Справа № 944/656/25
Провадження №2/944/1040/25
27.05.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білецької М.О.,
з участю секретаря судового засідання Хархаліс Л.А.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,
представник позивача ПАТ «СК «ГРАВЕ Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якому просить стягнути з відповідача 132020,36 грн. невідшкодованої матеріальної шкоди (збитку), судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 жовтня 2022 року між ПАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування «Граве КАСКО» №101084477 майнових інтересів власника автомобіля марки «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 .
04 лютого 2023 року о 11 год. 45 хв. у м. Новояворівськ, по вул. Вербитцького, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Відповідно до Постанови судді Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня 2023 року в справі №944/734/23, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 . Відповідно до Висновку експерта №29 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , становить 310648,61грн., вартість матеріального збитку - 157580,79грн., ринкова вартість до моменту пошкодження - 990087,12грн. Загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , становила 305776, 00 гривень.
Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 18 квітня 2023 року фахівцями ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» було складено страховий акт №11.98020277/1/KOS, відповідно до якого загальний розмір страхового відшкодування становив 259420,36 гривень (305776,00 гривень *0,8484% коефіцієнт про порційності = 259420,36 гривень) та виплата страхового відшкодування здійснювалась шляхом вирахування 18478,28 грн. з суми страхового відшкодування в рахунок несплачених частин загального страхового платежу згідно п.10.6. Договору та безготівкового перерахунку в сумі 240942,08 грн., отримувач ФОП ОСОБА_3 . Відповідно до платіжної інструкції №0421119046 від 24 квітня 2023 року, ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило частину страхового відшкодування за ремонт автомобіля «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 240942,08 гривень на рахунок СТО ФОП ОСОБА_3 , а решту частини страхового відшкодування в розмірі 18478,28 гривень було зараховано в рахунок несплачених частин загального страхового платежу за договором страхування відповідно до страхового акту № 11.98020277/1/KOS. Таким чином, фактичні витрати ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА», пов'язані з цим страховим випадком, складають 259420,36 гривень
Відповідно до витягу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ (Моторно транспортне страхове бюро України), створеної відповідно до вимог ст. 55 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ТДВ «СК «Гардіан» відповідно до Полісу №ЕР/209242456. Відповідно до зазначеного витягу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 гривень, франшиза складає 2600,00 гривень. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» грошові в розмірі 132 020,36 грн. (259420,36 грн. - 127400,00 грн.).
У зв'язку із наведеним просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 03.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
11.04.2025 ОСОБА_1 скерував до суду заяву, в якій просив розстрочити потенційне рішення суду у даній справі в частині відшкодування шкоди на 13 місяців з дня набрання рішення законної сили та зменшити суму витрати на правничу допомогу адвоката до 5000,00 грн, посилаючись на те, що на даний час у нього немає фінансової можливості відшкодувати шкоду у повному розмірі, оскільки на утриманні має чотирьох дітей, що тягне за собою значні фінансові витрати. Позовні вимоги визнає.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 15.04.2025 у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено.
Представник позивач ПАТ «СК «ГРАВЕ Україна» в судове засідання не з'явився, однак 05.03.2025 подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак 22.05.2025 подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає та просить зменшити витрати на правничу допомогу адвоката, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, жодних засідань за участю представника позивача судом не здійснювалось.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22.05.2025, є дата складення повного судового рішення - 27.05.2025.
Дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, слід прийти до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04 лютого 2023 року о 11 год. 45 хв. у м. Новояворівськ по вул. Вербицького відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня 2023 року в справі №944/734/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Дана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі по адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, щодо винуватості ОСОБА_1 не потребують доказування, оскільки встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили. Дані обставини сторонами не оспорюються.
Власником транспортного засобу марки «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим 21.12.2021 сервісним центром 4647.
Відповідно до договору №101084477 добровільного страхування «ГРАВЕ КАСКО» автомобіль марки «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , був забезпечений у ПАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА». Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну 840000,00 гривень.
ОСОБА_2 , будучи потерпілою особою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, звернувся до страхової компанії ПАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно витягу полісу обов'язкового страхування серії ЕР №209242456, автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 було застраховано у ТДВ «СК ГАРДІАН». Ліміт за шкоду майну становить 130000,00 грн. Франшиза 2600,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №206716 від 23 квітня 2024 року, ТДВ «СК ГАРДІАН» перерахувало на рахунки позивача суму страхового відшкодування у розмірі 127400,00 грн.
Позивач звернувся до судового експерта-атотоварознавця Вербова В.В., яким 25 лютого 2023 року було складено висновок експерта №29, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 310648,41 грн.
Таким чином, різниця між вартістю матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Volvo», номерний знак НОМЕР_1 , та страховим відшкодуванням (фактичними витратами) становить 132 020,36 грн. (259420,36 - 127400,00 = 132020,36).
Частино 1 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.
Так, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Підставою для застосування такого виду майнової відповідальності, як відшкодування шкоди, є сукупність таких чотирьох елементів, які входять до складу правопорушення протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв'язок між такою протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина завдавача шкоди.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1 ст.1187 ЦК України).
Положеннями ч.5 ст.1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно із п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Відповідно до норм ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Перехід права вимоги за наведеними нормами права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Зважаючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у даній справі, так як позивач ПАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА», виплативши страхове відшкодування потерпілій стороні - ОСОБА_2 за договором добровільного страхування, отримало від нього право вимоги до особи відповідальної за спричинення шкоди, тобто ОСОБА_1 , а тому між сторонами склались правовідносини щодо відшкодування шкоди в порядку суброгації, а не регресу.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення статті 509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика).
Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом N 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.
Таким чином, враховуючи, що ПАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило страхове відшкодування потерпілій особі за договором страхування, відповідно до страхового акту в сумі 240942,08 грн. з відрахуванням 18478,28 грн з суми розміру страхового відшкодування в рахунок несплачених частин загального страхового платежу,ТДВ «СК «Гардіан» на підставі ст.40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» частково відшкодувало «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу у розмірі 127400,00 грн, а тому з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню залишок невідшкодованої шкоди в розмірі 132020,36 грн. (259420,36 грн. - 127400,00 грн. = 132020,36 грн.).
Разом з цим відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду із врахуванням його майнового стану.
Згідно із ч.1, ч.3 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 ст.435 ЦПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, підставою для розстрочення виконання рішення є, окрім іншого, незадовільний майновий стан сторони. Розстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду. Особа, яка заявляє відповідну заяву, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) у встановленому рішенням суду порядку і розмірі його виконанню.
Водночас, відповідачем не надано до суду належних та вичерпних доказів наявності обставин щодо скрутного матеріального становища, відсутності коштів на виконання судового рішення.
Так, відповідач в обґрунтування скрутного матеріального стану посилається на те, що має на утриманні чотирьох дітей, про що долучає копії свідоцтв про їх народження, а визначена позивачем сума відшкодування є такою, що заподіє фінансові труднощі у його сім'ї.
Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Розстрочення рішення суду може бути застосоване судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд звертає увагу, що самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, не можуть вважатися підставою для розстрочення судового рішення, враховуючи, що відповідачем не додано належних доказів, які б підтверджували неможливість виконання рішення суду у визначеному розмірі.
При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 30 жовтня 2019 року в справі № 2-1230/11/ провадження № 61-33465 св18, відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вказаних обставин судом не встановлено, а наведені в заяві відповідача обставини не є винятковими, тобто такими, що відповідно до закону ускладнюють виконання рішення. Крім того, з рішення суду вбачається, що відповідач постановою Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня 2023 року в справі №944/734/23 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, внаслідок чого заподіяна майнова шкода.
Крім цього, один лише незадовільний майновий стан не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання.
Оскільки зазначені умови, за наявності яких відповідачу можна було б розстрочити виконання рішення суду, відсутні, належних доказів, що підтверджують незадовільний майновий стан та відсутність джерел доходу на момент звернення із заявою відповідач не надав, також не довів, що в разі задоволення чи часткового задоволення заяви він зможе добровільно виконати судове рішення, адже відсутні дані які б об'єктивно свідчили про розмір доходу та матеріальний стан заявника, з яких можливо дійти висновку, що запропонований заявником період розстрочення і суми щомісячних виплат дійсно знаходяться в межах його доходів, то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Так, суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 915/1654/19.
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу ним подано до суду такі письмові докази: договір №27 від 22 липня 2024 року про надання професійної правової допомоги, укладений між ПАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» та Адвокатським бюро «СЕНЮК ТА ПАРТНЕРИ», платіжну інструкцію про перерахування коштів у розмірі 111000,00 грн; акт виконаних робіт від 12.03.2025; детальний опис робіт.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 10 000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.
Із врахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, тобто суму, яка є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов у повному обсязі, 50 % судового збору слід повернути позивачу з державного бюджету, а саме 1514,00 грн. Крім того, 1514,00 грн сплаченого судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 178, 264-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд
позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» матеріальну шкоду у розмірі 132020 (сто тридцять дві тисячі двадцять) гривень 36 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу адвоката.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» з державного бюджету 50 % судового збору, що становить 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» 50 % сплаченого судового збору у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 27 травня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», ЄДРПОУ 19243047, юридична адреса: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 65,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя М.О. Білецька