26 травня 2025 року Справа 160/14679/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до 6 Державно пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати 6 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Разом з матеріалами позовної заяви, позивачем було подано до суду пояснення щодо строків, в обґрунтуванням якого зазначено, що початок обрахунку строків звернення до суду позивача, звільненого зі служби, вбачається необхідним дослідження наказу про його звільнення в сенсі того, чи містить він інформацію відносно сум та механізмів, з приводу чого ініційована позовна заява. В частині позовних вимог щодо періоду з 19.07.2022 по 20.05.2023 позивач наразі позбавлений об'єктивної можливості подати до суду клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, оскільки у даному контексті обов'язково потрібно послатись на ключовий, як зазначає позивач, доказ - наказ про звільнення (виключення зі списків особового складу). Однак, такий доказ у позивача відсутній, проте наявний у відповідача.
На підставі означеного позивач просить суд відкрити провадження по справі; питання дотримання строків звернення до суду та залишення позову без руху відтермінувати на два тижні з дня відкриття провадження.
З урахуванням означеного, суд зазначає, що згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX частину першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України було викладено у наступній редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Таким чином, шляхом внесенням до ст. 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець увів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Виходячи з наведеного, тримісячний строк звернення до суду застосовується до правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом №2352-IX, тобто з 20.07.2022 року.
В свою чергу суд звертає увагу на те, що п. 1 глави ХІХ Кодексу законів про працю України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Оскільки на момент звернення позивача до суду з цим позовом (21.05.2025 року, що підтверджується відбитком штемпеля суду) тримісячний строк звернення до суду вже сплинув (з урахуванням карантину, який діяв до 30.06.2023 року), суд приходить до висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 20.07.2022 року по 20.05.2023 року, передбачений ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Отже, позовні вимоги за період з 01.01.2020 року по 19.07.2022 року не обмежувались строком звернення до суду, а позовні вимоги за період з 20.07.2022 року по 20.05.2023 року є такими, що подані із пропуском тримісячного строку звернення до суду.
При цьому, посилання позивача, у поясненнях щодо строків на той факт, що наказ наявний у відповідача, не позбавляє його права звернутись до такого із запитом щодо його отримання.
Щодо відтермінування питання щодо дотримання строків звернення до суду з означеною позовною заявою на два тижні, суд зазначає, що нормами КАС України не передбачено такого як права, так і обов'язку суду відтермінувати питання щодо причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Щодо доводів позивача, що дані докази знаходяться у відповідача та він не може надати їх самостійно до суду, суд не бере до уваги, оскільки, згідно зі ст.79 КАС України, позивачем не було доведено факту намагання самостійно їх отримати або, безпосередньо, отримання відмови у їх отриманні.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду, зазначивши причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 20.07.2022 року по 20.05.2023 року, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в примірниках відповідно до кількості учасників справи).
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 118, 121, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 20.07.2022 року по 20.05.2023 року із зазначенням інших причин, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в примірниках відповідно до кількості учасників справи).
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька