Справа № 298/597/25
Номер провадження 3/298/406/25
26 травня 2025 року с-ще. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Дубриничі Закарпатської області, мешканки АДРЕСА_1 , непрацюючої, за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 248832 від 27.04.2025 ОСОБА_1 27 квітня 2025 року біля 18:00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння по місцю спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 , умисно виражалась нецензурними словами у сторону свого співмешканця - гр-на ОСОБА_2 , чим своїми діями здійснила психологічне насильство в сім'ї, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася. Про день, час та місце розгляду адміністративних матеріалів повідомлялася шляхом надсилання SMS-повідомлення на номер мобільного телефону який зазначений у заявці на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення.
Потерпілий ОСОБА_2 також до суду не з'явився.
В силу положень ст. 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.173-2 КУпАП, не є обов'язковою.
Відтак суддя вважає, що справу може бути розглянуто.
В ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що вказані в такому протоколі дії ОСОБА_1 мали наслідком завдання шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідні докази відсутні й у доданих до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалах - письмових поясненнях ОСОБА_2 .
В аспекті наведеного суддя звертає увагу на те, що не вважається домашнім насильством вчинений між особами звичайний сімейний конфлікт (сварка), який за своїм характером є лише зіткненням протилежних інтересів і поглядів, напруженням і крайнім загостренням їх відносин та наявних між ними суперечностей, що може супроводжуватися взаємними докорами і образами чи іншими діями або бездіяльністю, які однак не спрямовані на умисне завдання шкоди психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого, спричинення йому психологічних страждань, пов'язаних з приниженням та/або демонстрацією його залежного становище від кривдника тощо.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22грудня 2010року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов'язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
В силу положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Обов'язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Зважаючи на наведене, суддя позбавлена можливості констатувати про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Тому суддя приходить до висновку, що до суду не надано належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які б беззаперечно свідчили про наявність в її діях складу вказаного правопорушення, у зв'язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи положення ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись ст. ст. 247, 283 КУпАП, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Суддя Ротмістренко О.В.