справа № 619/1/21
провадження № 1-кс/619/357/25
іменем України
16 травня 2025 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 03 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження № 420290221280000148 від 28.08.2020,
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області зі скаргою на постанову слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 03 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42020221280000148.
Скаргу обґрунтовано тим, щослідчий СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області прийняв рішення від 03.04.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 420290221280000148 від 28.08.2020,відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З даною постановою скаржник не згоден, вважає її передчасною, винесеною без всебічного та об'єктивного дослідження обставин, без належного мотивування, протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначив, що раніше, 12 серпня 2024 року слідчим вже приймалась постанова про закриття кримінального провадження, але ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 03.09.2024, дана постанова була скасована.
ОСОБА_3 неодноразово звертався до прокуратури та суду через недотримання розумних термінів проведення досудового розслідування. Ухвали суду не виконуються, у зв'язку з чим вбачається тривала умисна бездіяльність органів досудового розслідування та органів прокуратури.
У письмових поясненнях скаржник зазначив, що під час судового розгляду 16 травня 2025 року йому було надано копію постанови слідчого про закриття кримінального провадження № 420290221280000148 від 03 квітня 2025 року для ознайомлення. Ознайомившись з постановою, останній вважає, що вона потребує скасуванню з наступних підстав:
- у постанові вірно зазначено, що скаржник неодноразово звертався до поліції, служби у справах дітей та інших державних органів с приводу цивільно-правових питань. В свою чергу слідчим невірно встановлено такі звернення, як спірні питання. Скаржник звертався з 2017 року через порушення громадянкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прав дитини та прав батька, вчинення домашнього насильства над останніми;
- у постанові зазначено, що за п'ять років досудового розслідування не вдалось провести психологічну експертизу дитині. Скаржник стверджує, що за ухвалами суду було проведено експертизи дитині № 26/02/25-СІВ від 26.02.2025 року та скаржнику № 11/02/25-СВВ від 11.02.2025 року. Відтак, на думку скаржника у постанові про закриття кримінального провадження повинно бути зазначено встановлені експертом висновки щодо вчинення заявницею психологічного насильства в першу чергу над дитиною та його батьком, що лише підтверджує безпідставність органу досудового розслідування;
- у постанові зазначено, що не представляється можливим встановити заподіяну шкоду дитині з боку скаржника, тоді як скаржник, на початку досудового розслідування письмово повідомляв, що його син безпідставно залучений у якості потерпілого, оскаржував таке рішення слідчого у суді, бо жодних негативних дій по відношенню до свого сина скаржник не вчиняв, а навпаки з 2017 року захищав його від незаконних дій заявниці. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди згідно ч. 1 ст. 55 КПК України, відтак залучення дитини потерпілим було безпідставним. Відтак, на думку скаржника у постанові про закриття кримінального провадження повинно бути зазначено, що малолітня дитина була безпідставно залучена у якості потерпілого, а матір безпідставно залучена у якості законного представника дитини бо жодного негативного впливу з боку скаржника не було, жодної шкоди з боку скаржника дитині не завдано, тоді як експертним висновком встановлено психологічне насильство над дитиною з боку заявниці;
- у постанові зазначено про наявні психологічні дослідження дитини у КЗ «Малоданилівський ліцей» в яких начебто зазначено про негативне ставлення дитини до скаржника. Це не відповідає фактичним обставинам справи. Скаржнику відомо лише про одне дослідження дитини у 2021-2022 роках, яке незаконно проводилось у присутності заявниці (від якої дитина була повністю залежна) за запитом Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради. Це дослідження на даний час оскаржується у двох судах по справам № 554/7723/22 та 619/10067/25. Відтак, на думку скаржника у постанові про закриття кримінального провадження не повинно бути посилань на незаконне дослідження або якщо вони є повинно бути зазначено, що проводилось у присутності заявниці (тобто дитина піддавалась впливу матері), відсутність підпису психолога, різні дати, що робить його незаконним, неналежним доказом та таким, що висновки якого є недостовірні;
