26 травня 2025 року Справа № 480/2039/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2039/25
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Сумській області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить:
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами у сумі 13 915,04 грн, отримувач ГУК Сум.обл/ЮнаківськаТГ/11011300 на р/р UA928999980333199395000018558, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач є платником податку. Відповідно до розрахунку податкового боргу, сформованого на підставі ІКП ІТС «Податковий блок», у відповідача станом на 27.02.2025 року наявний податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами на суму 13 915,04 грн (основний платіж), який у добровільному порядку не сплачений.
Ухвалою суду від 17.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу надіслана за податковою адресою, однак поштове відправлення повернулося до суду з відміткою "по закінченню терміну зберігання" (а.с. 25).
Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України до обов'язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.
Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
Станом на 27.02.2025 року наявний податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами на суму 13 915,04 грн (основний платіж).
Зазначений податковий борг виник в результаті не сплати позивачкою податкового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами, нарахованого податковим органом відповідно до податкових повідомлень - рішень:
- № 426602-24/18-15 від 29.02.2024 року на суму 7110,11 грн. (за 2022) (а.с. 8). Розмір несплаченої суми податкового зобов'язання становить 7110,11 грн.
- № 414879-24/18-15 від 06.06.2024 року на суму 6804,93 грн. (за 2023) (а.с.10). Розмір несплаченої суми податкового зобов'язання становить 6804,93 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення ні в судовому, ні в адміністративному порядку відповідачем не оскаржувались, а тому є узгодженими.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання платника податків, вважається узгодженим та набуло статусу податкового боргу.
Таким чином, загальна сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 13915,04 грн., а саме: податок на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами - 13915,04 грн. в тому числі: основний платіж - 13915,04 грн.
Відповідно до ст. 59 ПК України відповідачу направлена податкова вимога форми «Ф» від 17.05.2024 № 0003042-1303-1828 (а.с. 7).
Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно абз. 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З моменту надсилання податкової вимоги до звернення з позовом до суду податковий борг відповідача не переривався, а отже, вищевказана податкова вимога від 17.05.2024, відповідно до ст. 60 ПК України, не була відкликана.
На дату подання позовної заяви податкова заборгованість відповідачем не була погашена.
Відповідно до п. 59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.
Законом України від 30.11.20214 року №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» вводиться поняття мінімального податкового зобов'язання.
Як визначено у п.п. 14.1.114.-2 Податкового Кодексу України сума мінімального податкового зобов'язання, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у т.ч. фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.
Платниками мінімального податкового зобов'язання є фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов'язання (п.п.162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України). Тобто, мінімальне податкове зобов'язання необхідно сплачувати як за користування, так і за володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів, а також у їхніх межах, якщо розмір ділянки становить 0,5 га та більше.
Відповідно до п.64 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов'язання, є 2022 рік.
Порядок розрахунку мінімального податкового зобов'язання визначено ст. 38-1 ПК України та обчислюється за відповідними формулами для земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь визначені п. 170.14 ст.170 ПК України.
Для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов'язання визначається контролюючим органом (п.п. 170.14.1 п. 170.14 ст.170 ПК України).
Визначення загального мінімального податкового зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб (п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст.170 ПК України).
Мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
При обчисленні мінімального податкового зобов'язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.
Відповідно до п.п. 170.14.6 п. 170.14 ст.170 Податкового Кодексу України у разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов'язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов'язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Статтею ст. 45 ПК України передбачено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 63.2 ст. 63 ПК України взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Пунктом 70.1 статті 70 ПК України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.
За змістом до п.п. 70.2.4 п. 70.2 ст. 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація, зокрема про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Згідно з п. 70.7 ст. 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за № 1306/31174) (далі - Положення № 822).
Відповідно до абз. 2 п. 1 розд. VI Положення № 822 фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки/Повідомлення протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, визначеному цим Положенням.
Розділом IX Положення № 822 регламентовано порядок подання заяви про зміну даних, які вносяться до облікової картки та повідомлення
Згідно з п. 1 розд. IX Положення № 822 фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви за формою № 5ДР або заяви за формою № 5ДРП відповідно.
Пунктом 4 розділу IX Положення № 822 передбачено, що внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою заяви за формою № 5ДР або заяви за формою № 5ДРП до контролюючого органу.
Відповідно до п.п. 21.1.10 п. 21.1 ст. 21 ПК України до обов'язків контролюючого органу належить внесення до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі.
З огляду на викладене, процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов'язується саме з виконанням фізичною особою, як платником податків свого обов'язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою № 5ДР.
Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Суд наголошує, що доказів сплати узгодженого зобов'язання відповідачем не надано до суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог, а тому позовні вимоги Головного управління ДПС у Сумській області підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами у сумі 13 915 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн 04 коп., отримувач ГУК Сум.обл/ЮнаківськаТГ/11011300 на р/р UA928999980333199395000018558, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук