26 травня 2025 року м. Київ справа №320/7702/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Саса Є.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 18.04.2012 по 19.10.2020 у Київській міській дитячій клінічній туберкульозній лікарні на посаді провізора (загально-лікарняний персонал) у подвійному розмірі до страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 18.04.2012 по 19.10.2020 у Київській міській дитячій клінічній туберкульозній лікарні на посаді провізора (загально-лікарняний персонал) у подвійному розмірі до страхового стажу та перерахувати пенсію з 24.10.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 18.04.2012 по 19.10.2020 працювала в Київській міський дитячій клінічній туберкульозній лікарні на посаді провізора. Однак, відповідачем не зараховано стаж роботи позивача як медичного працівника в подвійному розмірі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 15.05.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У зв'язку з тим, що періоди роботи в туберкульозному відділенні з 18.04.2012 по 19.10.2020 були враховані в одинарному розмірі при обрахунку розміру пенсії, що значно занижує основний розмір пенсії, позивач звернулась до відповідача із заявою про зарахування вказаного періоду роботи в подвійному розмірі.
Проте, відповідач відмовив у зарахуванні зазначеного вище стажу у подвійному розмірі, у зв'язку з відсутністю на це встановлених законом підстав.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України “Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-ХІІ), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, період роботи позивачки з 18.04.2012 по 19.10.2020 враховано до страхового стажу в одинарному розмірі при визначенні основного розміру пенсії, що підтверджується розрахунком від 21.11.2024, де загальний стаж для обрахунку основного розміру пенсії складає 41 рік 9 місяців 12 днів та не заперечується відповідачем.
Водночас, за приписами статті 1 Закону України “Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05 липня 2001 року №2586-III (далі - Закон №2586-III, який був чинний на момент спірних правовідносин):
- протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я
-туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №2586-III медична допомога хворим на туберкульоз надається амбулаторно або в умовах стаціонару протитуберкульозного закладу відповідно до галузевих стандартів надання медичної допомоги та стандарту інфекційного контролю за захворюванням на туберкульоз.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України “Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28 жовтня 2002 року №385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я містить, зокрема, протитуберкульозний диспансер та туберкульозна лікарня.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 16 липня 2009 року №514 затверджено “Перелік туберкульозних закладів», в якому міститься: розділ 1. Лікувально-профілактичні заклади, пункт 1.1 Лікарняні: протитуберкульозний диспансер, туберкульозна лікарня ( у т.ч. дитяча).
Отже, туберкульозна лікарня належать до закладів охорони здоров'я, в якому надається медична допомога хворим на туберкульоз, що є інфекційною хворобою, а тому робота у такому медичному закладі має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.
У той же час, суд звертає увагу, що в наказі Міністерства охорони здоров'я України “Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28 жовтня 2002 року №385 визначався перелік провізорських посад у закладах охорони здоров'я, які дають право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі, серед яких є посада провізор (пункт 2 розділ ІІІ “Провізори-спеціалісти»), яку обіймав позивач з 18.04.2012 по 19.10.2020.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Вимогами пункту 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Крім того, редакція статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не скасовує статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 27.02.2020 у справі №462/1713/17 та від 11.12.2018 у справі №310/385/17, та в силу вимог ч. 5 ст.242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Оскільки відмова Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у проведенні перерахунку пенсії за віком, з урахуванням стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», є протиправною, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням пільгового обчислення періоду роботи з 18.04.2012 по 19.10.2020 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Також аналогічна правова позиції щодо зарахування періоду роботи у закладі охорони здоров'я, а саме -туберкульозній лікарні у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 18.04.2012 по 19.10.2020 у Київській міській дитячій клінічній туберкульозній лікарні на посаді провізора (загально-лікарняний персонал) у подвійному розмірі до страхового стажу.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 18.04.2012 по 19.10.2020 у Київській міській дитячій клінічній туберкульозній лікарні на посаді провізора (загально-лікарняний персонал) у подвійному розмірі до страхового стажу та провести перерахунок пенсії з 24.10.2024.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.
5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Сас Є.В.