- у постанові не зазначено які дії скаржника перевірялися та коли вони на думку заявниці вчинялися, досудове розслідування тривало 5 років та не зв'язувало, коли та де вони начебто були вчинені, допитано свідками батьки дитини, які є неналежними заангажованими свідками та фактично разом з заявницею вчиняли психологічне насильство над дитиною та батьком з 2017 року за його місцем мешкання. Відтак, на думку скаржника у постанові про закриття кримінального провадження повинно бути зазначено, коли (дата, час) де саме (у якому приміщені або на вулиці тощо) за яких обставин та який негативний вплив на дитину вони призвели, а саме: - де і коли, та у який спосіб скаржник демонстрував дитині статеві органи (у яких саме приміщеннях люди знаходяться без одягу), наслідки таких дій; - де, коли за яких обставин скаржник здійснював еротизовані ласки дитині (поцілунки в губи, сон в одному ліжку оголеними, купання без необхідності в оголеному вигляді), та наслідки таких дій. Всі вищезазначені дії заявниця зазначала під час судового розгляду у справі № 619/4720/18 у тому числі у якості свідка, де повідомляла суду, що обізнана з наслідками про завідомо неправдиві звинувачення особи у вчиненні тяжкого кримінального злочину у 2019 та 2020 роках, але все одно звернулась до органів досудового розслідування хоча судом не було встановлено жодних негативних дій з боку скаржника по відношенню до свого сина про що була обізнана відповідачка;
- у постанові не зазначено яким чином скаржник дізнався про розпочате досудове розслідування проти нього. Це важливий факт, тому що заявниця умисно протиправно розповсюдила інформацію про проведення досудового розслідування у залі Харківського апеляційного суду 15.10.2020 року (скаржник надавав аудіозапис судового засідання) під час судового засідання у справі № 619/4720/18 для того щоби дискредитувати скаржника перед судом та залякати його, змусити його припинити будь які контакти зі своїм рідним сином під страхом незаконного засудження на 8 років, що фактично є кримінальним злочином проти скаржника з боку заявниці. Відтак, на думку скаржника у постанові про закриття кримінального провадження повинно бути зазначено у який спосіб скаржник дізнався про проведення досудового розслідування, а саме через умисні та протиправні дії заявниці у залі Харківського апеляційного суду 15.10.2020 року у справі № 619/4720/18 під час судового розгляду де вона знову звинуватила публічно скаржника у вчиненні тяжкого кримінального злочину та якості доказів надала суду та скаржнику копію витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 42020221280000148 від 28.08.2020 року;
- у постанові не назначено, що Дергачівське відділення поліції обізнано з протиправною поведінкою відповідачки з 2017 року. Більш того, з 2021 року заявниця є фігурантом об'єднаного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021221230000608 від 24.10.2021 року де дитину та батька залучено у якості потерпілих, про вчинення систематичного психологічного насильства та умисного не виконання рішення суду, що підтверджується наданими висновками експерта психолога. Відтак, на думку скаржника у постанові про закриття кримінального провадження повинно бути зазначено, що на час винесення постанови, заявниця перебуває фігурантом у іншому кримінальному провадженні № 12021221230000608 від 24.10.2021 року, в якому розслідується можливі кримінальні злочини за статтями 126-1 та частиною 1 статті 382 ККУ попередньо вчинені заявницею.
Для скаржника викладення фактичних обставин справи у постанові про закриття кримінального провадження має надважливе значення через безпідставне залучення його сина до ганебних звинувачень з боку заявниці. Тоді як скаржник з 2017 року захищав та наразі захищає свого сина від незаконних дій заявниці та тривалого психологічного насильства.
Просить скасувати постанову слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 03.04.2025 про закриття кримінального провадження № 42020221280000148 від 28.08.2020.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_3 сою скаргу підтримав, вважав, що закриття кримінального провадження за ЄРДР № 42020221280000148 є передчасним, постанова слідчого повинна бути скасована.
Прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області,уповноважена особа відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області у судове засідання не з'явились, про розгляд скарги повідомлялись належним чином.
За приписами ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши скаржника, ознайомившись зі скаргою та додатками до неї, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіряючи оскаржувану постанову на предмет її відповідності вимогам п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий суддя відзначає наступне.
У пункті 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування визначений ст. 306 КПК України. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора слідчий суддя постановляє ухвалу, передбачену ч. 2 ст. 307 КПК України.
Розглядаючи скаргу на постанову про закриття кримінального провадження, слідчий суддя перевіряє дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження та підстави прийняття такого рішення.
Підстави та порядок закриття кримінального провадження врегульовані ст. 284 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язанні всебічно, повно і неупереджено дослідити усі обставини кримінального провадження. Лише за такої умови можливе виконання завдань кримінального судочинства. Усебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи; а-по друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу. Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Відповідно до положень ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Статтею 283 КПК України визначені форми закінчення досудового розслідування: закриття кримінального провадження; звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи з обвинувальним актом, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту свої прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувало кримінальне провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, відомості внесені до ЄРДР за № 42020221280000148 від 28.08.2020,
03 квітня 2025 року слідчий СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 виніс постанову про закриття кримінального провадження № 42020221280000148, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Перевіривши зміст постанови слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 від 03.04.2025 про закриття кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що ця постанова містить усі відомості (елементи), передбачені для такого процесуального рішення.
Так, оскаржувана постанова слідчого мотивована тим, що у цьому кримінальному провадженні було проведенонизку слідчих дій, що були спрямовані на встановлення обставин вищезазначеної події.
Слідством були допитані ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які вказали на те, що до їх сімейного кола входив колишній чоловік ОСОБА_4 - скаржник ОСОБА_3 . Із останнім впродовж тривалого часу виникали конфліктні ситуації та спірні питання щодо побутового життя, способів та методів виховання їх спільної дитини - сина ОСОБА_9 , 2006 року народження. Вказані спірні питання вирішувались шляхом позовних заяв у цивільно-правовому порядку, викликом співробітників поліції, контролю державних органів у сфері регулювання відносин сім'ї та молоді.
Проведені заходи між особами призвели до встановлення часу та порядку побачень ОСОБА_3 із малолітнім сином ОСОБА_9 у зв'язку з чим ОСОБА_4 негативно ставилась до змісту проведених зустрічей між батьком та сином.
Крім того встановлено, що ОСОБА_4 та її син ОСОБА_9 на теперішній час перебувають на території республіки Німеччина, де останнім надані всі можливі умови для життя й соціалізації дитини.
Враховуючи наявні фактичні дані, провести судово-експертні дослідження, які б вказували на рівень психологічного тиску чи травмування дитини, внаслідок дії ОСОБА_3 , які були викладені у заяві ОСОБА_4 , не представляється можливим, оскільки проведення таких досліджень можливе тільки в присутності самої дитини.
Орган досудового розслідування за наявними матеріалами кримінального провадження прийшов до висновку про встановлення лише контактування осіб-членів сімей та факту спірних й конфліктних моментів, що вже тривалий час є предметом спору у судах різного рівня.
В ході досудового розслідування не були встановлені факти заподіяння шкоди нормальному моральному та фізичному становленню малолітньому сину ОСОБА_9 , що формує антиморальні погляди у дитини, у чому полягає безпосередня суспільна небезпечність вказаного діяння, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 156 КК України. Об'єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні розпусних дій щодо неповнолітнього, яка також не може підтверджуватись не одним із допитаних свідків. Будь-яких осіб, що прямо б вказували на такі факти, слідством не встановлено.
Розпусні дії повинні мати сексуальний характер і можуть бути у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту. Виходячи із наявних психологічних досліджень, на базі навчального закладу КЗ «Малоданилівський ліцей» Малоданилівської СР, дослідження відображають тільки негативне ставлення дитини до батька та також не підтверджують складу вказаного вище злочину.
Слідчий зробивши оцінку всіх зібраних та перевірених доказів, в свої постанові зазначає, що враховуючи наявні обставини того, що події вказаного кримінального правопорушення розглядаються у цивільно-правовому полі, а факти складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України не знайшли свого підтвердження, кримінальне провадження підлягає закриттю за відсутністю ознак кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування не встановлено об'єктивних даних, підтверджуючих наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Слідчий суддя вважає, що слідчим при винесені оскаржуваної постанови встановлено всі фактичні обставини у кримінальному провадженні, чим дотримано вимог ст. 9 КПК України; дана належна оцінка наявним доказам і обґрунтовано прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
Наведені слідчим у постанові мотиви і обґрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя вважає достатніми для винесення постанови про закриття кримінального провадження.
Доводи скаржника ОСОБА_3 щодо неповного проведення слідчим всіх слідчих дій, спрямованих на встановлення істини, незаконність та необґрунтованість ухвали та неповне дослідження усіх обставин справи є необґрунтованими і не підтверджені матеріалами справи.
Слідчий суддя вважає, що вказані ОСОБА_3 тези щодо не зазначенняу постанові про закриття кримінального провадження встановлених експертом висновків щодо вчинення заявницею психологічного насильства в першу чергу над дитиною та скаржником, що підтверджує безпідставність органу досудового розслідування; що малолітня дитина була безпідставно залучена у якості потерпілого, а матір безпідставно залучена у якості законного представника дитини бо жодного негативного впливу з боку скаржника не було, жодної шкоди з боку скаржника дитині не завдано, тоді як експертним висновком встановлено психологічне насильство над дитиною з боку заявниці; на думку скаржника у постанові про закриття кримінального провадження не повинно бути посилань на незаконне дослідження КЗ «Малоданилівський ліцей», або якщо вони є, то повинно бути зазначено, що проводилось у присутності заявниці (тобто дитина піддавалась впливу матері), відсутність підпису психолога, різні дати, що робить його незаконним, неналежним доказом та таким, що висновки якого є недостовірні; не зазначення які дії скаржника перевірялися та коли вони на думку заявниці вчинялися; у постанові про закриття кримінального провадження повинно бути зазначено у який спосіб скаржник дізнався про проведення досудового розслідування; у постанові про закриття кримінального провадження повинно бути зазначено, що на час винесення постанови, заявниця перебуває фігурантом у іншому кримінальному провадженні № 12021221230000608 від 24.10.2021 року, в якому розслідується можливі кримінальні злочини за статтями 126-1 та частиною 1 статті 382 ККУ попередньо вчинені заявницею, не є предметом доказування в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020221280000148 від 28.08.2020.
Із витягу з ЄРДР за № 42020221280000148 від 24.10.2021 вбачається, що органом досудового розслідування станом на 18.03.2025 зареєстровано 58 (п'ятдесят вісім) звернень ОСОБА_3 , які внесені до ЄРДР на підставі ухвал Основ'янського (Червонозаводського) та Шевченківського (Дзержинського) районних судів м. Харкова за ч. 1 ст. 126-1, ст. 356, ч. 2 ст. 383, ч. 2, ч. 4 ст. 384 КК України, зміст яких полягає в тому числі: «на можливе вчинення домашнього насильства його колишньою дружиною ОСОБА_4 стосовно їх спільного малолітнього сина ОСОБА_9 , що було встановлено заявником при ознайомленні з фото та відео записами, які надано ОСОБА_4 10.10.2018 до Дергачівської служби у справах дітей, а також слідчому СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області під час розслідування кримінального провадження за № 420290221280000148 від 28.08.2020 за ч. 2 ст. 156 КК України»; « ОСОБА_4 самовільно змінила місце мешкання його неповнолітнього сина ОСОБА_9 , умисно та систематично не виконує рішення суду, що призводить до розриву родинних зав'язків дитини та батька»; «вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства, що виразилось у перешкоді спілкування та вихованню з його малолітнім сином ОСОБА_9 (виконавче провадження № 72819213)», і ці обставини підтверджують, що на даний час перевіряються заяви скаржника в іншому кримінальному провадженню про можливу протиправну поведінку ОСОБА_4 , в тому числі вчинення домашнього насильства.
На правильність висновків та повноту досудового розслідування вказані скаржником вище обставини не впливають і не є підставою для скасування постанови слідчого, який здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності та на власний розсуд визначає об'єм дій, спрямованих на перевірку наведених заявником обставин, достатній та необхідний, на переконання слідчого чи прокурора для прийняття мотивованого рішення.
Слідчий суддя не є стороною обвинувачення чи захисту, не може давати вказівок або зобов'язати слідчого тим чи іншим чином оцінити зібрані під час досудового розслідування докази, наслідком чого має стати висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення. При вирішенні питань щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів для прийняття відповідного процесуального рішення під час досудового розслідування слідчий є цілком самостійним, що узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 40, ст. 94 КПК України, за виключенням отримання доручень та вказівок прокурора, а також вказівок керівника органу досудового розслідування, що передбачено п. 3 ч. 2 ст. 39 та ч. 4 ст. 40 КПК України.
За наведених вище обставин, слідчий суддя вважає, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню проведено всебічно, повно та ефективно, а прийняте за його результатами рішення про закриття кримінального провадження є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, постанова слідчого про закриття кримінального провадження не підлягає скасуванню, а отже і скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 303-309, 369-372, ч. 2 ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 03 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 420290221280000148 від 28.08.2020 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено в приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області 20 травня 2025 року о 16 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1