Справа № 445/2714/24
провадження № 2-о/445/56/25
21 травня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Сивака В. М.
присяжних Іванців М.В., Салабай Т.В.
секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.
у відкритому судовому засіданні в м. Золочів Львівської області розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Золочівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного МУМЮ про оголошення фізичної особи померлою,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування своїх вимог зазначила, що у 1989 вона уклала шлюб із ОСОБА_2 . У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , 1989 року народження, і ОСОБА_4 , 1995 року народження, у зв?язку із скрутною економічною обстановкою у країні, у 2003 чоловік в черговий раз поїхав на заробітки у м. Москву російської федерації. Оскільки на той момент вони не проживали разом, він не дзвонив, не писав, не давався чути. Відомостей від ОСОБА_2 не було протягом довшого часу. Зі слів його колег по роботі, отримавши заробітну плату за два місяці, пішов, залишивши всі речі, і «згинув» (з їхніх слів). З того часу ніяких даних про нього немає. В зв?язку з цим у 2005 заявниця звернулась у Золочівський РВ УМВС у Львівській області із заявою про розшук. В грудні 2005 року Золочівським районним судом ОСОБА_2 було визнано безвісно відсутнім. 16.02.2006 відділом РАЦС Золочівського районного управлінням юстиції Львівської обл. було видано свідоцтво про розірвання шлюбу. 3 початку повномасштабного вторгнення син заявниці, ОСОБА_4 , учасник бойових дій із серпня 2015, виконуючи свій обов?язок, у лютому 2022 став до лав ЗСУ у складі в/ч НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 при виконанні військового обов?язку загинув у Донецькій обл., м. Допропілля. Наявне рішення суду про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2 не є підставою для припинення правосуб?єктності фізичної особи і не дає можливості заявниці, як матері загиблого військовослужбовця, в повній мірі скористатись правом, наданим ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: на виплату допомоги при загибелі військовослужбовця його батькам. Судове рішення, яке підтверджує презумпцію смерті відсутньої особи шляхом оголошення її померлою є підставою для припинення правосуб'єктності такої особи. На підставі такого рішення органом ДРАЦС буде видано свідоцтво про смерть особи, що дасть можливість заявниці звернутись до районного ТЦК та СП, як матері загиблого військовослужбовця та реалізувати право на допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів № 975 від 25.12.2013. Оскільки відомості про місцеперебування ОСОБА_2 відсутні протягом багатьох років, заявниця вважає, що є підстави оголосити ОСОБА_2 померлим.
Заявниця у судове засідання не прибула, подала заяву, у якій просила про розгляд справи у її відсутності та повідомила, що ймовірна дата смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник заінтересованої особи, Золочівського відділу ДРАЦС у Золочівському районі Львівської області Західного МУМЮ, в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву з проханням про розгляд справи у його відсутності.
Представник заінтересованої особи, ІНФОРМАЦІЯ_5 , в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про таке належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, суд знаходить підстави для задоволення заяви з огляду на таке.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є колишньою дружиною ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 та копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , його батьками записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Золочів Львівської області народився ОСОБА_4 , син заявниці та ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Добропілля Донецької області.
Також, судом встановлено, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 02 грудня 2005 року, ОСОБА_2 , 1967 року народження, визнано безвісно відсутнім.
З копії довідки, виданої Золочівським РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вбачається, що Золочівський відділ поліції ГУ НП у Львівській області не відає відомостями про місцезнаходження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та адресою: с. Торгів, Золочівського району Львівської області та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки, виданої відділом "ЦНАП" Поморянської селищної ради Золочівського району Львівської області від 25.10.2024 № 248, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований з 10.06.1998 у АДРЕСА_2 , але на даний час не проживає і місце його перебування не відоме.
У своїх заявах свідки, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , стверджують, що ОСОБА_2 помер, а ймовірна дата його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з п. 8 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнові права фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку встановлення.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", слід звернути увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.
Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Особливості цієї категорії справ, є те що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини-матеріально-правовий зв'язок або за відсутності такого зв'язку - дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб'єктивних прав або виконання обов'язків.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
У статті 306 Цивільного процесуального кодексу України зокрема визначено обов'язкове зазначення для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Ці відомості дозволяють визначити право осіб на звернення до суду в справі цієї категорії, коло заінтересованих осіб, необхідні докази.
Відповідно до ст. 47 ЦК України, правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.
Згідно п.13 постанови Пленуму Верхового Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим, у разі неможливості встановлення факту його смерті, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце за певний час та за певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває по даний час.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно з статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Отже, оцінивши наведені заявницею обставини та мету, з якою їй необхідно оголосити особу померлою, є підстави для висновку про наявність між заявницею та особою, яку вона просить оголосити померлою, матеріально-правового зв'язку, а саме - отримання відповідної грошової допомоги, яка виплачується родинам загиблих військовослужбовців.
Матеріалами справи підтверджується, що місцезнаходження ОСОБА_2 невідоме, він не виходить на зв'язок з рідними, а отже ймовірно є особою, що померла, але юридично це не оформлено.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов до висновку про можливість задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_2 , оскільки він відсутній в місці постійного проживання, а також відсутні відомості про місце його перебування більше трьох років.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити що у відповідності до вимог ст. 48 ЦК України, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Як передбачено частиною 2 статті 308 ЦПК України, після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.
Керуючись ст. ст. 10, 89, 293, 315, 354 ЦПК України, суд
заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Золочівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного МУМЮ про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.
Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим.
Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати 10 жовтня 2003 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. М. Сивак
Присяжні М.В. Іванців
Т.В. Салабай