Іменем України
21 травня 2025 року
м. Київ
справа №990/413/24
адміністративне провадження № П/990/413/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Дашутіна І.В., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.
учасники судового процесу:
позивач - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
представник відповідача - Предоляк Н. Ю.,
розглянувши у судовому засіданні як суд першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження справу № 990/413/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
31 грудня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (місцезнаходження: вул. Генерала Шаповала, 9, м. Київ, 03110; далі - відповідач, ВККС, Комісія), направлена через підсистему «Електронний суд» 30 грудня 2024 року. У позовній заяві заявлено вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 23 жовтня 2024 року №334/зп-24; зобов'язати ВККС поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням ВККСУ від 14 вересня 2023 року №94/ зп-23.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що через череду певних подій, він прибув на іспит виснажений фізично та морально, оскільки не спав дві доби поспіль перед самим іспитом, що стало причиною неуважності (не залишення телефону у спеціальному пакеті), яка трапилася на іспиті. Переконує, що наміру користуватися телефоном, який був у виключеному стані в кишені піджака, у нього не було, і на той момент, коли хотів вийти з приміщення, де складався іспит, до вбиральні, він вже відповів на 148 питань зі 150. Вважає, що це спростовує висновок ВККС про істотність виявленого порушення як підстави для припинення участі позивача у конкурсі. Також, на переконання позивача, використання працівниками ВККС ручного металодетектора є протиправним, оскільки Положення не передбачає право та порядок догляду, обшуку уповноваженими представниками учасників конкурсу, зокрема при виході їх до вбиральні, з застосуванням несертифікованих спеціальних засобів - ручного металодетектора. Позивач вважає, що ВККС при ухваленні рішення не врахувала суб'єктивну складову порушення позивачем порядку складання кваліфікаційного іспиту, викладеного у Положенні, та безпідставно визнало його істотним. Позивач наполягає на тому, що істотним є порушення, якщо учасник конкурсу під час іспиту використовував гаджет і був помічений у цьому, оскільки у такому випадку учасник мав мотив та мету використовувати гаджет для отримання інформації, тобто, мав усвідомлену спонуку, яка викликала у особи намір вчинити порушення.
Ухвалою від 03 січня 2025 року Верховний Суд відкрив провадження у цій справі, постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін колегією суддів у складі п'яти суддів. Встановив учасникам справи строк для подання письмових заяв по суті справи, витребував у ВККС докази (а.с.35).
20 січня 2025 року від ВККС надійшли витребувані судом докази (а.с.52), а 21 січня 2025 року - відзив на позовну заяву (а.с.78).
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про залишення відзиву на позов без розгляду, Верховний Суд ухвалою від 22 січня 2025 року відмовив у її задоволенні та поновив ВККС строк на подання відзиву на позов та надання доказів (а.с.110).
У відзиві на позовну заяву ВККС просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що рішення ВККС є правомірним. Твердження позивача про те, що він не використовував мобільний телефон та не мав наміру його використовувати ВККС вважає непереконливими та невагомими, оскільки факт недотримання позивачем обов'язку учасника іспиту скласти на час складення іспиту особисті речі до призначеного для цього пакета, зафіксований в протоколі від 22 жовтня 2024 року і не заперечується позивачем, сам собою є порушенням порядку складання кваліфікаційного іспиту. Факт використання позивачем мобільного телефону не досліджувався та не оцінювався. Комісія оцінила дії позивача та ситуацію, яка склалася, виходячи з вимог, що ставляться до професійного судді, принципів функціонування судової влади - справедливості, верховенства права, законності, незалежності, відкритості, наголосивши, що авторитет судової влади та довіра до неї формуються залежно від персональної довіри до осіб, які обіймають посади суддів та становлять суддівський корпус. Тобто саме в аспекті морально-етичної сторони допущеного позивачем порушення однакових для всіх кандидатів чітких і зрозумілих правил Комісія, реалізуючи свої повноваження, розцінила таке порушення як істотне. Звертає увагу, що подібні правовідносини вже неодноразово були предметом розгляду у суді, зокрема, в адміністративних справах № 990/189/23 та № 990/183/23.
