Справа № 523/14435/24
Провадження №2/523/800/25
"21" травня 2025 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Бузовського В. В.,
при секретарі - Петровської О.П.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Зарецького І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Одесі в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи: Одеська міська рада (ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: пл.Думська, буд.1, м.Одеса), Управління капітального будівництва Одеської міської ради (ЄДРПОУ 04056902, місцезнаходження: вул.Комітетська, буд.10-А, м.Одеса), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання договору недійсним, -
встановив:
В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , треті особи: Одеська міська рада, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору недійсним.
Відповідно до Закону України від 26.02.2025 року №4273-ІХ, Суворовський районний суд м. Одеси з 02.05.2025р., перейменовано на Пересипський районний суд м. Одеси.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.05.1994 зареєстровано шлюб між позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_5 , в якому подружжя перебуває по день звернення до суду. 26.11.2004 Позивач ОСОБА_2 діючи в інтересах своєї сім'ї уклав з ОСОБА_7 - головою правління ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» Договір № 140/19 по співробітництву з інвестування будівництва житлових будинків, відповідно до якого зобов'язувався здійснити інвестування будівництва двокімнатної квартири АДРЕСА_4 на суму 196 266,00 грн. з НДС, що ним було зроблено в повному обсязі.
16.02.2005 між ОСОБА_8 директором Дочірнього підприємства «Жилбуд» ВАТ «ОДБК», який діяв на підставі статуту, та відповідачем - ОСОБА_9 укладено Договір про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків, відповідно до якого відповідач ОСОБА_9 зобовязувалася здійснити інвестування будівництва двокімнатної квартири АДРЕСА_5 ) на суму 216 189 грн з НДС, що нею було зроблено в повному обсязі. (далі по тексту - Договір №2)
Позивач як інвестор, за кошти якого і на підставі договору з яким був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Оскільки після виконання умов інвестиційного договору, Позивач набув майнові права на об'єкт інвестування, які після завершення будівництва об'єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об'єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник або будь-яка довірена особа позбавлені права відчужувати об'єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.
З урахуванням викладеного позивач просить: визнати недійсним Договір про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків від 16.02.2005 укладений між ОСОБА_8 директором Дочірнього підприємства «Жилбуд» ВАТ «ОДБК» та ОСОБА_10 .
Ухвалою Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси від 12 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Не погоджуючись з позовним вимогами, на адресу суду через систему «Електронний суд» 28.10.2024 року надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача ОСОБА_6 адвоката Зарецького Іллі Геннадійовича.
Згідно поданого відзиву представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування позиції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, представник зазначив, що 09 листопада 2004 року Головою ВАТ «ОДБК» Македонським П.Г. надано ОСОБА_8 , директору ДП «Жилбуд», право укладення договорів інвестування з третіми особами, в т.ч. на квартиру АДРЕСА_6 . 16 лютого 2005 р. між ОСОБА_8 - директором ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК», що діяв на підставі статуту, та ОСОБА_11 був укладений договір про співпрацю по інвестування будівництва житлових будинків, відповідно до якого ОСОБА_6 зобов'язувалася здійснити інвестування будівництва квартири АДРЕСА_7 на суму 216 189 грн. з НДС, що нею було зроблено в повному об'ємі.
Також слід зазначити, що актом часткового взаєморозрахунку від 19 травня 2006 року, який є права Головою ВАТ «ОДБК» Македонським П.Г. схвалені дії, виконані ОСОБА_8 від імені ДП «Жилбуд», в якості повіреного ВАТ «ОДБК» в межах повноважень наданих йому дорученням від 9 листопада 2004 року (вказані обставини досліджені та підтверджені при розгляді господарської справи № 4/164-08- 4331, за позовом Відкритого акціонерного товариства "Одеський домобудівельний комбінат" до Приватного підприємства "Комерційно-консалтингове агентство "РЕМЕДІУМ" про визнання недійсними договору та акту).
З вищевикладеного випливає, що ВАТ «ОДБК» надало повноваження та узгодило здійснення дії ДП «Житлобуд» щодо залучення коштів за рахунок майна що буде створено в майбутньому (житлова нерухомість). Окремо, вважаємо за доцільне зазначити, про те що, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27.05.2021 року у справі №523/10649/20 вирішено: - визнати недійсним Акт прийому передачі від 19.01.2012 року, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_2 ; - визнати договір №140/19 по співробітництву з інвестування будівництва житлових будинків від 26.11.2004р., укладений головою правління ВАТ «ОДБК» і ОСОБА_2 недійсним; - визнати Свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 12.03.2012 року, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_2 - недійсним; - витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_8 та передати її ОСОБА_6 . Вказане судове рішення не було скасовано та є чинним на сьогоднішній день.
Отже, підстави на які посилається позивач, а саме договір інвестування та акт приймання передачі майна, скасовані на момент подачі позовної заяви, а відтак, у позивача відсутні правові підстави висувати будь-які майнові вимоги щодо майна, яке на законних підставах належить ОСОБА_6 (а.с.110-112).
В подальшому, ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано від Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (ЄДРПОУ 04057209, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул.Т.Шевченка, буд.169) належним чином завірену копію статуту ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЖИЛБУД" (ДП "ЖИЛБУД", ЄДРПОУ 32572410) (а.с.122).
Крім іншого, ухвалою суду від 29.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до судового розгляду по суті (а.с.123).
В подальшому, ухвалою суду від 17.12.2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано з Одеської районної державної адміністрації Одеської області - належним чином завірену копію статуту ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЖИЛБУД" (ДП "ЖИЛБУД", Ідентифікаційний код юридичної особи 32572410) (а.с.152).
На виконання ухвали про витребування доказів, на адресу суду 14.01.2025 року (вх. № 201) надійшов лист відповідь згідно якого зазначені підстави щодо неможливості виконання ухвали суду, зокрема з підстав того, що належним чином завірена копія статуту Дочірнього підприємства «ЖИЛБУД» не передавалась Комісією з реорганізації Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області до РДА (а.с.160-161).
Також, на адресу суду 10.02.2025 року (вх. № 4518) надійшло клопотання предстанвика позивача про дослідження в судовому засіданні матеріалів цивільної справи № 1527/4814/12.
Ухвалою суду внесеної до протоколу судового засідання від 12.02.2025 року (а.с.166-167), клопотання представника позивача було задоволено.
Крім іншого, 09.04.2025 року (вх. № 12891) на адресу суду надійшла заява за підписом представника відповідача адвоката Зарецького Іллі Геннадійовича про застосування строків позовної давності (а.с.189-191).
В судовому засіданні представник позивача Осадчук Михайло Петрович позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Щодо заяви про застосування строків позовної давності, просив відмовити.
Представник відповідача Зарецький Ілля Геннадійович суду пояснив, що відповідач позовні вимоги не визнає, підтримує відзив на позовну заяву, та зазначив, що також підтримує заяву про застосування строків позовної давності.
Представники третіх осіб: Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради про час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку (а.с.200,201-202) до суду не з'явились, про причини не явки суду не повідомили.
Третя особи: ОСОБА_4 про час та місце слухання справи повідомлявся, до суду не з'явився, про причини не явки суду не повідомив.
ОСОБА_5 звернулась на адресу суду з заявою про слухання справи за її відсутності (а.с.119).
Заслухавши пояснення сторін, представника позивача, який просив позовні вимоги задовольнити, представника відповідача, який просив відмовити в задоволенні позову, проаналізувавши докази надані на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Так, звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача зазначив, що ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК» ніколи не був власником майнових прав на об'єкт інвестування/спірну квартиру і тому передавати відповідні права ОСОБА_3 не міг. ОСОБА_8 підписував Договір №2 саме як керівник ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК» (в тому числі відповідна печатка наявна на договорі), а не як представник ВАТ «ОДБК». Таким чином, на час укладання Договору №2 у ДП «Жилбуд» не було достатніх правових підстав для його укладання, так як майнові права на об'єкт інвестування були раніше передані ОСОБА_2 на підставі Договору №1 від 26.11.2004.
Судом встановлено, що 26.11.2004 року між ВАТ «Одеський житлово-будівельний комбінат» в особі представника правління Македонського П.Г., діючого на підставі Статуту «Підрядчик» та ОСОБА_12 було укладено договір № 140/9 про співпрацю та інвестування будівництва житлових будинків. Предметом даного договору є інвестування і здійснення будівництва сторонами житлового будинку АДРЕСА_9 (а.с.30-32).
Встановлено, що згідно Акта приймання-передачі квартири АДРЕСА_10 від 19.01.2012 року ВАТ «ОЖБК» на виконання договору № 140/19 про співпрацю з інвестування будівництва житлових будинків від 26.10.2004 року передає, а ОСОБА_12 приймає у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_11 (а.с.25).
Згідно відзиву на позовну заяву, представник відповідача зазначив, що підстави на які посилається позивач, а саме договір інвестування та акт приймання передачі майна, скасовані на момент подачі позовної заяви, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Так, судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 травня 2021 року (справа № 523/10649/20) позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат», ОСОБА_2 про визнання договору про співпрацю по інвестування будівництва недійсним та про витребування майна - задоволено.
Визнано недійсним Акт прийому - передачі від 19.01.2012 року, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_2 .
Визнано договір №140/19 по співробітництву з інвестування будівництва житлових будинків від 26.11.2004р., укладений ОСОБА_7 - головою правління ВАТ «ОДБК» і ОСОБА_2 - недійсним.
Визнано Свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_5 від 12.03.2012 року, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім'я ОСОБА_2 - недійсним.
Витребувано у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_8 та передати її ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ).
Дане судове рішення набрало законної сили.
Так, зазначеним рішенням суду встановлені наступні обставини.
«…Директору ДП «Жилбуд» Могильникову В.Д. була надана Довіреність від 09.11.2004 року, якою ВАТ «ОДБК» наділило директора ДП «Жилбуд», по сумісництву виконуючого директора ВАТ «ОДБК» - ОСОБА_8 правом укласти договори інвестування з третіми особами на квартири АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , для чого наділено його наступними правами: підписувати договори від імені ВАТ «ОДБК» або ДП «Жилбуд» з третіми особами на зазначені вище квартири, отримати грошові кошти від третіх осіб та внести їх в касу ДП «Жилбуд».
Спростування законності вказаної довіреності сторонами не надано.
Актом часткового взаєморозрахунку від 19 травня 2006 року, Головою ВАТ «ОДБК» Македонським П.Г. схвалено дії, виконані ОСОБА_8 від імені ДП «Жилбуд», в якості довіреної особи ВАТ «ОДБК» в межах повноважень наданих йому дорученням від 09 листопада 2004 року.
Згідно висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області МВС України № 300-П від 22.09.2015р. вбачається наступне: 1. підпис від імені ОСОБА_7 в довіреності від 9 листопада 2004 року на ім'я директора ДП «Жилбуд» Могильникова Валентина Дмитровича; 2. підпис від імені ОСОБА_7 в «Постійна структура та рівень кваліфікації персоналу. А. Інженерно технічні працівники» виконаний самим ОСОБА_7 . (а.с.20-27).
Доводів щодо спростування законності договору про співпрацю по інвестування будівництва будинків від 31.01.2005р. матеріали справи не містять.
Таким чином, директор ДП «Жилбуд» ОСОБА_8 діяв в межах наданих йому повноважень та на законних підстав уклав договір про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків з ОСОБА_6 .
Суд приходить до висновку про те, що посадові особи ВАТ «ОДБК» не мали достатніх правових підстав для укладення договорів інвестування стосовно будинку будівельний АДРЕСА_28 .
Інші документи, а саме договір №140/19 по співробітництву з інвестування будівництва житлових будинків від 26.11.2004р., укладений ОСОБА_7 - головою правління ВАТ «ОДБК» і ОСОБА_2 та акт прийому-передачі квартири №140 від 19.01.2012р. - є похідними, тому вимоги позивача про визнання їх недійсними та витребування майна з переданням права користування квартирою позивачеві також підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про витребування майна, то суд виходить з наступного.
Статтею 387 ЦК України закріплено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з положеннями ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до статті 387 ЦК України та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
Суд вважає про те, що позивачкою було доведено її право власності на спірне нерухоме майно, тому позовні вимоги про витребування у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_8 та позовні вимоги про передачу спірної квартири ОСОБА_6 підлягають задоволенню.»
За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, судом встановлено, що обставини на які посилається позивач у справі, були предметом безпосереднього дослідження при розгляді цивільної справи № 523/10649/20), а відтак судом не підлягають дослідженню встановлені обставини рішенням суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги, по суті, націлені на переоцінку доказів у суді. Зазначене свідчить, що позивач намагається переконати суд, що докази, які вже були оцінені у справі, які набрала законної сили, слід переглянути та оцінити по-іншому.
Тобто, позивач намагається здійснити переоцінку доказів та обставин, встановлених судом у справі №523/10649/20, а також посилається на обставини, які були або могли бути відомі сторонам у справі та не містять в собі інформацію, яка впливає на їх юридичну оцінку.
Матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_8 на підставі договору дарування належить ОСОБА_4 (а.с.14-15).
Згідно рішення суду № 523/10649/20 встановлено, що квартира АДРЕСА_8 була витребувана від попереднього власника.
Судовим рішенням встановлено, що позивачкою було доведено її право власності на спірне нерухоме майно, тому позовні вимоги про витребування у ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_8 та позовні вимоги про передачу спірної квартири ОСОБА_6 були задоволені.
Судом критично оцінюються твердження позивача щодо того, що позивач позбавлений можливості оскарження рішення суду та відновлення становища, яке існувало, у зв'язку з набранням рішення суду законної сили, оскільки діючим цивільно-процесуальним кодексом передбачена можливість на подання заяви про поновлення строку на вчинення процесуальної дії.
Судом встановлено, що позовні вимоги є таким, що фактично заявлені на спростування позовних вимог, які були всебічно досліджені судом під час розгляду справи № 523/10649/20, а відтак є по суті такими, що заявлені на переоцінку досліджених доказів, та встановлених обставин, що в цілому суперечить вимогам ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Щодо статуту, який було досліджено судом за матеріалами справи № 1527/4814/12, суд зазначає наступне.
Так, матеріали справи 1527/4814/12 містять в собі статут відповідно до розділу 6 п. 6.2, розділу 7 п. 7.2 статуту Дочірнього підприємства «Жилбуд» ВАТ «Одеській домобудівельний комбінат» - директор мав право укладати правочини на суму що не перевищує 50 % розміру статутного фонду дочірнього підприємства, який складав 14 000 грн. (чотирнадцять тисяч) гривень, угоди що перевищують 50 % від вартості статутного фонду дочірнього підприємства потребувало затвердження засновника - ВАТ «ОДБК».
Разом з цим, суд зазначає, що посилання позивача у позові на дослідження даних доказів, зокрема статуту призводить до переоцінки доказів, які були досліджені судом при розгляді справи № 523/10649/20, яка набрала законної сили.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Згідно п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
З огляду на зазначене, судом не встановлено, та позивачем не доведено, обставин того, який чином його права за Договором про співпрацю по інвестуванню будівництва від 16.02.2005 року укладений між ОСОБА_8 та директором ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК» та ОСОБА_10 є порушеними та відповідно підлягають відновленню.
Судом встановлено, що договір № 140/19 від 26.11.2004 року та Акт приймання-передачі від 19.01.2012 року (на які посилається позивач)- визнано недійсними.
Щодо заяви про застосування строку позовної давності від 09.04.2025 року (вх.№12891). Представник відповідача ОСОБА_13 у заяві про застосування строків позовної давності зазначає, що в проваджені СВ Приморського РВ ГУМВС знаходилось кримінальне провадження № 1201217049000964 від 29.12.2012 року, в якому ОСОБА_2 було допитано в якості свідка, а ОСОБА_6 була визнана потерпілою.
Відповідно вказані обставини свідчать проте, що в 2012 році позивач був обізнаний про наявність договору про співпрацю по інвестування будівництва житлових будинків від 16 лютого 2005р., укладеного між ОСОБА_8 - директором ДП «Жилбуд» ВАТ «ОДБК», що діяв на підставі статуту, та ОСОБА_11 .
Відповідно до даної заяви представник відповідача просить: відмовити у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Одеська міська рада, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору недійсним у звязку з пропуском строків позовної давності (а.с.189-191).
Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності та його поновленні суд виходить з наступного.
Так, згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Розділом V ЦК України передбачені строки та терміни позовної давності.
Згідно положення ст. 251 ЦПК України - строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦПК України).
Звертаючись з позовом про визнання Договору про співпрацю недійсним, позивач зазначив, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27.05.2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені. Заочне рішення набрало законної сили, через те, що ОСОБА_2 09.03.2022 року добровільно повернувся на територію України, декілька днів добирався до м. Одеси, і з 15.03.2022 року перебуває на службі в ЗСУ.
Також, позивач зазначає, що у разі задоволення його позовних вимог, у нього виникне можливість для перегляду заочного рішення за нововиявленими обставинами. У зв'язку з цим, позивач обрав саме такий спосіб захисту порушеного права, як визнання правочину недійсним.
Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 визнана потерпілою особою у кримінальному провадженні №12012170490000964 від 29.12.2012р. за ознаками вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364 КК України.
При цьому, суд зазначає, що стороною відповідача на підтвердження обставин щодо обізнаності позивача про порушення його прав з 2012 року не надано доказів на підтвердження таких.
З урахуванням викладеного суд не застосовує наслідки спливу позовної давності (відмова у позові), оскільки дані обставини суду не доведені.
Разом з цим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не доведеними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Крім іншого, суд вважає за доцільне зазначити, що звернення позивача до суду з даним не є ефективним способом захисту порушених чи не визнаних прав позивача.
Не всі способи захисту порушених прав є ефективними. В даному випадку, позовні вимоги про визнання договору недійсним не відновлять порушених прав у спосіб, який обрав позивач, а тому він не є ефективним. Ефективність способу захисту залежить від того, чи він забезпечує відновлення порушеного права або компенсацію, якщо поновлення неможливе.
Статтею ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Аналізуючи в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, судові витрати понесені позивачем до відшкодування також не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 82, 95, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд, -
В позові ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи: Одеська міська рада (ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: пл.Думська, буд.1, м.Одеса), Управління капітального будівництва Одеської міської ради (ЄДРПОУ 04056902, місцезнаходження: вул.Комітетська, буд.10-А, м.Одеса), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання договору недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27.05.2025 року.
Суддя