про відмову у відкритті касаційного провадження
26 травня 2025 року
м. Київ
справа №360/925/24
адміністративне провадження № К/990/21940/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі 360/925/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2024 ОСОБА_1 , звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області) щодо відмови в перерахунку та виплаті індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168), у розмірі її фактичного нарахування без обмеження розміру індексації;
зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області здійснити перерахунок та виплати індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років, починаючи з 09.02.2024, відповідно пункту 2 Постанови № 168, із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, у розмірі її фактичного нарахування без обмеження розміру індексації, зі збереженням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 05.09.2024, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Спір у даній справі виник через відмову контролюючого органу у індексації пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 у 2023 році у розмірі її фактичного нарахування без обмеження розміру індексації, зі збереженням щомісячної доплати 2000 грн. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Суд першої інстанції ухвалою від 20.08.2024 ухвалив здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Скаржник у касаційній скарзі не визначає, які норми матеріального права застосовані не правильно або які норми процесуального права було порушено судами попередніх інстанцій, а лише зазначає про незгоду із прийнятими судовими рішеннями у цій справі.
Також, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та про те, що судами попередніх інстанції не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а з огляду на його нерелевантність. Справа №520/15025/16-а стосується відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461.
При цьому суди правильно врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.06.2024 №420/25804/23, де суд дійшов висновку, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Скаржник у касаційній скарзі не зазначив ґрунтовних підстав для відступу від наведеного висновку і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №360/925/24, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 360/925/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб