Справа № 522/4471/25-Е
Провадження № 2-а/522/245/25
22 травня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
за участю секретаря Морозової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Чумаченко С.О. до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУДМС України в Одеській області № 5101130100017825 від 25.02.2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина російської федерації ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.02.2025 р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області було прийнято Рішення № 374655 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство: російська федерація. 25.02.2025 р. ГУ ДМС України в Одеській області стосовно ОСОБА_1 прийнято Рішення № 51032500106470 про скасування посвідки на постійне проживання, скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 . 25.02.2025 р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області відносно ОСОБА_1 прийнято Рішення №5101130100017825 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.
Зазначене Рішення № 5101130100017825 позивач вважає протиправним та підлягає скасуванню, воно є таким, що прийнято: не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано , не обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено) , не добросовісно , не розсудливо , не з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації , не пропорційно , без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення , з огляду на в процесі прийняття рішення за поданням ОСОБА_1 не було запрошено для надання пояснень, що вказує на те, що всупереч п. 9 ч. 2 ст. 2 КАС України та п. 23 Порядку № 1983 Відповідачем не було забезпечено право позивача на участь у процесі прийняття рішення.
При цьому, наявність одного протоколу ВАД № 002392 від 31.10.2023, що стало підставою для прийняття вказаних рішень, не свідчить про систематичність вчинення домашнього насильства. Водночас, постановою суду звільнено ОСОБА_1 , від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і обмежитись усним зауваженням, у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що на ОСОБА_1 не накладалось адміністративне стягнення, а також, що станом на 03.11.2024 року пройшло більше року з моменту ухвалення постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2023 року по справі № 521/25072/23, ОСОБА_1 вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню, і вважався би таким навіть якщо б до нього було застосовано якесь стягнення.
Тобто оскаржуване Рішення № 5101130100017825 прийняте 25.02.2025 року коли ОСОБА_1 не вважався таким, що був підданий адміністративному стягненню.
Крім того, заходи щодо користування ОСОБА_1 номером телефону НОМЕР_2 (про що зазначалось в рішеннях) могли бути встановлені виключного на підставі ухвали слідчого судді в рамках розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Проте, ані в оскаржуваному рішенні, ані у відповіді відповідача на адвокатський запит не зазначено про наявність відкритих кримінальних проваджень, виклик ОСОБА_1 на допит чи надання пояснень в рамках кримінального провадження, вручення йому повідомлення про підозру, при цьому, його не затримували.
Разом з тим, з квітня 09 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народилась дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 має заяви та позитивну характеристику від сусідів, які проживають у кв. АДРЕСА_1. Отже, ОСОБА_1 не несе жодної загрози своїй дитині, а відповідачем при прийнятті оскаржуваного Рішення не взято до уваги особу позивача, його спосіб життя та поведінки, гарне відношення до сина, належне виконання ним батьківських обов'язків, а тому Рішення про примусове повернення ОСОБА_1 суперечить інтересам дитини та з огляду на все вищевикладене, підлягає скасуванню.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду з повідомленням (викликом) сторін.
11 квітня 2025 року від представника ОСОБА_1 адвоката Чумаченко С.О. надійшла заява про зупинення провадження по справі, в якій просить зупинити провадження у справі № 522/4471/25-Е за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 5101130100017825 від 25.02.2025 року до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/8451/25.
15 квітня 2025 року від Головного управління ДМС України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечував проти задоволення адміністративного позову та вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що у громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 відсутні документи на проживання в Україні. Він не може бути працевлаштований, та мати законного, постійного джерела доходів згідно чинного законодавства, не зможе забезпечувати власні потреби, через що, з метою отримання грошових коштів, може завдати істотної шкоди охоронюваним інтересам держави та окремих громадян. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, встановлено, що Малиновським районним судом м. Одеси розглянута справа № 521/16581/23 (Провадження № 2/521/4458/23) за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до громадянки ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та задоволено позов. Також, встановлено, що Малиновським районним судом м. Одеси розглянута справа № 521/2404/24 (Провадження № 2-о/521/190/24) за заявою ОСОБА_5 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, рішення № 5101130100017825 про примусове повернення в країну походження або третьої країни від 25.02.2025 прийнято правомірно та з урахуванням всіх обставин, що мають значення та відповідно до вимог діючого законодавства.
