26 травня 2025 року м. Рівне №460/3216/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач 3) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.12.2023, від 18.03.2024, від 09.02.2024, зобов'язання призначити та виплатити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 16.11.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що неодноразово зверталася до органу Пенсійного фонду із заявами про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак отримувала відмову у їх задоволенні, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Проте, позивач не погоджується із такими рішеннями відповідачів, а тому звернулася до суду з адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, у яких просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень вказали, що необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становить 24 роки. Страховий ж стаж позивача становить 19 років 7 місяців 03 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
Розглянувши заяви по суті, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Корост Сарненського району Рівненської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області.
Позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 09.10.2023 повторно замість посвідчення серії НОМЕР_3 .
Довідкою Коростського старостинського округу №2 Сарненської міської ради Рівненської області від 09.11.2023 №13/02-877 підтверджується, що позивач дійсно проживала в с.Корост Сарненського району Рівненської області з 15.11.1969 по 29.08.1988, в с.Мале Вербче Сарненського району Рівненської області з 30.12.1989 по даний час 2023 року.
10.11.2023 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та 15.11.2023 прийнято рішення №172650007720 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що страховий стаж заявниці становить 23 роки 1 місяць 23 дні. За доданими до заяви документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи згідно трудової книжки, даних персоніфікованого обліку та догляд за дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
22.12.2023 позивач повторно звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, за принципом екстериторіальності, 25.12.2023 прийняло рішення №172650007720 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У цьому рішенні вказано, що страховий стаж позивача складає 19 років 07 місяців 03 дні. До страхового стажу не зараховано періоди догляду за дітьми ЧК до 12 років, Юрій (14.07.1993), ОСОБА_2 (26.11.1989), оскільки заявниця в період досягнення дітьми 12-річного віку працювала.
На звернення позивача на Урядову «гарячу» лінію та письмове звернення щодо визначення стажу та призначення пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 09.02.2024 за №2006-594/Б02/8-1700/24, зокрема, повідомило, що тривалість страхового стажу визначена на підставі наданих документів та відомостей реєстру застрахованих осіб, з урахуванням вимог чинного законодавства та становить 19 років 7 місяців 3 дні. Підстави для перегляду страхового стажу відсутні.
11.03.2024 позивач знову ж звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, за принципом екстериторіальності, 18.03.2024 прийняло рішення №172650007720 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У цьому рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 19 років 07 місяців 03 дні. До страхового стажу не зараховано періоди догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки в період досягнення дітьми 12-річного віку заявниця перебувала в трудових відносинах.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.
В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідно до ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
У свою чергу, ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII та із врахуванням ст.26 Закону №1058-IV при призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на момент досягнення особою пенсійного віку (60 років) необхідний страховий стаж, який повинен становити не менше 30 років, при розрахунку якого слід врахувати, що від 30 років необхідного страхового стажу передбаченого ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV віднімається 6 років відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ.
Згідно з п. 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII.
Зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
Суд наголошує, що питання щодо періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що надає їй право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, а також вік позивача, необхідний для призначення позивачу пенсії за віком, не є спірними у цій справі. Спір між сторонами у цій справі виник щодо наявності чи відсутності страхового стажу, який дає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
У рішенні від 25.12.2023 та від 18.03.2024 про відмову у призначенні пенсії зазначено, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач мала страховий стаж 19 років 07 місяців 03 дні. Тобто, в позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (24 роки).
Водночас, відмовляючи у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за відсутності необхідного страхового стажу позивача, відповідачі вказують про незарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, оскільки заявниця перебувала у трудових відносинах.
Згідно із п. 5ст. 27 Закону №796-ХІІ до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які: народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 13 статті 30 Закону №796-ХІІ передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.
Згідно з пунктом 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону №796-ХІІ; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.
У свою чергу, документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 підтверджується, що позивач є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_7 ОСОБА_4 є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_8 до досягнення повноліття була дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу у колгоспі ім.Шевченка Сарненського району Рівненської області з 15.07.1985 по 01.06.2000, у Маловербченській ЗОШ І-ІІІ ступенів з 01.06.2000 по 27.12.2011. Водночас, позивач мала перерви у трудовому стажі (перебувала у відпустках по догляду за дитиною до досягнення 3-х, 6-ти та 7-ми річного віку), тобто, у ці перерви, саме вона є одним з батьків, який не працював.
В матеріалах справи відсутні відомості, що нормами пункту 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» користувався батько дітей.
Тому такі періоди (перерви у трудовій діяльності чи виплати допомоги по безробіттю), коли позивач не працювала до досягнення вказаними вище дітьми 12 річного віку, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Відповідно до форми РС-право позивачу, зокрема, зараховано до страхового стажу період з 26.11.1989 по 25.11.1992 (Догляд за дитиною до 3 років), з 01.01.1993 по 13.07.1993 (Робота в колгоспі), з 14.07.1993 по 13.07.1996 (Догляд за дитиною до 3 років).
Відтак, на переконання суду, наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів догляду за дитиною до досягнення нею 12-річного віку, із урахуванням вже врахованих періодів.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №172650007720 від 25.12.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.03.2024 №172650007720 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Позовна вимога про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, оформлену листом від 09.02.2024 суд вважає безпідставною, адже такий не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Названий лист носить лише інформаційний характер, оскільки не породжує виникнення, зміну або припинення прав, обов'язків позивача. Цей лист, як вбачається з його змісту, містить, по суті, інформацію про розгляд поданих позивачем заяв про призначення пенсії та результати їх розгляду та страховий стаж.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Отже, призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.3ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 25.12.2023 та від 18.03.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 22.12.2023 (з огляду на неодноразове подання такої та ідентичність підстав відмови, викладених вказаних вище рішеннях) про призначення пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 25.12.2023 №172650007720.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.03.2024 №172650007720.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.12.2023 про призначення пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області витрати у виді судового збору у сумі 242,24грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області витрати у виді судового збору у сумі 242,24грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Д.Є. Махаринець