Справа № 314/2354/25
Провадження № 1-кс/314/685/2025
23.05.2025 м. Вільнянськ
Слідчий суддя Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Запорізької окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082210000335 від 17.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025082210000335 від 17.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.05.2025 близько 12.30 години, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи на території подвір'я по АДРЕСА_1 , в ході виниклої сварки нанесла один удар ножом в грудну клітину з права ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , як наслідок остання була доставлена з тілесними ушкодженнями до лікарні.
22.05.2025 у період часу з 16:02 год. по 16:35 год. слідчим СВ ВнП №2 ЗРУП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 було проведено проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обшуку вищезазначеної території було виявлено та вилучено:
- Ніж з нашаруванням РБК який поміщено до паперового конверту з пояснювальним написом;
- 3 кухонні ножі які поміщено до паперового конверту з пояснювальним написом;
В подальшому, постановою слідчого від 22.05.2025 вилучені предмети було визнано речовим доказом.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою дієвості цього кримінального провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження у тому числі є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, зокрема є предметом кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
ч. 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупних підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Враховуючи вищевикладене, положення ст. 2 КПК України (згідно якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, кожна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура), положення ч. 2 ст. 170 КПК України (арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди), введений на даний час на території України Указом Президента воєнний стан, суд дійшов висновку, що відсутність учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду питання доцільності накладення арешту на майно у кримінальному провадженні.
Перевіривши надані матеріали до клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Беручи до уваги, що матеріали кримінального провадження, додані до клопотання містять достатні дані для висновку, що зазначене у клопотанні майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема, може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотання майно, з метою збереження речових доказів.
Керуючись вимогами ст.ст. 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
клопотання задовольнити.
Накласти арешт на:
- Ніж з нашаруванням РБК який поміщено до паперового конверту з пояснювальним написом;
- 3 кухонні ножі які поміщено до паперового конверту з пояснювальним написом, в обсязі позбавлення права на відчуження, користування, розпорядження вказаного майна, з подальшою передачею на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, що розташована по вул. Бочарова, 17 у м. Вільнянськ, Запорізького району, Запорізької області.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а власником - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1
23.05.2025