Справа №521/7353/25
Номер провадження 3/521/3354/25
23 травня 2025 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Федоренко Т.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ОРУП №1 ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого парамедиком, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30.04.2025 року серії ВАД №707598 30.04.2025 року о 12:30 гр. ОСОБА_1 , який вже був підданий адміністративному стягненню за ч.1 ст.173-2 КУпАП, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив повторно протягом року відносно дружини гр. ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлював образливі слова, принижував честь та гідність, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що вину не визнає, між ним та його дружиною сталося непорозуміння, в результаті якого виник конфлікт на ґрунті розподілу майна, наразі конфлікт вичерпано, претензій до дружини не має.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні просила справу закрити, зазначивши що між нею та її чоловіком сталося непорозуміння, на даний час конфлікт між ними вичерпаний, претензій до нього не має.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст.7 КУпАП).
За положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження у зазначених справах є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків під час розподілу майна.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно диспозиції ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно диспозиції ч.3 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Зі змісту п.3, 14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. № 2229-VIII (далі - Закон № 2229) вбачається, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд зазначає, що для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак.
Отже, різниця полягає у тому, що домашнє насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплених агресією і бажанням завдати шкоди потерпілому, а не прагненням розв'язати спір.
Відповідно до письмових заяви та пояснень потерпілої ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 30.04.2025 року року приблизно о 12:30 годин прийшов до неї на роботу та вчинив конфлікт, під час якого виражався на її адресу нецензурною лайкою, ображав образливими словами, принижував її честь та гідність, внаслідок чого вчинив відносно неї домашнє насильство (психологічне).
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 останній зазначає, що 30.04.2025 року він зателефонував своїй дружині та повідомив їй, що хотів забрати свої особисті речі, оскільки 21.04.2025 року його дружина вигнала його з квартири, на що дружина йому відмовила та пояснила, що речі він зможе забрати з працівниками поліції або через суд. Після чого, він прийшов на роботу до дружини та продовжив наполягати на тому, щоб йому віддали його речі. Дружина знову відмовилась. Після чого дружина викликала поліцію. Ніяких противоправних дій відносно дружини не вчиняв.
Таким чином, судом встановлено, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків та дії ОСОБА_1 не були направлені саме на вчинення домашнього насильства, на будь-які обмеження прав потерпілої. Доказів, що дії ОСОБА_1 були направлені саме на вчинення домашнього насильства та саме мав умисел вчинити такі дії, суду не надано.
Заява та пояснення ОСОБА_2 не є доказом вчинення відносно неї домашнього насильства, оскільки заявниця є заінтересованою особою, тому її пояснення не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства відносно неї, судом також враховуються пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надані безпосередньо суду. Сама по собі лайка між подружжям із використанням нецензурної лексики ще не доводить наявність у діях ОСОБА_1 домашнього насилля.
А отже суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені домашнього насильства поза розумним сумнівом не доведена.
У відповідності до практики ЄСПЛ, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні дані, які б свідчили про те, що 30.04.2025 р. мали місце дії ОСОБА_1 , спрямовані на вчинення домашнього насильства, суд не наділений повноваженнями збирати докази та не може приймати рішення лише на припущеннях. А тому суд приходить до висновку про відсутність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173-2, 283, 274, 284, 285 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Т.І. Федоренко