Справа № 307/1844/25
Провадження №1-кс/307/320/25
Закарпатської області
27 травня 2025 року м. Тячів
Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 та представника власника майна ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, про арешт майна,
Слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП України у Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 14 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025072160000027, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
Вказує на те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді завідувача травматологічного відділення КНП "Тячівська районна лікарня" Тячівської міської ради, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, діючи умисно, з метою особистого збагачення та з корисливих мотивів, вимагав та одержав неправомірну вигоду за наступних обставин.
Так, 22 травня 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 звернувся до завідувача травматологічного відділення КНП "Тячівська районна лікарня" ОСОБА_6 з направленням із ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження дообстеження, щодо придатності його до служби в Збройних силах України. В ході розмови, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, діючи умисно та з корисливих мотивів, 22 травня 2025 року, близько 16 години 30 хвилин, знаходячись в м. Тячів, по вул. Нересенська, 48, Закарпатської області, у приміщенні травматологічного відділення КНП "Тячівська районна лікарня" Тячівської міської ради, під час розмови з ОСОБА_7 , переслідуючи мету незаконного збагачення, висловив останньому вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 1 000 доларів США за виготовлення медичної документації, яка б дала змогу в подальшому оформити ОСОБА_7 відстрочку від мобілізації та наголосив, що без надання неправомірної вигоди таке рішення отримати не можливо. На вказану вимогу ОСОБА_7 погодився, при цьому, розуміючи протиправність дій ОСОБА_6 , тоді ж, передав останньому неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США, домовившись, що решту віддасть наступного дня. 23 травня 2025 року, близько 09 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні наміри, знаходячись в приміщені службового кабінету травматологічного відділення КНП "Тячівська районна лікарня", за адресою: м. Тячів, вул. Нересенська, 48, Тячівського району Закарпатської області, отримав від ОСОБА_7 другу частину раніше обумовленої неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США, за виготовлення медичної документації, яка б дала змогу в подальшому оформити ОСОБА_7 відстрочку від мобілізації та в ході розмови надавав поради ОСОБА_7 щодо імітування ним певних проблем зі здоров'ям при огляді іншими лікарями КНП "Тячівська районна лікарня". 23 травня 2025 року, одразу після отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 був викритий та затриманий працівниками управління СБУ в Закарпатській області, в приміщенні травматологічного відділення КНП "Тячівська районна лікарня", за адресою: м. Тячів, вул. Нересенська, 48, Тячівського району Закарпатської області.
23 травня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , було виявлено та вилучено грошові кошти в загальній кількості 7500 гривень, а саме купюрами номіналом по 500 гривень в кількості 5 штук, з серійними номерами: ХЄ6047780, ВЕ5128987, ЄД9002234, ЕР2457790, ЗА8302773 та грошові кошти купюрами номіналом 1000 гривень, в кількості 5 штук, з серійними номерами: ЕВ9201541, АУ4573793, АТ0592069, ГК5067619, БР0506119.
23 травня 2025 року постановою слідчого вказані грошові кошти були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42025072160000027 від 14 травня 2025 року.
З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні та з метою спеціальної конфіскації майна виникла необхідність у арешті тимчасово вилученого майна, а саме грошових коштів в загальній кількості 7500 гривень, а саме купюрами номіналом по 500 гривень в кількості 5 штук, з серійними номерами: ХЄ6047780, ВЕ5128987, ЄД9002234, ЕР2457790, ЗА8302773 та купюрами номіналом 1000 гривень, в кількості 5 штук, з серійними номерами: ЕВ9201541, АУ4573793, АТ0592069, ГК5067619, БР0506119, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав і просив його задовольнити.
ОСОБА_4 заперечив проти накладення арешту.
Вивчивши матеріали клопотання та вислухавши учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП України в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025072160000027 від 14 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
23 травня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , було виявлено та вилучено грошові кошти в загальній кількості 7500 гривень, а саме купюрами номіналом по 500 гривень в кількості 5 штук, з серійними номерами: ХЄ6047780, ВЕ5128987, ЄД9002234, ЕР2457790, ЗА8302773 та грошові кошти купюрами номіналом 1000 гривень, в кількості 5 штук, з серійними номерами: ЕВ9201541, АУ4573793, АТ0592069, ГК5067619, БР0506119.
Постановою слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатськійобласті від 23 травня 2025 року вище вказані грошові кошти були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42025072160000027 від 14 травня 2025 року.
За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно п.1 та 2 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно п.2 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та з метою спеціальної конфіскації майна.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч.2 ст.173 КПК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді, зокрема, речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
За правилами ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Статтями 2, 7 КПК України, визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Вказані норми кореспондуються з положеннями Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно ст. 1 якого, - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч.1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Матеріалами клопотання доведено, що зазначене кримінальне правопорушення було вчинено, правову підставу для накладення арешту та можливість використання зазначених речей як доказів в даному кримінальному провадженні.
На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно з метою збереження речових доказів та з метою спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025072160000027 від 14 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме: грошові кошти в загальній сумі 7500 гривень: купюрами номіналом по 500 гривень в кількості 5 штук, з серійними номерами: ХЄ6047780, ВЕ5128987, ЄД9002234, ЕР2457790, ЗА8302773 та купюрами номіналом по 1000 гривень, в кількості 5 штук, з серійними номерами: ЕВ9201541, АУ4573793, АТ0592069, ГК5067619, БР0506119, власником яких є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Копію ухвали направити слідчому, прокурору та власнику майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1