26 травня 2025 року
м. Київ
справа №400/1733/24
адміністративне провадження №К/990/20545/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №400/1733/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01.02.2020 по 19.05.2023 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та направити довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками до Постанови №704, за період з 01.01.2022 по 31.05.2023.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024, позов задоволено повністю.
05.11.2024 до Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №400/1733/24.
Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2025 зазначену касаційну скаргу повернуто скаржнику.
10.02.2025 до Суду вдруге надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №400/1733/24.
Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2025 зазначену касаційну скаргу повернуто скаржнику.
07.04.2025 до Суду втретє надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №400/1733/24.
Ухвалою Верховного Суду від 01.05.2025 зазначену касаційну скаргу повернуто скаржнику.
13.05.2025 до Суду вчетверте надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №400/1733/24.
Встановлено, що у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції.
Перевіривши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Так, аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дозволяє дійти висновку, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений процесуальним законом строк.
За приписами частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Так, зважаючи на приписи указаних норм законодавства, не заперечуючи права особи на повторне звернення до суду після повернення касаційної скарги, суд зазначає, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, неодноразове повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, суд заважує, що реалізація повторного звернення до касаційного суду з касаційною скаргою має бути здійснена без суттєвих затримок та зайвих зволікань, що демонструє добросовісне ставлення особи до своїх процесуальних обов'язків.
У цій справі встановлено, що ухвалами від 24.01.2025, 19.03.2025, 01.05.2025 Верховний Суд касаційні скарги відповідача повернув на підставі частини другої статті 332 КАС України.
Вчетверте касаційна скарга відповідача надійшла до Суду 13.05.2025.
Ураховуючи зазначене, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VІ) у редакції, яка була чинна на час звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024 становив 3028,00 грн.
Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі становить 2422,40 грн.
Разом з тим, у тексті касаційної скарги міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є військовою установою, що утримується за рахунок кошторису Міністерства оборони України та фінансується за рахунок і в межах коштів Державного бюджету. Посилаючись на означене та на відсутність будь-яких інших видів фінансування, отримання доходів, скаржник вказує на неможливість сплатити судовий збір.
Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить з такого.
Так, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон №3674-VІ.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону №3674-VI встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, КАС України та Законом №3674-VI встановлено вичерпний перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору.
Зважаючи на те, що вищезазначені умови за наявності яких скаржнику можливо було б відстрочити сплату судового збору, відсутні, і враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.
Відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Доводи заявника не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про відстрочення сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб'єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.
За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.
Принагідно, Суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: 1) надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності; 2) надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Керуючись статтями 169, 248, 328- 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження, вказані ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №400/1733/24 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду