ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" травня 2025 р. справа № 300/1287/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,-
ФОП ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради щодо відмови надати безоплатний дозвіл на розміщення об'єкту зовнішньої реклами (надувної фігури) за адресою: АДРЕСА_1 , біля входу в приміщення магазину;
- зобов'язати Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради утриматися від вчинення певних дій: вимагати оплату за розміщення об'єкта зовнішньої реклами - надувної фігури, і тлумачити встановлення надувної фігури на приватизованій території, як короткострокову рекламну акцію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розміщення об'єкту зовнішньої реклами. Однак відповідач листом від 31.01.2025 відмовив у наданні дозволу, оскільки проведення короткострокових рекламних акцій розглядається як реклама і потребує одержання дозволу, який видає робочий орган після сплати всіх необхідних платежів та погоджень усіх зацікавлених служб. На думку позивача такі дії відповідача є протиправними, адже законодавством встановлено заборону щодо стягнення плати за видання дозволу. Також зазначає, що надувна фігура не розташована на пішохідній зоні, а перебуває на приватизованій території біля сходів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
04.04.2025 на адресу суду від Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник зазначив, що 31.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на проведення рекламної акції. На вказану заяву відповідачем надано відповідь 31.01.2025 та повідомлено про відмову в наданні вказаної послуги. При цьому позивач не звертався до відповідача із заявою про отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та не подав документи, передбачені законодавством для отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, що свідчить про відсутність порушеного права позивача у вигляді протиправної відмови надати дозвіл на розміщення об'єкту зовнішньої реклами. Зауважено, що справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється. Однак законодавством встановлено обов'язок здійснення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів. Крім того, відповідно до генерального плану м. Івано-Франківська, за адресою м. Івано-Франківськ, вул. О. Довженка, 11, із нанесенням кадастрових номерів земельних ділянок вбачається, що земельна ділянка на описаній позивачем території не сформована і належить до комунальної власності.
Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 15.04.2025. Позивач не погоджується із доводами відповідача, наведеними у відзиві, та зазначає, що він звертався із заявою про надання дозволу на розміщення об'єкту зовнішньої реклами. Однак у телефонному режимі позивача було повідомлено про необхідність подання заяви іншого зразка.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.
17.01.2025 ФОП ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про надання дозволу на проведення рекламної акції за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 78-79).
На звернення позивача щодо надання дозволу на проведення рекламної акції на вул. О. Довженка, 11, Департамент містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради листом від 31.01.2025 №1013034 повідомив, що проведення короткострокових рекламних акцій розглядається, як реклама і потребує одержання дозволу, який видає робочий орган після сплати всіх необхідних платежів та погоджень усіх зацікавлених служб.
Позивач, не погоджуючись з даною відмовою відповідача, звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає таке.
У силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у ч. 2 ст. 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами благоустрою є засоби та обладнання зовнішньої реклами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.
Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила № 2067). Типові правила регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Відповідно до п. 2 Типових правил №2067 дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Згідно з пунктами 3, 4, 5, Типових правил № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється.
На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.
У процесі регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами робочим органом залучаються на громадських засадах представники галузевих рад підприємців, об'єднань громадян та об'єднань підприємств, які провадять діяльність у сфері реклами.
Пунктом 6 Типових правил №2067 визначено, що до повноважень робочого органу належать:
розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;
надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів;
прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету;
підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу (у тому числі погодження з органами та особами, зазначеними у пункті 16 цих Правил) чи про відмову у його наданні;
видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради;
ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів;
подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами;
підготовка і подання виконавчому органу ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення.
Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Пунктом 9 Типових правил № 2067 передбачено, що для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються:
фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.
Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 08.10.2019 №1194 затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами на території Івано-Франківської міської територіальної громади (далі -Порядок) (а.с. 38-52).
Відповідно до розділу 4 Порядку (зі змінами), зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селещних, міських рад відповідно до цих Правил.
Процедура надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами складається з двох етапів: встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу та надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Пунктом 4.1.1. Порядку визначено, що для встановлення пріоритету заявник подає через ЦНАП заяву встановленого зразка до якої додаються: - фотокартка місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу або комп'ютерний макет майбутнього вигляду рекламного засобу на місці його розташування; - ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням спеціальної конструкції.
Робочий орган протягом 10-ти робочих днів з дати реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, на предмет його відповідності вимогам цього Порядку, та готує пропозиції щодо встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце чи аргументовану відмову у встановленні пріоритету. Пріоритет Заявника на місце розташування рекламного засобу встановлюється строком на три місяці з дати прийняття Робочим органом відповідного рішення (п. 4.1.2. Порядку).
Відтак, для отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами заявник повинен звернутися із заявою встановленого зразка із визначеним переліком документів.
У свою чергу суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутнє звернення позивача про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами відповідно до встановленого зразка. Натомість, наявна заява про надання дозволу на проведення рекламної акції, яка не відповідає зразку заяви, що міститься у Додатку 1 до Типових правил № 2067 (а.с. 79).
Відтак, суд доходить висновку, що заява позивача від 17.01.2025 подана без додержання вимог законодавства, Порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Івано-Франківську.
Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 32 Типових правил № 2067 встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу не може встановлюватися залежно від змісту реклами (п.33 Типових правил № 2067).
Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 08.10.2019 №1194 затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами на території Івано-Франківської міської територіальної громади (далі -Порядок) (а.с. 38-52).
Так, пунктом 4.1.8. Порядку встановлено, що у разі прийняття Робочим органом рішення про встановлення пріоритету Заявника на місце розташування ОЗР, яке перебуває в комунальній власності, Заявник протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення укладає з Уповноваженим органом договір на тимчасове користування цим місцем.
Протягом строку, передбаченого п. 4.1.5. цього Порядку, Заявник щомісяця сплачує плату за право тимчасового користування місцем (для розміщення рекламного засобу), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Івано-Франківська, в розмірі 25 відсотків плати, встановленої Порядком визначення розміру плати. Згідно з пунктом 4.1.10. Порядку при розміщенні рекламних засобів на місцях, що належать до державної чи приватної власності, плата за право тимчасового користування місцем визначається на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). Заявник в 5-ти денний термін з дати прийняття Робочим органом рішення про встановлення пріоритету на місце розташування ОЗР подає Робочому органу згоду на розміщення рекламного засобу на об'єкті державної чи приватної (колективної) власності від власника місця або уповноваженого ним органу (особи), і копію договору на тимчасове користування цим місцем, укладеного з власником або уповноваженим ним органом (особою) та документи про підтвердження права власності.
У відповідності до п. 4.8. Порядку, Порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, згідно з Додатком 1.
Відтак, суд виснує, що плата за видачу дозволу на розміщення зовнішньої реклами забороняється, однак на заявника, який бажає отримати відповідний дозвіл покладається обов'язок щодо плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, у порядку визначеному органами місцевого самоврядування, або на договірних засадах з власником або уповноваженою ним органом (особою), якщо місце розташування рекламних засобів перебуває у державній або приватній власності.
При цьому суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо розташування надувної фігури на приватизованій території біля сходів магазину «Бусінка», адже у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують право власності на земельну ділянку, на якій позивач має намір встановити об'єкт зовнішньої реклами.
Відповідно до п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За приписами вимог пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.