Справа № 297/4959/24
Іменем України
02 травня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Берегівського районного суду від 20 грудня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Постановою судді Берегівського районного суду від 20 грудня 2024 року гр. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн.
Відповідно до постанови, 08 грудня 2024 року, о 07:19 год., ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , виражалася в адресу свого чоловіка ОСОБА_2 нецензурною лайкою та виганяла з будинку.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій вказує, що зміст оскаржуваної постанови не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки апелянт не вчиняла домашнього насильства відносного свого чоловіка ОСОБА_2 шляхом висловлювання нецензурної лайки на його адресу та не виганяла останнього з будинку. Зазначає, що вказане помешкання не є її власністю, а належить бабусі чоловіка. Констатує, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність умисного діяння з її боку. Єдине пояснення у справі - це пояснення її чоловіка, з яких слідує, що конфлікт між ними був вичерпаний ще до приїзду поліції. Пояснення матері чи бабусі чоловіка, які були вдома на час приїзду поліції, як і будь-які інші об'єктивні докази, відсутні. Таким чином, дільничним офіцером поліції були допущені порушення під час оформлення матеріалів справи, а місцевий суд формально підійшов до розгляду справи, чим порушив її конституційні права. Крім того, вказує, що строк на подання апеляційної скарги не було дотримано з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 отримала копію постанови лише 10.02.2025 року під час ознайомлення її захисника з матеріалами справи. Апелянту не було відомо про час і місце розгляду справи, що унеможливило своєчасне подання апеляційної скарги. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову та закрити відносно неї справу у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання в апеляційній інстанції учасники справи не зв'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідкою про доставлення повідомлення на вайбер.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав,честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Встановлено, що ОСОБА_1 участі у справі в місцевому суді не брала. Копію судового рішення не отримувала. Про існування постанови апелянт дізналася лише 10.02.2025 року, після чого одразу її оскаржила.
За цих обставин клопотання про поновлення строку є обґрунтованим.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 252 КУпАП).
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Отже, насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність, спричинення шкоди, порушення прав і свобод людини, значна перевага сил (фізичних, психологічних) того, хто чинить насильство. Інакшими словами, насильство це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством, а конфліктом.
Апеляційний суд визнає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка в оскарженій постанові.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 08 грудня 2024 року, о 07:19 год., ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , виражалася в адресу свого чоловіка ОСОБА_2 нецензурною лайкою та виганяла з будинку.
Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджуються й іншими доказами, а саме: письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 08.12.2024(а.с. 1-3).
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими зібрані відповідно до вимог КУпАП, порушень під час їх збирання апеляційним судом не встановлено. У своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні нею передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення. Підстав не довіряти поясненням потерпілого немає.
Зокрема, в письмових поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказано, що між ними виник конфлікт, внаслідок чого було викликано працівників поліції.
Доводи апелянта про те, що у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, не відповідають дійсності та спростовуються зібраними у справі матеріалами. Посилання апелянта на те, що конфлікт вичерпано, не спростовує його наявність о 07:19 08.12.2024 року. Подія мала місце, ОСОБА_1 висловлювалася нецензурно щодо ОСОБА_2 , виганяла його з помешкання.
На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни оскарженого судового рішення в апеляційній скарзі, не вказується та під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити їй строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , відхилити.
Постанову Берегівського районного суду від 20 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Фазикош Г. В.