18 квітня 2025 року до суд надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності сторони позивача, в якій заяву про зупинення провадження у справі підтримали в повному обсязі.
22 квітня 2025 рокудо суду надійшла заява представника відповідача, в якій просив заяву представника позивача про зупинення провадження залишити без задоволення, а також відмовити у задоволенні позовних вимог. Просив провести судове засідання по справі № 522/4471/25-Е згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.
22 квітня 2025 року ухвалою суду залишено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чумаченко С.О. про зупинення провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення без задоволення.
У судовому засіданні представник позивача з'явився, поданий позов підтримав, наполягаючи на його задоволенні.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на відсутність підстав для цього.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом з'ясовано, що позивач, ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, про що свідчить паспорт № НОМЕР_3 з терміном дії до 13.01.2030 року.
Позивачем 09 квітня 2016 року з ОСОБА_5 укладено шлюб, зареєстрований Відділом РАЦС Октябрського району міського округу Самара управління РАЦС Самарської області, актовий запис №175.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12 червня 2019 року позивач отримав посвідку на тимчасове проживання на території України зі строком дії до 11.06.2029 року.
Згідно довідки від 15.06.2023 року позивач з 01.12.2020 займає посаду керівника проектів та програм, із посадовим окладом 100400,00 грн.
Згідно з вимогами п. 2 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до діючого законодавства України, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», встановлено що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Згідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
Положеннями ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначений в ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч. 15 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасово проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
У відповідності до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій ст. 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 5-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить: в усіх інших випадках, визначених ст. 4 цього Закону , - один рік.
З матеріалів справи слідує, що до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області 26.12.2024 надійшло подання Управління служби безпеки України в Одеській області від 25.12.2024 № 65/1/3/7985 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначене подання Управління Служби безпеки України обґрунтоване тим, що «за наявною інформацією громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у причетності до різнопланового сприяння ворогу в умовах воєнного стану, що суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України.
Зокрема, щодо іноземця російського походження отримано відомості компрометуючого характеру з обмеженим доступом (гриф - таємно), які дають достатні підстави вважати про сприяння ним представникам силових структур іноземних держав на шкоду державній безпеці України.
Враховуючи необхідність охорони захисту прав і законних інтересів громадян України, загрозу обороноздатності нашої країни внаслідок дій вказаної особи, з урахуванням запровадження в Україні 24.02.2022 правового режиму «Воєнний стан» у зв'язку із вторгненням в Україну військ Російської Федерації, керуючись абзацом 2 пункту 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування/відкликання та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 № 1983 ІНФОРМАЦІЯ_3 просимо відкликати громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», а також вжити в межах компетенції інші заходи правового реагування».
Судом установлено, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області 25.02.2025 стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» прийнято рішення № 374655 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 23.11.2018.
Водночас, разом з рішенням № 374655 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну від 23.11.2018, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області 25.02.2025 стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято рішення № 51032500106470 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 .
З зазначеним рішенням громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ознайомився 25.02.2025 та підтвердив власноручним підписом.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області 25.02.2025 стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте рішення № 5101130100017825 про примусове повернення в країну походження або третьої країни іноземця, та зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 26.03.2025.
Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що оскаржуване ним рішення прийнято безпідставно. При цьому, ОСОБА_1 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце роботи та відповідно джерело доходу, позитивно характеризується.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI. Даний Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Приписами ст.9Закону України«Про правовийстатус іноземцівта осіббез громадянства» передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого Наказом МВС України від 20.07.2015 № 884 (далі - Наказ № 884) передбачено, що громадяни держав з безвізовим порядком в'їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 26Закону України«Про правовийстатус іноземцівта осіббез громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.
Відповідно до ст. 31 Закону України«Про правовийстатус іноземцівта осіббез громадянства» іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Як встановлено судом, позивач, прибувши на територію України по паспорту громадянина російської федерації для виїзду за кордон, порушив строки перебування іноземця на території України, йому статусу біженця не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове повернення не може бути застосоване.
В той же час, згідно з інформацією відомчої інформаційної системи ДМС, яка наповнюється територіальними громадами, установлено, що 29.01.2024 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси 27.07.2023 по цивільній справі № 521/16581/23 (Провадження № 2/521/4458/23) задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу. Шлюб, зареєстрований 09 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований відділом РАЦС Октябрьського району міського округу Самара управління РАДС Самарської області, актовий запис № 175 - розірвано.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» рішення про надання дозволу на імміграцію може бути відкликане, якщо дії мігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
Також, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» рішення про надання дозволу на імміграцію може бути відкликане, якщо це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» та п.п. 1 п. 64, п.п. 4 п. 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 (далі - Порядок оформлення), у разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну та у подальшому вилучається, визнається недійсною та знищується.
Згідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про імміграцію» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п'яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.
Так, відповідачем, на виконання вищевказаних вимог було прийнято оскаржуване рішення № 5101130100017825 про примусове повернення в країну походження або третьої країни іноземця, та зобов'язано позивача покинути територію України у термін до 26.03.2025 року.
Таким чином, у громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) наразі відсутні документи на проживання в Україні. Відтак, існує ризик, що позивач може завдати істотної шкоди охоронюваним інтересам держави та окремих громадян.
Верховний Суд в постанові від 29.05.2023 по справі № 522/5683/22 зазначив, що «З огляду на те, що на території України з 24.02.2022 триває військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, здійснення міграційним органом посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та, що відповідає легітимній меті його здійснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці».
Згідно правової позиції ЄСПЛ, що неодноразово відображалася у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі ABUHMAID v. UKRAINE (заява №31183/13) від 12.01.17р., необхідно наголосити, що держави користуються певною свободою розсуду, коли йде мова про встановлення умов потрапляння іноземців на її територію та їх проживання там (див. Osman v. Denmark, no. 38058/09, § 54, 14 червня 2011), і відсутні підстави для висновку про те, що відповідні умови в Україні очевидно необґрунтовані або свавільні. З цього приводу Суд зазначає, що Конвенція не гарантує право іноземців потрапити або мешкати у конкретній країні. Також нею не гарантуються право отримати певний вид дозволу на проживання (див. Aristimuno Mendizabal v. France, no 51431/99, §§ 65-66, 17 січня 2006), п. 121, http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-170285).
Україна як держава зобов'язана забезпечити взяті на себе зобов'язання щодо запровадження обмежень на в'їзд іноземців на її територію виключно з тих підстав і в тому порядку, які передбачені законодавством України.
Оцінюючи в сукупності вищевказані документи, суд вважає, що позивачем не представлено беззаперечних доказів того, що в разі повернення до країни свого походження його життю або свободі загрожуватиме небезпека через наявність політичних переконань та/або іншої діяльності.
Сукупність вказаних обставин в їх нерозривному зв'язку вказує на те, що визначені законом перешкоди для прийняття відповідачем спірного рішення про примусове повернення позивача не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час судового розгляду.
Окрім того, позивач, вчинивши усі передбачені законом дії, має змогу повернутися на територію України, так як оскаржуваним рішенням не заборонено останньому в'їзд на її територію.
Отже, позивач знаходиться на території України нелегально, що є порушенням з боку позивача законодавства про правовий статус іноземців, що відповідно було підставою для прийняття відповідачем рішення про примусове повернення позивача до країни походження.
Між тим, посилання представника позивача не спростовують факт незаконного перебування позивача на території України.
Крім того, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), з дня його виявлення та по день звернення з позовною заявою до суду, з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській та інших територіальних підрозділів ДМС України області не звертався.
Відтак, суд приходить до висновку, що дії відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення є правомірними, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України, в тому числі й положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а тому правові підстави щодо скасування рішення про примусове повернення відсутні.
Додатково суд наголошує, що відповідно до позиції УВКБ ООН щодо України від березня 2022 року, останній не вважає Україну безпечною країною походження і рекомендує направляти іноземців, які проживали на території країни і не встигли подати заяви про надання міжнародного захисту для проходження національної процедури надання захисту в третій безпечній країні.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
За таких обставин, враховуючи викладені вище норми чинного законодавства України та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про недостатню обґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.72,74,77,90,268-271,288 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його складання повного тексту.
Суддя: