Справа № 347/2505/24
Провадження № 2-п/347/14/25
Іменем України
(про залишення заяви
про перегляд заочного рішення без задоволення)
22 травня 2025 року м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Кіцули Ю.С.,
за участю:
секретаря с/з Сумарука І.П.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Косівського районного суду від 04.02.2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
Стислий виклад доводів заявника та заперечень відповідача.
06.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Косівського районного суду від 04.02.2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд заочного рішення ствердив, що заочним рішенням Косівського районного суду від 04.02.2025 року було ухвалено стягувати з нього на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , яка продовжує навчатися, у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень щомісячно, до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23-річного віку.
ОСОБА_1 вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що ні позивач, ні дочка не зверталися до нього з проханням про добровільну сплату коштів на її утримання у зв'язку з продовженням навчання. Навпаки - вони змінили номер телефону, що унеможливило контакт із ними. Окрім того, позивачка, стверджуючи, що він є працездатним, замовчує факт, що ОСОБА_1 є інвалідом дитинства, і ще у шлюбі з ОСОБА_2 він досяг 60 років, тобто вже на той час став особою непрацездатного віку як за віком, так і за станом здоров'я.
Суд, визначаючи розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, не врахував можливість надання фінансової допомоги з боку іншого з батьків, а також той факт, шо дочка мала можливість продовжити навчання в Україні, що могло б значно зменшити витрати на її у тримання.
ОСОБА_1 також зазначив, що згідно доданого позивачем договору оренди житлового приміщення, орендарем, є невідома йому особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Саме ця особа орендує житло в місті Братислава іа здійснює оплату за нього. Жодних доказів, які б підтверджували, що не саме позивачка чи дочка несуть витрати за договором оренди надано не було.
В зв?язку із цим, просить переглянути заочне рішення Косівського районного суду від 04.02.2025 року та скасувати його.
Процесуальній дії у справі.
Ухвалою від 19.05.2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення прийнято та призначено до судового розгляду на 22.05.2025 року.
В судове засідання сторони не з?явилися, однак від відповідача та представника позивача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
У відповідності до ч.1 ст.287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та заяви про перегляд заочного рішення, суд доходить наступного висновку.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до положень ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Частина третя статті 287 ЦПК України встановлює, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009 року заочний розгляд судом цивільної справи відповідно до ст. 224 ЦПК України допускається у тому разі, коли відповідач або всі відповідачі у справі, якщо їх було кілька, повідомлені належним чином про час і місце судового розгляду, не з'явилися в судове засідання при відсутності в ньому їх представників і від них не надійшло повідомлення про причини неявки чи зазначені ними причини визнані неповажними і проти такого розгляду справи не заперечує позивач та ним не було змінено предмета або підстави позову чи розміру позовних вимог.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.
Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.
Водночас, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції коментованої ст.288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку. За змістом вказаних норм наявність цих двох підстав для скасування заочного рішення є обов'язковою.
Фактичні обставини справи, та мотивована оцінка суду, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви.
Судом встановлено, що 21.10.2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.10.2024 року автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Кіцулу Ю.С. для розгляду даного судового провадження.
Ухвалою судді від 13.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 16.12.2024 року.
Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана копія ухвали про прийняття позовної заяви, із наданням строку для подання відзиву. Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик відповідача ОСОБА_5 у судове засідання на 16.12.2024 року по справі №347/2505/24 (а.с.39-40). Копія ухвали надсилалась відповідачу рекомендованим поштовим відправленням (а.с.41), яке повернулося на адресу суду 30.11.2024 року з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.42).
Ухвалою судового засідання від 16.12.2024 року розгляд справи відкладено на 04.02.2025 року з неявкою у судове засідання відповідача ( ОСОБА_1 ), щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 04.02.2025 року відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений, не з'явився, причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав. На адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.51). Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, 04.02.2025 року Косівським районним судом було ухвалено заочне рішення, яким позов ОСОБА_2 було задоволено (а.с.27-29).
22.04.2025 року на адресу Косівського районного суду надійшла заява від ОСОБА_1 про видачу йому копії заочного рішення від 04.02.2025 року та копії позовної заяви з додатками ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання (а.с.97).
Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, крім іншого, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до положень ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох умов: по перше, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин, по друге, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
При цьому суд звертає увагу на те, що при розгляді заяви про перегляд судового рішення не знайшов свого підтвердження факт, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, так як наявні в матеріалах справи докази свідчать, що ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про час і дату розгляду справи, адже довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» (а.с.24) вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
Окрім того, згідно відповіді з Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради від 12.11.2024 року № 58-12/1534, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і саме на цю адресу Косівським районний судом було здійснено надсилання ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками, а також повідомлень про дату, час та місце розгляду справи про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Відповідач же у заяві від 15.04.2025 року про видачу йому копії судового рішення та позовної заяви з додатками, вказав адресу свого проживання: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з вище наведеним, суд був позбавлений можливості знати про зміну місця проживання ОСОБА_1 , а всі судові повістки були надіслані на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що справу було розглянуто у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
ОСОБА_1 вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що ні позивач, ні дочка не зверталися до нього з проханням про добровільну сплату коштів на її утримання у зв'язку з продовженням навчання та змінили номер телефону, що унеможливило контакт із ними. Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази цього, а тому дані доводи відповідача є неспроможними.
Крім того, відсутність налагодженого спілкування між дочкою та обома батьками, не є підставою для відмови у стягненні аліментів на дитину, яка продовжує навчання.
До заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 додав копію довідки МСЕК серії 10 ААА № 091429 від 16.02.2011 року, яка підтверджує, що він є інвалідом ІІІ групи дитинства по зору, а також копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , на підтвердження того, що він є непрацездатною особою як за віком, так і за станом здоров'я.
Проте, суд зазначає, що обов'язок щодо утримання та виховання своїх дітей покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов'язані утримувати дітей, які продовжують навчання до досягнення ними 23-річного віку.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Враховуючи, що обов'язок утримувати дітей, які продовжують навчання до досягнення ними 23-річного віку є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, відсутність добровільного вирішення сторонами питання участі батька в утриманні дитини, а також те, що відповідач відзив на позовну заяву не надав, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживають дитина.
Покликання заявника на договір про оренду житлового приміщення, в даному випадку є неспроможними, оскільки суд не ставив цей доказ в обгрунтування рішення. Натомість суд зауважує, що неповнолітня дитина сторін проживає за кордоном, навчається там, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги, зокрема на проїзд до місця навчання, харчування, купівлю канцелярського приладдя, підручників для навчання тощо.
Інформації про те, що дитина сторін отримує будь які доходи матеріали справи не містять.
Заперечуючи проти позову, в частині визначення розміру аліментів, відповідач будь яких інших доказів, які б підтверджували що окрім пенсії по інвалідності та пенсії по віку він ніяких інших доходів (з оренди нерухомого майна, відсотків з депозитів банківських вкладу, тощо) не надав.
А тому доводи відповідача в частині неспроможності сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, є недоведеними.
Варто зазначити, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 284, 285, 287, 288, 260 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Косівського районного суду від 04.02.2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 26 травня 2025 року.
Суддя Ю.С. Кіцула