Єдиний унікальний номер 317/1591/24
Провадження № 2/317/47/2025
26 травня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Сакояна Д.І.
за участі:
секретаря судового засідання Сидоренка І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення реєстрації, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання того, що на транспортний засіб не поширюється режим спільної сумісної власності,-
У провадженні Запорізького районного суду Запорізької області знаходиться цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення реєстрації, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання того, що на транспортний засіб не поширюється режим спільної сумісної власності.
До суду надійшла заява представника ОСОБА_1 , адвоката Шоніної О.В., про закриття провадження у справі відносно відповідача ОСОБА_2 .
Заява обґрунтована тим, що наразі відсутній предмет спору щодо відповідачки ОСОБА_2 , а тому з метою процесуальної економії, забезпечення ефективного судового розгляду та швидкого захисту порушених прав позивача необхідно закрити провадження у справі у цій частині.
Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи учасники справи до суду не з'явились.
Дослідивши заяву та матеріали справи у межах вирішуваного питання, суд приходить до наступних висновків.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд із цим, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10.04.2019 у справі № 456/647/18 (провадження №61-2018св19), від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц (провадження 61-1807св20) та від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Оскільки предмет спору існував на час звернення до суду, перестав існувати, на переконання представника ОСОБА_4 , вже після відкриття провадження у справі, а саме після закриття провадження судом у частині позовних вимог, відсутні підстави для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. При цьому суд враховує, що при вирішенні питання щодо закриття провадження 03.03.2025 щодо частини позовних вимог, представник позивача не посилалась на те, що до ОСОБА_2 не залишилось жодних позовних вимог.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Шоніної О.В., відмовити у повному обсязі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д.І. Сакоян