Справа № 314/4612/24
Провадження № 2-а/314/11/2025
26.05.2025 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу № 314/4612/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду 10.10.2024 із даним адміністративним позовом. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 27.09.2024 постановою № 4529 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
ОСОБА_1 категорично не згодний із зазначеною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню на підставі таких обставин.
25.09.2024 ОСОБА_1 було видано повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 без реєстраційного номеру з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та номеру повістки на 26.09.2024.
26.09.2024 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 від імені ОСОБА_1 було направлено заяву про неможливість прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з хворобою та заяву про направлення на переогляд комісією ВЛК вищого рівня разом із підтверджуючими документами. 27.09.2024 дані документи було додатково направлено поштою на юридичну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жодного повідомлення про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача буде відбуватися 27.09.2024 о 09:00 год. позивач додатково не отримував, не був повідомлений про розгляд справи та про те, що справа буде розглянута без його участі.
08.10.2024 представником позивача на пошті було отримано постанову, яка оскаржується.
Відповідно до постанови від 27.09.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 31.07.2024 року він не з'явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в зазначений час та дату, доказів наявних поважних причин неприбуття не надав, чим порушив вимоги законодавства, а саме: ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. В оскаржуваній Постанові також зазначено, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом зазначення дати у самому протоколі. На розгляд справи не з'явився, причини неявки не повідомив. При розгляді справи про адміністративне правопорушення та дослідженні доказів, які було долучено до протоколу, було долучено Акт про відмову від отримання повістки про виклик від 30.07.2024 та відеозапис, де зафіксовано відмова ОСОБА_1 від отримання повістки.
Позивач повідомляє, що ніяких повісток/розпоряджень про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 або до іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки до 24.09.2024 йому не надходило поштою та не вручалося особисто. Також у постанові від 27.09.2024 складеній відносно ОСОБА_1 йде мова про громадянина ОСОБА_2 , який не відноситься до справи позивача. Даний факт змушує сумніватися у повному, всебічному дослідженні доказів які були долучені саме до справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та в правомірності винесеної постанови.
Ухвалою суду від 14.10.2024 відкрито провадження у справі.
Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у відповідності до ст. 257 КАС України.
Відповідачем не надано суду ні відзиву на позовну заяву, ні доказів, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст правовідносин.
У відповідно до вимог ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, що передбачено КУпАП та КАС України, є вирішення адміністративних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що постановою № 4529 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 .
За змістом даної постанови уповноваженою особою у відповідності до п. 6 ст. 258 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення № 4529 від 24.09.2024. Відповідно до даного протоколу військовозобов'язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 31.07.2024 не з'явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , в зазначений час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття не надав, чим порушив вимоги законодавства України, а саме: ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та вій ськову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
ОСОБА_1 30.07.2024 відмовився від отримання повістки № 4 на 31.07.2024 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 для уточнення персональних даних. 30.07.2024 було складено Акт про відмову від отримання повістки про виклик. Під час вручення повістки проходила відеофіксація, де зафіксована відмова ОСОБА_1 від отримання повістки.
Вказана постанова винесена за відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Встановлюючи фактичні обставини та визначаючи зміст спірних правовідносин, суд виходив з того, що можливість пред'явлення позову випливає з положень ст. 20 КАС України, та вимог ст.ст. 251, 288, 289 КУпАП.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Приміткою до ст. 210 КУпАП вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває по цей час.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно з абз. 1 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов'язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За правилами ч. 1 ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як встановлено з матеріалів справи, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за оскаржуваною постановою від 27.09.2024 відбувалося у зв'язку з його відмовою вд отримання повістки № 4 на 31.07.2024 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення персональних даних. 30.07.2024 було складено акт про відмову від отримання повістки про виклик. Під час вручення повістки проходила відеофіксація, де зафіксоана відмова ОСОБА_1 від отримання повістки.
Проте, відповідачем не було надано жодного доказу вчинення правопорушення позивачем, зокрема, копії повістки на 31.07.2024, відеозапису, на якому було б зафіксовано порушення, акту про відмову від отримання повістки тощо. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення приймається за результатами розгляду справи, є рішенням уповноваженого на розгляд справи органом та не може бути доказом в межах цієї ж справи.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зазначений обов'язок відповідач не виконав, оскільки ним не доведено правомірності своїх дій, які полягають у притягненні позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
За таких обставин, доводи позивача про незаконність постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є обґрунтованими, а отже адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 605,6 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 2, 72-77, 122, 140, 241, 246, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Скасувати постанову № 4529 від 27.09.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
26.05.2025