Справа № 128/1504/25
Іменем України
26 травня 2025 року місто Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, інших даних суду невідомо,
-за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 670385 від 15.04.2025 року, вбачається, що 14.04.2025 о 22:00 год за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 здійснював торгівлю алкогольних напоїв, а саме: 0,5 л горілки за ціною 60 грн, без марок акцизного товару, чим порушив ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 156 КпАП України.
Гр. ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся судом належним чином.
Крім того, інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua
В своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на дату 26.05.2025 від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до суду не надходило.
Частиною 2 статті 268 КУпАП закріплено перелік справ, у яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Справи про притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП до цього переліку не входять.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення основним завданням його є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу, прав та законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного та неухильного додержання Конституції і Законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч.1 ст. 156 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч.1 ст.156 КУпАП передбачає дії суб'єкта підприємницької діяльності щодо порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Так, з урахуванням положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 ЄКПЛ.
Аналізуючи протокол про адміністративне правопорушення у даній справі, - очевидним та беззаперечним є факт того, що сам такий протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи не є достатнім доказом, котрий дає підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт торгівлі алкогольними виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку не надано.
Крім того, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП полягає у здійсненні торгівлі, тобто процесу обміну товарами та грошима.
Однак у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення ВАД № 670385 від 15.04.2025 відсутні дані щодо отримання ОСОБА_1 грошей від продажу алкогольних виробів, тобто виручки, яка відповідно до санкції ч.1 ст.156 КУпАП повинна бути конфіскованою у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.
Вищевикладене виключає об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення та унеможливлює його склад.
Ураховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, очевидним та беззаперечним є те, що викладені у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення стосовно відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП, не підтверджуються належними доказами.
Відтак, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП у діях ОСОБА_1 , що є предметом даної справи - відсутній.
Диспозиція ч. 1 ст.156КУпАП є бланкетною і відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, в даному випадку, до ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за порушення якого і настає адміністративна відповідальність за вищевказаною статтею.
У той же час згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні відомості про здійснення ним торгівлі на постійній основі, систематично, три і більше разів. Так при викладі обставин вчинення правопорушення відображено одиничний факт, а не систематичну діяльність, яка має здійснюватися протягом певного періоду часу.
На підтвердження обставин викладених у протоколі надано суду фото роздруковане (чорно-біле), на якому зображено двох чоловіків, а саме: працівник поліції, якого можна ідентифікувати за форменим одягом та особа, що сидить за столом; стіл на якому стоять певні предмети, які неможливо ідентифікувати.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Згідно п. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, виноситься постанова про закриття справи.
Враховуючи вищевказане, суд вважає відсутніми підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Адміністративне провадження слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.156, 247, 283-284 КУпАП, суддя,-
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 156 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10-ти днів з дня її винесення.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО