26 травня 2025 року
м. Київ
справа №640/559/20
адміністративне провадження №К/990/13400/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 - особи, яка не брала участі у справі, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №640/559/20 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства соціальної політики України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним пункту постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства соціальної політики України, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088;
- визнати протиправним та нечинним підпункт 1 пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1088 від 24.12.2019;
- винести окрему ухвалу стосовно порушення Кабінетом Міністрів України основного Закону - Конституції України під час прийняття постанови № 804 від 14.08.2019 та № 1088 від 24.12.2019;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України вчинити дії по відновленню дії постанови Кабінету Міністрів України № 45 «Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 від 08.02.2008, у редакції станом на 01.01.2016 в повному обсязі;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України не вчиняти дії, які порушують Конституцію України при прийнятті нормативно-правових актів, спрямованих на перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020, адміністративний позов позивача задоволено частково:
- визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року №1088 в частині підпункту 1 пункту 1;
- визнано протиправним та нечинним підпункт 1 пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 "Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян".
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19.02.2024 частково задоволено касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, рішення Київського Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі №640/559/20 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 відмовлено ОСОБА_1 у вступі у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 - без змін.
31.03.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 - особи, яка не брала участі у справі, - на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025, в якому просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №640/559/20, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у новому складі суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2025 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
В установлений судом строк скаржник подав заяву про усунення недоліків указаних в ухвалі Верховного Суду від 17.04.2025.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні не врахували правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, від 11.03.2020 у справі №160/3586/19, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №826/1244/18, від 13.01.2021 у справі №440/2722/20.
Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, позаяк у зазначеній справі особа зверталася до суду з позовом до обласного військового комісаріату про визнання протиправною його бездіяльності щодо невиготовлення та ненаправлення довідки про розмір грошового забезпечення, що не кореспондується із предметом спору та суб'єктним складом справи №640/559/20.
Посилання скаржника на неврахування судами висновку Верховного Суду, викладених у постановах від 13.01.2021 у справі №440/2722/20 Суд відхиляє з огляду на те, що такі висновки були викладені, зокрема, щодо питання про розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Скаржник, як підставу для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги зазначає пункт 2 частини четвертою статті 328 КАС України: скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Так, пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачено можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд звертає увагу на те, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Суд указує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд має мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Водночас скаржник у касаційній скарзі жодним чином не обґрунтував підставу касаційного оскарження, визначену частини четвертою статті 328 КАС України обмежившись загальним посиланням на вказану підставу касаційного оскарження, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, Cуд погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №640/559/20.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 334, 335, 338, 359 КАС України, Верховний Суд,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - особи, яка не брала участі у справі, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №640/559/20.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді В.М. Шарапа
С.М. Чиркін