Справа № 138/1118/25
Провадження №:2-а/138/52/25
26.05.2025 м.Могилів-Подільський
Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Київська Т.Б., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
23.04.2025 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшов вказаний вище позов.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.04.2025 у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено, визнано неповажними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду, позов залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
12.05.2025 на виконання ухвали суду позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, яке мотивоване тим, зокрема, що 17.04.2025 йому стало відомо про наявність оскаржуваної постанови, коли він випадково виявив у застосунку «Дія» відкрите виконавче провадження №77168219 з її примусового виконання. Копію постанови ні особисто, ні засоби поштового зв'язку не отримував. Зважаючи на викладене просить суд поновити строк на оскарження постанови та відкрити провадження у справі.
Головуюча суддя Київська Т.Б. перебувала у відпустці у період з 14.05.2025 по 23.05.2024, включно, на підставі наказів №81 від 01.05.2025 та №89 від 08.05.2025 по Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області.
В розрізі розгляду питання про поновлення процесуальних строків, слід звернути увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені нею обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Зазначених вище висновків дійшла ВП ВС у своїй постанові від 10.11.2022 у справі № № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22).
У даному випадку позивач, обґрунтовуючи підстави подання позову поза строками, встановленими ст. 289 КУпАП, відзначає про те, що йому не було відомо про оскаржувану постанову, а про її існування фактично дізнався 17.04.2025. Разом з тим, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цієї обставини суду надано не було, а з наданої до суду постанови державного виконавця не можливо встановити ні дату отримання такої постанови особисто, ні дати її надсилання та отримання засобами поштового зв'язку чи в застосунку «Дія».
При цьому, зі змісту позову слідує, що позивачу достовірно було відомо про наявність адміністративної справи відносно нього та її розгляд 18.11.2025, однак він не виявив бажання дізнатись про результат її розгляду, у тому числі, шляхом звернення до відповідача з метою отримання постанови про закриття провадження, оскільки, як зазначає позивача, саме про такий результат розгляду справи йому повідомили усно.
Суд також враховує позицію викладену у постанові від 12.06.2020 у справі №686/28291/19, однак вона не підлягає застосуванню у даній справі, оскільки з її змісту слідує, що Верховний Суд у вказаній справі досліджував питання дотримання строків звернення до суду у справах щодо оскарження постанов в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, де дійшов висновку, що строк на оскарження розпочинається з дати отримання копії такої постанови. При цьому, положення ст.289 КУпАП прямо вказують на те, що скаргу на постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом 10 днів з дня отримання її копії. Тобто, Верховний Суд вказав на строки звернення до суду саме у справах щодо оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яке було зафіксовано у автоматичному режимі.
Так само вказана вище норма прямо вказує на те, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Тобто, підстав застосовувати будь-яку іншу норму для визначення строку звернення до суду і немає.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява № 8863/06, п. 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, п. 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, п. 38, «Stanev v. Bulgaria», заява № 36760/06, п.п. 229-230).
Суд зауважує, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Разом з тим, доказів такої неможливості позивачем не надано, як і не підтверджено відсутності можливості дізнатись про результати розгляду адміністративної справи щодо притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, про яку йому було достовірно відомо, та звернутись до суду з належним чином оформленою позовною заявою у встановлені процесуальним законом строки.
Зважаючи на викладені вище обставини, суд вважає неповажними причини пропуску строку на подання позову.
Враховуючи викладене, оскільки судом визнано не поважними причини пропуску строку на подання позову про оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також те, що фактично вимоги ухвали про залишення заяви без руху від 28.04.2025 позивачем не виконані, це, відповідно до ч.2 ст.123 та ч. 5 ст. 169 КАС України є підставою вважати позов неподаним та повернути його з доданими до нього документами позивачу.
При цьому суд роз'яснює, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.
Керуючись ст. 121-123, 160-161, 169, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку - відмовити.
Визнати не поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.Б.Київська