання, витребувано докази за клопотанням заявника.
На виконання ухвали суду 25.04.2025 за ЕП-1685/25-Вх надійшла відповідь з Державної прикордонної служби, в якій зазначено, що відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 08.11.2017 по теперішній час в Базі даних не виявлено, дані зберігаються відповідно до Положення зберігаються протягом 10 років з дня її внесення.
На виконання ухвали суду 29.04.2025 за ЕП-1685/25-Вх надійшла відповідь з Державної міграційної служби України, в які зазначено, що за наявними даними ДМС місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено.
На виконання ухвали суду 13.05.2025 за №8096/25Вх. надійшла відповідь з Державної податкової служби України, в які зазначено, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державному реєстрі не зареєстрований.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні подану заяву про визнання особи безвісно відсутньою підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у заяві.
Представник заінтересованої особи - в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без участі, при вирішенні заяви про визнання особи безвісно відсутньою покладався на розсуд суду.
Частиною третьою статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Вислухавши пояснення заявниці та її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00048749935 від 15.01.2025: ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який зареєстровано Виконавчим комітетом Кам'яної селищної ради Вільнянського району Запорізької області 30 квітня 1977 р., актовий запис № 10. У шлюбі змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_3 на прізвище ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 01.03.1978 року: ІНФОРМАЦІЯ_2 у цьому шлюбі народився ОСОБА_5 , про що Кам'янською сільською радою Вільнянського району Запорізької області до книги реєстрації актів про народження внесено актовий запис №5 від 01.03.1978 року. 16 січня 1981 р. шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано, про що внесено актовий запис №08 (за даними вказаного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00048749935 від 15.01.2025). Того ж дня 15.01.2025 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про розірвання шлюбу (повторне) з ОСОБА_2 , серія НОМЕР_2 .
Відповідно до наявних в матеріалах справи відповіді сільського голови Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області на виконання запиту від 18.02.2025 щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , сільська рада повідомляє, що згідно відомостей паперових носіїв картотеки реєстраційного обліку місця поживання/перебування фізичних осіб, що знаходяться у виконавчому комітеті Матвіївської сільської ради, громадянин ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрований на території Матвіївської сільської ради. Інші відомості щодо реєстрації місця поживання ОСОБА_2 в сільській раді відсутні.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли, суд зазначає наступне.
Згідно п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України, cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до положень статті 43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 760/3112/16-ц зроблено висновок, що безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
Положеннями п.7 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність», підставами для проведення оперативно - розшукової діяльності є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно - розшукових заходів і засобів, про, в тому числі, осіб безвісно відсутніх.
Згідно положень ст.4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на відсутність зв'язку з ОСОБА_6 з 23.08.1993 року та відсутність відомостей щодо місця його перебування.
Разом з тим, заявницею до поданої заяви не додано жодних доказів на підтвердження того, що нею вживались заходи, спрямовані на розшук колишнього чоловіка ОСОБА_6 , зокрема, що вона зверталась до правоохоронних органів з заявою про зникнення ОСОБА_6 , і що на підставі поданої заяви було відкрите кримінальне провадження та заведена оперативно-розшукова справа, за результатом якої не вдалось відшукати останнього.
Письмові пояснення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , та листи долучені до заяви, не можуть свідчити про безвісну відсутність ОСОБА_1 за відсутності інших належних та достатніх доказів.
У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Заявницею ОСОБА_1 , на виконання положень статті 43 Цивільного кодексу України, не надано суду доказів, щодо місця постійного проживання ОСОБА_2 , не підтверджено факт реєстрації місця проживання особи за певною адресою, а лише констатовано не проживання вказаної особи за такою адресою.
З урахуванням вказаного, оскільки належних та достатніх доказів на підтвердження обставин відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2 протягом одного року саме у місці його постійного проживання заявницею не надано, судом не встановлено наявності юридичного складу для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, відтак заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 247, 258-259, 263-266, 268, 293-294, 308, 352 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 26.05.2025.
Суддя Ольга Валеріївна Швець
Присяжні Лілія Володимирівна Пономаренко
Інна Олександрівна Донченко
26.05.2025