27 січня 2025 року позивач через підсистему «Електронний суд» подав відповідь на відзив (а.с.119). Звертає увагу, що ВККС не дослідила та не встановила за яких обставин, яким чином та коли мобільний телефон потрапив до кишені піджака позивача, яким чином та чи у законний спосіб був виявлений у позивача мобільний телефон, у який період часу, чи закінчив позивач на той час складання тестів, Комісія не врахувала психоемоційний стан учасника, в якому він перебував під час складання іспиту, чи були на то поважні причини, тобто суб'єктивну складову порушення позивачем порядку складання кваліфікаційного іспиту, а також те, що мобільний телефон був вимкнутий, не використовувався позивачем під час складання іспиту та залишений на столі уповноваженого представника перед виходом позивача до вбиральні.
Також без жодної уваги та оцінки ВККС залишені відео- та аудіозапис фіксації виконання тестування, за перебігом яких можна виразно побачити, що позивач не користувався мобільним телефоном, а також роз'яснення, зроблене уповноваженим представником Комісії на початку іспиту, про можливість скористатися учасниками іспиту мобільним телефоном. Крім того, позивач зауважує, що висновки ВККС про істотність порушення порядку складання кваліфікаційного іспиту під час проходження тестування зроблені без дотримання встановленого законодавством порядку їхньої фіксації та констатації, зокрема, без участі особи, яка виконувала тестування, тобто без самого позивача. Комісія не заслухала пояснень позивача, позбавила його законної можливості донести до відома Комісії відомості про істинний перебіг виконання ним тестування. До того ж наведеним ВККС порушила ще й принцип рівності, оскільки в її практиці було рішення Комісії, коли вона рішення про порушення кандидатом на посаду суді правил кваліфікаційного іспиту провадила за участі самого претендента на посаду. Окрім того, в правозастосовній практиці ВККС були випадки, коли Комісія за зверненням учасника конкурсу добору на посаду судді або з власної ініціативи за правової ситуації, подібної до описаної в позовній заяві, виправляла виявлені (допущені) помилки, неточності, неузгодженості в рішеннях, які Комісія ухвалювала раніше. Також позивач висловив свої міркування щодо наявності у Комісії дискреційних повноважень під час прийняття оскаржуваних рішень та судового контролю за реалізацією Комісією її дискреційних повноважень: межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, зокрема і вирішення питань щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків), не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю; оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваних рішень ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив. Вважав, що надані відповідачем докази, зокрема, CD-диск, є недопустимими, а суд має визнати ту обставину, що позивач не використовував мобільний телефон. Вважає, що недопустимість наданого відповідачем доказу зумовлює не підтвердження обставини того, що йому перед початком іспиту уповноваженою особою Комісії було доведено до відома вимогу про поміщення усіх пристроїв, в тому числі мобільних телефонів, до спеціальних пакетів.
Предоляк Н. Ю., яка діяла в порядку самопредставництва ВККС, проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначала, що обставина того, що позивач не користувався мобільним телефоном не заперечується ВККС, тобто, в межах цієї справи ВККС не доводить протилежного, в тому числі, з огляду на відсутність будь-яких доказів. Підставою ж для прийняття спірного рішення був сам факт наявності у позивача мобільного телефону у кишені піджака під час складення іспиту, що не заперечується самим позивачем. Щодо питання наданого CD-диску звертала увагу, що на ньому знаходиться повний відеозапис проведення іспиту, у якому брав участь позивач 22 жовтня 2024 року. Цей відеозапис є публічно доступним, оскільки 22 жовтня 2024 року здійснювалася пряма трансляція (в режимі реального часу) перебігу цього іспиту із подальшим збереженням такого запису в мережі інтернет (на каналі Комісії в мережі YouTube), тобто, є доступним для перегляду і станом на цей день.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.
14 вересня 2023 року ВККС ухвалила рішення № 94/зп-23, яким оголосила конкурс на зайняття вакантних посад суддів, зокрема в апеляційних судах із розгляду господарських справ, а також затвердила умови проведення конкурсу.
ОСОБА_1 був допущений до участі у цьому доборі згідно з рішенням ВККС від 04 березня 2024 року №84/ас-24.
Рішенням від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 Вища кваліфікаційна комісія суддів України призначила кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.
Указаним рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 визначено 13 годину 00 хвилин 22 жовтня 2024 року часом та датою складання тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного господарського суду для 60 кандидатів на посаду судді. Для складання тестування у визначений час та дату з'явилися 55 кандидатів на посаду судді, зокрема, і позивач.
22 жовтня 2024 року о 15 год 48 хв уповноважені представники ВККС у межах етапу кваліфікаційного іспиту «складення тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду» склали протокол реєстрації порушень стосовно учасника іспиту з індивідуальними кодом U202410221839 ( ОСОБА_1 ; а.с.66).
Відповідно до цього протоколу датою порушення є 22 жовтня 2024 року; час порушення - 15 год 21 хв.
За змістом цього протоколу учасник іспиту з індивідуальними кодом U202410221839 (робоче місце №32) о 15 год 20 хв повідомив уповноваженого представника про свій намір вийти до вбиральні. Під час перевірки цього учасника на предмет наявності заборонених речей у кишені піджака було виявлено мобільний телефон. На вимогу уповноваженого представника перед виходом до вбиральної кімнати учасник іспиту залишив мобільний телефон на столі уповноважених представників. Порушення зафіксовано шляхом здійснення прямої відеотрансляції у режимі реального часу на каналі Комісії в мережі YouTube, а також відеозаписами на стаціонарні камери, розташовані у приміщенні проведення етапу кваліфікаційного іспиту.
З приводу зазначеного ОСОБА_1 у протоколі дав власноручні письмові пояснення, у яких повідомив: «Так, дійсно мобільний телефон перебував у кишені піджака у виключеному стані. До пакету телефон не був покладений через те, що неуважно слухав роз'яснення і мабуть пропустив цей момент. Наміру скористатися телефоном не мав і залишив його на столі уповноважених представників».
23 жовтня 2024 року ВККС ухвалила рішення № 334/зп-24 (а.с. 67), згідно з яким визнала порушення кандидатом на посаду судді з індивідуальним кодом (логіном) U202410221839 порядку складання кваліфікаційного іспиту під час тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного господарського суду, призначеного на 22 жовтня 2024 року рішенням ВККС від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24, істотним, яке має наслідком визнання особи такою, що не склала відповідного етапу кваліфікаційного іспиту.
Це рішення ВККС мотивувала посиланням на те, що безпосередньо в підпунктах 4.4.2.3, 4.4.2.7 розділу 4 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), передбачено, що учасник зобов'язаний помістити електронні пристрої, зокрема, мобільні телефони до спеціального пакета, наданого Комісією, та дотримуватись вказівок і вимог уповноважених представників. Окрім того, 30 вересня 2024 року Комісія на своєму офіційному вебсайті також розмістила новину з інформацією, зокрема, щодо правил складання тестування. На виконання підпункту 4.6.1 та пункту 4.10 кандидатів на посаду судді, які 22 жовтня 2024 року з'явилися для складання тестування, забезпечено пакетом для особистих речей, а також уповноваженими представниками перед початком відповідного етапу іспиту ознайомлено із загальними правилами складання іспиту.
Комісія послалася на те, що авторитет судової влади та довіра до неї формуються залежно від персональної довіри до осіб, які обіймають посади суддів та становлять суддівський корпус. Важливо, щоб кандидат на посаду судді не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки, яка може поставити під сумнів його відповідність вимогам, визначеним у статті 127 Конституції України та статті 69 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Нормативно-етичним підґрунтям зобов'язань, заборон та інших правил, які застосовуються до учасників іспиту та чітко визначені в умовах кваліфікаційного іспиту, виступають загальноприйняті стандарти академічної доброчесності, дотримання яких забезпечує довіру до його результатів, оскільки позбавляє будь-кого з конкурсантів невиправданих переваг та усуває сумніви у справедливості оцінювання. У зв'язку з цим Комісія визнала, що не може толерувати нехтування, зневажливе або недбале ставлення до таких правил.
Рішенням №335/зп-24 від 23 жовтня 2024 року Комісія затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного господарського суду, складеного 22 та 23 жовтня 2024 року в межах оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року 94/ЗП-23 (зі змінами) конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах. ОСОБА_1 (код кандидата U202410221839) набрав 128 балів. Результат етапу кваліфікаційного іспиту «не складено (порушення порядку складання іспиту)».
Вважаючи протиправним рішення ВККС № 334/зп-24 від 23 жовтня 2024 року, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із цим позовом.
Зміст спірних у цій справі правовідносин полягає в тому, що, на переконання позивача, та обставина, що у нього під час проведення кваліфікаційного іспиту в кишені піджака був виявлений мобільний телефон, за умови відсутності доказів його використання, не може свідчити про істотність допущеного порушення і мати наслідком визнання його таким, що не склав кваліфікаційного іспиту. Натомість, за позицією ВККС, факт використання чи не використання мобільного телефону під час проведення кваліфікаційного іспиту не є вирішальним, достатнім є безпосередній факт наявності в учасника під час іспиту при собі забороненого ґаджету, що є істотним порушенням порядку складення іспиту.
Надаючи правову оцінку спірним у цій справі правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на момент складення позивачем кваліфікаційного іспиту) у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.
За змістом частини першої статті 69 Закону № 1402-VIII (вимоги до кандидатів на посаду судді) на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.
Частина перша статті 92 Закону № 1402-VIII визначає, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 79-3 Закону № 1402-VIII Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема, апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України. Сукупна кількість балів, які суддя (кандидат на посаду судді) може отримати на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, не може перевищувати 50 відсотків максимальної кількості балів кваліфікаційного оцінювання.
За змістом частини другої цієї статті кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
Частиною десятою цієї статті встановлено, що за результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 74 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Підставою для допуску до складання кваліфікаційного іспиту є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та кожної спеціалізації суду: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної). Практичні завдання проводяться щодо кожної із зазначених спеціалізацій суду.
Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення кваліфікаційного іспиту оприлюднює його програму та перелік питань тестування на своєму офіційному веб-сайті.
Кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит, якщо він набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за кожне тестування та практичне завдання кваліфікаційного іспиту.
Відповідно до частин сьомої-восьмої цієї статті перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Інформація про результати кваліфікаційного іспиту є загальнодоступною та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з частиною п'ятою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.
Рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII).
Пунктом 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII визначено, що порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів затверджує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
Рішенням № 185/зп-24 від 19 червня 2024 року Комісія затвердила Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів згідно з додатком до цього рішення (далі - Положення №185/зп-24), яке визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв'язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.
Як встановлено у пункті 1.16 Положення №185/зп-24 перебіг складання іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису з відповідною трансляцією у режимі реального часу. Записи відеотрансляцій зберігаються на офіційному обліковому записі (офіційному каналі) Комісії на платформах (сервісах) в мережі «Інтернет», які забезпечують збереження аудіовізуальних творів (відеохостинг), та/або на вебсайті Комісії.
Згідно з пунктом 1.6 Положення №185/зп-24 основними принципами іспиту є об'єктивність, неупередженість, запобігання конфлікту інтересів, прозорість, рівність умов для його учасників та дотримання встановлених законодавством правил поведінки щодо конфлікту інтересів.
Пунктом 4.4 Розділу 4 Положення №185/зп-24 встановлені загальні правила складання іспиту. Підпункт 4.4.1 визначає права учасників, а підпункт 4.4.2 - обов'язки. Так, серед обов'язків учасників іспиту передбачені зокрема такі: дотримуватись дисципліни та загальноприйнятих правил поведінки (підпункт 4.4.2.1.); вимкнути власні електронні пристрої (мобільні телефони, електронні годинники, пристрої зчитування, обробки, збереження, відтворення та приймання-передавання інформації, а також окремі елементи, які можуть бути їх складовими (Bluetooth-гарнітура, навушники тощо) (підпункт 4.4.2.2); помістити власні паперові джерела інформації (у тому числі нотатки), електронні пристрої та інші особисті речі до спеціального пакета, наданого Комісією (підпункт 4.4.2.3); дотримуватись вказівок і вимог уповноважених представників (4.4.2.7).
Також підпункт 4.4.3.5 пункту 4.4.3 Положення №185/зп-24 встановлює заборону учасникам списувати, в тому числі в іншого учасника.
Підпунктом 4.4.4 цього Положення визначено, що порушення учасником вимог цього Положення фіксується у складеному уповноваженими представниками протоколі та може мати наслідком припинення участі учасника у складанні іспиту (визнання таким, що не склав іспит).
Відповідно до підпункту 6.3.4.3 пункту 6.3.4 Положення №185/зп-24 учасник визнається таким, що не склав етап іспит, у разі: порушення порядку складання іспиту, що рішенням Комісії визнано істотним.
Положення № 185/зп-24 дійсно не визначає критеріїв, за якими Комісія може вирішувати питання щодо порушень учасниками іспиту порядку складення іспиту (за наявності таких випадків), зокрема й щодо того, які порушення Комісія може визнати істотними та, як наслідок, визнати особу такою, що не склала іспиту відповідно до підпункту 6.3.4.3 пункту 6.3.4 цього Положення.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Свого часу ЄСПЛ висловив правову позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все-таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року, рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» від 22 листопада 1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21 липня 2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 02 грудня 2010 року).
У цьому аспекті варто також зазначити, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема у Законі № 1402-VIII. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваних рішень ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження.
За змістом пункту 4 частини третьої статті 88 і частини п'ятої статті 101 Закону № 1402-VIII будь-яке рішення ВККС має містити мотиви його ухвалення.
Отже, суд має перевірити викладені у спірному рішенні висновки ВККС на предмет їхньої об'єктивності та обґрунтованості, оскільки це є ключовим питанням правового спору в розглядуваній справі в межах підстав позову.
За обставинами цієї справи, зовнішня поведінкова (об'єктивна) сторона порушення, яке ВККС поставило за провину позивачу (зокрема, порушення підпункту 4.4.2.3 пункту 4.4.2 пункту 4.4 розділу IV Положення № 185/зп-24), пов'язана з виявленням в нього під час проведення іспиту в кишені піджака мобільного телефону. Зазначену обставину не заперечив позивач ані під час складення Протоколу реєстрації порушень, ані під час судового розгляду справи. Навпаки, позивач підтверджував цю обставину, але пояснював причини, з яких могла виникнути така ситуація, і доводив неможливість вважати цю обставину істотною через (1) вимкнутість пристрою і (2) відсутність доказів його використання.
З викладених у Положенні № 185/зп-24 правил щодо обов'язків учасників як щодо вимкнення мобільних телефонів, так і щодо їх поміщення до спеціального пакета, наданого Комісією, вбачається, що вони в цій частині є чіткими, зрозумілими та не допускають їх неоднозначного розуміння.
Доводи позивача, озвучені у судовому засіданні, про відсутність доказів ознайомлення його з відповідними обов'язками є незмістовними, виходячи з такого.
Позивач, який є суддею місцевого суду зі стажем роботи на посаді судді більше 20 років і виявив намір взяти участь в конкурсі на заміщення вакантних посад суддів в апеляційному суді, не міг не знати, що ВККС у своєму Положенні №185/зп-24 визначила порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, яке було наявне у публічному доступі для ознайомлення усіх учасників конкурсу. На переконання суду, позивач, який висловив згоду на участь у проведенні кваліфікаційного оцінювання і з'явився у визначений день для складання іспиту, вважається таким, що у повному обсязі обізнаний із наявними у нього правами і обов'язками, а тому зобов'язаний був не тільки вимкнути мобільний телефон, але й помістити його до спеціального пакета, наданого Комісією, незалежно від того, чи озвучили таку вимогу уповноважені особи Комісії перед початком кваліфікаційного іспиту. Погоджуючись пройти відповідну процедуру оцінювання, позивач як суддя мав передбачати, що у випадку порушення ним вимог Положення №185/зп-24 це може мати наслідком припинення участі учасника у складанні іспиту (визнання таким, що не склав іспит).
Факт перебування у позивача під час виконання кваліфікаційного іспиту в кишені піджака мобільного телефону визнається обома сторонами, відображений як в протоколі реєстрації порушень, так і підтверджується відеозаписом прямої трансляції проведення іспиту, розміщеного у відкритому доступі на каналі Комісії в мережі YouTube за посиланням: http://surl.li/hfsvfj (час на відео з 06 год 58 хв 28 с до 06 год 59 хв 26 с). Отже, цей факт не підлягає доказуванню відповідно до частин першої і третьої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Юридичне значення події виявлення в позивача забороненого предмета Комісія виводила з точки зору наявності самого такого факту всупереч вимогам Положення №185/зп-24, а якісний рівень протиправності цього діяння як істотного мотивувала тим, що його вчинення суперечить принципам справедливості, законності, прозорості й рівності для всіх учасників іспиту, які закріплені у Положенні № 185/зп-24, ставлять під обґрунтований сумнів питання відповідності його вимогам, визначеним у статті 127 Конституції України та статті 69 Закону № 1402-VIII.
Твердження позивача про невикористання виявленого у нього вимкнутого мобільного телефону під час складення кваліфікаційного іспиту не є переконливими і вагомими для протилежного, позитивного для позивача висновку, оскільки в правовій ситуації, в якій опинився позивач, підтвердження факту використання як активної дії (списування) не має суттєвого значення для цілей визначення, чи мало місце порушення вимог Положення №185/зп-24, адже сам факт наявності у позивача забороненого пристрою свідчить про те, що позивач мав реальну фізичну змогу скористатись цим пристроєм для «списування».
У контексті правовідносин, щодо яких виник спір, суд зауважує, що ВККС кваліфікувала як порушення порядку складання іспиту наявність у позивача забороненого пристрою - мобільного телефону під час складення кваліфікаційного іспиту на етапі складення тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду, а не будь-якого іншого безвідносного до іспиту електронного пристрою.
ВККС оцінила дії позивача та ситуацію, яка склалася, крізь призму вимог, що ставляться до професійного судді, принципів функціонування судової влади - справедливості, верховенства права, законності, незалежності, відкритості, наголосивши, що авторитет судової влади та довіра до неї формуються залежно від персональної довіри до осіб, які обіймають посади суддів та становлять суддівський корпус. Тобто саме в аспекті морально-етичної сторони допущеного позивачем порушення однакових для всіх кандидатів чітких і зрозумілих правил Комісія, реалізуючи свої дискреційні повноваження, розцінила таке порушення як істотне.
У вимірі доводів позивача про порушення його права на участь в ухваленні рішення стосовно нього суд вважає за необхідне зазначити, що ВККС таке право забезпечила шляхом наданням йому можливості надати пояснення, які зазначені ним власноручно у протоколі реєстрації порушення. Тобто, Комісія розглянула питання стосовно допущеного ОСОБА_1 порушення порядку складення іспиту з урахуванням пояснень останнього щодо обставин виявленого порушення. Треба також зазначити, що позивач не був позбавлений можливості подати Комісії додаткові пояснення, якщо вважав, що надані в протоколі пояснення не були вичерпними, чого він не зробив.
Оцінюючи доводи позивача про недопустимість наданих відповідачем доказів у цій справі, які викладені у низці його письмових заяв, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 73 КАС України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статей 75 - 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Водночас, відповідно до частин першої і третьої статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Колегія суддів зазначає:
- обставина наявності у позивача мобільного телефону у кишені піджака під час складення кваліфікаційного іспиту не підлягає доказуванню (про що вже зазначалося судом). Доводи позивача про використання, як на думку позивача, забороненого пристрою (металодетектора), який виявив телефон, в умовах самостійного визнання позивачем факту дійсної наявності пристрою в кишені піджака, є незмістовними і недоречними;
- обставина не використання позивачем мобільного телефону не ставилася під сумнів ВККС, тому посилання позивача на те, що ВККС не повідомила у встановлений судом строк про неможливість подання доказу - відеозапису над робочим місцем №32 (порушення частини сьомої статті 80 КАС України, що має наслідком застосування частини дев'ятої статті 80 КАС України) також є незмістовними і недоречними. Тим більш, що про відсутність запису відеокамер над робочим місцем №32 відповідач повідомив у листі від 20 січня 2025 року (а.с.52), а строк на подання листа і доказів, долучених до цього листа суд поновив ухвалою від 22 січня 2025 року. При цьому як вже зазначалося, обставина використання чи не використання позивачем мобільного телефону не має суттєвого значення для цілей визначення, чи мало місце порушення вимог Положення №185/зп-24;
- обставина обізнаності позивача із правилами проходження іспиту, зокрема й щодо обов'язку вимкнення мобільних телефонів і їх поміщення до спеціального пакета, наданого Комісією, поза розумним сумнівом є доведеною, з огляду на письмове закріплення цих вимог у Положенні №185/зп-24, яке було публічно доступним на вебсайті Комісії для усіх осіб;
- обставина роз'яснення уповноваженими особами Комісії відповідних вимог не є вирішальною для розв'язання цього спору, оскільки не спростовує вищенаведений висновок про обізнаність позивача з такими вимогами. Водночас така обставина підтверджується відеозаписом прямої трансляції проведення іспиту, розміщеного у відкритому доступі на каналі Комісії в мережі YouTube за посиланням: http://surl.li/hfsvfj (час на відео з 04 год 24 хв 56 с до 04 год 49 хв 46 с; з 04 год 38 хв 21 с до 04 год 38 хв 46 с);
- щодо наданих ВККС доказів, долучених до заяви від 20 січня 2025 року: Витяг із рішення №84/ас-24 від 04 березня 2024 року підтверджує обставину допуску позивача до участі у конкурсі, що не є спірним і не містить інформацію щодо предмета доказування; Витяг із рішення №184/зп-24 від 19 червня 2024 року підтверджує обставину призначення кваліфікаційного оцінювання, в тому числі для позивача, що не є спірним і не містить інформацію щодо предмета доказування; Витяг із рішення №270/зп-24 від 11 вересня 2024 року підтверджує обставину визначення для позивача дати складення кваліфікаційного іспиту 22 жовтня 2024 року, що не є спірним і не містить інформацію щодо предмета доказування; належним чином завірена ВККС копія Протоколу реєстрації порушень є допустимим доказом, інформація з нього визнається сторонами, і сам позивач надавав копію цього протоколу до позовної заяви (це також свідчить про наявність відповідного доказу у іншої сторони, як наслідок відсутність у ВККС обов'язку з його направлення позивачеві відповідно до частини дев'ятої статті 79 КАС України); аналогічно щодо рішення №334/зп-24 від 23 жовтня 2024 року (ВККС надало належним чином завірену копію такого рішення, копію якого надавав сам позивач до позовної заяви); Витяг із рішення №335/зп-24 від 23 жовтня 2024 року підтверджує обставину, що ОСОБА_1 набрав 128 балів, але не склав іспит через порушення, яка не є спірною і не містить інформацію щодо предмета доказування;
- доводи позивача про сумнівність таких наданих ВККС доказів як CD-диск і електронний лист MAILER DAEMON від 30 жовтня 2024 року є безпідставними. Так, CD-диск (а.с.74) містить повний відеозапис проведення кваліфікаційного іспиту 22 жовтня 2024 року, який є публічно доступним в мережі інтернет (на каналі Комісії в мережі YouTube). Наявність чи відсутність цього доказу в матеріалах справи не впливає і не змінює доведеність обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Доводи про те, що ВККС порушила частину дев'яту статті 79 КАС України (щодо обов'язку завчасного надсилання або надання доказів іншим учасникам справи) є безпідставними, оскільки ця ж норма встановлює винятки, коли копії доказів окремо не надсилаються іншій стороні, зокрема, якщо: такі докази є у відповідного учасника справи; вони подані до суду в електронній формі; є публічно доступними. З огляду на те, що інформація, що міститься на CD-диску, є публічно доступною (наявна в мережі інтернет на каналі Комісії в мережі YouTube), обов'язку з окремого направлення CD-диску позивачеві Комісія не мала. Також суд акцентує увагу на тому, що ані відеозапис, наявний в мережі інтернет, ані відеозапис, наявний на CD-диску, не покладений в основу цього рішення як підставу для його ухвалення з точки зору доведення чи спростування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Щодо електронного листа MAILER DAEMON від 30 жовтня 2024 року (а.с.143) суд зазначає, що цей документ наданий серед тих, які просив суд протокольною ухвалою від 22 січня 2025 року задля перевірки фактичної дати отримання позивачем копії оскаржуваного рішення ВККС, що має значення для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду і наявності/відсутності підстав для його поновлення. В ухвалі від 03 січня 2025 року Верховний Суд виходив з того, що копію рішення позивач отримав 13 листопада 2024 року, оскільки саме цю дату зазначив позивач. Під час розгляду справи така дата, на переконання суду, залишилася не спростованою відповідачем, в тому числі й тими доказами, що долучені до заяви від 07 березня 2025 року, як наслідок суд не знайшов підстав вважати передчасним висновок про поновлення позивачеві строку звернення до суду, викладений в ухвалі від 03 січня 2025 року. У зв'язку з цим суд вважає, що відсутні підстави для усунення виниклих у позивача сумнівів у достовірності наданих ВККС доказів до заяви від 07 березня 2025 року, в тому числі електронного листа MAILER DAEMON від 30 жовтня 2024 року.
Варто зауважити, що позивач в контексті оцінки допустимості наданих ВККС доказів здебільшого намагався заперечити обставину використання ним мобільного телефону, про що свідчить неодноразова вимога позивача до суду визнати обставину, що позивач не користувався мобільним телефоном, що, однак, не було спірним протягом усього судового розгляду.
Доводи про наявність причин, які зумовили неуважність позивача, колегія суддів враховує, однак, вважає, що вони є суб'єктивними і не можуть впливати на висновки суду за наслідками розгляду справи. Доводи позивача, які зводяться до прояву дискримінаційного підходу саме до позивача, колегія суддів вважає такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами. Доводи про неврахування ВККС пояснень позивача спростовуються матеріалами справи (безпосередньо в спірному рішенні зазначено, що вони не спростовують факт порушення).
Інші доводи позивача також не впливають на результат судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що ухвалюючи рішення від 23 жовтня 2024 року №334/зп-24 ВККС діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Рішення ВККС відповідає як вимогам, встановленим Законом № 1402-VIII, так і критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, що визначені у статті 2 КАС України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
При цьому, позовна вимога про зобов'язання ВККС поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах є нерозривно пов'язаною з вимогою про визнання протиправним і скасування рішення ВККС, що випливає також з частини третьої статті 245 КАС України. Тому, враховуючи попередній висновок суду, у задоволенні позовних вимог в цій частині також належить відмовити.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Верховний Суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 травня 2025 року.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Гончарова І.В. Дашутін Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк